Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (22.1MB) | Репост
598992_1305783.jpg
Сум КлеопатриКартина Георгія Сенченка та Арсена Савадова
Як змінилося українське мистецтво з кінця 80-х років минулого століття? Чи продукує воно нові ідеї? Про це говоримо з художником Георгієм Сенченком.
Василь Шандро: Українське мистецтво вигадало щось оригінальне з кінця 80-х років?
Георгій Сенченко: Це складна розмова. Я думаю, що був колосальний шанс в тому, що ми робили. В кінці 80-х – на початку 90-х французи, які закуповували андеґраундне мистецтво, сказали, що купили 50 художників, але тільки нам хочуть запропонувати галерейний контракт. Ми не погодилися. Це була наша революційна наївність.
Тетяна Трощинська: Зараз би ви погодилися?
Георгій Сенченко: Думаю, що так. Нас багато чому не навчили. Ми прийшли зі своїм талантом, мало розуміючи, що з ним робити. Я думаю, що я багато чого в житті робив би інакше, виходячи з сьогоднішнього досвіду. Ми були занадто романтичні. Хоча, можливо, це було зроблено правильно.
Василь Шандро: Вас ідентифікували як київських художників чи радянських?
Георгій Сенченко: Ми, звичайно, були радянські.
Василь Шандро: А в Москві?
Георгій Сенченко: Ми в Москві зіпсували життя дуже багатьом. Це був удар під дих. У Москві все було чітко: було офіційне мистецтво і нонконформізм. А тут раптом постмодерністська історія. Її не очікував ніхто.
Василь Шандро: Ви вважаєте себе старомодним художником?
Георгій Сенченко: Ні. У мене дуже багато молодих друзів. Я відчуваю себе на хвилі не з тим поколінням, яке прийшло за нами, а вже з наступним.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.
Be the first to comment on "Ми в Москві зіпсували життя багатьом, — художник Георгій Сенченко"