Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (21.5MB) | Репост
Євгенія Закревська: Найгірша ситуація із розслідуванням вбивств 22 січня. Цьому є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Початок розслідування припав на режим, із яким боролися вбиті, тому перший місяць було втрачено не на розслідування, а на те, щоб спотворити експертизи і показати, що загиблі були вбиті не «Беркутом», а кимось поруч.
Експертизи стосувалися відстані, з якої були здійснені постріли. Саме цю інформацію спотворили. Зрозуміло, що в перший місяць розслідування збирається найбільше інформації, яку потім дуже важко зібрати, і частина її втрачається.
Інший момент ― навіть у департаменті спецрозслідувань тривалий час не опрацьовували зібрану інформацію належним чином. Як на мене, це було саботування конкретним слідчим, і коли реформувався (фактично ― «уполовинився») цей департамент, цей слідчий покинув його, і все стало на свої місця.
Хоча зараз ресурсів ще менше ― раніше принаймні був окремий слідчий на цю справу, а зараз її розслідують з іншими епізодами, ― але це той випадок, коли мотивація може перекрити нестачу ресурсів.
Зараз вже є певні зрушення: почалася робота із проведення допитів, із опрацювання наданої інформації, активізувався аналіз інформації. Сподіваюся, найближчим часом буде синхронізоване наявне відео.
Паралельно опрацьовують не лише епізоди із вбивствами, але й епізоди з вогнепальними пораненнями, які сукупно дозволяють побачити реальну картину. Тобто є очевидці, які знають, звідки в них стріляли.
Лариса Денисенко: А чи є достатня кількість відео, щоб ми побачили, що там відбувалося, зокрема 22 січня?
Євгенія Закревська: Достатньо відеоматеріалу не буде ніколи. Ми продовжуємо збирати відео і фото. Це рутинна робота, яка постійно триває.
Буває, що люди мають якісь матеріали, але не думають, що це важливо. Хтось притримував матеріали для якогось фільму абощо, вийшов фільм ― вони вже можуть цим поділитися. На кожну дату, пов’язану з цими подіями, проходять виставки фотографій. Ми бачимо їх і звертаємося, щоб нам їх надали.
Інший момент ― втрачено свідків, а це дуже важливо. Якщо на 20 січня у нас більшість епізодів опрацьовано, ми знаємо свідків, то свідків подій вночі з 21 на 22 січня і атаки й контратаки близько 1 год 22 січня ми досі шукаємо.
Там було дуже багато людей. Хтось може не знати, що то впав Сеник чи Жизневський, але він міг бачити, що когось поранили і винесли. Шляхом опитування, відтворення обстановки подій ми можемо встановити, хто це був.
Із того, що встановлено на зараз, можемо зробити висновок, що стріляли все-таки з боку «Беркуту», і цьому відповідають дані експертизи. Далі потрібно встановлювати, хто, з якого підрозділу і де був.
Крім того, ми встановлюємо, звідки взялися патрони летальної дії ― це ж не гумові, не пластикові кулі, які є просто травматичними.
Ірина Славінська: Що взагалі відомо про набої, якими стріляв «Беркут»?
Євгенія Закревська: Рушниці 12-го калібру, якими були озброєні беркутівці, можуть стріляти патронами, всередині яких або гума, або метал. І картеч може бути або гумовою, або металевою. Якщо куля гумова, вона пляшковидна, металева має трохи іншу форму, але зовні схожа і поміщається у патрон 12-го калібру, яким заряджають цю рушницю.
Встановлено, що у тому числі у січні беркутівцям надавалися патрони летальної дії, тобто з металевими кулями або металевою картеччю. Такі дії створювали умови для вбивства, й особи, які це вчинили, також повинні за це відповідати.
Лариса Денисенко: Можна простежити, чи була видача патронів одноосібним рішенням, чи груповим?
Євгенія Закревська: Механізм видачі патронів ми вже встановили ― це було керівництво, очевидно це не була ініціатива одного конкретного беркутівця. Але ці патрони були серед пластикових, і приймати рішення, якими стріляти ― це вже на совісті конкретного виконавця.
Ірина Славінська: Що з балістичною експертизою? Раніше казали, що є труднощі із доступом до певного мікроскопа.
Євгенія Закревська: Щодо 22 січня ― мікроскоп не рятує, тому що там використовувалася не нарізна зброя, і таких слідів немає. Щодо 20 лютого ― нічого не просунулося, і я не знаю, коли і як це буде вирішено.
