Ранкова Хвиля

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (16.4MB) | Репост

Про перебіг першого етапу проекту для школярів «Відкривай Україну» говоримо зі співзнасновником Фундації соціальних інновацій «З країни в Україну» Денисом Блощинським і керівником проекту «Відкривай Україну» Поліною Штерн.

Сергій Стуканов: Стартував перший етап. Скільки учнів і шкіл зголосилося взяти участь у цьому проекті?

Поліна Штерн: Першим завданням першого етапу було створення команди. Первинно на сайті зареєструвалося 13 000 учасників. Наразі в нас є 470 команд з 173 міст.

Сергій Стуканов: Який склад має кожна команда?

Поліна Штерн: Кожна команда — це 15 учнів — по 3 учні з 7, 8, 9, 10 і 11 класу, а також вчитель-модератор, якого обирали самі учні.

Сергій Стуканов: В яких регіонах України школярі були найактивнішими, а в яких найпасивнішими?

Поліна Штерн: Найактивніші школярі, виявляється, мешкають у Білій Церкві. Там у нас сформувалось більше 15 команд. Дуже активними були Донецька і Харківська області. Найменше міст і шкіл підключилось в Одеській області.

Сергій Стуканов: Які міста в Донецькій області подавалися?

dsc02825.jpg

Денис БлощинськийАвторські права: «Громадське радіо»

Поліна Штерн: Найбільше шкіл підключилося з Краматорську і Дружківки.

Сергій Стуканов: В чому полягає перший етап, на якому зараз перебуває проект?

Денис Блощинський: Перший етап спрямований на те, щоб створити умови для навчання дітей. На першому етапі ми хочемо допомогти їм сформувати запит на навчання, набити свої гулі і зробити свої помилки. З 280 початкових заявок на перший етап вийшло менше двохсот. Перший етап — реєстрація, збір команд і активація своєї групи, є одним з найважливіших і найважчих.

Любомир Ференс: Наскільки я знаю, ви хочете зробити статистичний збір інформації по проблемам шкіл і міст, над якими працюють всі підлітки. Що це має бути?

Поліна Штерн: На цьому етапі діти визначають проблеми у своїх школах і формують списки зі своїми пропозиціями щодо їх вирішення. Ми хочемо зібрати ці ідеї, подивитись, що турбує школярів і на основі цього на другому етапі проекту зробити величезну інфографіку.

Денис Блощинський: Якби в нас були ресурси, під цей проект можна було б підключити кілька соціологічних агенцій, які б досліджували цю інформацію. Тільки в рамках пілотного проекту ми отримали таку величезну кількість даних, що нам навіть не вдалось запустити національний проект.

Любомир Ференс: Ми зараз говоримо про міста, а села підключені до цього проекту?

Денис Блощинський: Ні. В нас є фільтр від 10 до 250 тис. мешканців. Разом з тим, в нас є певні виключення, коли ми допомагаємо маленьким містечкам і селищам міського типу приєднуватися до сусідніх міст.

Поліна Штерн: В нас є одна об’єднана громада Токмацького району Дніпропетровської області.

Сергій Стуканов: Наскільки я розумію, до кінця грудня кожна команда має реалізувати у своїй школі якийсь проект. Наведіть приклади проблем, які діти вбачають у своїх школах.

Поліна Штерн: Нас дуже зацікавила ідея зробити у їдальні фуршети замість звичних обідів. Ще одна чудова ідея — створити літнє кафе на даху школи. Пропонують запровадити велопарковку і шкільне радіо. Мені дуже сподобалась ідея запровадження візитки учня. Також діти написали, що для більшої мотивації вони хотіли б залучити освітні гранти.

Денис Блощинський: Дуже багато ідей стосуються енергозбереження і логістики.

Любомир Ференс: Ви хочете систематизувати проблеми за допомогою інфографіки на другому етапі. А далі що?

Денис Блощинський: А далі ми маємо почати роботу з цими результатами на державному рівні. Ми повинні виходити з пропозиціями на Міністерство освіти і лобіювати певні зміни на законодавчому рівні.

Любомир Ференс: Міністерство освіти вас у цьому підтримує?

