Розмови

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (Тривалість: 50:11 — 40.2MB) | Репост

Ведучі Міріам Драгіна та Олена Скирта

 

Міріам Драгіна: Ольго, ви працюєте в Інституті ботаніки і займається космобіологією і фенотипічною пластичністю. Інститут ботаніки — головна установа в Україні й одна з провідних установ Європи з вивчення біорізноманітності на всіх рівнях організації судинних та спорових рослин і грибів. Інститут є головною установою в програмі «Космічна біологія» Національної космічної програми України. Тобто це те, чим ви займаєтесь?

Ольга Артеменко: Так. Це безпосередньо те, чим займається наш відділ. Це розділ «експериментальна ботаніка» –  напрям більш ширший від класичної ботаніки, систематики, морфології, екології. Ми займаємося тим, що вивчаємо безпосередньо процеси метаболізму, які відбуваються в клітинах, ультраструктуру клітин, їх анатомію.

Міріам Драгіна: А які цілі в космічної біології?

Ольга Артеменко: В останні роки програми освоєння космосу, зокрема освоєння Марсу, були прикриті, і ми намагаємося відновити те, що було раніше розроблено. Протягом 40 років було багато досліджень з використання мікроводоростей. Але останні дослідження показали, що це не дуже вдалий об’єкт, тому зараз перейшли вже на вивчення вищих рослин у космосі. Насправді багато країн займається цим питанням.

Міріам Драгіна: А чому невдалими є водорості?

Ольга Артеменко: Тому що вони не перетравлюються організмом людини. А для довготривалих польотів потрібно, щоб об’єкт мав змогу не тільки давати кисень, їжу і воду, а ще й виступати як біорегенеративна система, тобто перероблювати ці відходи: сечу, кал і СО2.

Міріам Драгіна: А щодо ламінарії?

Ольга Артеменко: Ламінарія – це мікроводорість, якраз вона й була об’єктом цих досліджень. Дослідження показали, що ламінарія не містить повного складу тих необхідних мікроелементів, вітамінів, що потрібні космонавту під час тривалих польотів.

Міріам Драгіна: Чи правильно я розумію: ви досліджуєте рослини, які мають виконувати багато функцій, і в тому числі функцію їжі? І обов’язково всі ці функції водночас?

Ольга Артеменко: Планується зробити космічні оранжереї (зараз над цим працюють), тому що потрібно, щоб рослина мала змогу рости в космосі десь біля півтора року, а не в той  короткий час, який раніше досліджувався. У нас не було можливості дослідити в космічному польоті рослину, яка б росла рік. Максимум, що ми маємо, це отримання насіння. Від насіння до насіння – це десь приблизно до 30 днів.

Міріам Драгіна: Першим гостем програми «Цією людиною був Альберт Ейнштейн» був Леонід Каденюк, якій в 1997 році у своїй космічній місії, у шатлі, брав з собою ваші рослини і досліджував їх. Яких результатів він досяг?

Ольга Артеменко: Результати мають більше цінність з наукової точки зору, тому що дійсно такі умови як в космосі ми не можемо відтворити на Землі. Він запилював на орбіті рослини – це був процес від насіння до насіння. І вже потім на Землі проводилися дослідження його матеріалу. Тобто більше це має значення наукове, тому що досліджувалася ультраструктура, саме насіння. Сильного впливу ми не побачили, але для науковців все ж були важливі деталі, яких пізніше ми, можливо, торкнемося. Це дуже важливо для подальших досліджень, оскільки польоти будуть довготривалі, то потрібно знати, як буде реагувати рослина, довгий час перебуваючи в таких умовах.

Міріам Драгіна: Зараз існує думка, що генетика знаходиться на такому ступені як колись була хімія, яка перейшла від алхімії до власне хімії. Чи те саме відбувається з ботанікою завдяки тому, що ми можемо обробляти дані за допомогою комп’ютерів?

