Громадська Хвиля

Під Києвом п’ятеро поліцейських загинули у перестрілці між собою. За даними МВС, під час виконання службових обов’язків трагічно загинули начальник відділу управління КОРД ГУ Нацполіції Києва, майор поліції Віталій Валецький, оперуповноважений управління оперативної служби ГУ Нацполіції Києва, старший лейтенант поліції Юліан Рудько, оперуповноважений управління оперативної служби ГУ Нацполіції Києва, лейтенант поліції Олександр Маніца, молодший інспектор Броварського міжрайонного відділу Управління поліції охорони, старший сержант поліції Євген Куртєв та молодший інспектор Броварського міжрайонного відділу Управління поліції охорони, старший сержант поліції Сергій Орлов.

Анастасія Багаліка: Як так сталося, що спецоперація привела співробітників КОРДу до Княжичів?

Антон Геращенко: Произошла ужасная трагедия из-за цепи случайностей. Будет проведено расследование прокуратурой, и, если будет установлен виновник, который действовал вне рамок инструкции, он будет привлечен к ответственности.

Трагедия произошла ввиду того, что киевская полиция имела оперативную информацию о том, что в том районе, в Княжичах, сегодня будет ограбление. Когда проводятся подобного рода операции, они имеют высшую степень секретности. Никакая служба госохраны, никакая патрульная полиция об этом не извещается.

В одном из недостроенных домов находилось двое молодых ребят-разведчиков. У них была задача проинформировать группу захвата, если в один из домов будет наблюдаться попытка проникновения. В это время приехали сотрудники службы охраны на сработавшую в соседнем доме сигнализацию. И они пошли по следам в соседний недостроенный дом. Увидели там двух людей в штатском, подумали, что это возможные потенциальные правонарушители. Ну кто же еще в 2 или 3 часа ночи сидит в недостроенном доме при девятиградусном морозе?

Судя по всему, они направили на них дула автоматов, задержали их и надели наручники. Сотрудники разведки не должны представляться тем, кто их задержал на месте. Когда бы их доставили в райотдел, тогда бы они по инструкции представились и сказали, кто они есть на самом деле.

Но в этот момент группа захвата решила, что бандиты взяли в заложники сотрудников разведки. И пошли на штурм для того, чтобы освободить своих товарищей. Дальше произошло то, что бывает в долю секунды, это иногда показано в художественных фильмах, например, в фильме «Место встречи изменить нельзя». Когда Жеглов и Шарапов вроде бы окружили ресторан и должны были брать Фокса. Ну а Фокс захватил заложницу, и вместе с ней выбросился в окно.

Все в таких случаях предусмотреть невозможно, это и есть риск жизни сотрудников полиции, ради того, чтобы общество было спокойно.

Я прошу помянуть тех пять сотрудников, которые просто выполняли свой долг. Произошла трагическая случайность.

Анастасія Багаліка: З коментарів у ЗМІ складається враження, що співробітники КОРДу першими відкрили вогонь на ураження. А в цей час співробітники держслужби охорони знаходилися в своїй машині. Але ж машина держслужби охорони маркована відповідним чином. Як так сталося?

Антон Геращенко: Это произошло в виду того, что играл адреналин, была ночь, с сотрудникам разведки пропала связь. По тем обрывочным сведениям, которые у нас есть, разведчики успели набрать свое руководство и сказать, что кто-то «ломится» в дом, когда туда входили сотрудники КОРДа. После этого начались звуки борьбы, и группа захвата решила, что их коллеги попали в беду.

budynok_v_knyazhychah_1.jpg

Будинок в КняжичахАвторські права: Фото з Facebook сторінки Антона Геращенка

Что касается машины, то на ней действительно была надпись «Полиция», но все были на адреналине. Теперь уже задача прокуратуры установить, почему сотрудники КОРДа и группы захвата решили все-таки открыть огонь. Кто стрелял первым, установит следствие. Потому что сотрудники госохраны тоже у спели выстрелить в ответ и убить опытного бойца КОРДа, который, кстати, работал, в том числе, в зоне АТО.

Анастасія Багаліка: Чому розслідування буде проводити прокуратура, а не МВС?

Антон Геращенко: Потому что, согласно Уголовно-процессуальному кодексу, если происходит происшествие, повлекшее травмы и гибель сотрудника полиции, то расследование ведет исключительна прокуратура.

Анастасія Багаліка: Я знаю, що були затримані ті, хто хотів здійснити пограбування в тому районі. Але чи не має версії, що ця трагічна ситуація пов’язана з самим пограбуванням теж?

Антон Геращенко: Нет, на сегодняшний момент таких доказательств нет. За грабителями велось наблюдение, и сотрудники Угрозыска хотели сделать это все по высшему пилотажу: в момент, когда грабители проникли бы в дом для ограбления, то их бы уже ждали и взяли бы с поличным. Это было бы гарантированным доказательством в суде.

budynok_v_knyazhychah.jpg

Машина поліції біля будинку в КняжичахАвторські права: Фото з Facebook сторінки Антона Геращенка

После произошедшей трагедии, наблюдение за ними продолжалось, их задержали в момент, когда они уже вернулись в Киев. Дальше им будет вменятся хранение боевого оружия, а также предыдущие эпизоды, сегодня проходят обыски по местам их жительства.

