Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (24.9MB) | Репост
22046906_1666525456732363_8643772375098304386_n.jpg
Сергій Слюсаренко
У студії Громадського радіо Сергій Слюсаренко, очільник державного підприємства «Укрінмаш».
Любомир Ференс: Днями Amnesty International заявила, що підприємство «Укрінмаш» постачало зброю до Південного Судану у 2014-2016 роках. Ви оприлюднили заяву на своєму сайті зі спростованням цієї інформації. У 2014, 2015, 2016 роках, «Укрінмаш» постачав зброю до Південного Судану, чи ні?
Сергій Слюсаренко: Відповідь буде ні. Я б хотів повернутися до того, що ж таке є державне підприємство, чим воно займається, і чому такі голосні слова як торгівля зброєю – це досить нормальні речі. До вас зустрічне питання: а чи знаєте ви як фінансуються такі підприємства як «Укрінмаш»?
Любомир Ференс: Так. Це з імпорту, експорту зброї, і левова частка – це комісія.
Сергій Слюсаренко: Дякую, це вірно, тому що існує іноді хибна думка, що це є бюджетні підприємства, які за державні кошти щось там роблять. Насправді ні. Фірма «Укрінмаш» отримує комісію, яка є доходом, і вона надалі використовує її в своїй діяльності, а також частина коштів іде на підприємства, які виробляють продукцію. До 2014 року українські підприємства, в тому числі і «Укрінмаш» продавали, в більшості, своє надлишкове майно, з 2014, коли в країни почались військові дії, ця практика була змінена, і починаючи з 2014 року надлишкове майно не продається, а продається лише так продукція, яку виробляють наші підприємства. Отже, компанія «Укрінмаш» отримує комісію, реалізуючи на зовнішніх ринках ту продукцію, яку виробляють підприємства «Укроборонпрому», і це трохи мусить змінити ставлення людей до того чим ми займаємось. І так, дійсно ми торгуємо зброєю.
Любомир Ференс: От ви чітко заперечили, що поставок до Південного Судану не було. Я зараз в руках тримаю скріни, зроблені з інтернет-кешу Державної служби експортного контролю. І тут є звіти про постачання зброї Україною в 2014, 2015, 2016 роках. Державна служба експортного контролю – це служба, яка дає дозвіл на вивіз зброї. І фактично, вивіз зброї був здійснений, зокрема, в Південний Судан були поставлені важкі кулемети в 2014 році — 62 одиниці, у 2015 році були поставлені бойові вертольоти у кількості п’яти штук, і в 2016 році до Південного Судану також були поставлені легкі та важкі кулемети. Поставки відбулися. Ви їх заперечуєте. Це офіційна інформація з Державної служби експортного контролю.
Сергій Слюсаренко: В Україні існує шість компаній спецімпортерів, які уповноважені урядом на торгівлю зброєю та товарів подвійного призначення.Тобто в Україні є шість компаній-спецекспортерів, які можуть займатися тим самим, що й «Укрінмаш». Я уповноважений говорити за ту компанію, яку очолюю, і ми дійсно підтверджуємо, що в 2014 році компанія «Укрінмаш» не постачала зброї до Судану, у 2015, 2016 в Amnesty International нічого не сказано про поставки до Південного Судану, це є в звіті дещо іншої організації.
Любомир Ференс: Тоді чим є ці дані служби експортного контролю? Це неправда?
Сергій Слюсаренко: Це є комплексною інформацією, результатом діяльності всіх компаній-експортерів. Я, на жаль, не маю доступу до діяльності наших інших компаній, які є на цьому ринку, тому що на деяких ринках у нас між собою є певна конкуренція, й інформація є закритою. Тому, я думаю, вам потрібно звернутися за коментарем до служби експортного контролю чи до тих компаній, які ще є на ринку.
Любомир Ференс: Тобто теоретично, «Укрінмаш» в Південний Судан зброю не поставляв. Зброя поставлялася, але це міг бути або «Спецтехноекспорт» або «Укрспецекспорт» або «Укроборонсервіс» або «Таско», або «Прогрес». Тобто хтось з тих шести компаній. Якщо ми дивимось по документах, Державна служба експортного контролю в Південний Судан пішла, але це не була зброя «Укрінмашу».