Ольга Артеменко: Я не можу сказати, чи це схоже на шлях хімії. Але дійсно сьогодні використовують комп’ютери для дослідження. Є дуже багато програм, особливо з молекулярної біології, які ми використовуємо. Тобто математика теж зробила свій вклад в дослідження ботаніки.

Міріам Драгіна: Але ботанік не обов’язково повинен знати математику?

Ольга Артеменко: Ні. Але, якщо людина хоче займатися наукою, і ботанікою зокрема, то в принципі якихось знань з ботаніки або з біології може вистачити для того, щоб розробляти тему, яка буде на межі двох спеціальностей. Наприклад, у нас є аспірант-фізик, який до ботаніки мав посереднє відношення, але він підучився і зараз займається біофізикою, досліджує вплив магнітних полів на рослини.

Міріам Драгіна: Існує багато міфів щодо рослин. Наприклад, кажуть, що подорожник може загоювати рани. Це правда?

Ольга Артеменко: Ви пам’ятаєте, що його ще потрібно було змочити слиною. Тут відіграє більше роль саме слина, котра має регенеративну функцію. Але останні дослідження показали, що це все ж більше ефект плацебо.

Міріам Драгіна: В інституті Ви займаєтесь фенотипічною пластичністю. Що це таке?

Ольга Артеменко: Це властивість генотипу рослини змінювати експресію своїх генів таким чином, що вони потім виражають в різних фенотипах у відповідь на зовнішні чинники. Наприклад, ми беремо рослини, які належать до одного виду, але вони зростають в різних умовах (у воді чи на суходолі, для прикладу) і мають різний вигляд зовні. Це їхній фенотип. Але генотип їх однаковий, тобто вони належать до одного виду. Зараз ми вивчаємо очерет: на суходолі він менший, а у воді більший, до того ж у них різна коренева система, тому що у водних і суходільних вона має бути різною, аби вижити в тих умовах, де вони знаходяться.

Міріам Драгіна: А навіщо змінювати рослини? Для чого це робиться?

Ольга Артеменко: Це адаптивна реакція рослини на зміну умов. Ми вивчаємо ці механізми для того, щоб можна було спрогнозувати. Адже зараз говорять про зміну клімату, про вплив антропогенного фактору – рослина ж пристосовується до тих умов, де зростає. Ми вивчаємо ці механізми, аби на майбутнє можна було попередити. Наприклад, якщо ми вивчаємо, як змінюється рослина в умовах посухи, то коли будуть зміни клімату, можна буде спрогнозувати, як буде себе вести та чи інша рослина, і що можна зробити, для того щоб вона не зменшилася і давала такий самий урожай, як за нормальних умов.

Міріам Драгіна: Чи звертаються до ваших досліджень представники агрохолдингів?

Ольга Артеменко: Іноді буває. Наскільки я знаю, в нашому Інституті є відділ фітогормонології, які переважно працюють з агросектором. Вони досліджують гормони, і для сільськогосподарських дисциплін це більш цікаво.

Міріам Драгіна: А з експериментами космосу до вас мають звертатися космічні агентства?

Ольга Артеменко: Так, ми працюємо з ними напряму, ми єдині в Україні, хто займається космічною біологією, точніше не єдині, але основні.

Міріам Драгіна: Чи існують приватні структури, які займаються космічною біологією?

Ольга Артеменко: В Україні немає. У світі, знаю, що є міжнародна група, у яку входить 8 країн, яка займається дослідженням життя в космосі. Туди входить і Україна, і NASA, і Європейське космічне агентство. Останнім часом багато інформації йде з боку Китаю, тому що вони почали займатися цим дуже активно, вони також планують запустити космічний корабель і хочуть досліджувати рослини, адже без цього неможливо, тому що біосистема необхідна.

Міріам Драгіна: Чула, що ви вирощуєте рослини також, аби космонавти знімали стрес?

