Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (30.1MB) | Репост
Спілкуємось із Головою Ради Національного Банку України Богданом Данилишиним.
Тетяна Трощинська: Що таке Рада Національного Банку України? Це є якась альтернатива до правління чи наглядовий орган? Чому ви згодні говорити публічно, на відміну від тих, хто був перед вами?
Богдан Данилишин: Ми багато зустрічаємо цікавість до Національного Банку та його Ради. І це є неспроста. У нас два роки Рада Нацбанку не працювала. Старт їй дав Президент України, призначивши двох членів, мене і Василя Фурмана. А ще чотирьох членів Ради Нацбанку призначає парламент. Тобто це є своєрідним консенсусом між владою. Відповідно до Закону України та Конституції, завдання Ради Національного Банку є розробка основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю.
Дмитро Тузов: Тобто, такий контролюючий орган?
Богдан Данилишин: Це не тільки контролюючий орган. Відповідно до нового Закону Про Національний Банк України, Рада є своєрідним органом монетарної влади, яка формує основні засади грошово-кредитної політики і слідкує наскільки правління Національного Банку і вся банківська система виконує його основні завдання.
Крім того, здійснює контроль за проведення грошово-кредитної політики, аналіз грошово-кредитної політики на стан соціального розвитку. Тобто, деколи ми зараз чуємо, що банківська система є закритою, що вона функціонує сама у собі. І виникає питання, який, власне, вплив вона має на соціально-економічний розвиток? Ми дивимося на те, щоб економіка країни не жила сама по собі, а банківська система сама закривалася у собі, бо це є два взаємопов’язані організми, які повинні доповнювати один одного, і співпрацювати між собою.
Дмитро Тузов: Тобто, орган цей не є декоративним, виходячи із того, що ви щойно сказали. Але ж чому цілих два роки Рада не працювала? Я знаю, що президент уже останнім призначив квоту своїх членів. А до цього рада не могла працювати.
Богдан Данилишин: Я радий, що у суспільства є великий інтерес до діяльності Ради НБУ. Зважаючи, що є така цікавість, яка підігрівається деякими політичними силами до Нацбанку. Рада НБУ в даний час плідно працює із правлінням Національного банку. Наше завдання забезпечити стабільність банківської системи і зробити так, щоб діяльність банківської системи в цілому сприяла зростанню нашої економіки. Це наше головне завдання.
Тетяна Трощинська: А ви готові назвати ті політичні сили? Або хоча б пояснити чи варто перекладати на Національний Банк України загалом функцію витягування української економіки?
Богдан Данилишин: Я думаю, що українська економіка потребує зростання. У бюджеті на 2017 рік ми бачимо показники зростання ВВП на 3% . А на період до 2018-2019 років передбачається зростання ще на 7%.
Звичайно, Нацбанк повинен проводити таку політику, яка б забезпечила підтримку темпів економічного зростання, яке здатне забезпечити підвищення рівня життя народу. В даний час ми формуємо засади грошово-кредитної політики, які дозволять фактично перейти на політику економічного зростання. Тобто, ми намагаємося забезпечити своєрідний етап не тільки грошово-кредитної політики, а я б сказав грошово-промислової політики, яка здатна сприяти приходу інвестора, відновити довіру до банківської системи та забезпечити її відкритість, прозорість і зрозумілість для наших громадян.
У бюджеті на 2017 рік ми бачимо показники зростання ВВП на 3% . А на період до 2018-2019 років передбачається зростання ще на 7%.
Якщо ми не будемо розуміти політику Національного Банку, якщо він не буде відкритий до громадян, і вони не будуть бачити довіри до нього, то проблем у цьому зв’язку буде більше.
Дмитро Тузов: Якщо ми говоримо про зростання української економіки, тоді давайте подивимось на курс гривні. Сьогоднішній курс для малого і середнього бізнесу – це справжнісінька катастрофа. Яка роль Національного Банку у тому, що сталося із нашою гривнею?
Богдан Данилишин: Зводити все до політики Національного Банку у даних умовах є недоцільним і непотрібним. Я відзначу, що в Україні надзвичайно відкрита економіка, зрештою, як і сама країна. Всі ці роки ми були піддані дуже багатьом шокам та тенденціям, які сформували структуру національної економіки. До цього часу ми залишаємося сировинною економікою, у нас не відбулися структурні реформи, в тому числі і з вини попередніх урядів, які існували в Україні.
