Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (17.4MB) | Репост
У студії «Громадського радіо» — директор аналітичної групи «Da VinCi AG» Анатолій Баронін.
Анастасія Багаліка: На які зміни в Узбекистані слід очікувати?
Анатолій Баронін: Істотних змін політики в Узбекистані не буде. Можливі певні зміни у зовнішній і економічній політиці, інтеграційні рухи в межах Середньої Азії, імітування моделі, яку запропонував президент Туркменістану Бердимухамедов. Це своєрідна імітація лібералізації. Усі країни Середньої Азії є дуже консервативними. Вони не будуть змінюватись настільки швидко і радикально.
Євген Павлюковський: Шавкат Мірзійоєв здобув перемогу на виборах з результатом 88, 61% голосів виборців. Така одностайна підтримка є традиційною для Узбекистану?
Анатолій Баронін: Це нормально для будь-якої авторитарної країни, де обмежений розвиток внутрішньої політики, а суспільство не надто зацікавлене у бурхливому політичному житті.
Анастасія Багаліка: Наскільки це нормально для демократичної країни і наскільки демократичною країною є Узбекистан?
Анатолій Баронін: Порівнювати будь-які країни Середньої Азії з демократичними традиціями Європи помилково. Це зовсім різний менталітет, зовсім різна політична традиція.
Євген Павлюковський: Чому такий малий відсоток підтримки інших політичних сил? Чи вони суто фіктивно там працюють?
Анатолій Баронін: Ви абсолютно праві. Будь-яка влада на території Середньої Азії з початку 90-х років намагалася продемонструвати наявність кишенькової опозиції. Інформаційний простір там обмежений для будь-яких політичних гравців, крім президента і його найближчого оточення.
Євген Павлюковський: Шавкат Мірзійоєв з 2003 року був прем’єр-міністром Узбекистану. Тобто ця людина належить до старої системи?
Анатолій Баронін: Шавкат Мірзійоєв належить до «Самаркандського клану». До нього належав і президент Карімов. Тривале перебування Шавката Мірзійоєва на посаді прем’єр-міністра — не його досягнення. Це певна закономірність і узгодженість позицій «Самаркандського клану». Карімова влаштовувала ця кандидатура, оскільки за період перебування при владі Мірзійоєв не демонстрував політичних амбіцій. Згідно з Конституцією, після смерті Карімова влада мала перейти до голови Сенату. Те, що президентом став прем’єр-міністр, є свідченням узгодженості кланової системи.
Анастасія Багаліка: Яке місце в українській зовнішній політиці займає Узбекистан?
Анатолій Баронін: Наприкінці 90-х років Україна намагалась вибудувати відносини з офіційним Ташкентом. Враховуючи те, що Узбекистан мав певні внутрішньополітичні і економічні проблеми, які стримували його від просування своїх інтересів за кордон, розвиток відносин з Україною залишався на дуже низькому рівні. Я переконаний, що і в подальшому Узбекистан буде концентруватися на розвитку політики в регіоні. Офіційний Ташкент має прикордонні неузгодженості з Душанбе і Бішкеком. Ці проблеми накопичились за часів Карімова. Лише політичний і оборонний потенціал Узбекистану не дозволяв перерости цим проблемам у збройний конфлікт. Думаю, що Шавкат Мірзійоєв буде намагатись вирішити ці проблеми та знизити градус напруги в регіоні.
Анастасія Багаліка: Хто є вигіднішим партнером для Узбекистану — Україна чи Російська Федерація?
Анатолій Баронін: Вигідними партнерами для Узбекистану є Казахстан, Таджикистан, Туркменістан, а також Китай. Америка за часів Карімова збалансовувала відносини Узбекистану і Російської Федерації. Зараз Російська Федерація не може допомогти Узбекистану у вирішенні регіональних чи економічних проблем, тому що є обмеженою в ресурсах для потужних інвестицій. Так, Росія запропонувала Узбекистану увійти до Євразійського економічного союзу, але Шавкат Мірзійоєв вже заявив про те, що цей проект не на часі.
Євген Павлюковський: Чи може Узбекистан вже за часів Мірзійоєва стати стійким партнером для України?
Анатолій Баронін: На мій погляд, час розвитку відносин з Узбекистаном минув. У 90-х роках Україна робила ставку на розвиток відносин з Узбекистаном як з альтернативним постачальним енергоносіїв. Сьогодні розвиток енергетичний відносин з Узбекистаном не є перспективним. З погляду ринку регіонального розвитку для Узбекистану більш вигідним партнером буде Китай.
Євген Павлюковський: Чи буде Росія шукати підхід до уряду Мірзійоєва з тим, аби посилити свій вплив на цю країну?
Анатолій Баронін: Незважаючи на наявність певних зв’язків між головою Служби національної безпеки Узбекистану і офіційним Кремлем, еліти Узбекистану зараз не зацікавлені у розвитку відносин з Російською Федерацією.
Анастасія Багаліка: Наскільки Узбекистан цікавить Україну як транзитна країна в напрямку Китаю?
Анатолій Баронін: Маршрут через Казахстан є більш вигідним для України.
Анастасія Багаліка: Тобто про розвиток перспективних відносин з Узбекистаном не йдеться?
Анатолій Баронін: На сьогодні немає масштабних і перспективних проектів, які б могли змінити обсяг товарообігу, що існує між нашими державами.
Євген Павлюковський: Наскільки Росія зацікавлена в тому, щоб відносини між Україною і країнами Близького Сходу не пожвавлювалися?
Анатолій Баронін: Офіційна Москва переконана, що будь-яка держава, що перебувала у складі Радянського Союзу, зараз не може вести переговори з регіональними партнерами без узгодження з Кремлем. Це ми бачимо на прикладі вибудови моделі Євразійського економічного союзу.
