Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (15.5MB) | Репост
В ефірі програми Громадська хвиля Петро Скиба – комбат 3-го танкового батальйону «Звіробій» та заступник комбату Олександр Буйволюк.
unnamed_4_0.jpg
Петро Скиба та Олександр БуйволюкГромадське радіо
Дмитро Тузов: 3 роки тому почалася Антитерористична операція. Ви пішли добровольцями на цю війну. Є сенс згадати тривожний 2014 рік, і як відбувалося формування 3-го танкового окремого батальйону «Звіробій».
Олександр Буйволюк: Тоді ми дійсно не знали, що відбувається: чи це збройний конфлікт, чи це вінйа, чи це АТО. Але починалося все з такого піднесення. Це такий рубікон своєрідний, коли дається зрозуміти, ти справді патріот, ти справді син свого народу і син своєї держави, твоя держава, це саме те місце, де ти живеш, і де ти обороняєш? Якщо ти це усвідомлюєш, якщо ти йдеш готовий її захищати, тоді ти розумієш, хто ти є, і що для тебе важить твоя батьківщина.
Наталя Соколенко: 13 квітня – ми згадуємо початок АТО. Але також була іще одна подія. Тоді у Ростові-на-Дону екс-президент Янукович виступив із заявами, цитую: «як головнокомандувач, хотів би звернутися до МВС та СБУ не виконувати злочинні накази, не стріляйте в народ – вам цього не пробачать» і ще одна цитата Віктора Януковича від 13 квітня 2014 року: «США несуть свою частку відповідальності за розв’язування в Україні громадянської війни, вона грубо втручається в події, вказує, що робити». Що ви можете сказати, наскільки ви відчували «вплив США»? Треба говорити про ті міфи, які ширяться з Росії.
Олександр Буйволюк: Власне кажучи, до війни я був керівником напрямку американської компанії. Я маю відношення до американського бізнесу, але я не маю відношення до тієї політики, яку проводить Америка в даному випадку. Як показує практика, починаючи з Майдану, я пам’ятаю, як наші люди закликали Єврокомісію, та інші організації захисти нас, тому що по нас стріляли. Але ми нікому, крім самих себе, не потрібні. Так, є звичайно допомога, яка обумовлюється невеликими матеріальними поставками: наприклад «хаммери» у свій час тощо. Проте мушу сказати, що скоріше іноземні громади допомагають війську більше, ніж уряди цих громад, тому що, наприклад, від своїх друзів з Норвегії я отримав набагато більше для свого підрозділу, ніж від якогось уряду.
Петро Скиба: Мені дуже прикро чути зачитані фрази Януковича, бо справа в тому, що коли ти рвався на посаду президента і хотів керувати, ти повинен усвідомити, що береш на себе певну відповідальність і повинен відповідати. Тоді свої вчинки ти хочеш прикрити чиїмось впливом, – своє невміння, небажання, незнання, якими способами розрулити ситуацію, яку сам створив, і звертати на когось. Придумали американців. Йому не потрібно було йти на посаду президента, бо він виконував зовсім інше, а тут вина в тому всьому конфлікті зовсім не Америки, а вина у конфлікті – на Сході, тому що Росія не хоче змиритися з незалежністю України.
Я не думаю, що є потреба обговорювати слова якогось незрозумілого президента. Це прикра історія в Україні, що він нами керував. Історія втікача і зрадника. Так, як він керував Збройними Силами, як він «валив» Збройні Сили, – це була стовідсоткова свідома політика вприскування в усі ці силові структури проросійських керівників.
Дмитро Тузов: Міністр оборони був громадянином РФ, і не один. І справді, танків «Абрамс» на фронті ні я, ні ви не бачили.
Олександр Буйволюк: Насправді бійці намагалися одразу себе уособлювати, з одної сторони мали свої позивні, а також любили назвати свою техніку якимось ім’ям, не з якоюсь метою, а просто маючи певні почуття. І у нас був один танк, який через те, що він постійно ламався, назвали «калічкою». І власне кажучи, така назва бойової машини для своїх може бути з гумором, але її бачать й інші люди. Та після того, як хлопцям пояснили, що це ж ви цією технікою захищаєте батьківщину, і назва має якось відповідати задачі, і ми побачили, що на борту вже красується назва «Абрамс».
Дмитро Тузов: З того боку фронту, я так розумію, вас по позивному почули, що «абрамси» вступили в бій.
Наталя Соколенко: Ось звідки народились міфи про афроамериканців на боці АТО. Від жартів, так?
Дмитро Тузов: Але от якщо серйозно, вам на фронті доводилося відновлювати наші старенькі Т-64. Я бачив, як це на морозі відбувається. Це був лютий 2015 року під Донецьком. І тоді Петро Скиба той матеріал, який я записав, він був доволі резонансним в мережі. Ви тоді буквально кричали про допомогу, казали, щоб вам прислали спеціалістів із танкових заводів для відновлення техніки. І що не вистачало найелементарнішого, наприклад мастильних фільтрів для танку. От з того часу, яку еволюцію ми пройшли?
Петро Скиба: Я можу сказати, що ситуація не сильно змінилася в кращу сторону. Є певна ієрархія вирішення питання. Є командир батальйону в рамках субординації, в рамках порядку, який визначений, і не можна напряму звертатися. Я напряму звертався свого часу до президента України для того, щоб нагородити хлопців, які загинули, щоб їх відзначити державними нагородами. За певний час, але було вирішено це питання.
Олександр Буйволюк: Зміниися в кращу сторону такі базові потреби, як їжа, якої зараз є в достатку і це звичайно плюс. З іншої сторони не змінився якісний склад техніки.
Петро Скиба: Збройні Сили воюють на техніці, яка вже морально та фізично застаріла, ще дісталася нам з радянських часів, і, нажаль, за ці роки кількість складів зменшилися, і багато чого фактично не виробляється. Те, що є на складах і що використовується, відновлювати, нажаль, вже нема чим і кому.
Якби був контакт між виробником і замовником, велика кількість проблем вирішувалася б набагато простіше, і швидше, і якісніше. Нажаль, нинішній «Укроборонпром» – це та проміжкова інстанція, яка удорожчує будь-яку закупівлю, будь-яке виробництво, тому ми пішли по російському сценарію, і створили таку саму структуру.
