Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (13.3MB) | Репост
Андрій Куликов: Серед зла, яке тоді буяло у повітрі, і люди, напевно, очікували кривавої розв’язки, що у той час робив проект “Добро”? І що робив колишній фронтмен гурту “Шастя” Дмитро Остроушко?
Дмитро Остроушко: Якщо говорити про проект “Добро”, то насправді він почався набагато раніше. Він не був прив’язаний до будь-яких соціально-політичних подій, крім того, що ми з моїм братом Володею, засновники гурту “Щастя”, вирішили свого часу, що нам уже щастя не так цікаво. І що нам цікавіше робити не концертний формат гурту, який виступає, а працювати у студії і записувати пісні. Так ми і вигадали цей проект. “Щастя” і “Добро” – це велике питання. Це не відповідь, а пошук. Тому це дуже зручний формат для того, щоб у ньому жити дуже довго.
Євген Павлюковський: Як і де ви створюєте таку музику? Я так розумію, що запис робився у 2014 році?
Дмитро Острушко: У 2014 році завершилася робота над піснею. Записана вона була наприкінці 2013 року.
Євген Павлюковський: Це відбувалося у Києві? Чому питаюсь, бо багато моїх знайомих музикантів і колег просто припинили роботу над музикою ще наприкінці 2013 – на початку 2014 року, коли почалися події на Майдані.
Дмитро Острушко: Мені це знайоме, бо починаючи із 2014 року, я не написав жодної пісні. Ми ще випускали якісь пісні, але це те, що ми дороблювали зі старого. У мене є багато інструментальних доробків. Ми продовжуємо створювати музику, записуємо її, а тексти просто не йдуть. Голова забита сміттям і воно нікуди не дівається. Це я можу про себе сказати і думаю, що багато хто відчуває саме це.
Андрій Куликов: Наскільки давнє те сміття?
Дмитро Острушко: Просто є інформаційний потік, ти слідкуєш за новинами і думаєш. Навіть коли не хочеш слідкувати за цим, ти все рівно це робиш, і це витісняє імпульси. Але я говорю тільки про себе. Когось воно навпаки надихає.
Андрій Куликов: Аналітика Дмитра Остроушка заплутує, надихає, чи знеохочує?
Дмитро Острушко: Я не претендую на роль аналітика. Але коли комусь цікава моя думка, я це кажу.
Андрій Куликов: Три роки від початку найтрагічнішої сторінки Революції Гідності. Що ви зараз пригадуєте?
Дмитро Остроушко: Я не можу говорити про якісь яскраві моменти, або найбільш темні моменти. Наш офіс знаходиться поряд із майданом. І я пам’ятаю це постійне відчуття, коли ти кожного ранку ідеш повз майдан, і ще не дійшов до нього, виходиш з метро і думаєш: “Стоїть усе ще, чи ні? Слава Богу, що все продовжується”.