Сейчас они задержаны, находятся в изоляторе временного содержания, а в течение 72-часов будет подготовлен документ на их арест в суде.

Анастасія Багаліка: Чи не пов’язуєте цю трагедію з тим, що через реформу поліції, яка, на думку деяких коментаторів у соцмережах, відбулася не до кінця, між представниками КОРДу і Нацполіції сталася якась дискоординація?

Антон Геращенко: Еще раз повторяю — это цепь трагических случайностей. Никто не мог себе представить, что сотрудники госохраны приедут именно в это время, именно в это место, что они войдут в тот дом, где находились двое молодых разведчиков.

zbroya_grabizhnykiv_4.jpg

Зброя грабіжниківАвторські права: Національна поліція

С другой стороны, разведчики выполнили свою инструкцию, они не должны были представляться тем, кто их задержал на месте.

Лариса Денисенко: А чи відомо, за яких причин спрацював сигнал, що повідомив службу охорони, що відбувається щось не те в будинку?

Антон Геращенко: Это будет устанавливать следствие. Если охрана получает на свой пульт соответствующий сигнал, она выезжает на место.

zbroya_grabizhnykiv_5.jpg

Вилучена зброя грабіжниківАвторські права: Національна поліція

Анастасія Багаліка: Тимчасовий керівник Національної поліції повідомив, що до складу банди, яка хотіла вчинити пограбування, входили колишні представники правоохоронних органів. Чи це дійсно так?

Антон Геращенко: У мня нет доступа к этой информации. Это заявление Вадима Трояна я увидел, как и вы, на встрече с президентом Украины. Поэтому я не могу ее не подтвердить, ни опровергнуть. Но я думаю, что у Вадима Трояна достаточно основания, чтобы делать такие заявления.

 

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (10.7MB) | Репост

Про це розповідає лінгвіст Тереза Герушинська, яка разом із українськими митцями розробила систему навчання англійської для малих дітей.

Сергій Стуканов: Чому так важливо навчати англійської мови юних українців?

Тереза Герушинська: Міся проекту – навчити і розвити навики у наймолодших українців за допомогою адаптивної інноваційної системи навчання. Навчати будемо різним предметам, де завжди буде присутній елемент вивчення іноземних мов.У першій книзі це буде англійська. Але із наступними книгами ми обов’язково будемо додавати нові мови: іспанська, французька, німецька.

Євген Павлюковський: Про який вік дітей йдеться?

Тереза Герушинська: Ми книги розробляємо для дітей від трьох років.

Сергій Стуканов: У чому інновація, ваш оригінальний підхід?

Тереза Герушинська: Ми будемо навчати дітей із допомогою методу інновації. Це інтерактивні книги та електронна ручка. Таке ноу-хау на ринку України. Ми вдосконалили весь механізм роботи таких книг, добавили озвучу людськими голосами, причому, дуже відомими: Ірена Карпа, Віктор Бронюк (ред. –  фронтмен гурту «ТІК»), радіоведучий Кирил Капустін та актриса та телеведуча Тала Калатай.

Євген Павлюковський: Як працює ця електронна ручка?

Тереза Герушинська: Включивши ручку ви можете наводити нею на будь-яке слово і картинку у книзі. Книжка у форматі А4. І вона виготовлюється дуже довго: від 30 до 38 днів. Для того, щоб прискорити процес перевірки самої книги ми віддрукували збільшені листи. Це не електронна книга, вона паперова. Електронна тільки сама ручка.

Ми можемо наводити нею на слово, чи словосполучення, і чути як ручка це озвучує. На самій ручці ми можемо вибирати якою мовою вона має читати слова, на яких ми торкаємося.

Будуть озвучені також малюнки, на яких є персонажі, і усі вони говорять. Причому, трьома мовами. Англійська – професійна озвучка. Для маленьких дітей на кожній сторінці також є ігри, щоб вони гарно запам’ятовували всі слова.

Сергій Стукавнов: Фактично, це розраховано на малих дітей, які ще не знають жодної мови. Існує думка, що немає сенсу вчити дітей дошкільного віку іноземних мов, бо це немає доброго ефекту.

Тереза Герушинська: Я би так не сказала. Від трьох років діти уже вміють аналізувати інформацію. Власне, для цього ми і придумали цілу інтерактивну адаптивну систему, тому що мову ми вивчаємо емоційним методом, а не традиційним.

Сергій Стуканов: Де ви бачите застосування своєї книжки, коли вона вийде? Бо у певному сенсі це комерційний проект?

