Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (22.5MB) | Репост
В студії — Тимофій Милованов, почесний президент Київської школи економіки, доцент економіки у Пітсбурзькому університеті.
Сергій Стуканов: Нацбанк України відмовився від фіксованого обмінного курсу й натомість перейшов до таргетування інфляції. Що це означає?
Тимофій Милованов: Слово «таргетування» має значення «цільове», тобто у даному контексті — це цільова інфляція. До зміни підходу у нас було курсове таргетування, ми намагалися втримати курс. По суті, сьогодні головним об’єктом контролю для Нацбанку є інфляція, а не курс гривні відносно долара.
Якщо подивимось на історію курсу за 25 років Незалежності — бачимо стабільний курс, а потім кризу. І ми, як мала економіка, не здатні втримувати курс. Курс — це ціна нашої економіки у порівнянні з іншими. І це нормально, що ця ціна змінюється. Якщо ціни на наш експорт понижуються і якщо ми втримаємо курс, то наша економіка не адаптується і економіка не відповідає цінам. Відтак створюється дисбаланс і вимиваються резерви, котрі також колись закінчуються. І ми не маємо виходу іншого, ніж девальвувати гривню: долар стає дорожчим, гривня дешевшає.
Євген Павлюковський: Лунають думки, що Україна готова відмовитися від допомоги МВФ. Як ви вважаєте, готова?
Тимофій Милованов: Тут є дві речі. Одна із них — прямі наслідки, чи потрібні нам короткострокові гроші. Друга річ концептуальна. Україна поводиться як дитина, як поганий студент, котрий наобіцяв і не виконує. Внутрішній і зовнішній бізнес і політики чекають від України інтелектуального суверенітету. Якщо ви взялися за структурні реформи — будь ласка, робіть їх.
Ми постійно переходимо від однієї ідеології до іншої, вперед-назад. Тому Україну не сприйматимуть серйозно ні зовнішні партнери, ні внутрішні. Потрібно взяти якийсь один курс і дотримуватися його.
Сергій Стуканов: Ми згадали про відмову від фіксованого курсу. Що ще Нацбанк за ці 2.5 роки втілив?
Тимофій Милованов: Друга велика зрада чи перемога (як для кого) — «банкопад» або чистка банків. Я вважаю, що це велика, хоча і неповна, системна перемога. Проблема не в кількості банків, а в їх бізнес-моделях. Та і загалом це проблема в цілому української економіки.
Зникла вже десь половина банків, але давайте не будемо себе тішити — там банків і не було. У нас є близько 80-100 банків, що залишилися. 40 із них — топи, вони контролюють 97% активів. Вони ж пережили кризу, тобто у них була бізнес-модель. І Це перемога.