Ірина Славінська: У якому стані розслідування справи Вербицького?
Євгенія Закревська: Також нічого особливо хорошого сказати не можу. По самому епізоду викрадення є 1 обвинувачений, який перебуває в Україні. Всі решта обвинувачених за межами України, вони в розшуку.
Щодо обвинуваченого, який є в Україні, триває судовий розгляд. Можна приходити до Печерського суду у четвер на 11 год ― там буде відбуватися допит свідків. Але всі обвинувачені ― це лише виконавці злочину.
Окремо до суду передано обвинувальний акт щодо осіб, які незаконно прослуховували Ігоря Луценка. Але прокуратура робить вигляд, що зв’язку між прослуховуванням, викраденням, тортурами і вбивством нема.
В обвинувальному акті немає навіть натяків, що це все було пов’язано, але очевидно, що це так, тому що відео проїздів накладаються на дзвінки Ігоря, й очевидно, що це було використано, щоб його відслідкувати, й координація цього здійснювалася на найвищому рівні.
Пізніше, під час тортур, із показів Ігоря Луценка, також була координація. Ці покази були із самого початку, коли ми ще не знали ні про прослуховування, ні про що інше.
Зараз цю справу передали із департаменту спеціальних розслідувань новоствореному управлінню, і в мене ілюзій щодо якогось просування немає.
І по Вербицькому, і по Луценку ще тоді було подано скаргу до Європейського Суду з прав людини, і ця скарга на цей момент комунікована, тобто на останніх стадіях. У відповідях, які надавав уряд, він повністю відкидає можливість зв’язку між прослуховуванням, викраденням і вбивством.
Тобто вони відкидають участь державного органу ― МВС ― у цьому злочині. Вони сором’язливо не кажуть про це у вічі потерпілим і суспільству, але до ЄСПЛ пишуть без жодного сорому.
Коли ми подавали цю скаргу, у нас все було погано. Після того змінилася Генеральна прокуратура, МВС, але на цей момент вони підтримують позицію, що цей злочин скоїли якісь тітушки абощо.
Справа в тому, що частина осіб, причетних до координації цих злочинів, надалі працюють на тих самих посадах, і частково ми навіть знаємо, хто це.
Ірина Славінська: Якщо відомі імена цих людей, чому вони не спливають, чому їх не викликають до суду?
Євгенія Закревська: Щоб їх викликали до суду, потрібно, щоб проти них висунули підозру, підозра перетворилася на обвинувачення і його передали до суду. А для цього потрібно провести певні слідчі дії, щоб зафіксувати докази, яких достатньо, щоб зрозуміти, що ці особи причетні, але, можливо, недостатньо, аби суд визнав це доведеним злочином.
Від моменту, коли ми щось знаємо, до того, як ми можемо зібрати докази і довести це у суді, проходить певний час. Якщо цей час людина продовжує перебувати на посаді, а інколи її і підвищують, це ускладнює ситуацію.
Лариса Денисенко: Якщо уряд наполягатиме, що непричетний до справ Вербицького і Луценка, як можна розбивати ці аргументи під час судового розгляду в ЄСПЛ?
Євгенія Закревська: На цей момент скарга комунікація відбулася: наша скарга ― позиція уряду ― наше заперечення позиції уряду ― дебати у письмовій формі. Якщо не буде додаткової інформації, то ці дебати завершені. Далі суд, володіючи цією інформацією, прийматиме рішення.
Лариса Денисенко: Чи є позитивні зрушення у справах Небесної Сотні?
Євгенія Закревська: Ми проговорили справи, які у найгіршому стані. Але судовий розгляд щодо 20 лютого триває хорошими темпами, і завтра та в четвер будуть засідання ― будуть допитувати важливих і цікавих свідків, дивитися відео. Цей судовий розгляд фактично взірцевий.
На кожному судовому засіданні ми розглядаємо по одному вбивству або замаху на вбивство, повністю розбираємо його, щоб потім залишалося тільки прийняти рішення у нарадчій кімнаті.
На кожному засіданні відбувається відеотрансляція і відеофіксація. Саме в цьому суді оголяються всі проблеми і суперечності, які не були і не могли бути вирішені пострілами, щитами і барикадами. Все, що залишилося, має відрефлексуватися саме в такому вигляді, і це дуже цікаво і важливо для нас.