Тереза Герушинська: У певному сенсі так. Цю книгу я бачу в руках кожної української сім’ї. Як для індивідуального навчання, так і для закладів, якщо їм захочеться таку книгу мати для дошкільного навчання у гуртках.

У Європі та Азії дуже популярні такі книги. Це не суто українська ідея, ми її привезли із Європи, коли побачили подібну книгу.

 

 

 

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (10.6MB) | Репост

На охорону здоров’я у бюджеті 2017 року закладено на 26% більше грошей, ніж у минулому році. Це 18, 2 мільярди гривень. Про нову концепцію охорони здоров’я говоримо із Максимом Іоновим, головою Громадської ради при Міністерстві охорони здоров’я.

Євген Павлюковський: Чи справді кошти підуть на людей, які потребують регулярних медичних ліків, тобто для онкохворих, хворих на ВІЛ/СНІД та цукровий діабет?

Максим Іонов: Дійсно інформація позитивна, але ми подивимось як ці кошти будуть надходити і як будуть розподілені.

Окрім постійної категорії хворих, яким регулярно необхідне обслуговування, є ще поточні медичні проблеми, за якими кожен громадянин звертається чи то до сімейного лікаря, чи до стаціонарного. На сьогодні ситуація у системі охорони здоров’я така, що система фінансування неправильна і коштів не вистачає. Через це виникає низка проблем, які треба вирішувати.

Ми є свідками того, що у планах нової команди Міністерства охорони здоров’я є дві концепції: зміна системи фінансування охорони здоров’я і побудова громадського здоров’я в Україні. Як воно буде впроваджуватися із практичної точки зору – покаже час.

 У планах нової команди Міністерства охорони здоров’я є дві концепції: зміна системи фінансування охорони здоров’я і побудова громадського здоров’я в Україні

Сергій Стуканов: Якщо ти громадянин Данії, то розумієш, що велика частина податків іде на безкоштовну медичну допомогу, яка має досить широкий пакет. Я так розумію, що у нас це питання також балансів, що ми даємо, а що ні?

Максим Іонов: По-перше, ми чітко повинні визначити суб’єктивний популізм від об’єктивної реальності. Ні для кого не секрет, що медицина у нас безкоштовна тільки по Конституції, а по факту кожен платить за будь-який візит до лікаря або за придбання медикаментів, або, перебуваючи у стаціонарі за якісь додаткові діагностичні заходи.

Євген Павлюковський: Яке ваше ставлення до цієї практики?

Головне – оптимізувати систему оплати роботи лікаря і шукати додаткові механізми фінансування системи охорони здоров’я

Максим Іонов: Це негативна практика. Її потрібно виводити у ту площину, щоб були задоволені як пацієнт, так і лікар. Вирівнювати слід спочатку цю межу. А потім уже вирішувати скільки куди не вистачає коштів.

На мій погляд, головне – оптимізувати систему оплати роботи лікаря і шукати додаткові механізми фінансування системи охорони здоров’я.

Сергій Стуканов: У чому відмінність основної концепції фінансування системи охорони здоров’я і медицини загалом від тої, що була раніше?

Максим Іонов: В минулому був принцип фінансування державного закладу: койко-місця і самого закладу. Це було по залишковому принципу виділення бюджетних коштів. Нова концепція полягає у тому, що куди б пацієнт не звернувся, не важливо до якого лікаря, головне, щоб із ним був підписаний контракт, і на місце, яке закріплене за лікарем, йдуть кошти на оплату його медичних послуг.

Я до кінця сам не розумію як буде впроваджуватися ця система, і чому фігурує сума 240 гривень за пакет медичних послуг.

Сергій Стуканов: Давайте порахуємо. Умовно кажучи, піднімуть зарплату на 40%, наприклад, хірургу. Нехай у нього зарплата 2000 гривень, то після підняття стане 2700-2800. Це 100 доларів. І, наприклад, цей хірург дуже гуманна людина і бере за кожну операцію додатково 100 доларів. Якщо він робить 20 операцій на місяць, то це  виходить 2000 доларів на місяць. Я думаю, це не є велика сума для нормального хірурга. Але як ці гроші повернути у бюджет?

Максим Іонов: Ті умови, в яких працюють медичні працівники, їх створила сама держава. Кожен у своєму напрямку змушений шукати шляхи додаткового заробітку. Але різні медичні працівники працюють у різних умовах. Я не бачу спроби врегулювати саме це питання. Є спроба намірів змінити систему фінансування, але вирішити поточні наявні проблеми поки що цього не бачу.

Ми спробували реформувати галузь, не знаючи що там відбувається. Ми досі не провели її аудит.

Сергій Стуканов: Якщо взяти політиків, які є зараз центри прийняття рішень, які зараз конкурують чи візії змін?

Максим Іонов: Завжди були ключові гравці, які приймають участь реформі охорони здоров’я. Це безпосередньо Міністерство охорони здоров’я, яке підпорядковане уряду, Комітет Верховної Ради із питань охорони здоров’я, де є певна кількість депутатів, які хочуть бути долучені до реформи і Адміністрація Президента, яка регулює політику охорони здоров’я.

