Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (12.4MB) | Репост
Михайло Відейко: Лабораторія, якою я керую, здійснила розкопки, що стосуються трипільської культури. У цьому році вдалося попрацювати під Києвом і на Черкащині. На Київщині вдалося почати дослідження поселень, які відкрив Вікентій Хвойка ще більше 100 років тому.
Це одне з найдавніших поселень, де трипільці оселилися приблизно 63 століття тому. У співпраці з колегами з Німеччини вдалося отримати план поселення — це магнітна зйомка, завдяки якій відомо, що там ще є рештки будинків.
Археологи вийшли на це місце близько 10 років тому. У той ЧФ спритні ділки почали розпродавати землю в яру, де розташоване це поселення, і почали вивозити в Конча-Заспу та інші місця купу цікавезних артефактів трипільської культури.
Там було проведено охоронні розкопки. Це місце перспективне для розкопок, там першокласні знахідки. Цього літа ми зібрали гарну колекцію кераміки з цього місця, і найголовніше — тепер ми маємо кістки тварин і можемо продатувати це місце.
Із плану ми знаємо, що у цьому поселенні ж якась велика будівля — громадська будівля чи храм. У майбутньому ми можемо це розкопати.
На Черкащині ми з німецькими колегами досліджуємо одне з найбільших поселень трипілля. Розкопки там почалися понад 40 років тому, а 5 років тому вдалося поновити ці дослідження.
Наші колеги з Франкфурту-на-Майні мали на той час унікальну апаратуру для проведення магнітної зйомки. З’явилася можливість нанести на карту не тільки стародавні будівлі, а й стежки між хатами.
1_sichnya.jpg
Михайло ВідейкоАвторські права: «Громадське радіо»
Із 2013 р., коли більша частина поселення потрапила на план, ми почали розкопки переважко тих об’єктів, про які раніше археологи не підозрювали.
Ми планували розкопати сліди оборонних укріплень. Тривалий час вважалося, що трипільські поселення були мирними і беззахисними. У 2011 р. натрапили на сліди об’єкта, які один вважали оборонним ровом, інші — монументальною огорожею.
Розкопки було закладено на не зовнішньому краю поселення, де також були такі укріплення, а всередині. Цікаво було дізнатися, чи мало поселення 2 ряди укріплень, чи 1 ряд, а потім його знесло і збудувало новий у зв’язку з розширенням.
Розкопки показали, що споруду знищили самі мешканці: дерево використали на інші потреби, а рів засипали, залишивши на дні щось подібне на жертвоприношення. Біля рову викопали яму, з якої брали глину на будівництво, яму засипали залишки спаленого житла.
Кілька років не вдавалося дозняти ще десяток гектарів, бо на ньому росли сільськогосподарські культури. Ми думали, що там нічого цікавого не буде — це була територія зовнішньої вулиці поселення, на якій, як правило, було 3-4 монументальні поселення. Цього року нам нарешті вдалося завершити зйомку, і крім цих великих будівель ми знайшли ще декілька малих, і деякі з них мали дивне розташування.
Коли ми склали всі шматки карти докупи, то зрозуміли, що на цьому місці починали будувати зовсім інше поселення, більше, ніж те, яке все ж збудували, але потім щось сталося, і збудували поселення за іншим планом і менше.
Ми розкопали один з невеликих храмів поселення, і на свій подив, під вівтарем виявили закопані залишки спаленого житла. Потім копнули глибше і побачили, що під храмом є сліди діяльності трипільців до його будівництва: були якісь споруди, їх знесли, і на їх місці збудували поселення.
У 2013 р. ми зробили радіовуглецевий аналіз кісток. За результатами, поселення мало існувати 150-200 років. А згідно зі старими уявленнями, поселення існували 50-70 років.
Ще 5-6 років тому, коли починалася співпраця із німецькими та британськими колегами, ми вважали, що знаємо про ці поселення все. Але потім у 2013 році знайшли гончарний горн, який на Криті був тільки у Середньовіччі, а в Україні — ще у мідному віці.
А цього року колеги знайшли величезну яму, наповнену запасами глини трипільський майстрів. Тепер вони зможуть поекспериментувати і зробити посуд із глини, якій понад 5,5 тисячоліть.
