Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (21.7MB) | Репост
У студії Громадського Радіо Віктор Нестуля, директор програми інноваційних проектів Transparency International
Анастасія Багаліка: Що і як купували українські лікарні?
Віктор Нестуля: Transparency International Україна за часів розробки системи електронних закупівель Prozorro відповідала за її розробку. У грудні 2015 року ми передали систему у власність державного підприємства, яке сьогодні має назву Prozorro. Після цього за свою місію ми вирішили розбудувати ефективну систему для здійснення моніторингу за закупівлями, які здійснюються у системі Prozorro. Власне, ми розробили два потужних інструменти, завдяки яким уже сьогодні кожен громадянин може у декілька кліків перевірити будь-які закупівлі, які відбуваються абсолютно у будь-якому закладі у їх регіоні. Чи то найменша школа, чи то найменша лікарня, чи навіть найбільші державні підприємства, чи міністерство.
Власне, ми вирішили, що будемо готувати секторальні звіти для того, щоб показувати як працюють ті, чи інші сфери саме у сфері державних закупівель. Ми вирішили почати із медицини, тому що медицина стосується кожного із нас. Ми закликаємо кожного громадянина слідкувати за тим, як витрачаються кошти у всіх сферах. Якщо ми будемо контролювати як витрачаються ваші із нами кошти, то ми будемо рятувати життя людей, тому що кожна зекономлена гривня через систему закупівель – це додаткові ліки, які можуть врятувати пацієнтів.
У своєму дослідженні ми акцентували увагу на ті тенденції, які відбуваються у медичній сфері у системі Prozorro. Але починаючи із того моменту, як вона стала обов’язкова для всіх. Тобто, першого серпня 2016 року. За цей час насправді було витрачено чимало коштів. Більше двох тисяч замовників витратили більше чотирьох із половиною мільярдів гривень. Ці гроші не завжди витрачалися на конкурентних процедурах. Третина була розподілена не конкурентно. Це дуже серйозний сигнал, що не всі лікарні мають бажання прозоро витрачати кошти і закуповувати ліки, пальне, чи додаткове обладнання, наприклад.
Анастасія Багаліка: Наведіть приклад як відбувається неконкурентне розподілення коштів.
Віктор Нестуля: Через систему електронних закупівель Prozorro кожен може обрати шлях як він хоче закуповувати, якщо це торги до 200 тисяч гривень. Заклад може оголосити конкурентну процедуру, за результатами якої буде здійснюватися аукціон, і постачальники будуть знижувати ціну, змагаючись між собою. Або можна просто опублікувати звіт про заключний контракт, вибравши підрядника самостійно. І наш аналіз показує, що далеко не завжди вибір підрядника закладом дає йому найвигідніші ціни. Навпаки, дуже часто ми отримуємо ціни на 20% чи 30% (а іноді і вище) більші за ринкові. Ми показали цю інформацію у своєму звіті і рекомендуємо Міністерству економічного розвитку і торгівлі переглянути те, як сьогодні відбуваються допорогові закупівлі.
Андрій Куликов: І що вам відповідає міністерство?
Віктор Нестуля: Сьогодні Міністерство економічного розвитку і торгівлі також зацікавлене у тому, щоб максимально прозоро витрачати наші із вами кошти. Воно підтримує ідею введення допорогової конкурентної процедури у закон. Єдине питання, і ми їх у цьому підтримуємо, що потрібно знайти золоту середину, який саме поріг визначати. Тому що точно із нуля гривень не варто проводити конкурентні процедури.
Ми сьогодні проводимо дослідження, який саме поріг цікавіший і для бізнесу, і не створює додаткових проблем для самих замовників, оскільки це робочий час замовників. Власне, сьогодні аналітика по Києву показує, що якщо ми визначаємо понад 10 тисяч гривень поріг, за яким можна проводити конкурентну процедуру, то торги доволі успішні, конкурентні і такий поріг можна тестувати. Але це Київ, який комп’ютеризований. А загалом по Україні ми говоримо про можливий поріг у 50 тисяч гривень.