Євген Павлюковський: Було заявлено, що у цьому році у програму щодо відшкодувань за витрати на ліки потраплять хворі на серцево-судинні захворювання та діабет і астму. Цим категоріям, починаючи із 2017 року, зокрема лікування на стаціонарі, буде відшкодовано?

Максим Іонов: Питання реінбурсації, або відшкодування, піднімається не перший рік. Раніше це стосувалося тільки серцево-судинних захворювань, а сьогодні цей перелік розширили. Фактична прозора реінбурсація упирається у перелік пацієнтів. Бо треба якось контролювати цю систему. Поки що є погляд, що це має бути через сімейних лікарів, які видають рецепт, і це буде фіксовано. Без реєстру це неможливо. Наприклад, одна категорія хворих на діабет – це неінсулін залежні. Їх більше мільйона, але вони не зібрані у єдиний реєстр.

Я більш ніж впевнений, що у кожного є намагання покращити дійсно систему. Але не маючи механізму контролю, відповідальності на місцях і покрокового впровадження, нічого не буде.

 

 

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (48.5MB) | Репост

У студії Громадського радіо Наталя Голинська, керівниця всеукраїнського проекту «Підтримка діяльності мережі консультативних центрів для людей, що потерпіли від торгівлі людьми» Карітас Україна

Сергій Стуканов: На якому місці зараз знаходиться Україна у рейтингу небезпеки потрапити у рабство, якщо такий рейтинг існує?

Наталя Голинська: Україна є країною походження живого товару і країною-постачальницею. За рейтингом офіційним у Європі вона є у трійці лідерів. До трійки входить ще Росія і Молдова.

Сергій Стуканов: Де є межа між остарбайтерами, які є на нелегальних умовах і тим, що можна назвати сучасним рабством?

Наталя Голинська: Я би розділила трудову міграцію і торгівлю людьми. Між ними ж спільне, але це різні поняття. Багато заробітчан, що виїжджають закордон потерпають від торгівлі людьми, тобто, вони можуть стати жертвами. Але це не є синоніми.

Жертвами торгівлі людьми є люди, яких завербували, перевезли, або вони виїхали, можливо, самостійно, які попали у боргову кабалу, працю яких використали для різних цілей і до них застосовували насильство за працю, наприклад, не платили зовсім, або невеличкий мінімум. Тому, є розуміння наших громадян, що виїзд закордон може бути ризикованим через можливу торгівлю людьми. Але це не так однозначно і не завжди трудовий мігрант стає жертвою торгівлі.

Євген Павлюковський: З початком російської агресії проти України як ця ситуація змінилася? Наскільки є розповсюджена ситуація, коли вербують наркокур’єрів для роботи у Російській Федерації?

З початком конфлікту на сході України у нас почали ідентифікувати такі форми торгівлі людьми, як  втягнення у збройний конфлікт. Тобто, змушування до того, щоб брати зброю до рук і воювати

Наталя Голинська: Одна із форм торгівлі людьми – це втягнення у злочинну діяльність. Тобто, наших громадян використовують для того, щоб доставляти наркотики, або змушують до крадіжок.

З початком конфлікту на сході України у нас почали ідентифікувати такі форми торгівлі людьми, як втягнення у збройний конфлікт. Тобто, змушування до того, щоб брати зброю до рук і воювати. Також змушування до побудови захисних споруд, до копання окопів, до обслуговуючої праці тих військових одиниць.

Є наші громадяни і люди, яким вдалося вибратися із цієї ситуації. Це реальні свідчення. Вони говорять, що їх заставляли збирати мертві тіла, снаряди, які не розірвалися. Також є свідчення, що на непідконтрольних Україні територіях втягують і збройний конфлікт дітей, підлітків з допомогою маніпуляцій та різних психологічних підходів, а інколи – силою. Вони також розповідають і більш жахливі ситуації трудового рабства, зокрема, сексуальної експлуатації, на непідконтрольній території України.

Наша організація допомагає людям, які вирвалися із ситуації торгівлі людьми.

Сергій Стуканов: Чи є експертна оцінка скільки українців є на даний момент у статусі сучасних рабів закордоном України?

Від початку незалежності України понад 160 тисяч громадян стало жертвами торгівлі людьми

Наталя Голинська: Точнішу статистику веде Міжнародна організація із міграції. За цією статистикою від початку незалежності України понад 160 тисяч стало жертвами торгівлі людьми. Хоча, ця статистика не є досконалою, і я думаю, що таких людей є більше. Проблема у тому, що ці всі випадки не ідентифікуються і не обліковуються. Є люди, які були у трудовому рабстві і постраждали від трудової експлуатації, але нікуди не зверталися і не отримували жодної допомоги.

Євген Павлюковський: Щодо подібної ситуації на мирній частині України. Наскільки  це явище розповсюджене, хто у зоні ризику і як себе можна убезпечити?

