Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (19.3MB) | Репост
Проблематика ядерної і ракетної програм Північної Кореї є однією із головних тем світової політики фактично з часів завершення холодної війни. Чим далі ми заглиблюємося, проблема стає більш нагальною. При тому, можливості для її взаємовигідного рішення стають все меншими, як наслідок спостерігаємо частіші витки ескалації, протиріч. На сьогодні ситуація найгірша за весь період існування як ракетної, так і ядерної північнокорейської програм, що вже близько тридцяти років має військовий характер, – говорить політолог Микола Бєлєсков.
Дмитро Тузов: Найгірший період тому, що США реально натисли?
Микола Бєлєсков: Власне, так. Мова йде про те, що в 1993-1994 роках була так звана перша корейська криза, тоді США вперше розглядали можливість нанести превентивний удар, в тому числі по об’єктах ядерної інфраструктури Північної Кореї. Коли на той час обговорювалася така можливість, наприклад, Пхеньян не був свідком паралельного нанесення успішних ракетних ударів по іншій державі, як це має місце зараз. Ті погрози, які зараз йдуть із боку Вашингтону, набагато серйозніші і аргументованіші , ніж чверть століття тому. Тому, я вважаю, ситуація одна з найгірших.
Дмитро Тузов: А з точки зору вирішення питання і існування цього диктаторського режиму, можливо, це не найгірша ситуація?
Микола Бєлєсков: Я би не ставив питання таким чином. Це ситуація найгірша для всього світового співтовариства. Північнокорейська ядерна і ракетна програми давно не є регіональними питаннями. Це одна із проблем, яка стосується всіх без винятку держав. Навіть гіпотетичний конфлікт, якщо він виникне на Корейському півострові, негативно позначиться і на Україні. Це питання, яке стосується всіх.
Дмитро Тузов: Удари, які ми спостерігали по Сирії та Афганістану, нанесені високоточною зброєю. США продемонстрували і те, що в них є така зброя, яка дозволяє локально вирішити проблему.
Микола Бєлєсков: І в 1990-х роках у США були ці самі крилаті ракети «томагавки», системи GPS-навігації і наведення. Проблема, яка є на сьогодні, набагато гірша з точки зору проведення операції. Для нанесення відповідного удару США повинні мати координати всіх точок. Вони мають координати стаціонарних об’єктів, які більше пов’язані із ядерною інфраструктурою. Якщо подивитися на парад минулої суботи, Північна Корея постійно демонструє прогрес у розвитку мобільних ракетних технологій – подвижних ґрунтових ракетних комплексів. Створення цих комплексів дуже ускладнює завдання із виявлення, особливо тих, які на гусеничному шасі, що можуть рухатися і по бездоріжжю.
Чим далі прогресуватиме розвиток ракетної програми, тим ефективно нанести превентивний удар ставатиме важче, особливо по частині того, наскільки ефективно буде знищено першим ударом ракетні установки. В тому числі, США стримує від превентивного удару по об’єктах ядерної ракетної інфраструктури наявність близько 14 000 систем залпового вогню, які знаходяться на лінії розмежування із Південною Кореєю і які мають радіус дії, що повністю покриває місто Сеул. Як наслідок, будь-яка агресія з боку США буде супроводжуватися контрударом. Певним чином, Північна Корея тримає у заручниках Південну Корею і таким чином стримує.
Дмитро Тузов: «Томагавки», які вдарили по сирійській військовій базі, дуже спланований і точний удар по Афганістану – можливо, це і розраховано на те, що питання із Північною Кореєю можна вирішити без нанесення ударів?
Микола Бєлєсков: Тут є інша проблема. Якщо на сьогоднішній день сідати за стіл переговорів, сторони бачать різні цілі в них. Північна Корея дуже розвинула свою як ракетну, так і ядерну програму. Позиція США чітка: будь-які переговори повинні починатися, якщо Північна Корея пообіцяє, що кінцевою метою буде повна її відмова від ядерної програми.
Північні корейці вимагатимуть, як вважається, скасування союзу між Південною Кореєю та США. Мені дуже важко уявити, що США підуть на такий крок. Єдина більш-менш дипломатична опція – «заморозка» на нинішньому рівні як ядерної, так і ракетної програми. Але США в п’ятницю чітко підтвердили, що вони не будуть вступати в угоди, якими де-факто визнають Північну Корею як ядерну державу. Відповідна «заморозка» де-факто визнає її як таку. Нема перетину між позиціями, які б уможливили хоч якийсь компроміс. Максималістські позиції роблять початок переговорів малоймовірним, хіба що сторони підуть на взаємні поступки, але поки вони цього не демонструють.
Дмитро Тузов: Чи не перебільшуємо ми загрозу, адже і останній запуск балістичної ракети був невдалим?
Микола Бєлєсков: У грудні 2014 року на фоні прогресу, який здійснює Північна Корея, Бараком Обамою було підписане секретне розпорядження, яким США почали застосовувати подібну програму як до іранської ядерної програми: технічний саботаж, кібератаки, які максимально зашкодять технічному прогресу. І не можна сказати, наскільки успішна була ця програма. Минулого року Північна Корея пробувала шість разів запускати ракету середньої дальності «Мусудан», тільки один раз успішно це провела. Питання, наскільки успішна ця програма, але вона є. Американці «вставляють палки в колеса» Північній Кореї.