Денис Блощинський: МОН бере активну участь в проекті і підтримує нас, на жаль, не ресурсами чи фінансами.

Сергій Стуканов: Діти сприйняли цю можливість з ентузіазмом, але не завжди вони мають необхідні вміння і ресурси. Чи надає проект можливість здобути якусь методологічну підтримку? Де діти беруть кошти на втілення своїх проектів?

Поліна Штерн: На шкільному етапі ми пропонуємо втілювати проекти своїми силами. На міському ж рівні ми будемо говорити і про фандрайзинг, і про пошук ресурсів на локальному рівні.

Сергій Стуканов: Тобто команди, котрі зараз зможуть реалізувати проекти на шкільному рівні, потім будуть реалізовувати якісь проекти на міському рівні? Чи всі команди перейдуть на другий етап?

Денис Блощинський: Ми не повинні на цьому етапі проводити конкурсні відбори. Відбір має бути природним. На другий етап вийдуть ті команди, які фактологічно виконають свої завдання і не втратять наснаги.

Любомир Ференс: Як на ваші ініціативи реагували в обласних і міських адміністраціях?

Поліна Штерн: Нам постійно дзвонили з питанням про те, чим можна допомогти. Дуже багато міст підключилося саме через ці листи підтримки.

Денис Блощинський: У нас є 2 важеля впливу — МОН і місцеві адміністрації. Топ-менеджмент радо нам допомагає і розуміє, про що йде мова, а на місцях люди хапаються за такі можливості з величезним ентузіазмом.

Любомир Ференс: Хто є вашими регіональними, міськими і обласними кураторами?

Поліна Штерн: Ці люди є активістами і волонтерами. У нас був відкритий конкурс і кураторами стали ті, хто розділяють наші цінності і вболівають за дітей. 

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (8.4MB) | Репост

З керівником «Асоціації підтримки прогресивних реформ» В’ячеславом Редько говоримо про ініціативу прибрати російські прапорці біля перемикача мов з сайтів державних органів, залишаючи при цьому російську мову.

Сергій Стуканов: Ваша пропозиція полягає в тому, щоб спонукати ці сайти прибрати російські прапорці?

В’ячеслав Редько: Я, как житель Донбасса, который вынужденно переехал в Киев, впервые обратил на это внимание в метро на Крещатике. Меня это поразило, потому что под российском флагом в тот момент, когда я находился в Донецкой области, заходили представители России с попыткой расшатать ситуацию. Мое сознание отреагировало на этот факт и я начал мониторить ситуацию в этом поле. Оказалось, что в терминалах «Приватбанка» можно увидеть ту же вещь. На сайте Донецкой областной администрации и Одесской областной администрации я также увидел российский флаг. Я написал письмо заместителю председателя правления «Приватбанка» Дмитрию Дубилету. Он сказал, что согласен со мной и, если технически это возможно, они обязательно это исправят.

Сергій Стуканов: Таким чином відбувається прив’язка російської мови до Росії. Англійська мова, наприклад, є однією з найпоширеніших мов у світі і водночас офіційною мовою у деяких державах. Російська мова теж не конче має прив’язуватись саме до Російської Федерації.

В’ячеслав Редько: Я являюсь русскоговорящим украинцем и мне это не мешает быть патриотом и любить свою страну. Я думаю, всем айтишникам пришло время понять, что сегодня некорректно привязывать флаг к какому-то конкретному языку. На русском говорят в Украине, Грузии, Молдове, Азербайджане и других странах. Это не обязательно российский флаг.

Любомир Ференс: Це найпоширеніший інтерфейс при зміні мови. Яку альтернативу ви пропонуєте?

В’ячеслав Редько: Более продвинутые сайты сегодня пишут «руск.», «укр.», «англ.» Я считаю, что присутствие русского языка на сайтах обладминистраций просто необходимо, учитывая наличие определенного количества людей, которым это будет удобно. Я хотел бы, чтобы как минимум государственные информационные порталы это сделали. Кроме того, я говорил с группой наших дипломатов, и они тоже поддержали эту инициативу.

Сергій Стуканов: Тобто мова йде не про те, щоб прибрати російську мову, а про те, щоб прибрати прапорці. Якщо подивитись на це в ширшій історичній перспективі і допустити припинення ворогування з Росією, прапорці можуть повернутись?

