Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (14.9MB) | Репост
Ігор Бігун — історик Центру досліджень визвольного руху та редактор Інтернет-ресурсу «Історична правда» — є гостем «Громадської хвилі».
Василь Шандро: Одним із найважливіших аргументів і в радянський час, і нині, зокрема, в Росії, — український визвольний рух був поплічниками нацистського режиму. Чому в це вірити не треба, на вашу думку?
Ігор Бігун: Ви вірно зазначили, що цей стереотип зародився в Радянському Союзі. Тоді ще вигадали смішну формулу — українсько-німецькі націоналісти на позначення визвольного руху, щоб підкреслити нібито його співпрацю із нацистським режимом. Цей стереотип формувався маніпулятивним методом, коли про одні сторінки цього руху зовсім не говорили (такі як боротьба проти німецьких окупаційних військ), а на інших сторінках надмірно акцентували — співпраця ОУН з німецькими органами перед німецько-радянською війною і на початку цієї війни. Варто відзначити, що ця співпраця тривала лише на кілька тижнів довше, ніж співпраця самого Радянського Союзу з нацистською Німеччиною, котра була офіційно скріплена відомим пактом Молотова-Ріббентропа.
Тетяна Трощинська: Чому багато людей не сприймають цього так, як ви сформулювали?
Ігор Бігун: Хоча б тому, що те, що не було ніякого таємного пакту, а це лише договір для відтермінування війни — Радянський Союз просував понад півстоліття. А протилежна думка до цієї (про те, що це була злочинна змова двох диктаторських режимів) з’явилася тільки наприкінці радянської «Перебудови» і ось останні 25 років ми можемо про це говорити.
Крім того, є політичні сили, котрі обстоюють саме радянську версію тих подій і вони вкладають великі сили і гроші, аби вона йшла в маси. Це досить сильне протистояння.
Василь Шандро: Про що говорять документи? Де їх можна знайти і прочитати?
Ігор Бігун: Ці документи є у вільному доступі на сайті avr.org.ua (Електронний архів українського визвольного руху). Там вже понад 25 тисяч різноманітних документів. Більшість із них — документи ОУН та УПА і, зокрема, ця колекція присвячена саме антинацистському фронтові українського визвольного руху.
Переглянути документи із блоку «Антинацистський фронт УПА» можна за лінком.
Василь Шандро: Звідки ці документи і чому вони не були відомі раніше?
Ігор Бігун: Частина з них була відома. Це документи, котрі походять з галузевого державного архіву СБУ. Це так звана колекція друкованих видань КДБ УРСР. Тобто ті трофейні документи, які були захоплені в боях чекістів, органів держбезпеки з підрозділами УПА. Вони стали вперше доступними, коли директором архіву був пан В’ятрович. Однак за часів Януковича архів було знову закрито.
Інша частина документів — з архівів регіональних управлінь СБУ, а саме управління по Рівненській області. Це кілька кримінальних справ на учасників першої сотні УПА, котра здійснила свій перший бій проти німецького гарнізону міста Володимирець у ніч на 8 лютого 1943 року.
1_7.jpg
Антинацистька боротьба ОУН і УПА в цифрах і фактахАвторські права: Світлина із сайту http://www.cdvr.org.ua
Тетяна Трощинська: Це був бій саме із нацистами?
Ігор Бігун: Так. Ми намагалися приурочити нашу колекцію саме до цієї події.
Тетяна Трощинська: Розкажіть, будь ласка, детальніше про цей бій.
Ігор Бігун: Слід сказати, що дрібні сутички ОУН і різноманітних бойових груп траплялися і раніше. Але на зламі зими 42-го — 43-го року було вирішено створити свої військові загони. Такий перший регулярний партизанський військовий підрозділ було створено 22-23 січня 1943 року. У ньому брали участь 125 чоловік під командуванням Григорія Перегіняка із псевдонімом «Довбенко». Свою першу акцію сотня провела у ніч із 7 на 8 лютого — це був напад на німецьку комендатуру міста Володимирець, що у Рівненській області. Її метою було визволення побратима, члена ОУН, котрого посадили у в’язницю у цьому місті. Відповідно, ця сотня вчинила напад, визволила свого колегу. Вони стратили начальника цієї жандармерії і близько 11 ворогів. Після цього покинули місто і вирушили на північ для того, щоб заховатися від переслідування нацистами.