Сергій Слюсаренко: Знову ж, я не володію цією інформацією, я знаю, що в них теж була спільна заява, яка була десь опублікована.
Любомир Ференс: Я трохи цікавлюся збройним бізнесом в Україні, і завжди в очі потрапляють одні і ті самі компанії – це «Техімпекс» та «S-Profit». Якщо дивитися на діяльність «S-Profit», то вона, фактично, виконує роль такої собі прокладки. «Укрінмаш» часто з нею співпрацює. Для чого «Укрінмашу» «S-Profit», адже коли є посередник – ціна росте.
Сергій Слюсаренко: Можливо в минулому щось таке відбувалося, але ті контракти, які є зараз, там «S-Profit» не виступає в якості прокладки. Є декілька схем роботи як працює спецекспортер. Інколи до цього залучаються сторонні організації, які є агентами – це ті люди, які знають і розуміють місцевий локальний ринок, інколи залучаються посередники, тоді вся відповідальність лягає на посередників, тому що на деяких ринках тільки певні компанії мають доступ до тих осіб, які вирішують питання. Ринок жорсткий, висококонкурентний, і інколи дуже важко зайти на ринок якоїсь країни.
Чиатйте також: Навіть якщо поставки зброї до Південного Судану не відбулись, підписання контрактів — це вже крок, — Гур’єва
Любомир Ференс: «S-Profit» яку функцію виконує?
Сергій Слюсаренко: Він власник продукції, яку зараз завозить в Україну. Тобто він власник, не посередник. Вони допомагають будь-якій компанії, яка має на це певні права, ліцензії і дозволи завозити чи вивозити зброю через кордон України. Йому надається вся документація, яка є у служби Державного експортного контролю, яка також перевіряє через всі інші структури: СБУ, Службу зовнішньої розвідки, ГУР і так далі. Тільки в разі позитивної відповіді цих структур відбувається якийсь причин, що перетворюється в контракт. Тобто в цьому випадку ми допомагаємо компанії «S-Profit» завести на територію України їх майно, вони є власниками.
Любомир Ференс: Чому «Укрінмаш», який наділений функціями, напряму не може підписувати контракти?
Сергій Слюсаренко: Нам ця позиція непотрібна. «S-Profit» – це власник, який завозить сюди на ремонт якусь продукцію.
Любомир Ференс: У чому суть? Для чого «S-Profit»? Вони не є власниками, вони беруть продукцію.
Сергій Слюсаренко: Беруть продукцію у власність, завозять сюди її на ремонт на державному підприємстві, кошти йдуть на державне підприємство. Ми допомагаємо оформити митні процедури. На склад ми собі цю продукцію не візьмемо, у нас нема скільки обігових коштів, щоб реалізувати цю продукцію, окрім того потрібно розуміти ринок, куди цю продукцію далі реалізувати. В «Укрінмашу» є складська продукція, яка залишилась з тих часів, і зараз є певна проблема реалізувати цю продукцію, тому що вся військова продукція потребує періодичного обслуговування. Якщо відбуваються такі події, які відбулись в Калинівці, і там є продукція, яка була нашою власністю, то вона може в один момент часу зникнути.
Любомир Ференс: Тобто за 2015-2016 рік, коли ви були очільником, майно «S-Profit» «Укрінмаш» не перепродував на зовнішні ринки, ні разу?
Сергій Слюсаренко: Ні.
Любомир Ференс: «S-Profit» далі з України не може продати, тому є чітко обмежений ринок, він монополізований. Я не розумію, для чого «Укрінмашу» для імпорту потрібен «S-Profit»?
Сергій Слюсаренко: Компанія завозить на територію продукцію з тим, щоб надалі продати.
Любомир Ференс: І перепродує через «Укрінмаш»?