В’ячеслав Редько: Про этот механизм надо забыть. Этим манипулируют те, кому это выгодно и удобно.

Сергій Стуканов: Ви написали листа до «Приватбанку», а чи писали ви у обласні адміністрації?

В’ячеслав Редько: Пока нет. Но «Союз промышленников и предпринимателей», членом которого я являюсь, открыл свой офис в Парламенте. С помощью этого механизма я хочу обратится к ним с тем, чтобы это решение было принято по вертикале сверху вниз.

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (9.8MB) | Репост

Про результати дослідження в рамках ініціативи «Діти і папери» у студії розповідає голова громадського об’єднання «Батьківський контроль Оксана Макаренко, телефоном до розмови долучається Олександр Елькін, голова підкомітету загальносередньої освіти в Громадській раді при Міністерстві освіти і науки України, засновник та натхненник EdCamp Ukraine.

Євгенія Гончарук: Розкажіть, як виникла ідея такого дослідження?

Оксана Макаренко: Це спільна ініціатива Міносвіти і руху відповідального вчительства EdCamp. Це дослідження — проміжний звіт, кінцевою метою проекту є не просто з’ясувати, які папери заважають вчителям працювати, а і знайти спільні рішення. Наприклад, відмінити якусь частину непотрібних паперів.

У дослідження взяло участь понад 8000 учасників освітнього процесу. Половину паперів вчителі вважають непотрібними. Одна школа витрачає чотири пачки паперу на місяць, на рік по всій Україні — майже мільйон пачок паперу. Це понад 60 мільйонів гривень або 50 тисяч зрубаних дерев.   

Євген Павлюковський: Олександр Елькін у своєму пості частково перерахував звіти, які часом треба подавати вчителям: журнал помилок комп’ютерів, інформація про роботу з родинами, де виховується трійня, облік назв квітів та підписи на горщиках.

dsc02736.jpg

Оксана МакаренкоАвторські права: «Громадське радіо»

Євгенія Гончарук: Олександре, що вас найбільше вразило у цьому списку?

Олександр Елькін: Взагалі, ми вивчали і досліджували основні документи, з якими стикаються цільові аудиторії. Про документи з цього переліку ми навіть не здогадувалися. Мене вразив журнал обліку часу відсутності на робочому місці, журнал реєстрації ввімкнення та вимкнення (погодинно, під підпис) комп’ютерів у класах.

І ми винайшли такого героя — паперовий монстр бюрокразавр, який став символом цієї ініціативи. На нього ми відкрили полювання і сподіваємось загнати його в кут та полегшити працю вчителів, адміністраторів та адміністраторок у школі.

Євген Павлюковський: Як будете полювати?

Олександр Елькін: Ми провели це дослідження та опублікували проміжний звіт, до цього матеріалу інтерес дуже великий. До 1 грудня в Інтернеті триває публічне обговорення, кожен і кожна зі стейкхолдерів середньої освіти може долучитися до обговорення, проаналізувати та прокоментувати звіт, долучитися до робочої групи, яку ми плануємо створити спільними зусиллями з Міносвіти і науки України та різними експертами та експертками.

Потім будем опрацьовувати окремо кожен документ та процеси його створення та змінювати, щоб вивільнити час вчительства та адміністраторів заради головного — наших дітей.

Євгенія Гончарук: Скільки вчительського часу займає паперова робота?

Оксана Макаренко: Дослідження показало, що вчитель в середньому працює 66 годин на тиждень. Майже сім годин на тиждень витрачають на паперову роботу. Це дуже багато, бо їм треба готуватися до уроків, приходити усміхненими до дітей, а вони весь час працюють з паперами.

Частину паперів можна спростити на рівні Міністерства, на це є політична воля, але частина цієї паперотворчості лежить на місцевих адміністраціях. Тому буде пілотний проект з місцевими радами, щоб зняти непотрібне нашарування цих паперів.

Євгенія Гончарук: Чи є у Міністерстві готовність скасовувати це чи спрощувати?