Дмитро Тузов: Північні корейці не можуть не розуміти, що їхні ракети будуть збиті над їхньою ж територією, чи ви думаєте, вони насправді хочуть бомбардувати США?
Микола Бєлєсков: США більше турбує те, що Північна Корея йде до створення міжконтинентальної балістичної ракети, яка буде загрожувати США. А щодо можливості збиття, то тут також є проблема. У США є різні системи протиракетної оборони (Іджіс, THAAD, НПРО). Є 34 перехоплювачі в Каліфорнії і на Алясці – це Ground-Based Interceptor. Але проводили перше випробування – ефективність цієї системи 53%. Наприклад, якщо через 10-15 Північна Корея матиме технологію міжконтинентальної балістичної ракети (бо технологія доволі примітивна), а щодо потенціалу розвитку протиракетної оборони, як стверджують американські спеціалісти, через 10-15 років нинішні системи досягнуть стелі. Далі треба якісно нові системи, яких у США просто нема. Надіятись на одну протиракетну оборону – це гарна опція, але вона не може гарантувати безпеку навіть проти одиничних ударів з боку Північної Кореї.
Василь Шандро: Чи можна проводити «ниточки» в тому, що загострення цього конфлікту відбулося одразу після бомбардування військових баз у Сирії?
Микола Бєлєсков: Я би не пов’язував цю проблематику. Коли відбувався перехід від адміністрації Барака Обами до адміністрації Дональда Трампа, це питання стало одним із найбільш пріоритетних. Барак Обама, як пишуть американські ЗМІ, чітко попередив Дональда Трампа, що є велика ймовірність того, що «Північна Корея стане твоїм пріоритетом №1, хочеш ти того, чи ні». У той самий час, як Північна Корея постійно демонструє запуски різних систем. У лютому вони випробовували ракету середньої дальності, але твердопаливну, в березні відбулося випробування чотирьох ракет «Скад» розширеного радіусу дії. Північнокорейська програма як ракетна, так і ядерна має постійний характер. Те, що вони збіглися в часі, – більше випадковість. Хоча факт нанесення удару по Сирії використовується адміністрацією Дональда Трампа, в тому числі віце-президентом США Майком Пенсом, як фактор тиску на Північну Корею і намагання вирішити цю проблему не вдаючись до прямої агресії.
Василь Шандро: Чи не є це певним відволіканням уваги від основних супротивників США: Китаю і РФ. І кому зараз вигідний такий конфлікт між США та Північною Кореєю в міжнародному контексті?
Микола Бєлєсков: Насправді, є певна проблематика з тим, що Північна Корея відволікає увагу США як від РФ, так і від КНР, як від держав із набагато більшим потенціалом, які вже деструктивно поводять себе на міжнародній арені.
Щодо відносин із КНР та РФ, то це проблемна держава навіть для Пекіну та Москви. Для Пекіну, бо вона нищить всю їх регіональну стратегію, яку вони вибудовували до цього. В основні політики КНР щодо Північно-Східної Азії було намагання послабити альянс між США та Південною Кореєю, перетягнути їх на свій бік. Вони це робили доволі успішно, підписуючи угоду про зону вільної торгівлі в 2015 році. Оскільки Північна Корея – все більша загроза для Південної Кореї, це змушує її покладатися на США, а не на КНР. Сеул вважає себе дещо розчарованим щодо КНР, оскільки вони намагалися налагодити доволі непогані відносини із Пекіном, сподіваючись, що Пекін їм допоможе змусити Північну Корею поводити себе більш адекватно.
Дмитро Тузов: Чи можливі зараз проникнення російських та китайських ракетних технологій в Північну Корею?
Микола Бєлєсков: Радянський Союз в 70-ті роки передавав ракети «Скад» Північній Кореї. На сьогодні нема доведених фактів щодо передачі технологій на державному рівні як боку КНР, так і РФ. Тим не менш, є достовірно перевірені дані, що радянські інженери, задіяні в ракетній програмі, після краху Радянського Союзу на фоні того, що потреба в їхніх навичках набагато зменшилась, частина з них переїхала в Північну Корею, їм пропонували непогані зарплати, в тому числі вони привезли креслення. Відбувалися певні факти, але не можна сказати, що на державному рівні.
Василь Шандро: Можна говорити, що Росії ця ситуація є вигідною?
Микола Бєлєсков: Незважаючи на те, що РФ демонструє своєю політикою все більший виклик для існуючого міжнародного порядку, але поява на її кордонах непрогнозованої держави теж небезпечна для РФ навіть в середньостроковій перспективі. Росія – маргінальний гравець в цьому плані, хоч вони і виступають за переговори. Але провідним гравцем тут є США, КНДР і КНР, меншою мірою – Республіка Корея, Японія.
Дмитро Тузов: Яка позиція Японії? Очевидно, вона не буде просто спостерігати за ескалацією, але з іншого боку, Японії законодавчо заборонено розвивати свої збройні сили.
Микола Бєлєсков: На фоні прогресу, який здійснює Північна Корея, на фоні того, що загроза для Японії росте в будь-якому випадку, в Японії розглядають опцію переходу від оборони до наступу. Колишнім міністром оборони Японії вже була підготовлена доповідь щодо створення ударних крилатих ракет і нанесення якщо не превентивного, то другого-третього удару по місцям, звідки буде нанесений удар. Однак це може привести до ширшого загострення в регіоні.
