Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (18.5MB) | Репост
Євген Павлюковський: Що таке інформаційна інтоксикація?
Юлія Ничепоренко: Цей термін стосується багатьох, але всі по-різному його сприймають. Тобто, дуже різні відчуття. Це коли ідуть великі інформаційні потоки. Телебачення, радіо, інтернет, соціальні медіа – ми постійно у цьому сидимо і вийти із цього складно. Це коли в кінці дня ти відчуваєш, що у тебе реально болить голова, ти щось десь чув, але не можеш розказати конкретно яка новина і протягнути повністю сюжетну лінію, тому що вона подається або не повністю, або якісь факти замочуються. У даному випадку завжди говорю, що якісне споживання контенту – це коли ти почув новину і можеш відповісти де це сталось, коли, з ким, які причини. Якщо хоча би одна цеглинка із цієї конструкції випадає, то або неякісно подана новина, або ти її неякісно сприйняв.
Євген Павлюковський: Яка роль соціальних медіа у цьому процесі?
Юлія Ничепоренко: Колосальна. У Фейсбуці ми самі відсортовуємо новини для себе. Ми підписуємося, лайкаємо певні дописи, і так формуємо свій інформаційний простір самостійно. І це дуже оперативно. Бо відбувається засідання у Верховній Раді, наприклад, депутат пише про це пост, а ми потім читаємо. Але питання у тому, наскільки коректна ця інформація. Була така ініціатива нашого Міністерства інформаційної політики звернутися до адміністрації Фейсбуку, щоб запровадити такі механізми, коли можна розуміти чи це фейк, чи це перевірена новина. В Америці вже є такі нюанси роботи соціальних медіа. Це насправді дуже потрібно. Тому що у нас тисячі лайків, десятки тисяч підписників у лідерах думок, і людині реально треба дуже часто розуміти, що вона читає. Ми дуже часто не маємо часу на те, щоб перевіряти, чи це фейк, чи ні. І маємо зізнатися відверто, що ти прочитав цей абзац і він у тебе вклеївся. А десь там повертатися і читати якусь протилежну думку – вона уже може бути не так сприйнята.
Євген Павлюковський: Ви кажете, що ми формуємо своє оточення у соціальних медіа. А у чому небезпека, коли соціальні медіа формують наше оточення?
Юлія Ничепоренко: Небезпека у інформаційних зливах. У соціальних медіа є багато сторінок видань, які не завжди відрізняються не просто проукраїнською позицією, а об’єктивною позицією висвітлення інформації. І коли ми читаємо, підписуємося на них, відбувається якась новина, ми відкриваємо стрічку, де уже є дві—три новини, які сформують наше ставлення. Я говорю про те, що важливий інститут репутації, і не лише в політичному полі, але й інформаційному.
Як себе вберегти? Ти фізично не можеш перечитувати усі сайти. Або ти виділяєш для себе знайомих лідерів думок, яким ти довіряєш, або окремі інформаційні ресурси. Потрібно дуже обережно ставитися до свого часу і до лайків та підписок – це важливо.
Євген Павлюковський: Швидкість поширення інформації часто перевищує можливості її обробки користувачами. Як фільтрувати те, що потрапляє до тебе на екран?
Юлія Ничепоренко: Я для себе вирішила, що якщо я на щось підписалася, бо мені здалося це цікавим, а потім пройшов тиждень-два, і мені не подобається те, що я читаю – я відписуюся.
Так само із користувачами. У нас сотні тисяч користувачів, які додаються в друзі. Але ти сам визначаєш кого читати. Моя знайома іноземка має два аккаунти: особистий і для роботи. Так у людини немає зайвих новин і людей.
Євген Павлюковський: Який найпростіший перелік порад можна дати громадянам для аналізу чи то своєї стрічки новин, чи то тих каналів, які вони споглядають. Для того щоб не ставати жертвами інформаційних вкидів.
Юлія Ничепоренко: Потрібно порівнювати. Але дуже часто ми не маємо часу зробити це за один вечір. Тому, якщо ми дивимося сюжет, то повинні розуміти на якому телеканалі ми дивимося, хто володіє ним. Якщо показують, що хтось хороший, а хтось поганий, немає всебічності подачі інформації, немає думок з різних сторін, а є лише перекручування і маніпулювання – це точно не ваш сюжет.
Друге – це картинка. Це великий окремий блок подачі інформації, яка йде зі сходу, коли працюють наші журналісти. Тут ми аналізуємо наскільки картинка відповідає дійсності. Бо дуже часто нам показують одне, а закадровий голос говорить про зовсім інше. Тут теж іде певне перекручування інформації.
Третє – це репутація. Ми повинні розуміти що це за журналіст, чи він проукраїнський, чи просуспільно орієнтований, за якими стандартами працює.
Потім обов’язково звертаємо увагу на оперативність. Тому що дуже часто ті, хто першими швидко подають цю інформацію – вона не завжди є достовірна, якісна, перевірена. Тому якщо ми хочемо якусь аналітику і висновки, то вже цю новину можна буде послухати пізніше.