Оксана Макаренко: Спочатку треба з’ясувати, що є і що болить. Всю звітність скасувати неможливо, частина використовується для вимірювання необхідних показників. Думаю, має залишитися 30%, щось потрібно автоматизувати, а частину скасувати.

Євген Павлюковський: Освітяни намагаються самі впливати на ці процеси?

Оксана Макаренко: Для них це нова форма спілкування з Міністерством. Їх ніхто і ніколи не питав, що вони думають, чого хочуть. Того дня, коли звіт опублікували, не було коментарів. Тільки зараз пішов зворотній зв’язок.

Цей крок поки маленький, але дуже важливий у спілкуванні з вчителями, щоб вони зрозуміли, що їх голос важливий.

Євген Павлюковський: Це сприятиме тому, що молоді фахівці будуть більше хотіти піти працювати за своєю професією, а не йти в інші сфери?

Оксана Макаренко: Так. Адже дослідження показало, зарплатня — не єдина мотивація до роботи. Багато хто любить діточок і свою роботу, але є постійний король, звітність — постійно потрібно робити нудну і нікому не потрібну паперову роботу. Вчителі не проти того, щоб провести захід, вони проти того, що про це треба написати паперовий звіт на три листи. 

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (15.0MB) | Репост

Євгенія Гончарук: Завдяки системі публічних електронних закупівель ProZorro вдалося заощадити близько 7 млрд гривень, повідомив перший заступник глави Міністерства економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов. За який період вдалося зекономити цю суму?

Наталя Шаповал: Це цифри з самого початку року. Економія приносить позитивні результати, але може і свідчити про досить негативні тенденції. В першу чергу, була не дуже точно оцінена очікувана вартість товару, тому відбулася велика зміна між тим, що очікували, і тим, за якою вартістю щось купили.

Ми дивилися 25 найбільших підприємств або агенцій, які закуповують. У деяких відсоток тендерів — 0, а в декого — 12%. Це значить, що навички людей розподілені нерівномірно. Багато людей непрофесійно займаються цією роботою, в Україні нема методології, за якою  точно треба оцінювати очікувану вартість.

Електронний аукціон побудований так, що створює в процесі додаткову інформацію. Ті, хто приходять на тендер, не завжди добре розуміють по контрактах і документах, що хочуть купити закупівельники. Ті, хто закуповують, не завжди знають, чи організація надасть якісні послуги за цією вартістю. Після заключення контракту організації часто можуть змінювати ціну і кількість чи суть послуг.

dsc02726_1500x997.jpg

Наталя ШаповалАвторські права: «Громадське радіо»

Євген Павлюковський: Чи не свідчить це про те, що окремі постачальники чи виробники потроху «адаптуються» до системи?

Наталя Шаповал: Однозначно. Думаю, для багатьох закупівельників це стресовий період. Особливо, для тих, хто закуповує нижче порогів. Раніше вони не користувалися особливими процедурами і способами, зараз мають користуватися електронною системою закупівель. Тепер вони мають виставляти описи усім на показ. Інколи важко привести постачальників на тендери. Це ж бізнес: тут треба будувати відносини, думати, як підлаштувати бізнес-цикли. Але ринок розширюється. Електронний ринок закупівель більший, ніж той, що був минулого року. За нашими підрахунками, на 11% зросла очікувана вартість по контрактах, вдвічі зросла кількість закупівельників, якщо брати три квартали 2015 року і 2016 року.   

Близько 10% закупівельників у 2015 році купували все у одного постачальника, тепер таких 3% від загальної кількості.

Євген Павлюковський: Поява програми DoZorro означає, що електронні закупівлі ProZorro потребують контролю? І наскільки цей контроль успішно здійснюється?

Наталя Шаповал: Команда ProZorro має велику візію принципового покращення роботи системи закупівель загалом. Це включає таку платформу як DoZorro, ініціативи для підвищення професіоналізації. DoZorro, на мою думку, швидше для того, щоб створити платформу, яка буде мобілізувати бізнес, постачальників, щоб вони обмінювалися думками. Це може привести до підвищення якості.

Євген Павлюковський: Багато таких, хто скаржиться?