Наталя Голинська: Є так звана внутрішня торгівля людьми. Тобто, в Україні. Такі випадки були і у мої практиці, і моїх колег. Люди їхали на сезонні роботи із одного регіону в інший, або із віддалених сільських районів до великих міст, і там також потерпали від трудової експлуатації?

Як не стати жертвою і не попастися на гачок до ділків і трафікерів? В першу чергу, потрібно бути дуже пильним і не ризикувати, не до кінця всьому довіряти що кажуть зловмисники.

Українці досить довірливі і можуть довірити кошти, документи людині, яку тільки знають по імені та лише за номером телефону. Щоби себе забезпечити, наприклад, їдучи за кордон, треба усю інформацію заздалегідь перевірити. І навіть перед самим виїздом, перед прийняттям рішення треба дуже добре обдумати і дуже добре зважити що важливіше: ймовірний заробіток, чи ваша безпека, здоров’я, і, можливо, навіть життя.

Багато українців, повернувшись із рабства, у шоці кажуть, що вони не знали, що таке може бути у 21 столітті.

Сергій Стуканов: Яка країна є найбільш небезпечна для трудових мігрантів і, зокрема, тих, хто не має трудової візи?

Наталя Голинська: За статистикою найбільш небезпечною країною для наших заробітчан є Росія. Тому що туди можна виїхати без візи, там є потреба у робочій силі і немає мовного бар’єру. Останні роки, на жаль, туди трудова міграція є, і люди потерпають, бо, як правило, наших громадян використовують як будівельників на різних будовах. Але це свого роду концтабори, де вони обмежені у свободі.

Сергій Стуканов: Серед трудових мігрантів закордон  свідомо їдуть не лише на працю нелегальну, але і на працю, яка пов’язана із кримінальним світом, зокрема, проституція. Який відсоток цієї проблемної категорії людей і чи це свідомо?

Наталя Голинська: За статистикою Міжнародної організації із міграції лише 5% людей, які були ідентифіковані як жертви торгівлі людьми, постраждали від сексуальної експлуатації. Але беручи ширше тему проституції і сексуальної експлуатації українських жінок, я би хотіла сказати, що у 90-х і на початку 2000-х більше жінок виїжджало, зокрема, молодих. Але вони виїжджали не для того, щоби займатися проституцією, а по оголошенню праці у кафе, розважальних центрах, танцівницями, офіціантками. Можливо, вони думали, що будуть заробляти і своїм тілом також, але, як правило, жінки, починаючи працювати проститутками потім хочуть відійти від цього заняття, але потім їх не відпускають і змушують цим займатися.

Багато пропало безвісти і було вбито, але ми не знаємо цієї статистики, бо українки виїжджали за фіктивними документами. А зараз є менше таких випадків і на перше місце виходить трудова експлуатація.

Сергій Стуканов: Як запровадження безвізового режиму вплине на ситуацію із трудовими мігрантами?

Наталя Голинська: Знаю, що необхідність отримати візу розвиває мережу нечистих на руку ділків і фіктивних фірм, які виготовляють паспорти і візи нашим громадянам, наживаючись на цьому. З досвіду праці наших організацій, люди дають кошти на вироблення документів дуже великі, не знаючи, кому вони дають великі суми.

Думаю, якщо буде безвізовий режим, то зникне тіньовий бізнес по виготовленню документів.

 

 

У студії Громадського радіо адвокат у справах вбивства на Майдані 20 лютого Сергій Ярошенко. Говоримо про результати допиту Станіслава Шуляка, колишнього начальника внутрішніх військ МВС України. Допит відбувався у Святошинському райсуді Києва через відеозв’язок з Ростовським обласним судом Росії.

Євген Павлюковський. В ході свідчень Шуляк заявив кілька контраверсій них думок, що начебто під час розстрілів йому дзвонила особа, голос якої нагадував Віталія Кличка. І пропонувала винагороду та інші преференції для того, щоб внутрішні війська під його керівництвом перейшли на сторону протестувальників. Як можна розцінювати такі заяви?

Сергій Ярошенко: Я до його показів відношусь неоднозначно. Як на мене, вони не щирі і те, що йому здалося, що це голос Кличка, який йому дзвонив, можливо, це дійсно було так. Але я думаю, що відповідно до закону Генпрокуратура має з’ясувати це саме у пана Кличка. Тому, я не виключаю, що у зв’язку із цими показами наш мер Києва Віталій Клично отримає повістку від Генеральної Прокуратури.

Сергій Стуканов: Тут є питання не тільки у тому, щоб з’ясувати, чи мав місце такий дзвінок. Бо це можна перевірити, вилучивши зафіксовані розмови у операторів. Питання у тому, наскільки цей зміст відповідає до дійсності цих розмов і на що це впливатиме. 

