Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (19.9MB) | Репост
Правозахисні організації звернулися до майбутнього голови Нацполіції з проханням гарантувати безпеку Маршу Рівності 2017 року. Більше про це «Громадському радіо» розповіли виконавча директорка Amnesty International Оксана Покальчук та представниця руху «КиївПрайд» Руслана Панухник.
Ірина Славінська: Давайте поговоримо про цей відкритий лист. Що в ньому? Кому він адресований?
Руслана Панухник: Це відкритий лист, адресований до відбіркової комісії і міністра внутрішніх справ України. У нас, як у організацій, що працювали над «КиївПрайдом» вже багато років, були налагоджені певні зв’язки з Національною поліцією України. Ми не хочемо втрачати ці напрацювання.
Цей лист — прохання продовжувати співпрацю, прохання про те, щоб майбутній очільник Нацполіції, рівно як і його заступники, згадали про конституційний обов’язкок захищати права людини і право на мирні зібрання.
Лариса Денисенко: Що правозахисники і кожна людина зокрема може вимагати він очільника Нацполіції? Про що йдеться, коли ми просимо про безпеку?
Оксана Покальчук: В першу чергу ми наголошуємо на дотриманні права на мирні зібрання. Йдеться про наявність працівників поліції на місці та надання фізичної допомоги. Минулого року було перекрито рух. Також минулого року встановили спеціальні рамки для того, щоб на територію, де знаходились мітингувальники та мітингувальниці, не проносили вибухові речовини, зброю та інші небезпечні предмети. Наразі ми хочемо хочемо провести аналіз минулого досвіду, можливо, внести якісь зміни і покращити ситуацію. Але в будь-якому разі цього року нам необхідне забезпечення фізичної безпеки учасників і учасниць.
Руслана Панухник: «КиївПрайд» готові долучитися до навчання працівників поліції. У нас був прикрий випадок, коли людей не пропустили через якісь їхні зовнішні характеристики. В нас є напрацьовані методики стосовно того, що треба робити в таких випадках. Тому ми сподіваємось, що Нацполіція погодиться на співпрацю в цьому напрямку.
Ірина Славінська: Якими є чинники цього успіху? Що треба робити для того, щоб налагодити цю співпрацю?
Руслана Панухник: Основним фактором в минулі роки був саме людський фактор. Ми б хотіли бачити всі наші державні та правоохоронні органи такими, які поважають права людини і знають, що право на мирні зібрання гарантується усім без винятку. Але зараз я спостерігаю тільки людський фактор і налаштованість на перемовини і співпрацю.
Оксана Покальчук: Не менш важливою є політика держави. Після Євромайдану ми взяли умовно проєвропейський курс, тобто політику дотримання прав людини в нашій державі. Право на мирні зібрання є одним з ключових, базових прав. Рух у громадянське суспільство, де дотримуються права людини без права на мирні зібрання, не може існувати. Відповідно, крім людей на місцях, які розуміють необхідність цього, важливими є також державна політика та дискурс.
Лариса Денисенко: Можливо, ви вже отримали якусь відповідь або відгук на цю ініціативу?
Руслана Панухник: Наразі мені відомо про 2 відповіді від кандидатів на посаду голови Нацполіції. Це Андрій Вишневський і Леонід Антоненко. 2 відповіді мене, як представницю «КиївПрайду», влаштовують. Одна з них є досить позитивною, а інша відповідь є більш стриманою та виваженою.
Ірина Славінська: Наскільки нова поліція є толерантною і терпимою до різноманітних меншин? Наприклад, можна почати з ЛГБТ меншини.
Оксана Покальчук: Ми говоримо про це, все частіше лунає ця абревіатура, ми бачимо відповідні критичні статті. Відповідно, дискурс в країні змінюється. Люди починають про це говорити. Це вже не так табуйовано і закрито. Проте ми не можемо говорити про те, що мета досягнута. Агресія продовжується, напади продовжуються. Просто їх форма трохи змінюється. Кількість агресії з боку правоохоронних органів частково зменшилась, проте ми не можемо назвати конкретні цифри. Для цього треба було проаналізувати і порівняти ситуацію 10 років тому і зараз.
Руслана Панухник: Курси толерантності та недискримінації раніше проводилися для патрульних поліцейських. Зараз проводиться навчання для слідчих.
Нацполіція України веде статистику злочинів на ґрунті ненависті і виділяє ЛГБТ-фактор як один з факторів, на ґрунті якого можуть здійснюватись ці злочини. Звичайно, це не 100% з того, що відбувається у нашій країні, але раніше й цього не було.
Оксана Покальчук: Навчання і точкова робота — це важливо, але не менш важливо те, що в країні змінюється дискурсивне ставлення до тематики іншості. Тобто ми бачимо поступ, і я хочу святкувати цей поступ. Я хочу, щоб цей поступ продовжувався.