Ольга Артеменко: Можливо. Однак я все ж таки думаю, що найперше, що людину турбує – це їсти, пити і дихати. Це на рівні інстинктів. Хоча зелений колір дійсно розслабляє.

Міріам Драгіна: До речі, ми говоримо про рослини не випадково, тому що сьогодні День рослин. А де ви берете рослини для дослідження?

Ольга Артеменко: Для фенотипічної пластичності ми беремо рослини з природи, у нас для цього є експедиції. Раніше ми їздили в Полтавську область, а тепер у нас новий об’єкт у Київській області. Є також лабораторні рослини – це кукурудза і класичний арапідопсис, рослина, на якій працюють всі вчені, тому що вона дуже зручна для досліджень. Вона дає насіння протягом 30 днів, тому можна відслідкувати повний життєвий цикл.

Міріам Драгіна: А чи існують якісь тренди в дослідженнях? Чи існують прогнози, куди прямує космологія? З чим вона, можливо, поєднається остаточно? Яких вона досягне результатів?

Ольга Артеменко: Сподіваємося, що будуть створені міжнародні космічні станції, на яких буде виділено і сегмент для України, для того щоб ми могли розмістити там свої зразки. Тому що відтворення космічних умов польоту на Землі часткові.

Олена Скирта: Я б хотіла поговорити про Міжнародний День рослин, його відзначають завтра. Минулого року Україна посіла друге місце у світі за кількістю подій під час Дня рослин. Загалом цей день проходить у понад 50 країнах. У вашому інституті якось долучаються до цього дня?

Ольга Артеменко: У нас є вчена рада, на якій оголошують, що є такий день, і ми знаємо, що він є. До цього дня можуть приурочити якісь урочистості, які безпосередньо пов’язані з нашим інститутом. У нас раніше були ярмарки у цей день. Однак зараз святкування немає. До речі, у цей день проводять спеціальні екскурсії у Ботанічному саду.

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (Тривалість: 49:56 — 40.0MB) | Репост

unnamed_128.jpg

Сергій ШараповФото: Громадське радіо

В студії ведуча Міріам Драгіна і доктор фізико-математичних наук Сергій Шарапов.

Міріам Драгіна: Графен – це новий матеріал, який створили у 2004 році. Матеріал унікальний тим, що це шар вуглецю товщиною в один атом. Тонше за нього в принципі важко уявити матеріал. А чим саме він унікальний?

Сергій Шарапов: Головний бум навколо графену давно пройшов. Йде спокійна робота по безлічі напрямків. По тому, щоб графен увійшов в усі застосування, які люди тільки вигадують і пробують. Фактично, головну увагу він привернув, коли за його створення дали Нобелівську премію. Це було у 2010 році.

Міріам Драгіна: Наскільки я знаю, на вас багато посилалися у цій роботі.

Сергій Шарапов: Цитували мої роботи. Нобелівську премію дали тим експериментаторам, які створили графен та довели його надзвичайні властивості. Це були Андрій Гейм та Костянтин Новосьолов.

Міріам Драгіна: І зверталися до ваших робіт.

Сергій Шарапов: Мої роботи у співавторстві були корисні для нобелівських лауреатів. Під час створення графену був період, коли ми з ними активно листувалися. Головне досягнення у тому, що вони його створили і довели надзвичайні властивості. Зокрема, як рухаються електрони. Це дуже цікаво і має відношення до назви вашої передачі з Ейнштейном.

Міріам Драгіна: Що саме незвичайного у русі електронів у графені? Чим це відрізняється від інших матеріалів?

Сергій Шарапов: Тим, що воно описується рівняннями, які мають відношення до фізики елементарних частинок – це рівняння Дірака, яке описує частинки та античастинки, електрони та фазотрони. Виявилося, що графен був однією з систем, в якій на відміну від більшості інших систем напівпровідників, треба використовувати це рівняння. І з цього випливали декілька дуже цікавих властивостей графену.