Сергій Ярошенко: Давайте логічно проаналізуємо, чи міг Кличко комусь давати такі гарантії. На той час він був тільки громадським діячем. Він не був держслужбовцем, щоб йому підпорядковувалися якісь правоохоронці. Він не міг дати комусь таких гарантій.

Євген Палюковський: Чому тоді Кличка вирішили показати з такого боку?

Сергій Ярошенко: Ми чули вчора у показах пана Шуляка й інші прізвища. Зокрема, Парубій, з яким велися перемовини щодо входження спецпідрозділу «Альфа» та спецпідрозділу «ОМЕГА», який якраз і підпорядковувався пану Шуляку, до приміщень готелю 20 лютого. Можливо, Генпрокуратура повторно звернеться до пана Шуляка, щоб він прибув до України, але я не впевнений, це відбудеться.

Сергій Стуканов: Мені запам’яталося, що Шуляк говорив про те, що якщо би він підтримав протестувальників, то це було би зрадою держави. Він це сформулював це не як зрада народу України, чи присязі, а державі. Що він мав на увазі із юридичної точки зору?

Сергій Ярошенко: Після цих його свідчень було питання чи то від прокурорів, чи від адвокатів Небесної Сотні, чи писав він із даного приводу рапорт до вищестоящого керівництва. Бо ми знаємо чітко, що відповідно до статутів Збройних сил України, будь-який військовослужбовець повинен вчинити ту, чи іншу дію і відразу рапортувати своєму керівництву. Мені здається що такого рапорту не було і він нікому не доповідав.

Тому, виникає логічне запитання, чи це не вигадки пана Шуляка.

Євген Павлюковський: Він також говорить, що матеріальну винагороду обіцяли і були погрози від особи, голос якої начебто нагадує голос Віталія Кличка. Як це корелює із тим, що відбувалось у той час на Майдані?

Сергій Ярошенко: Мене як представника потерпілих цікавлять саме події 20 лютого. Тобто, що сталося на вулиці Інститутській. З іншого боку, мені, як адвокату, взагалі була цікава розмова із паном Шуляком. І ми багато нового дізналися про всі події на революції за три-чотири місяці. Ми дійсно могли ставити багато запитань щодо подій 1 грудня, і того, що тоді відбувалося у Адміністрації Президента.  

Але нас, як адвокатів Небесної Сотні, так і прокурорів, так і суд присяжних цікавить 20 лютого 2014 року. Саме розстріл 39 активістів Євромайдану. Тому, більшість цих питань нам користі не принесло. А багато питань стосувалися подій, які були до цього дня.

Знову ж таки, я думаю, що аналітичний відділ Генпрокуратури багато чого дізнався. І ми очікуємо, що будуть нові слідчі дії з даного приводу.

Сергій Стуканов: Станіслав Шуляк стверджує, що він не був на жодному із спостережних пунктів на тодішній передовій і, відповідно, не може вказати ні вогняних точок, ні будь-яких відомостей про сам факт обстрілів. Це його якась певна захисна стратегія?

Я думаю, що він знав де і хто знаходився

Сергій Ярошенко: Мені здається, так. Звернув увагу, що він декілька раз під час свого допиту повторював слова «мені оперативно доповідали». Тобто, були оперативні працівники, чергові офіцери, які постійно своєму головнокомандовичу  доповідали ситуацію. Тому, я думаю, що він злукавив нам, відповідаючи на це запитання. Я думаю, що він знав де і хто знаходився. Зокрема, як довірені йому війська, так і ті, які напряму йому не підпорядковувалися, але теж знаходилися у цьому секторі.

Коли він сказав, що не знає, що це за військовослужбовці були у чорній формі із жовтими пов’язками, славнозвісна «чорна рота» беркута, то я думаю, що він сказав неправду.

Сергій Стуканов: Пан Шуляк також визнав, що ним було надано розпорядження ввести спецпідрозділ «ОМЕГА». Наскільки ймовірно, що вони також брали участь у розстрілах євромайданівців?

Сергій Ярошенко:  Думаю, що брали участь. Можливо, не тільки як організатори і підбурювачі, а навіть і як співвиконавці. Але пройшло уже два роки і ці докази нам буде дуже складно віднайти. Бо тільки кілька екс-працівників МВС дали свідчення проти своїх колег. Інші не дають таких свідчень, користаючись 63 статтею Конституції України.

Євген Павлюковський: Ви заявили, що багато цікавого сказав пан Шуляк під час свідчення. А скільки корисного?

Сергій Ярошенко: Для цього процесу  по небесній сотні, який на сьогодні розглядається у Святошинському суді, користі не так і багато. Але ми його почули. Але і багато нової інформації ми почули для можливих нових справ стосовно обвинувачення як і Шуляка, так й інших посадових осіб України.

Зокрема, ми почули, що оперативний штаб стосовно Євромайдану знаходився тоді у Адміністрації Президента. Шуляк заявив, що пан Захарченко йому заборонив його покидати і виходити чи до мітингувальників, чи до правоохоронців, його підлеглих. Чи це не була службова відповідальність? Але це злочин середньої тяжкості і по ньому скоро пройдуть строки по притягненні до відповідальності.

