Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (12.5MB) | Репост
У студії «Громадського радіо» співкоординатор громадської організації «Права справа» Дмитро Снєгирьов.
Дмитро Тузов: У своєму блозі ви написали про те, що змінюється характер ставлення Росії до України. Це зміна риторики і конкретних дій. Що це? Зміна політики в українському напрямку?
Дмитро Снєгирьов: Так, це зміна тенденцій. Як тільки українські політики і можновладці перестали боятися «Старшого брата» і відвертих погроз, ситуація змінилася докорінно. Давайте подивимося на заяву МЗС Росії з приводу ракетних пусків у Херсонській області. Це зовсім інша тональність з боку української влади. І того ж Турчинова, котрий сказав, що Росії не варто турбуватися з приводу внутрішніх справ України. Як тільки змінилася тональність українського політикуму, змінилася й риторика Росії.
Варто і згадати, як напередодні Нового року пан Лавров нам висунув, фактично, ультиматум після візиту Надії Савченко у Мінськ: Україна начебто мала пристати на пропозиції Росії і до Нового року провести загальну амністію бойовиків. Була жорстка позиція офіційної української делегації у Мінську, а відповіді з боку Росії не було. Це свідчить про те, що як тільки Росія стикається з опором, аргументованою реакцією — її імперська риторика кудись одразу зникає.
Дмитро Тузов: Але ж обстріли на Сході України тривають.
Дмитро Снєгирьов: Тут варто сказати, що обстріли відбуваються по лінії розмежування, але немає провокацій на українсько-російському кордоні. І все те накопичення російських військ — не більше, ніж фактор психологічного тиску на Україну.
Зараз Росія вже не говорить про прямий акт агресії проти України, а більше перейшла до тиску на дипломатичному фронті.
Дмитро Тузов: Не говорить, ви маєте на увазі, вустами своїх лідерів, але ж є численні заяви російських чиновників про те, що потрібно зробити в Україні, як у Сирії, до прикладу.
Дмитро Снєгирьов: Але це тільки заяви. Вони нічого не варті і можуть бути спродуковані будь-ким.
Головне, що коли Росія відчуває опір, вона змінює свою риторику. Так, кілька днів тому з’явилося повідомлення і російських блогерів, і на відповідних сайтах так званих «ЛНР» і «ДНР» про те, що є вказівка від російських спецслужб не приховувати російської присутності на окупованих територіях України. Начебто, головний аргумент — показати, що Росія не залишає тих своїх побратимів, умовно їх назвемо. І яка реакція самої офіційної Росії? В той же час в РФ активно виловлюються бойовики, які мають українське громадянство. При чому виловлюють їх на законній підставі — порушення міграційного законодавства. І висилають на підконтрольні українському урядові території. Показовий приклад — ситуація із заступником Бородая, коли його зняли вже практично на українсько-російському кордоні. Бородай персонально виїжджав,аби не допустити видачі свого заступника українській стороні. І цей факт, до речі, не поодинокий. Ми зафіксували більше 5 випадків, коли російські суди приймали рішення про депортацію найманців.
Дмитро Тузов: І відбувалася ця депортація?
Дмитро Снєгирьов: Їх перехоплювали на кордоні так звані союзи ветеранів Донбасу. Вони не давали можливості депортації, порушуючи російське законодавство. Але про що йдеться? На офіційному рівні Росія не визнає ці республіки. Більше того, на територію Росії жоден представник цих самопроголошених республік не може в’їхати, якщо його автомобіль має відповідні номери.
Це яскравий приклад подвійних стандартів, коли поширюється меседж, що Росія не залишить ніколи Донбас. А з іншого боку, офіційна влада демонструє, що вона не визнає самопроголошених республік і, більше того, висилатиме з території Росії так званих бойовиків, котрі мають громадянство України.
Наразі і в Ростовській, і в Білгородській області ведуться заходи щодо посиленого контролю за держкордоном. Виділяються шалені гроші з держбюджету. Офіційна позиція — не дати можливості незаконним потокам зброї. Хоча, за великим рахунком, йдеться про те, щоб не дати можливості переміщенню людських резервів — тобто бойовиків, які мають намір знайти прихисток у Росії.
Не поодинокими є випадки, коли російські прикордонники вступали у збройні конфлікти саме із бойовиками, котрі намагалися перейти російсько-український кордон.