RvB / Руки’в Брюки — це київський гурт, заснований у 2007 році вокалістом та гітаристом Олександром Ремезом, що грає американську музику сорокових-шістдесятих років: ритм-н-блюз, рок-н-рол та рокабілі. Музиканти дотримуються канонів стилю не тільки в музиці, але й у зовнішньому вигляді. Насьогодні у гурту вже є 5 студійних альбомів.
До студії Громадського радіо група завітала у такому складі: Олександр Ремез — вокал, гітара, В’ячеслав Краснопольський — контрабас, Олексій Філіппенков — ударні.
Наскільки складно грати справжній ритм-н-блюз українською, чи існує в Україні середовище для такої музики і як гурт сприймають нові слухачі;
Коли чекати на новий матеріал гурту і чому готовий альбом, який був записаний ще рік тому, досі не вийшов;
У чому полягають складності запису на українських студіях і чому гурт записував свій альбом в Німеччині;
Як гурту вдається дотримуватися класичного звучання на своїх записах;
Звідки команда черпає своє натхнення і яких принципів намагаються дотримуватися учасники гурту.
У студії Громадського радіо Руки’в Брюки виконали такі пісні:
Чоловік, з яким хочеться говорити через сторінки його книг — про життя і смерть, про кохання і самотність, про відчуженість і спроби максимально бути корисним світові. Таким ми відчули Альбера Камю, коли працювали над цим…
Коли фанам очікувати на новий альбом, як групі завжди вдавалося опинитися на крок попереду цензури, як музикантам вдається поєднувати роботу в групі і сольні проекти — про все це розповіли «The ВЙО».
Мирослав Кувалдін: Ми завжди шли на крок попереду цензури і завжди встигали сказати все що ми хотіли. Вже потім, проходив певний час – пару місяців або пів року і все починали розуміти що це ж якась пропаганда, але на той час пісню вже всі знали
Цього вечора до студії Громадського радіо команда завітала у такому складі:
Література Джорджа Орвелла володіє неабиякою силою — силою думок. Недарма його книги зараховують до всіх можливих переліків “must read”. Політична алегорія “Колгосп тварин” та роман-антиутопія “1984” знаходять відгомін у кожному, хто готовий розкладати суспільство на…
Футуризм як напрям мистецтва і музики зокрема з’явився майже сто років тому, але спроби віднайти «звучання майбутнього» не припинилися й досьогодні. У цьому спецвипуску ми порівнюємо непорівнюване. В гостях у Люби Морозової електронний композитор Андрій Кириченко, керівник фестивалю Nextsound і куратор музичної програми на цьогорічному Книжковому Арсеналі. У відповідь на «класичні футуристичні» композиції у виконанні симфонічних оркестрів, пропоновані Морозовою, Кириченко відповідає сучасними електронними творами.
Георгій Свірідов. «Время, вперед!» Большой симфонический оркестр им. Петра Чайковского Московского радио, дир. Владимир Федосеев 4:43
Mark Fell & Gábor Lázár. «Untitled 10» (з альбому The Neurobiology Of Moral Decision Making)
Олександр Мосолов. «Завод. Музыка машин» (фрагмент из балету «Сталь»). Rundfunk-Sinfonieorchester Berlin, диригент Johannes Kalitzke 3:22
Emptyset. Armature 4:12
Сергій Прокоф’єв. «Фабрика» (фрагмент з сюїти до балету «Стальной скок», Op. 41). Симфонічний оркестр Міністерства культури УРСР, диригент Геннадій Рождєствєнскій 3:10
Ben Frost. «Threshold of faith» 6:34
Ейтор Вілла-Лобос. «Bachianas Brasileiras» No. 2: IV. Tocata Un Poco Moderato (O Trenzinho Do Caipira). Orchestre National de la Radiodiffusion Française, диригент Heitor Villa-Lobos 4:09
Autechre. violvoic 15:01