Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (Тривалість: 47:53 — 76.7MB) | Репост
На Громадському радіо прем’єра нічно-вечірньої програми “Внутрішня музика”. Вона надалі буде виходити по четвергах з 23.00 до 00.00. Плейлист:
Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (15.8MB) | Репост
Прийшовши до тями, він тут же переписав думки, накидавши їх на шматочку пергаменту, який згодом зашив під підкладку свого одягу. З цією реліквією, яку його біографи назвуть «Меморіалом» або «Амулетом Паскаля», він не розлучався до самої смерті. Запис було виявлено в будинку його старшої сестри, коли впорядковували речі вже померлого Паскаля. Що ж таке було написано в цьому Меморіалі?
Вчений, який буквально створив всю сучасну науку, врешті доєднався до янсеністів, які кажуть, що «згрішивши, Адам, а з ним і всі його нащадки втратили Божу ласку, а також свою волю. Людина є цілком спотвореною гріхом, і її вчинки нічого не варті. Лише ласка Божа може змінити людину і дарувати їй спасіння». Ясненізм твердить, що Христос помер не за все людство, а лише заради малої групи вибраних. Як міг розумний, освічений, дотепний Паскаль стати янсеністом?
Для переконання атеїстів Паскаль придумав логічне рівняння. На що потрібно робити життєву ставку — на релігію чи на атеїзм? Для пошуку відповіді Паскаль припустив, що шанси існування або відсутності Бога приблизно рівні чи, принаймні, скінченні. Тоді можливі два варіанти:
1. Жити без віри украй небезпечно, тому що можливий «програш» у випадку існування Бога нескінченно великий — вічні муки. Якщо ж його не існує, то ціна «виграшу» невелика — безвір’я нам нічого не дає і від нас нічого не вимагає. Реальним виграшем атеїстичного вибору буде зменшення видатків на розмір витрат на релігійні обряди.
2. Жити по канонах віри безпечно, хоча і трішки важче через піст, всілякі обмеження, обряди та зв’язані з цим витрати коштів і часу. Ціна «програшу» у випадку відсутності Бога невелика — витрати на обряди. Зате можливий «виграш» у випадку існування Бога нескінченно великий — порятунок душі, вічне життя.
Відповідно до теорії ігор, при прийнятті рішень на користь одного з варіантів дій (ставок, подій), що відбуваються з різною імовірністю, для порівняння і кількісної оцінки потрібно помножити можливий приз (виграш, премію, результат) на імовірність цієї події. Яка ж оцінка розглянутих варіантів? Про це та багато іншого слухайте в свіжому подкасті «Філософський Барабан» із доктором філософських наук, професором, завідувачем кафедри філософії та гуманітарних наук Вінницького національного технічного університету Олегом Хомою.
Програма «Філософський барабан» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».
Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (15.6MB) | Репост
Ми можемо сказати, що комп’ютери для мислення користуються програмами, що мислять вони не самостійно, але ми хіба здатні на самостійне мислення? Звісно ні — нас всіх постійно програмують: кого – телевізор, кого — батьки, кого — книжки. Та навіть і сам Декарт написав програму для мислення, яка наказує вважати існуючою тільки ту істоту, яка мислить.
Томас Метцингер у своїй книжці «Его Тунель» стверджує, що людина просто не має ніякої свідомості, свідомість — це ілюзія, яка виникає в результаті того, що наші органи чуття працюють швидше, ніж наш мозок. Якщо людина не має свідомості, то вона веде несвідоме існування і вже немає ніякої різниці — мислить вона чи ні. Хіба не так?
Ми маємо декартівську систему координат, яку всі вчать у школі, але після виникнення теорії відносності Ейнштейна, яка запропонувала безкінечну кількість найрізноманітніших систем координат, ми побачили цілковиту безпорадність декартівської. Декарт та його розуміння природи залишилися десь там, серед мушкетерів короля. Чи може він бути корисним для нас сьогодні? Про це та багато іншого слухайте в свіжому подкасті «Філософський Барабан» із доктором філософських наук, професором, завідувачем кафедри філософії та гуманітарних наук Вінницького національного технічного університету Олегом Хомою.
