Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (15.7MB) | Репост
Ірина Соломко: Через безвіз, який нам обіцяють, може бути сплеск попиту на закордонні паспорти. Чи готова міграційна служба до цього та сезонного попиту водночас?
Сергій Гунько: Зараз дійсно є сезонний попит на закордонні паспорти. Ми намагаємося завадити ситуації: встановлюємо обладнання у нових підрозділах. Майже усі 600 відділень в Україні забезпечені обладнанням для оформлення біометричних документів. До нового року у нас було всього 300 таких підрозділів.
Останні зміни у законодавстві, від жовтня 2016 року, надали повноваження для прийому громадян і видачі документів центрам надання адміністративних послуг. Ми розраховуємо, що центри будуть максимально швидко включатися до оформлення документів. В Україні вже десять центрів надають такі послуги.
Чому безвіз не буде проблемою? На виконання вимог безвізового діалогу запроваджені біометричні документи в Україні з 1 січня 2015 року. Ми уже два роки видаємо ці документи. Близько трьох мільйонів біометричних паспортів для виїзду закордон є на руках в українців. Загалом в Україні близько 11 мільйонів закордоних паспортів. Ми розуміємо, що значна кількість українців, які звикли подорожувати до Європейського Союзу, як правило, уже мають біометричні паспорти.
На сьогодні виготовлення біометричного паспорту впродовж 21 дня коштує близько 558 гривень.
Ірина Соломко: Досить обнадійливі заяви від пана Сергія щодо того, що вдвічі збільшилася мережа, де можна отримати біометричні паспорти. Як експерти оцінюють цю ситуацію?
Катерина Кульчицька: До надання Україні безвізового режиму, на нашу думку, українці все частіше звертатимуться до міграційної служби. Ми не думаємо, що в день настання безвізового режиму потоки українців побіжать виробляти документи.
Допоможуть справитись міграційній службі із великим потоком клієнтів декілька факторів. По-перше, громадяни мають право і можливість обирати те відділення міграційної служби, або ЦНАП, який їм більше підходить. Для цього не потрібно їхати за місцем своєї реєстрації, або обов’язково йти у свій районний центр. Можна піти в будь-який центр міграційної служби. По-друге, є електронна приймальня, де людям відповідають. Ви не просто пишете комусь повідомлення, що у відділенні є проблеми, а насправді вам дають доволі швидко відповідь.
Я закликаю усіх громадян, хто буде стикатися із проблемами, заходити на сайт відділення міграційної служби. На головній сторінці є позначка «електронна приймальня», де можна залишати повідомлення про проблеми. Можна також повідомляти про них телефоном. І варто не забувати також про громадські організації, зокрема «Європа без бар’єрів».
Ірина Соломко: Чи є у вас прогнози щодо збільшення бажаючих отримати біометричний паспорт? Можливо, можна провести паралелі із Грузією?
Катерина Кульчицька: На прикладі Грузії – це цікава ідея. На їх досвіді ми б могли проаналізувати наплив людей. Але в Грузії виробляють біометричні паспорти ще із 2011 року, якщо я не помиляюся. В Україні лише із січня 2015 року.
Андрій Куликов: Проблема є у тому, як ми фетишизували отримання безвізу для України. Адже це не є найпершою потребою України. На мою думку, не варто перейматися так тим, чи дадуть його, чи ні. Коли ми піднімаємо це питання, то применшуємо значення реформ.
Катерина Кульчицька: Але на даному етапі морква у вигляді безвізу стимулювала розвиток реформ.
Сергій Гунько: Можу сказати із точки зору міграційної служби. Для нас план лібералізації візового режиму з ЄС став інструментом. Ми розуміємо, що вимоги ЄС в межах цього діалогу не були забаганками когось, а спрямовані на покращення роботи інституцій в Україні. Навряд нас би настільки підтримала держава у інших реформах, якби не було плану лібералізації візового режиму.