Наталя Шаповал: Багато. По 25% найбільших закупівельників може бути близько 24 скарг на один тендер. Важко це інтерпретувати без детального аналізу. Якщо дивимось на рівні закупівель Донецької області, вони високі — як Київська область загалом. По важливих тендерах для країни по капітальному будівництву, конкуренція буде дуже низька. Це може свідчити, що послуга складно сформульована або люди не вірять, що можна брати участь у публічних закупівлях і зробити вигідну справу. Але ProZorro саме по собі підвищує цю довіру, з іншого боку, те, як відбувається реформа, посилює довіру.

Євгенія Гончарук: Як виникла ідея створити курси про те, як брати участь у електронних закупівлях: хто буде туди йти і хто викладатиме?

Наталя Шаповал: Це програма постдипломної освіти, буде запроваджена, у першу чергу, для великих закупівельників. Її мета — допомогти людям, які приймають важливі рішення робити їх стратегічно. Дізнатися, що фундаментальне при закупівлі, як працює закупівельний цикл, як працювати з постачальником, як використовувати цю функцію для підвищення якості товарів і послуг.

Зараз ми готуємо програму, спілкуємось із закупівельниками. Анонсуватимемо запрошення ми будем на початку наступного року. Думаю, зголоситься багато людей. Це великий ринок — по минулому року 14 800 тендерних комітетів, які виконували закупівлі.

Євген Павлюковський: Якщо так складно розібратися в системі електронних закупівель, адже ринок великий, наскільки громадськість, журналісти можуть контролювати її та рух коштів?

Наталя Шаповал: Закупівлі — складний процес. Складно знати і процес, розумітися на самому секторі, в якому ти закуповуєш товар. Одна справа, купити яблука чи ручки, а інша — купити послугу з будівництва. Це дійсно складно. Громадські організації, які звертають увагу на закупівлі, — важливий елемент системи загалом. Адже під контролем страшно порушувати правила гри і ризикувати.

Євгенія Гончарук: Коли почнуться курси?

Наталя Шаповал: Програма професіоналізації почнеться на початку 2017 року. Спочатку ми зробимо програму для тренерів, щоб навчилися люди, які викладатимуть, а потім ми запустимо програму для закупівельників. Це будуть невеликі групи, які триватимуть в позаробочий час близько п’яти місяців.

Євген Павлюковський: Не плануєте подібні курси для громадських організацій?

Наталя Шаповал: Так. На початку наступного року ми будемо вчити громадські організації по всій Україні використовувати аналітичні інструменти, щоб робити моніторинг по даних. На початку цього року і в попередньому організації, які моніторили закупівлі і знаходили корупцію, вони робили це ефективно, але на досить малому масштабі. 

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (8.0MB) | Репост

Говоримо з Ганною Бондар, прес-секретаркою Департаменту транспортної інфраструктури КМДА.

Євген Павлюковський: Яка основна причина такого рішення?

Ганна Бондар: Як ми знаємо, в Києві активно впроваджується нова транспортна політика, в основу якої лягла концепція сталої міської мобільності. Це означає, що всі транспортні та будівельні проекти впроваджуються в столиці з точки зору зручності для населення і створення комфортного простору для життя містян.

Ми бачимо, що трафік на дорогах столиці перевантажений, особливо, в ранкові та вечірні години. Департамент транспортної інфраструктури переглядав існуючі транспортні моделі, трафік по основних магістралях — велика кількість маршрутних таксі та автобусів заїжджає майже до центральної частини міста. Створюються автовокзали — біля Палацу Україна, станції метро Житомирська, Героїв Дніпра. На добу заїжджає близько 7 000 приміських рейсів і 3 000 міжміських, а в кожній одиниці рухомого складу 26 людей.

На даний момент у нас є вісім автостанцій (комунальна, приватна і 6 — державної власності). У такі автостанції, як Поділ, Південна, Автовокзал Київ заходить велика кількість маршруток. Ці приміські маршрутні таксі не зупиняються в місцях, які відведені згідно їхнього маршруту. Вони заїжджають до Московської площі, Деміївської, Палацу Україну. Хаос не лише на дорогах, а й на місцях стоянки. Тому КМДА з Київською обласною держадміністрацією, Укртрансбезпекою взяли за мету впорядкування транспортний трафік.

