Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (19.8MB) | Репост
diana_ducyk.jpg
Діана ДуцикАвторські права: «Громадське радіо»
Вікторія Єрмолаєва: Кого ви опитували? Хто задавав ці питання?
Діана Дуцик: Це соціологічне дослідження, яке на наше замовлення робив Київський міжнародний інститут соціології. Вибірка для такого опитування стандартна — 2040
Євгенія Гончарук: На яких ресурсах люди дивляться інформацію, кому довіряють? У результатах дослідження вказано, що багато людей черпають інформацію від родичів, друзів, знайомих. У вас є аналогічне дослідження за 2015 рік — зараз число тих, хто довіряє українським каналам, знизилось — чому так?
Діана Дуцик: Ми спеціально вирішили провести повторне дослідження, щоб подивитись, що змінилось за ці майже два роки (попереднє опитування проводилось на початку 2015 року). Цифри дійсно інші — ми бачимо як міняється довіра до різних каналів комунікації, через які люди сприймають інформацію. Суттєво виросла довіра до неформальних каналів зв’язку, а до формальних, у тому числі ЗМІ навпаки знизилась.
У 2015 лише 24% громадян черпали інформацію про стан справ в Україні від своїх знайомих, сусідів, друзів, то уже зараз — 47,7%.
Євгенія Гончарук: Чому так?
Діана Дуцик: Це моя суб’єктивна оцінка, але ми загалом бачимо, що це такий загальний стан, така атмосфера загальної недовіри. Людям складно довіряти медіа, бо вони дуже неоднозначно і по-різному подають інформацію, кожен канал по-своєму зображує картинку подій. Громадяни кажуть, що їм не вистачає інформації, і вони не довіряють тим даним про проблеми в Україні, які подають телеканали.
Критичне ставлення до влади і політиків перенеслося і на медіа.
Вікторія Єрмолаєва: 7,9% опитаних громадян черпають інформацію з російського телебачення. Чи змінилася ця цифра у порівнянні з 2017 роком?
Діана Дуцик: Так, до російських телеканалів рівень довіри зараз також зменшився.
Євгенія Гончарук: Але через супутник люди почали більше дивитись російські канали?
Діана Дуцик: Так, я би теж хотіла привернути увагу до цієї цифри. Незважаючи на заборону російських телеканалів у кабелі, люди все одно мають можливість приймати їх через супутник. І кількість таких людей зросла — у 2015 році було 42%, а зараз — 78,7%. Це досить суттєва різниця.
Це свідчить про те, що метод заборон не працює, і ми маємо знати інший спосіб переконання цих людей. Плід заборони завжди солодкий — людям хочеться подивитись, а що ж там заборонено. Ми мали б подумати як переконати і привабити аудиторію, яка сьогодні переключає на російські канали. З людьми треба говорити тими меседжами, які вони розуміють, пропонувати якісний продукт, альтернативний російському.
Вікторія Єрмолаєва: На питання, яким джерелам інформації про події на Донбасі ви довіряєте найбільше, більшість мешканців самого Донбасу відповіли, що жодному. Тобто люди на сході не довіряють ні російським, ні українським каналам?
Діана Дуцик: Люди дуже розчаровані — вони співставляють картинку, яку бачать за вікном і те, що показують телеканали. Якщо подивитись графік інформаційних потреб — люди кажуть, що їм не вистачає інформації про жертви серед мирного населення. Люди відчувають якусь свою непотрібність для медіа і держави.
Євгенія Гончарук: Чи можна це переломити? Чи орієнтуються ЗМІ на ваше дослідження?
Діана Дуцик: Ми вчора презентували дослідження, був великий інтерес, але, на жаль, представників великих медіахолдингів не було. Медіа мали би бути соціально відповідальними, особливо в умовах війни. У мирний час ми можемо казати, що це приватні канали, можуть будувати ефір як хочуть. Але зараз канали не можуть бути відстороненими, а вони просто продовжують відстоювати позицію своїх власників.
Євгенія Гончарук: Активісти «StopFake» кажуть, що риторика російської пропаганди змінилась — якщо спочатку були справжнісінькі фейки і вигадки, то зараз ця пропаганда міняє своє обличчя, винаходять дуже хитрі способи. Чим зараз пробують вплинути на українців?
Діана Дуцик: Так, прямих фейків стало набагато менше. Інколи трапляються такі казуси, як з Зоряном Шкіряком — уже всі посміялися — але, насправді, вони працюють дуже тонко. Вони почали працювати з меседжами, з наративом. Цього року ми («Детектор медіа») навіть публікували цілу статтю, що російські ЗМІ почали активно використовувати українські площадки для російської пропаганди, те, що говорять українські політики. Наприклад, хтось з наших політиків просуває тезу, яка дуже лягає в контекст російської пропаганди. І це потім активно поширюється, транслюється абсолютно різними каналами.
Ключовий меседж пропаганди зараз — що Україна не відбулась як держава. Ні з політичної, ні з економічної точки зору, що Україну чекає дефолт, занепад, що все погано. І ця картинка постійно наявна у російських медіа. І я би сказала, що таку лінію підтримують і деякі українські медіа, наприклад «страна.ua», подекуди телеканал «Інтер».
Євгенія Гончарук: Як боротися з цією пропагандою?
Діана Дуцик: Ми нарешті маємо почати виробляти свій інформаційний, медійний, будь-який продукт. Я дуже радію, що зараз почало більше зніматися українське кіно. Може воно ще не таке якісне, до чогось можна чіплятися, але це вже зовсім інший продукт, ніж коли ми його купували у Росії. З іншими меседжами, нашою реальністю, нашими акторами. Треба видавати українські книжки, треба підтримати українського видавця взагалі.
Має бути підтримка неолігархічних медіа, підтримка регіональних медіа. Але це точно не може бути пропаганда і такі самі дії, як робить Росія. Точно не можуть бути обмеження.
Be the first to comment on "Чому заборона російських ЗМІ не рятує від пропаганди?"