Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (26.1MB) | Репост
Тетяна Трощинська: Нова хрестоматія з літератури для 1-2 та 3-4 класів появилися онлайн на сайті Міносвіти. Невже це означає, що більше не потрібно буде здавати гроші на книжки, які після року користування ідуть в нікуди?
Лілія Гриневич: Ця хрестоматія започаткувала традицію: вся література, яка видається за державні кошти, буде доступною для скачування для усіх учнів. Усі інформаційні технології мають бути спрямовані на те, щоб діти і дорослі отримували нові навички і знання.
Василь Шандро: Чи всі добре поставилися до цієї ідеї? Адже вона може зекономити мільйони гривень, які хтось не заробить.
Лілія Гриневич: Звичайно, у нас була важка дискусія з видавцями, які казали, що хтось буде друкувати їх підручники з електронної версії, але теперішні технології дозволяють зробити це і без електронної версії.
Ми не можемо залишатися у рамках попередніх десятиріч. Ми повинні давати нові можливості для навчання. Це маленький крок ― це тільки pdf-версія, а не електронний підручник, який має бути з мультимедійними додатками. Це мотивує дітей до процесу цікавішого навчання.
Вся ідея нової школи випливає з того, що наші діти швидко втрачають інтерес до навчання. Вони губляться у процесі, і потім їм дуже важко вскочити назад у цю колію.
Ця нова хрестоматія сучасна ― діти не можуть вчитися тільки на текстах минулого століття. Я шаную класиків, але також важливо, як сучасники бачать світ.
Укладаючи хрестоматію, ми поцікавилися у бібліотеках, що найбільше люблять читати діти, і включили ці твори. Не всі батьки приносять додому сучасну дитячу літературу, яка останнім часом у нас дуже добре розвивається.
Василь Шандро: Ці хрестоматії обговорено з учителями? У вас є відгуки від них?
Лілія Гриневич: Ми чекаємо відгуків, вона лише вчора появилася онлайн. Звичайно, при підготовці хрестоматії ми консультувалися з учителями-практиками.
У нас є неймовірно прогресивні вчителі, які постійно шукають щось нове і працюють із пристрастю, незважаючи на низьку зарплату. Є вчителі, які страждають від своєї роботи, є дуже консервативні вчителі. У реформі ми змушені орієнтуватися саме на прогресивних.
Якщо вчителям дати свободу творчості, кількість прогресивних вчителів зростатиме, і в якийсь момент ми дійдемо до критичної кількості вчителів, готових підтримати зміни.
Василь Шандро: Як вдається цей експеримент із вересня цього року?
Лілія Гриневич: Зміни й оновлення програми стосувалися всієї початкової школи. Ми маємо вчителів, які це радо сприйняли і впроваджують, маємо вчителів, які всупереч цьому працюють по-старому, якщо є активні батьки, вони впливають і змушують їх щось робити.
Атмосфера у школі сильно залежить від її керівника. Якщо директор не цікавиться цими процесами, це позначається на вчителях.
Нам важливо, щоб був ухвалений новий закон про освіту, тому що там є інструменти мотивації кращих вчителів. Зокрема це добровільна сертифікація нових методів навчання. Якщо вчитель отримає цю сертифікацію, він матиме 20% надбавки до зарплати, яка передбачає, що цей вчитель ділитиметься знаннями і досвідом із колегами.
Тетяна Трощинська: Які компетенції будуть потрібними для нової школи?
Лілія Гриневич: Ми хочемо відійти від «школи знань», де дітей просто напихають знаннями, які потрібно відтворити на іспитах, до «школи компетенцій». Тут починається ґвалт: наші діти нічого не будуть знати, пропаде фізика-хімія-математика.
Насправді компетенція ― це ядро знань, яке потрібно вибрати, і на яке потім легко нанизувати інформацію з різних джерел.
