Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (17.6MB) | Репост
У студії Олена Ганцяк-Каськів, засновниця волонтерської ініціативи «Евакуація+», яка вивозила поранених з Майдану.
Любомир Ференс: Поранених учасників протестів три роки тому возили закордон, щоби рятувати. Чи правда те, що через кордон їх провозили посли іноземних держав, оскільки люди часто були без документів?
Олена Ганцяк-Каськів: Ми робили це з групкою людей, тому насправді я не одна засновниця і координаторка, а представляю тут колектив у понад 30 людей.
Ми вивозили поранених з обох сторін, це не секрет. Нас за це критикували але саме тоді вже було потрібно налагоджувати розуміння між громадянами. Отже вивозили не разом з послами, а разом з консулами. Я не впевнена, що можу казати тут назви держав. Адже це були особисті контакти і їхні особисті рішення. Це був маніфест співпереживання не зважаючи на титул.
Наприклад, посол Естонії взяв нашого потерпілого на регулярний рейс.
Євген Павлюковський: Як ви контактували з консулами?
Олена Ганцяк-Каськів: Перший етап нашої справи – контактування з представництвами країн, почався після арешту перших потерпілих з Майдану. Фактично ми по своїх контактах все це знайшли і організували підпільну мережу лікарень. Колись ми ще про це окремо напишемо.
На якомусь етапі посли самі почали до нас приходити бо знали, що ми авторитетна мережа. Ми мали в команді людей, які працювали з посольствами.
Наразі йдеться про такі країни: Австрію, Чехію, Естонію. Румунію, Ізраїль, Німеччина, Польща, Італія. Польща прийняла найбільше і почала найпершою.
Любомир Ференс: Чи існує якась статистика, скільком людям ви допомогли?
Олена Ганцяк-Каськів: Мені здається, що 15-16 хлопців були з майданівських внутрішніх військ. До речі, в госпіталі під час Майдану вільно розміщували активістів, оскільки до них інструкції тогочасного МОЗ не доходили.
Ми сформували базу даних. Було понад 400 потерпілих з усіма історіями. Ми намагалися передати цю базу в МОЗ Мусія і в мінсоцполітики.
Євген Павлюковський: Скільки тривала ваша робота?
Олена Ганцяк-Каськів: Ми чергували на Майдані групками. Були адміністрація, керівник-координатор, група швидкого реагування, група лікарів, координаторів підпільних лікарень і водії. Все було зашифровано. Спочатку мало що знали, але потім навчилися.
22 лютого швидке реагування на Майдані закінчилося. І ми створили штаб щоб допомагати зв’язувати поранених з консулами. Потім ми почали розходитися. Але була ще активна групка людей, які заснували організацію з допомогию.
Любомир Ференс: Над чим ви працюєте зараз?
Олена Ганцяк-Каськів: Святослав Шевчук, голова УГКЦ, порадив нам запросити фахівців з-за кордону щодо теми примирення. Ми знайшли таку мережу і запросили.
70% процесу примирення – це підготовка. І лише 20% – це саме примирення. Тут важливою є роль посередника, фасилітатора. Зараз маємо з німецьким урядом проект, де протягом року будемо навчати таких фасилітаторів. Випуск буде мати 15 фахівців.