Міріам Драгіна: Тобто теорія відносності нарешті знадобилася.

Сергій Шарапов: Теорія відносності потрібна навіть для руху супутників і системи глобального позиціонування, де потрібно враховувати відповідні поправки. Про це рідко говорять, коли займаються фізикою твердого тіла. Коли вивчають фізику напівпровідників, згадують рівняння Шредінгера, а це трохи інше. Тут виявилося, що це топ-експеримент. Тому що замість побудови потужних прискорювачів, можна з фундаментальною точки зору можна це досліджувати з допомогою графену.

Міріам Драгіна: Це ви зараз критикуєте великий адронний колайдер?

Сергій Шарапов: Не те щоб критикую. Звісно, між різними галузями фізики є певна конкуренція за кошти. Але дійсно про графен кажуть, що це настільний, набагато дешевший прискорювач. Саме тому що електрони рухаються таким же чином, як вони рухалися б у прискорювачі.

Міріам Драгіна: Як ці процеси впливають на властивості матеріалу? Чим він надзвичайний, корисний?

Сергій Шарапов: Є дуже багато аспектів. Я почав з руху електронів, тому що я з колегами ними займався. А у нього надзвичайні механічні властивості. З точки зору хімії ці сполуки, які створюють одні й ті ж атоми, але будують свої структури по-різному.

З атомів вуглецю можна збудувати структуру, таку як графіт. Це матеріал, який легко розчеплюється. Тому ми користуємось олівцем, але треба не забувати, є ще один родич графіту і графену – це діамант. Один шар вуглецю – це графен. Але хімічні зв’язки там, як у діаманті, тому він дуже міцний. Це дає йому дуже сильні механічні властивості. Просто використання у конструюванні композиційних матеріалів. Постійно з’являється ідея створити предмети на основі графену – від кузова автомобілю до ракетки зробити. З точки зору руху електронів – вони рухаються там легше, ніж у напівпровідниках. Очікується, що наступне застосування буде у мікроелектроніці.

Медіа працюють так, що найбільшу увагу графен притягнув, коли за нього дали нобелівську премію. Зараз продовжується постійна робота. Йдуть цікаві фундаментальні дослідження. Але фокус змістився на його практичне застосування.

Міріам Драгіна: Нобелівську премію дали за винаходження цього матеріалу, тому що це перший приклад застосування теорії відносності у фізиці твердого тіла?

Сергій Шарапов: Формулювання таке: “За створення і формулювання його надзвичайних властивостей”. Фактично, нобелівські лауреати були впевнені, що вони виділили один шар графену. Щоб дослідити там рух електронів, вони зробили перший транзистор з графену і дослідили його властивості.

Міріам Драгіна: Чому саме він корисний? Він надлегкий. В ньому інакше рухаються електрони. Він міцний, його можна використовувати в різних приладах. Є принципова різниця між тими матеріалами, які ми мали досі.

Сергій Шарапов: Принципова – його товщина. Зараз у нього вже з’явилися нащадки. Уяву людей вразило те, що можна виділити один шар матеріалу і робити з ним дослідження.

Міріам Драгіна: Чи його видно?

Сергій Шарапов: Якщо це багатошаровий графен, його можна побачити неозброєним оком. Не так просто, коли він лежить на підкладці з оксиду кремнію завдяки явищу інтерференції. Якщо ж це одношаровий графен, то треба дивитись в мікроскоп, але дійсно його видно. Як у всіх роботах є заслуги тих, хто досліджує і певна вдача. З’ясувалось, що матеріал, на який викладали графен – це оксид кремнію. Цей шар оксиду був певної товщини і саме тому його побачили в мікроскоп. Якщо б він був іншим, його б просто не помітили. Це вдача.

Міріам Драгіна: А так би він був непомітний.

Сергій Шарапов: Так потрібно було б якимось іншим способом його шукати. Є окрема історія, як вони його створили за допомогою скотча. Фактично, використовуючи те, що графіт дуже легко розщеплюється на шари, шматочок графіту приклеїли на скотч, потягнули, і робили так, доки не лишився один шар.

