Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (21.7MB) | Репост
Гість ефіру — старший аналітик Міжнародного центру політичних досліджень Євген Ярошенко.
Євген Ярошенко: Соціологія після першого туру виявилася дуже якісною. Були всі підстави для того, щоб саме Еммануель Макрон переміг, хоча певна інтрига зберігалася. Чому саме він? Макрон позиціонував себе як центрист, хоча він є вихідцем з партії соціалістів. Він зміг взяти голоси як в громадян з поміркованими правими, так і з поміркованими лівими поглядами. Навколо нього мобілізувалися французьку громадяни, які лояльно ставляться до проекту Європейського Союзу.
У Макрона не дуже «густа» політична біографія. Він два роки був міністром економіки, однак він не був причетним до гучних скандалів, він з боку звичайних французів ототожнюється з новим обличчям політики.
Третя сприятлива обставина — це кандидатура його опонента Марін Ле Пен. Це дуже популярна, але водночас токсична фігура. Багато французів прагнули проголосувати за Макрона, щоб націоналістичний політик не прийшов до влади, вони розуміли, до чого може призвести потенційний вихід Франції з ЄС.
Андрій Куликов: У Франції є не націоналістичні політики?
Євген Ярошенко: Політики всіх політичних сил у Франції сповідували велич Франції, тільки по-різному її вбачали.
Сергій Стуканов: Макрон сьогодні є центристським політиком чи з лівим ухилом?
Євген Ярошенко: Я би трактував його як лівоцентричного кандидата, хоча в його програмі набагато менше соціалістичних елементів, ніж у Бенуа Амона, наприклад.
Макрон зміг поєднати елементи лівоцентризму та лібералізму. Завдяки цьому він має підтримку з боку істеблішменту в Брюсселі.
Андрій Куликов: Надходять повідомлення, що 12% виборців не голосували ні за Макрона, ні за пані Ле Пен, вони поклали або зіпсовані, або порожні бюлетені. Це рекорд на французьких президентських виборах. Що це означає?
Євген Ярошенко: Цифра вважає. Я думаю, що це пов’язано з тим, що багато французьких громадян, які в першому турі голосували або за Фійона, або за Меланшона, вирішили в такий спосіб показати свій протест і незгоду з обома кандидатурами, які вийшли до другого туру.
Сергій Стуканов: Чи має Макрон своє бачення, як розвивати Європейський Союз?
Євген Ярошенко: Під час виборчої програми Еммануель Макрон заявляв, що він виступає за поглиблення фінансової інтеграції, створення в ЄС посади на кшталт міністра фінансів, щоб єврозона була більш дисциплінована, за поглиблення співробітництва в сфері безпеки та оборони. Такі погляди є популярними серед країн, які складають ядро європейської інтеграції. Зараз все більше і більше країн стають євроскептичними. Вони виступають за те, щоб Брюссель передав більше повноважень національним урядам. Факт поразки Ле Пен дасть змогу уникнути ЄС найгірших наслідків найближчим часом, однак це поки не означає, що президентство Макрона зможе стабілізувати ситуацію в ЄС.
Андрій Куликов: Чи надовго Макрон? Генерал де Голль, Валері Жискар д’Естен, Франсуа Міттеран, Жак Ширак по багато років були грантами французької політики. Останніми 15 роками таких довгожителів великого масштабу у Франції немає. Чому?
Євген Ярошенко: Франсуа Міттеран та Жак Ширак — два президенти, які поспіль були два терміни. Потім був Ніколя Саркозі. Зараз добігає кінця президентський термін Франсуа Олланда. Вони втрималися лише впродовж одного терміну. За Міттерана та Ширака були зовсім інші часи, Європа була меншою, консолідованішою, ситуація у Франції виглядала більш передбачуваною. Ці політики спиралися на широку підтримку виборців, не бачили суттєвих викликів.
Зараз ситуація в ЄС стає все більш непередбачуваною.