Сергій Стуканов: Чи можна вважати Шуляка підозрюваним, як говорять ваші підзахисні, військовим злочинцем?

Сергій Ярошенко: Як громадянин я вважаю його військовим злочинцем і зрадником нашої Батьківщини. Але як адвокат та правозахисник можу зробити тільки таку оцінку, тільки тоді, коли побачу підозру, або вручене обвинувачення.

Сергій Стуканов: Як ми розуміємо, є достатньо уже підтверджень того, що пан Шуляк проживає на території анексованого Криму. Більше того, є оприлюднені світлини, з яких зрозуміло, що проживає він у великому маєтку. Все це може бути непрямим доказом, що йдеться про державну зраду і винагороду за неї?

Той факт, що він зараз проживає на території Росії і те, що раніше був українським високопосадовцем та військовослужбовцем, – усе це є доказом, що людина є дійсно зрадником

Сергій Ярошенко: Думаю, що так. Якщо особа проживає на території анексованого Криму, то скоріше за все він уже отримав громадянство Росії. Він має другий паспорт. І те, що він пред’явив паспорт громадянина України, як ми бачили у російському суді, це одне. Але той факт, що він проживає  на території Росії і те, що був високопосадовцем та військовослужбовцем, – усе це є доказом, що людина є дійсно зрадником. Він же ж був до державної таємниці долучений. Він знав оперативну інформацію, яку знали тільки особи, які знаходилися тільки на такій високій генеральській посаді як він. Тому, тут питання у тому, що він міг Росії розповісти наші таємниці.

 

 

 

 

 

 

Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (7.6MB) | Репост

У студії Громадського радіо адвокат у справах вбивства на Майдані 20 лютого Сергій Ярошенко. Говоримо про результати допиту Станіслава Шуляка, колишнього начальника внутрішніх військ МВС України. Допит відбувався у Святошинському райсуді Києва через відеозв’язок з Ростовським обласним судом Росії.

Євген Павлюковський. В ході свідчень Шуляк заявив кілька контраверсій них думок, що начебто під час розстрілів йому дзвонила особа, голос якої нагадував Віталія Кличка. І пропонувала винагороду та інші преференції для того, щоб внутрішні війська під його керівництвом перейшли на сторону протестувальників. Як можна розцінювати такі заяви?

Сергій Ярошенко: Я до його показів відношусь неоднозначно. Як на мене, вони не щирі і те, що йому здалося, що це голос Кличка, який йому дзвонив, можливо, це дійсно було так. Але я думаю, що відповідно до закону Генпрокуратура має з’ясувати це саме у пана Кличка. Тому, я не виключаю, що у зв’язку із цими показами наш мер Києва Віталій Клично отримає повістку від Генеральної Прокуратури.

Сергій Стуканов: Тут є питання не тільки у тому, щоб з’ясувати, чи мав місце такий дзвінок. Бо це можна перевірити, вилучивши зафіксовані розмови у операторів. Питання у тому, наскільки цей зміст відповідає до дійсності цих розмов і на що це впливатиме. 

Сергій Ярошенко: Давайте логічно проаналізуємо, чи міг Кличко комусь давати такі гарантії. На той час він був тільки громадським діячем. Він не був держслужбовцем, щоб йому підпорядковувалися якісь правоохоронці. Він не міг дати комусь таких гарантій.

Євген Палюковський: Чому тоді Кличка вирішили показати з такого боку?

Сергій Ярошенко: Ми чули вчора у показах пана Шуляка й інші прізвища. Зокрема, Парубій, з яким велися перемовини щодо входження спецпідрозділу «Альфа» та спецпідрозділу «ОМЕГА», який якраз і підпорядковувався пану Шуляку, до приміщень готелю 20 лютого. Можливо, Генпрокуратура повторно звернеться до пана Шуляка, щоб він прибув до України, але я не впевнений, це відбудеться.

Сергій Стуканов: Мені запам’яталося, що Шуляк говорив про те, що якщо би він підтримав протестувальників, то це було би зрадою держави. Він це сформулював це не як зрада народу України, чи присязі, а державі. Що він мав на увазі із юридичної точки зору?

Сергій Ярошенко: Після цих його свідчень було питання чи то від прокурорів, чи від адвокатів Небесної Сотні, чи писав він із даного приводу рапорт до вищестоящого керівництва. Бо ми знаємо чітко, що відповідно до статутів Збройних сил України, будь-який військовослужбовець повинен вчинити ту, чи іншу дію і відразу рапортувати своєму керівництву. Мені здається що такого рапорту не було і він нікому не доповідав.

Тому, виникає логічне запитання, чи це не вигадки пана Шуляка.

Євген Павлюковський: Він також говорить, що матеріальну винагороду обіцяли і були погрози від особи, голос якої начебто нагадує голос Віталія Кличка. Як це корелює із тим, що відбувалось у той час на Майдані?