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (37.6MB) | Репост

Ведучі – Міріам Драгіна і Олена Скирта.

29-30 квітня 2017 року в чотирьох містах України та багатьох містах світу відбувся NASA Space Apps Challenge. В Києві до події приєдналося більше 200 учасників. 

В студії співорганізатори заходу, Андрій Музиченко та Андрій Бігунов.

Міріам Драгіна: Розкажіть детальніше про структуру події цього року?

Андрій Музиченко: Пітч проекту має тривати три хвилини із презентаціями. Перед тим буде тренінг для груп, на якому допоможемо структурувати презентації, за 240 секунд спробуємо донести ідеї. До складу журі входить 5-6 людей, вони оцінюють пітч за критеріями: наскільки цікава ідея, наскільки вона може бути реалізована, наскільки гарно, ємко, динамічно подано інформацію. Втім оцінка журі завжди достатньо суб’єктивна.

Міріам Драгіна: А як саме проходили етапи підготовки хакатону? 

Андрій Музиченко: За тиждень до Хакатону було проведено Буткемп, – подія, на якій було представлено модель роботи та напрямки, за якими доведеться готувати проекти і захищати їх. І навіть почали формуватися базові команди. 

Олена Скирта: Чому взагалі виникла ця подія в Києві? 

Андрій Музиченко: Ідея була в тому, аби “притулити” громадськість до космосу. Україна має великий потенціал із точки зору космосу та технологій. А подій відбувається недостатньо. І ціль Хакатону досить амбіційна – змінити світ на краще, вона стосується майже всіх сфер діяльності людини. Тому для події було піднято великий шар різних професіналів та створено платформу, на якій відбулося багато заходів і після Хакатону також. Для нас це волонтерська діяльність, націлена на розвиток технологій заради покращення життя людини. 

Андрій Бігунов: Ідея виникла в мене, тривалй час цікавлюся NASA, супутниками і таким іншим. Деякий час працював над тим, аби розвивати напрямок. Наприклад є програма Aris, в якій радіоаматори допомагають дітям та студентам зв’язатися із космічною станцією. Діти готують питання, а потім вживу ставлять їх космонавтам. Із початку 2012 року було проведено чотири події. 
Хочу також додати – Nasa Space Apps Challenge – не айтішний марафон. В ньому беруть участь не лише розробники програмного забезпечення, а також мейкери, люди, які можуть цікаво презентувати ідею, діти, безліч спікерів.

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (43.2MB) | Репост

Сергій Сегеда – єдиний в Україні доктор історичних наук за двома спеціальностями – антропологія та етнологія.

«Антропологія – наука про людину. Це не зовсім вдалий термін, тому що наука про людину це начебто все. Йдеться про повний комплекс гуманітарних знань. Так її трактують у країнах західної Європи і США. Там антропологія – це фізична антропологія та розділ археологічної науки, який у нас називають історією первісного суспільства, психологія давніх суспільств, етнологія, соціологія. Загалом йдеться про походження людини. В Україні антропологія сприймається, як антропологія фізична, тому що так склалися традиції науки.

Єдиний можливий шлях вивчення проблеми етногенезу через генетику. Хоча зараз ми говоримо про питання антропології. Нещодавно в Україні співробітниця університету ім. Каразіна, доцент кафедри генетика Ольга Утевська захистила докторську дисертацію, яка стосується генофонду українців і регіональних відмінностей. Виявилося, що своє наукове антропологічне життя я прожив недаремно, тому що антропологічні дані підтвердили генетики. Тобто генетика довела те, що давно знала антропологія.

Методи генетичної науки дозволяють вирахувати відсоток землеробських груп і порівняти його з мисливським. Союз двох наук може дати надзвичайно цікавий результат».

Далі слухайте у випуску.