Це питання піднімалося рік тому — концепція створення перехоплюючих хабів на основних напрямках в’їзду в столицю. Було прийнято рішення, що в 2017 році розглядається можливість припинення автостанцій Поділ, Південна, Автовокзал Київ.

Євгенія Гончарук: Натомість створять одну станцію Теремки. Яка буде її пасажиропрохідність? За який період її планують побудувати?

Ганна Бондар: Її спроможність на добу — 450 рейсів і 9000 пасажирів. Вона створена з комфортними умовами для пасажирів, кімнатою матері і дитини, для малобільних груп, кафе, ресторани.

Євген Павлюковський: Вона буде не біля станції метро Теремки, а Теремки-2?

Ганна Бондар: Так, вона не в пішій доступності до станції метро Теремки. Тому будуть створені шатли, які будуть перевозити пасажирів від станції метро Теремки до автостанції. Біля цієї автостанції створені місця заїзду для автомобілів з одеського та житомирського напрямку.

У новій транспортній політиці розглядаються нові маршрути. Транспортний потік ми перенаправимо на в’їзд до Києва, створимо комфортні умови для під’їзду пасажирів. Відкриття автостанції планується на кінець 2016 року.

Євгенія Гончарук: Який бюджет? Кошти на будівництво цих проектів буде виділено з місцевого бюджету?

Ганна Бондар: Автостанція вже побудована. Вона приватна, і для міста утримання і будівництво нічого не коштуватиме, а надходження до столичного бюджету ми будемо отримувати згідно закону.

 

 

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (13.5MB) | Репост

У студії Олег Наливайко — новий очільник комісії з перетворення Національної телекомпанії України в Національну суспільну телерадіокомпанію України та голова Держкомтелерадіо.  

Євген Павлюковський: До початку 2017 року треба зробити дуже багато в організаційних питаннях, це стосується і регіональних філій, які іноді не часто хочуть перетворюватися на Суспільне. Якими будуть ваші перші кроки?

Олег Наливайко: Ми йдемо абсолютно в рамках «дорожньої карти» по створенню Суспільного. Згідно з цим, є ряд позицій, які ми маємо зараз зробити. На початку січня має бути зареєстрована юридична особа ПАТ НСТУ. Після цього вступає в роботу наглядова рада, механізми обрання нового правління і фінансування. Тоді ми можемо сказати, що Держкомтелерадіо свою роботу виконав, далі вже у вільне плавання вступає Суспільний мовник під наглядовою радою.

Зураб очолював і НТКУ, і цю комісію, враховуючи, що це громадське навантаження, треба було шукати когось із заступників. Коли провели співбесіди з заступниками, стало зрозуміло, що консолідуючої фігури, яка може об’єднати всіх, нема. Мені не лишалося іншого варіанту, як брати це на себе. У нас буде дуже відповідальний момент 8 грудня — остаточне прийняття, що Євробачення буде в Києві.

У неділю інформаційний простір сколихнуло повідомлення про те, що все пропало і в нас нічого не буде. І дуже стурбувала позиція деяких з керівників НТКУ, що треба перенести старт Суспільного на два-три місяці. Цього не буде. Ми проведемо Євробачення і в терміни запустимо Суспільне.

Євгенія Гончарук: Ви не відчуваєте несприйняття від керівного складу учасників комісії?

Олег Наливайко: Абсолютно не відчуваю. Ми вчора зустрілися з усіма керівниками. Ми йдемо в термінах «дорожньої карти» Євробачення і Суспільного. Всі спроби щось перенести чи змінити не можуть розглядатись. Я звернувся з проханням до заступників: як хто працював на своїй ланці, так далі і повинні працювати, щоб усі вони залишилися, якщо у них є сумління і відповідальність. Так розумію, що всі залишаться.

Євгенія Гончарук: Чому Зураб Аласанія вирішив піти з посади голови комісії?

Олег Наливайко: Думаю, за ті роки накопичилася певна втома. Якщо б ми не перемогли на Євробаченні, ми б довели із Зурабом цю справу до кінця. Але, як кажуть, останній бій — найскладніший. Саме зараз приймається дуже відповідальне рішення по Євробаченню. Це накладається на останні тижні старту Суспільного. Думаю, трошки і нерви не витримали. Я думаю, Зураб буде балотуватися на голову правління майбутнього НСТУ, з точки зори політології легше балотуватися з позиції медіаексперта, а не керуючого.