Сергій Ярошенко: Мене як представника потерпілих цікавлять саме події 20 лютого. Тобто, що сталося на вулиці Інститутській. З іншого боку, мені, як адвокату, взагалі була цікава розмова із паном Шуляком. І ми багато нового дізналися про всі події на революції за три-чотири місяці. Ми дійсно могли ставити багато запитань щодо подій 1 грудня, і того, що тоді відбувалося у Адміністрації Президента.  

Але нас, як адвокатів Небесної Сотні, так і прокурорів, так і суд присяжних цікавить 20 лютого 2014 року. Саме розстріл 39 активістів Євромайдану. Тому, більшість цих питань нам користі не принесло. А багато питань стосувалися подій, які були до цього дня.

Знову ж таки, я думаю, що аналітичний відділ Генпрокуратури багато чого дізнався. І ми очікуємо, що будуть нові слідчі дії з даного приводу.

Сергій Стуканов: Станіслав Шуляк стверджує, що він не був на жодному із спостережних пунктів на тодішній передовій і, відповідно, не може вказати ні вогняних точок, ні будь-яких відомостей про сам факт обстрілів. Це його якась певна захисна стратегія?

Я думаю, що він знав де і хто знаходився

Сергій Ярошенко: Мені здається, так. Звернув увагу, що він декілька раз під час свого допиту повторював слова «мені оперативно доповідали». Тобто, були оперативні працівники, чергові офіцери, які постійно своєму головнокомандовичу  доповідали ситуацію. Тому, я думаю, що він злукавив нам, відповідаючи на це запитання. Я думаю, що він знав де і хто знаходився. Зокрема, як довірені йому війська, так і ті, які напряму йому не підпорядковувалися, але теж знаходилися у цьому секторі.

Коли він сказав, що не знає, що це за військовослужбовці були у чорній формі із жовтими пов’язками, славнозвісна «чорна рота» беркута, то я думаю, що він сказав неправду.

Сергій Стуканов: Пан Шуляк також визнав, що ним було надано розпорядження ввести спецпідрозділ «ОМЕГА». Наскільки ймовірно, що вони також брали участь у розстрілах євромайданівців?

Сергій Ярошенко:  Думаю, що брали участь. Можливо, не тільки як організатори і підбурювачі, а навіть і як співвиконавці. Але пройшло уже два роки і ці докази нам буде дуже складно віднайти. Бо тільки кілька екс-працівників МВС дали свідчення проти своїх колег. Інші не дають таких свідчень, користаючись 63 статтею Конституції України.

Євген Павлюковський: Ви заявили, що багато цікавого сказав пан Шуляк під час свідчення. А скільки корисного?

Сергій Ярошенко: Для цього процесу  по небесній сотні, який на сьогодні розглядається у Святошинському суді, користі не так і багато. Але ми його почули. Але і багато нової інформації ми почули для можливих нових справ стосовно обвинувачення як і Шуляка, так й інших посадових осіб України.

Зокрема, ми почули, що оперативний штаб стосовно Євромайдану знаходився тоді у Адміністрації Президента. Шуляк заявив, що пан Захарченко йому заборонив його покидати і виходити чи до мітингувальників, чи до правоохоронців, його підлеглих. Чи це не була службова відповідальність? Але це злочин середньої тяжкості і по ньому скоро пройдуть строки по притягненні до відповідальності.

Сергій Стуканов: Чи можна вважати Шуляка підозрюваним, як говорять ваші підзахисні, військовим злочинцем?

Сергій Ярошенко: Як громадянин я вважаю його військовим злочинцем і зрадником нашої Батьківщини. Але як адвокат та правозахисник можу зробити тільки таку оцінку, тільки тоді, коли побачу підозру, або вручене обвинувачення.

Сергій Стуканов: Як ми розуміємо, є достатньо уже підтверджень того, що пан Шуляк проживає на території анексованого Криму. Більше того, є оприлюднені світлини, з яких зрозуміло, що проживає він у великому маєтку. Все це може бути непрямим доказом, що йдеться про державну зраду і винагороду за неї?

Той факт, що він зараз проживає на території Росії і те, що раніше був українським високопосадовцем та військовослужбовцем, – усе це є доказом, що людина є дійсно зрадником

Сергій Ярошенко: Думаю, що так. Якщо особа проживає на території анексованого Криму, то скоріше за все він уже отримав громадянство Росії. Він має другий паспорт. І те, що він пред’явив паспорт громадянина України, як ми бачили у російському суді, це одне. Але той факт, що він проживає  на території Росії і те, що був високопосадовцем та військовослужбовцем, – усе це є доказом, що людина є дійсно зрадником. Він же ж був до державної таємниці долучений. Він знав оперативну інформацію, яку знали тільки особи, які знаходилися тільки на такій високій генеральській посаді як він. Тому, тут питання у тому, що він міг Росії розповісти наші таємниці.