Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (17.9MB) | Репост
Вчора, 6 червня, Голова секретаріату Уповноваженого з прав людини Богдан Крикливенко в ефірі Громадського радіо уже заявив, що рішення про призначення Уповноваженого ВР з прав людини до завершення спеціальної перевірки закрило можливість проголосувати у порядку установленим законом. Тему продовжуємо з гостем студії – Олександром Павліченком, головою правління Української Гельсінської спілки з прав людини.
Лариса Денисенко: що ви можете сказати щодо слів Богдана Крикливенка стосовно процедурних порушень?
Олександр Павліченко: На Комітеті з прав людини були проголошені три кандидати: Сергій Алєксєєв, Людмила Денісова, Андрій Мамалига. Попри те, що на Комітеті було підкреслено, що саме в цей день мають відбутися вибори. Жодного сумніву в тому, що в останній робочий день голосування відбудеться, не було, а те, що питання було зняте в парламенті з порядку денного – дуже дивно.
Лариса Денисенко: Чи вважалося б сьогодні порушенням, якби сьогодні з трьох осіб, рекомендованих Комітетом, розглянули б двох, оскільки третя особа не пройшла спецперевірку?
Олександр Павліченко: Це не було б порушенням. Таку ж перевірку проходять особи, що йдуть на державну службу. Але ми зараз не маємо чіткої картини, що відбулося: чи це були «неякісні кандидати», що не пройшли перевірку, в чому я особисто сумніваюся, чи відбулося щось, про ще не оприлюднюють інформацію. Йдеться про особу, наділену «високими моральними якостями», таке визначення є і в Законі України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». А тут все схоже на якісь підкилимні ігри та пересування. Якби йшлося про якісь проблеми, що перешкоджали б вчасному вибору кандидатури на цю посаду, то ці проблеми були б хоча б озвучені, але ми не маємо цього пояснення. Я підозрюю, що причиною могла стати невелика кількість голосів, через що жоден з кандидатів не зміг би набрати належну кількість голосів. Аргумент про те, що не були отримані висновки на ЗК є неправдивою. І довіри до всього, що відбуватиметься далі після цього у мене нема
Лариса Денисенко: Чим загрожує політична заангажованість Уповноваженого з прав людини? Це ж не Голова Рахункової палати.
Олександр Павліченко: Уповноважений здійснює парламентський контроль, функції такого контролю належать і кожному члену уряду, ніхто їм не забороняє здійснювати цей контроль, маючи депутатський мандат. Політична заангажованість означає конфлікт інтересів. З досвіду двох уповноважених з прав людини, – а на сьогодні їх були двоє, – ні для кого це не мало позитивного ефекту. Ніна Карпачова, яка прийшла на цю посаду в 1998 і працювала до 2012 року, мала належність до політичної сили, завершилася тим, що вона пішла з посади. З Валерією Лутковською трапилася схожа ситуація – окремий сектор політичних сил її не сприймав, вважаючи ставленицею «Партії регіонів». Зв’язок з політичними силами може мати позитивний ефект тільки на початковому етапі, а далі він лише ускладнює роботу Уповноваженого.
Лариса Денисенко: Але без підтримки політичної сили кандидат буде у програшному становищі і навряд зможе отримати необхідну кількість голосів.
Олександр Павліченко: Так. Але особа має бути компетентною, передовсім, у правозахисному середовищі, а також ознайомлена з викликами і проблемами, які стоять і перед інститутом Уповноваженого, який ще переживає своє становлення, мати бачення його розвиток на найближчі мінімум п’ять років. Цього стратегічного бачення з презентації кандидатів я не одержав, як і чіткої картини – це ескізи і мазки. Для того, щоб відійти від формальних підходів і зробити так, щоб запрацювали соціальні ліфти, які могли б доставити фахівців на будь-яку посаду – потрібні прозорі конкурси, консультації, забезпечення міжнародних стандартів, інтеграція – той же безвіз, питання верховенства права, що так кволо застосовується на практиці. Це все не може залишатися на декларативному рівні.
Ірина Славінська: Чи відомі висунуті кандидати правозахисникам?
Олександр Павліченко: Варто почати з того, хто такі правозахисники. На рівні жарту хочу згадати ситуацію, коли Україна проголосила свої зобов’язання перед Радою Європи, і одним з основних пунктів було створення офісу Уповноваженого. Тоді Генеральний прокурор Ворсінов сказав: не потрібно нам ніяких Уповноважених, найкращий уповноважений – це прокурор. Він вважав себе правозахисником. Якщо ж говорити про наше середовище та середовище партнерських організацій – на жаль, оцінювати цих кандидатів ми не можемо, вони в цих колах невідомі. Ми постійно підтримуємо зв’язок з депутатами, які підтримують правозахисні ініціативи, але звертатися до цих трьох кандидатів нам жодного разу не доводилось.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.