Компетенції, крім знань, передбачають стійкі уміння, м’які навички ― критичне мислення, уміння вчитися протягом життя, уміння спілкуватися, аргументувати свою думку ― а також цінності і ставлення.
Щоб досягнути цього, не вистачає, аби вчитель розповів, діти відповіли ― і на тому завершився навчальний процес. Потрібно організовувати групову роботу, експерименти, у яких діти мають зробити власний висновок, а це забирає значно більше часу.
Тетяна Трощинська: Як люди, які отримали знання в іншій системі, намагатимуться вчити дітей за цією?
Лілія Гриневич: Це неможливо зробити в один рік, тому реформа іде плавно. Перший клас реформованої школи компетенцій іде у 2018-2019 навчальному році, а завершує у 2029-2030 році. Тобто 12 клас буде у 2029-2030 році, тому що на таке навчання потрібно більше часу.
Сьогодні в усіх країнах Європи повна загальна середня освіта ― 12-13 років. Очевидно, нам треба до цього іти, водночас зберегти те, що нам добре вдавалося. Фізика, хімія, біологія і математика ― основа інноваційної інфраструктури нашої економіки. Тому ми намагаємося це підтримати.
Наприклад, ми побачили, що все менше абітурієнтів іде на інженерно-технічні та природничо-математичні спеціальності, а вчителя фізики, хімії чи біології знайти взагалі дуже складно. Щоб мотивувати кращих абітурієнтів іти на ці спеціальності, ми пропонуємо підвищити на них стипендії.
Василь Шандро: Чи можна окремо довести до певного ідеалу шкільну освіту, не зачіпаючи дошкільну і вищу?
Лілія Гриневич: Зрозуміло, це має зачепити усі щаблі. Ми починаємо зі школи, але водночас робимо нові стандарти профтехосвіти на компетентнісній базі, переглядаємо стандарти вищої освіти і працюємо з роботодавцями, формуємо перелік вмінь, які вони очікують.
Але зараз ми відчуваємо дірку: ми оновили шкільну програму, а дошкільна освіта залишилась попередньою. Дошкільна освіта заточена під розвиток аналітичних здібностей дітей ― а це ще зарано для них.
Наша традиційна школа готує майбутніх вчителів. Вона спрямована на розвиток аналітичних, але не критичних здібностей. Є теорія множинного інтелекту, відповідно до якої, кожна людина має дуже індивідуальні здібності, і їй потрібно допомогти їх відшукати і почати розвивати саме у школі.
Це передбачає інші навчальні програми, додаткове тестування здібностей дитини, перепідготовку вчителя. Іноді від усіх викликів опускаються руки, але нам треба переламати настрій «все пропало».
Діти, які зараз підуть у перший клас, будуть функціонувати як професіонали через 20 років. Ми бачимо, як змінилися інформаційні технології буквально за 5 років. Що буде через 20 років ― ми не можемо спрогнозувати, тому маємо навчити цих дітей вчитися в період великих змін і великих потоків інформації.
Тетяна Трощинська: Як батькам переконати себе, що хтось любить біологію, хтось ― фізкультуру, і це нормально?
Лілія Гриневич: Батьки повинні насамперед любити свою дитину і розуміти, що вона унікальна. Дітям потрібно навчитися використовувати свої кращі риси. У нас не вистачає освіти батьків, тобто як бути батьками.
У нас з’явилося багато психологів, які працюють публічно і розповідають батькам, як краще спілкуватися із дитиною. У батьків зараз дуже мало часу для спілкування з дитиною. Дуже важливо, щоб активні батьки більше дозволяли собі допомогти.
Вони можуть почерпнути інформацію з інших ресурсів, а я дуже хочу, щоб їм адекватні педагогічні консультації могла надати школа. Наприклад, батька викликають до школи, кажуть, що його син не вчиться, «зробіть з ним щось». А чи кажуть, що саме має зробити батько? Це вже є педагогічна консультація.