Євген Павлюковський: Точиться багато розмов стосовно фінансування. Коли Зураб Аласанія полишав посаду голови ліквідаційної комісії, він виклав одну із причин у пості: він боявся, що гроші, які можуть піти на створення Суспільного мовлення, підуть на Євробачення. Таким чином, з 800 мільйонів, 192 лишиться на створення Суспільного мовлення. У нашій студії член наглядової ради Вадим Міський казав, що цих грошей вистачить по 2 000 зарплати співробітникам, це серйозно загальмує створення Суспільного мовлення в Україні.

Олег Наливайко: Проблема є. Країна у війні, є фінансові складнощі. Але є закон про Суспільне, де чітко написано: 0,2% — приблизно 1,2 гривень. Є дві бюджетні програми: підтримка НСТУ і Євробачення. В бюджеті заплановано 432 мільйона гривень на проведення Євробачення. Ті гроші не мають жодного відношення до Суспільного.

Інша проблема, що на Суспільного мовника є 900 мільйонів гривень — більше 350 мільйонів нам не визначає. У зв’язку з цим було проведено засідання профільного комітету ВРУ — нас підтримує пані Сюмар і депутати, які опікуються нашим питанням. Вони будуть ставити питання у другому читанні, щоб ми отримали ці 1,2 мільярда. У мене була розмова з прем’єр-міністром, який підкреслив, що питання має бути вирішене. Але підкреслюю, жодного відношення до фінансування Євробачення НСТУ не має.

Євген Павлюковський: Якщо ви не отримаєте ці 350 мільйонів, наскільки це може загальмувати розвиток Суспільного мовлення? І що можна зробити з 900 мільйонами?

Олег Наливайко: 900 мільйонів — це збільшення на значний відсоток від того, що зараз мала система державного телебачення і радіомовлення. Але гроші вкрай необхідні на технічне оснащення, щоб можна було залучити нормальний менеджмент. Можливо, якщо зараз не буде проголосована зміна в законі, будуть зміни до бюджету. І я сподіваюся на підтримку прем’єр-міністра, що ми отримаємо гроші.

Євгенія Гончарук: Якою буде доля Держкомтелерадіо, коли буде створене НСТУ?

Олег Наливайко: Є декілька ключових завдань: створення Суспільного — я переконаний, що в січні воно стартує. Кабмін має з’ясувати, хто буде акціонером. Публічне акціонерне товариство, але акціонер — держава. Вона не впливає на управління і ці функції має хтось виконувати.

Минулої середи ми стартували з другою медіареформою — реформування друкованих державних і комунальних ЗМІ. Це теж наша зона відповідальності. 244 видання вже пішли в цей проект, а всього у комунальній власності 555 видання, і проект на три роки.

Впевнений, що наступного тижня буде проголосований закон про заборону доставки друкованої продукції українського змісту з країни-агресора і зобов’язання роботи експертної ради — вони на Держкомтелерадіо. Напевно, на наступний рік у нас робота є.

Євген Павлюковський: Чи плануються скорочення? І наскільки вони будуть масштабні?

Олег Наливайко: Скорочення будуть, але не масові. Зараз більшість компаній зробили точкову оптимізацію. Я сподіваюсь, в січні повноцінно запрацює наглядова рада. Тоді треба буде затвердити концепт, сітку мовлення, а вже від того дивитися, який персонал буде потрібен, і приймати рішення.

Євгенія Гончарук: Нема конкретних цифр?

Олег Наливайко: Я раніше працював у бізнесі, і нема компаній з такою величезною кількістю — йдеться про те, що штати в десять разів більше. Але це державна відповідальність, тому має бути соціально захищений план. І це робота наступного року.

Євген Павлюковський: Коли очікувати зміну в контенті національного суспільного мовлення?

Олег Наливайко: Зміни вже відбулися. Ми підтягуємо під стандарти, які є на UA:ПЕРШИЙ, з європейськими колегами розроблена певна стратегія, напрацьовується багато нових програм.