Зараз ми говоримо про те, що весь світ переходить до четвертої промислової революції, але я думаю, що у нас, на жаль, не закладені навіть основи третьої. Тобто, підвалини, які повинні формувати сучасну структуру, новітню структуру національної економіки.
Ми говоримо про те, що частка так званих новітніх технологій, або інноваційних технологій у структурі загальної технологічної оснащеності України становить близько 9%, хоча в усьому цивілізованому світі близько 27-30%. Тому, вся система, яка формує структуру збалансовано недорозвинуто, можна сказати архаїчно, визначає і є своєрідним курсом.
Тому, я б сказав, що курс є дзеркалом того, що відбувається в країні та її економіці. Мені також жаль, що є девальвація.
Дмитро Тузов: Тобто, ви вважаєте, що це об’єктивний процес?
Богдан Данилишин: Звичайно, є різні форми та етапи, які призвели до девальвації у певний період.
Війна і втрата 25% нашого експорту. Це не могло не позначитися на курсовій політиці
Наприклад, девальвація 2014 року мала ряд фундаментальних факторів. Наприклад, переоцінений обмінний курс та деякі психологічні аспекти , населення і бізнес не були готові до змін курсу. Тому, я говорю часто про те, що спершу нам потрібно формувати фінансову грамотність. А також фінансову грамотність бізнесу, який би розумів, що можливі коливання курсу, в залежності від керівництва на певному етапі своєї діяльності. Тобто, далі ми мали фундаментальні економічні зміни в економіці країни: війна і втрата 25% нашого експорту. Це не могло не позначитися на курсовій політиці.
Хочу також сказати, що не кожна країна в таких умовах взагалі могла впоратися із такими викликами, які врешті-решт упали на нашу економіку. Я думаю, що тут все ж таки вдалося мобілізувати усі ресурси, всі сили і потенціал, який ми мали у нашій країні.
Зараз часто закидають нам думки про те, що ми мали курс по вісім гривень, і він був фіксованим. Я на це можу сказати, що ми мали різні курсові визначення і його ознаки. Проте, щодо курсу вісім, я б відзначив, що він був фіксованим і водночас нереалістичним. Для його підтримки постійно використовувалися Золотовалютні резерви. Крім того, режим фіксованого курсу сприяв накопиченню дисбалансів в економіці і призвів до скорочення міжнародних резервів в Україні. Зараз ми їх накопичуємо для того, щоб забезпечити відповідний рівень економічного зростання. Це означає, що рано чи пізно, із закінченням резервів, все одно курс мав бути відпущеним. У бюджеті на 2017 рік закладено курс 27, 2%.
Дмитро Тузов: Але він уже практично досягнув цієї позначки, якщо так подивитися.
Богдан Данилишин: Це реалістичний курс.
Дмитро Тузов: Ви думаєте втримається гривня впродовж наступного року?
Богдан Данилишин: Я впевнений, що будемо робити все для того, щоб ми мали стабільну систему, яка б могла забезпечувати відтворювальну структуру національного господарства. У тому числі, через курсову політику.
Тетяна Трощинська: Якщо говорити про очищення банківської системи, то ми говоримо про 82 банки, які або в стані ліквідації, або в стані злиття-поглинанні, чи зміні структури власності. Чи це є добрим рішенням, і що воно дає звичайному клієнту будь-якого банку?
Ми знаємо, що дуже багато осіб, які були пов’язані із банками, які закрилися, не відповідали тим вимогам, які записані у статуті. По-друге, розкриття кінцевих власників банків. Власне, це завдання НБУ виконано
Богдан Данилишин: Думаю, що до цього аспекту потрібно підходити з іншого боку. Це надзвичайно болісний процес, тому що очищення банківської системи не тільки призводить до прозорості банківської системи, а до більшої видимості діяльності банківської системи. Якщо брати відповідно до всіх визначень, очищення банківської системи – це дії, які спрямовані у першу чергу на формування ясності діяльності банківських установ.
Очищення, які проводить НБУ спрямовані на підвищення прозорості і надійності банківської системи. По-перше, очищення сприяло зниженню рівня кредитування пов’язаних фізичних осіб. Ми знаємо, що дуже багато осіб, які були пов’язані із банками, які закрилися, не відповідали тим вимогам, які записані у статуті. По-друге, розкриття кінцевих власників банків. Власне, це завдання НБУ виконано.