Макрон і Ле Пен є політиками, які не належать до традиційних політичних сил. Можливо, це було запорукою того, чому вони вийшли до другого туру. Незважаючи на те, що Макрон матиме сильні повноваження за Конституцією Франції, під питанням те, що він буде переобраний на другий термін. У нього фактично немає політичного проекту, у нього є рух, створений незадовго до того, як Макрон подав свою кандидатуру, там бракує кадрів. За місяць у Франції відбудуться парламентські вибори. Під питанням те, чи зможе він сформувати таку партію, яка отримає більшість в Національній асамблеї.
Сергій Стуканов: Які будуть розклади у французькому парламенті після парламентських виборів?
Євген Ярошенко: Тут криється велика інтрига. У Марін Ле Пен є партія, однак вона має не настільки широкі осередки, щоб спиратися на те, щоб отримати дуже високу підтримку. Наскільки мені відомо, за результатами останніх виборів до Національної асамблеї «Національний фронт» має приблизно 20 мандатів з 577. Це дуже мало.
З іншого боку, накладається той факт, що соціалісти і республіканці, провідні політичні сили з часів Другої світової війни, зараз мають вкрай низькі рейтинги, тому за результатами виборів може скластися «велике болото», з яким Макрону доведеться домовлятися. Від парламенту залежить затвердження кандидатури прем’єр-міністра, міністрів, прийняття важливих законів. У гіршому випадку Франція заглибиться в політичну кризу, де парламент буде в опозиції до президента.
Андрій Куликов: Чому ми так хвилювалися за Францію?
Євген Ярошенко: Нас лякали не тільки Ле Пен, а й Фійоном, Меланшоном, бо ці три політики у нас сильно асоціювалися з проросійськими, враховуючи їхні заяви про недоречність санкцій проти Росії, різку заяву Ле Пен про те, що не було ніякої анексії Криму, однак це були меседжі, орієнтовані на політичну підтримку з боку Росії. У Франції до України немає практичного інтересу. Макрон буде вкрай мінімально враховувати інтереси України.
Андрій Куликов: Як британці сприймають перемогу Макрона? На bbc.com пишуть про п’ять причин, з яких Макрон виграв президентські вибори. Перша — «йому пощастило», друга — «він був обережний», третє — «випробував для Франції дещо нове», четверте — «у нього були позитивні тези», п’яте — «він змагався з Марін Ле Пен». Що скажете?
Євген Ярошенко: Усі п’ять причин дуже вагомі і мають право на існування, однак тут була недооцінена харизма Макрона як політика. Варто відзначити його талант як політичного діяча.
Андрій Куликов: Наскільки згуртованіша стане Франція?
Євген Ярошенко: Хоча Макрон переміг, однак проблеми, які сприяли популяризації Ле Пен, нікуди не зникли. Макрону доведеться шукати рецепти вирішення і міграційної проблеми, і фінансових проблем, і проблеми безробіття. Часто доведеться йти на непопулярні рішення і ризикувати своїм рейтингом. Багато залежить від того, наскільки консолідованими будуть гілки влади.
Багато експертів пишуть, що ці вибори можуть підвести риску під п’яту республіку, яка існує з 58-го року і передбачає сильну напівпрезидентську форму правління. Якщо складатиметься «парламентське болото», президент буде слабкий, можливо, постане проблема перезапуску політичної системи і змін до Конституції. Це ми побачимо найближчого року.
Андрій Куликов: Наскільки за Макрона може бути відновлена роль Франції принаймні у Європі як альтернативи англосаксонському баченню зовнішнього світу?
Євген Ярошенко: Макрон бачить, що Франція може процвітати за рахунок відкритих кордонів, зближення з різними економічними потугами, новими ринками країн, що розвиваються. У цьому відношенні країн ЄС недостатньо. У Франції значна увага буде приділятися Африці.
Повний варіант розмови слухайте в доданому звуковому файлі.