Сергій Слюсаренко: Так. Але ця продукція проходить якийсь ремонт, модернізацію і так далі. Ми маємо загрузити виробництвом наші підприємства. Наші підприємства, крім того, що виробляють продукцію, часто її ще модернізують. І далі є продукція, яка згадана в звіті іншої компанії. Знову ж, хибне уявлення і перекручені факти. Завозився ремфонд, який в нас ремонтувався: фарбувався, встановлювалися інші двигуни, робився капітальний ремонт, і потім продавався. «Укрінмаш» заробляє кошти для держави, коли вони роблять операцію по імпорту чи по експорту. «Укрінмаш» дуже рідко стає власником продукції, оформлюючи договори купівлі-продажу. Більшість договорів, які оформлюються – це договори комісії. В залежності від того, що є більш унікальним: клієнт чи товар. Якщо клієнт – у нас є певний досвід на певних ринках, ми можемо приходити і шукати товар в Україні чи на ринках, які є поруч. Це, наприклад, Європа, якщо там є якийсь ремфонд, ми його завозимо для ремонту, тут ремонтуємо, підприємство отримує кошти за ремонт. Потім, коли ця продукція сформована, ми беремо її, і вона може бути як нашої власністю, так і власністю приватних компаній, і державних, які можуть це робити і в яких для цього є достатньо обігових коштів. Потім вона продається на зовнішній ринок. Гроші за ремонт, модернізацію і комісію залишаються в Україні. Це є наша функція.
Любомир Ференс: «Техімпекс». За 2015-2016 рік ця компанія уклала близько 26-ти контрактів на суму майже 30 млн. доларів. Цікавим є кейс, коли «Техімпекс» купував у поляків запчастини, з яких потім БРДМи робилися в Україні, і по документах «Техімпекс» був вказаний як кінцевий реципієнт. Тобто «Техімпекс» через «Укрінмаш» продав машини бойові, і згодом вони опинилися в Африці.
Сергій Слюсаренко: Невірно, вони не опинились в Африці. Був здійснений контроль доставки. Є люди з компетентних органів, які їздили і контролювали де саме опинилася ця техніка, і через певний час підтверджуються.
Любомир Ференс: «Укрінмаш» напряму підписати контракт з «Ріал-Трейд» без «Техімпексу»?
Сергій Слюсаренко: У цьому контракті було декілька складових. Частина техніки була в Україні – та, яка могла в той час бути для продажу. У цьому контракті була більша кількість техніки, ніж та, яка приводиться в цьому звіті. Частина техніки була модернізована в Україні на одному з підприємств, потім реалізована замовнику. Частину техніки на той час було неможливо знайти на території України, тому що вже діяла заборона на продаж будь-якого майна з України – у нас йшла війна. Тому для того, щоб здійснити цей контракт і завести валюту в країну нам потрібно було знайти таку дію. Укрінмаш не може продавати надлишкове майно, чи майно, яке зберігається на складах Міністерства оборони. Тобто зараз для того, щоб продати щось комусь, нам потрібно знайти ремфонд, який потім можна модернізувати, і ремонтувати на підприємствах України. У таких випадках ми звертаємося до можливих постачальників і шукаємо ремфонд за територією країни. Інколи ця продукція є в компанії, наприклад «Ріал-Трейд». Але саме компанія «Техімпекс» має імпортну ліцензію на комплектуючі.
Любомир Ференс: Так “Укрінмаш” теж її має.
Сергій Слюсаренко: Так, але ми на той час не змогли знайти в цієї компанії машини. Всі переміщення будь-якої зброї чітко регулюються законодавством. Є форма реекспорт – це коли компанія державна бере ремфонд для власних потреб або експорту, і ми тоді як кінцевого користувача вказуємо країну, яка є зараз, а інколи буває так, що ми беремо для своїх потреб на склад, потім її модернізуємо, і це вже є інша продукція, інший продукт, який продається на зовнішній ринок. Тому в цьому випадку ремфонд і користувачем є Україна, після ремонту і модернізації, якщо йде запит на реекспорт, якщо складова частина цього продукту не є суттєва, то це експорт нового виробу зробленого в Україні.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.