Програма «Філософський барабан» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».
Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (9.7MB) | Репост
Анна Жарова — одна з лідерок ініціативи «Israeli Friends of Ukraine», із якою ми вже зустрічалися минулого року. Поза громадською діяльністю вона професійно займається темою неформальної освіти та організаційного розвитку. В житті волонтерському Анна Жарова разом із однодумцями збирає посилки в зону АТО, допомагає лікувати поранених майданівців і українських вояків АТО, проводить ярмарки, концерти та інші публічні акції. До Києва Анна Жарова приїхала, аби представити новий проект — систему обмінів між лікарями з України та Ізраїлю.
Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (15.7MB) | Репост
«Симона поставила тарілку на лавочку, встала переді мною і, пильно дивлячись мені в очі, сіла прямо в молоко. Якийсь час я залишався нерухомий, потім кров зашуміла у мене в голові, і я затремтів, а вона дивилася, як мій член піднімається під штанами. Я влігся біля її ніг. Вона не ворушилася; вперше в житті я бачив її «рожево-чорну плоть», яка купалася в білосніжному молоці».
Це був початок роману французького філософа Жоржа Батая «Історія ока», надрукованого у 1928 році тиражем 134 екзмепляри. В Росії видання цього твору було здійснено в рамках програми «Пушкін» за підтримки Міністерства іноземних справ Франції. На перший погляд, це порнографія. Чому ж цей твір вважається філософським, і до чого тут око?
Говорячи про Батая, обов’язково треба пригадати його соціологічний та філософський журнал «Ацефал», який виходив у 1936-1939 роках. Окрім журналу він заснував також і таємне товариство «Ацефал», члени якого таємно зустрічалися в лісі біля таємно ураженого таємною блискавкою таємного дуба. Вони поклялися ніколи не потискати руки антисемітам, таємно відзначати дату страти Людовика XVI і проводити таємні медитації на тексти Ніцше, Фрейда і де Сада.
У 1947 році вийшов маніфест Жана-Поля Сартра «Що таке література?». Там філософ стверджував: художня критика має право на існування, тільки якщо в ній чітко визначена політична позиція автора. У своїй книжці «Література і зло» Батай заперечує цю позицію.
Чи актуальна ця боротьба сьогодні? Чи має літературний критик обов’язково зазначати свою політичну позицію? І що врешті-решт означає батаєвський термін «порнолатричний»? Про це та багато іншого слухайте у черговому подкасті «Філософський барабан» із Вано Крюгером.
Програма «Філософський барабан» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».
Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (16.1MB) | Репост
Час — це спільний термін, який поєднує досвід протяжності та фундаментальну величину вимірювальних систем. Із цього визначення нічого не зрозуміло. Наприклад, що таке «досвід протяжності»? Що саме тягнеться — це ще якось зрозуміло. Нібито. А от хто його тягне? Якщо час — це фундаментальна величина вимірювальних систем, така, наприклад, як довжина, то чим її можна поміряти? Годинником? Але хіба годинник щось міряє? Це просто коробочка, в якій пружина крутить стрілки!
Сучасний механічний або електронний годинник був сконструйований на основі сонячного, і нам дуже пощастило, що Земля так швидко крутиться навколо своєї осі — всього за 24 години. А от, наприклад, доба на Венері триває 2802 години, бо вона обертається навколо своєї осі за 116 земних днів.
Існують філософські концепції презентизма та етерналізма. Наприклад, з погляду презентизму, Тараса Григоровича Шевченка не існує взагалі, бо зараз же його немає. А з погляду етерналізму? Тарас Шевченко існує і зараз, просто ми не можемо до нього дотягнутися — він далеко від нас у часі.
Про це та багато іншого слухайте у черговому подкасті «Філософський ,арабан» із науковим співробітником відділу історії філософії України Інституту філософії імені Григорія Савича Сковороди Національної академії наук України Миколою Симчичем.
Микола Симчич
Микола Симчич у програмі «Філософський барабан» Олега ШинкаренкаАвторські права: «Громадське радіо»
Програма «Філософський барабан» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».