Громадська Хвиля

Росія в Сирії та Україні руйнує європейську систему безпеки, — Володимир Огризко

«Наші європейські колеги ніяк не хочуть зрозуміти, що Росія — це не той партнер, з яким можна працювати, її треба стримувати», — пояснює Володимир Огризко.

Любомир Ференс: В мене складається враження, що суспільство готують до того, що безвізового режиму може і не бути.

Володимир Огризко: Мені здається, що суспільство готують до того, що потрібно сприймати реальність такою, якою вона є. Мені, як людині яка починала у 2008 році цей безвізовий діалог, дуже сумно, що ми дійшли до того моменту, коли не ми, а Європейський Союз, що завжди для нас був взірцем точності і акуратності, на жаль, припиняє відповідати цим вимогам.

Для тих, хто був на Майданах, європейська ідея була чимось основоположним. А сьогодні цю ідею плавлять, як свічку, і вона стає безформною.

Дмитро Тузов: Тому що наші політики постійно кажуть «вже, от незабаром буде «безвіз». Була інформація, що це ще може статися цього року. Хоча на це було мало шансів.

Володимир Огризко: Йшлося про листопад цього року, про саміт Україна-ЄС. Відверто кажучи, була домовленість про те, що ми під цей саміт робимо практичний результат у вигляді безвізового режиму. Це була домовленість двох сторін. Ми виконали наші зобов’язання, тепер це стало проблемою Європейського Союзу. І це справді сумно, бо ЄС втрачає довіру. Це може мати для нашого суспільства доволі не стимулюючі ефекти.

Дмитро Тузов: Питання надання Україні безвізового режиму прив’язують не лише до механізму скасування, а й до незворотності реформ в Україні. А значить до боротьби з корупцією — це дуже важливий чинник.

Володимир Огризко: Знаєте, боротьба з корупцією — це вічна боротьба. Я думаю, що це питання не тільки України. Питання лише в тому, який сегмент суспільства ця корупція охопила. В нас вона стала тотальною. І це загроза національній безпеці нашої держави, загроза нам всім. Якщо корупція сягає 3-5% — з нею можна боротися.  У нас, за різними оцінками, рівень корупції 45%, 50%, 60%. То хіба ми можемо рухатися вперед, якщо половина економіки в тіні?

Дмитро Тузов: Якби в Україні реформи відбувались швидше, то, можливо, ми б і безвіз отримали швидше?

Володимир Огризко: Є в цьому, пане Дмитре, логіка, але є й такий універсальний юридичний міжнародний принцип, який говорить про те, що договори повинні виконуватися. І якщо одна із сторін взяла на себе зобов’язання, то вона має його виконати. Інакше система міжнародного спілкування розвалиться. Те, що зробила Росія в Грузії 2008 року, те, що робить зараз в Україні та Сирії — це, на мою думку, початок розвалу системи.

Дмитро Тузов: Журналісти «Європейської правди» повідомляють, що ЄС підтримав пропозицію Нідерландів стосовно Асоціації з Україною. Про це заявив прем’єр Латвії. В цьому повідомленні йдеться про те, що питання Нідерландів напряму пов’язане з відтермінуванням надання безвізового режиму для України.

Володимир Огризко: Я думаю, що це притягнуто за вуха, тому що безвіз — це одна історія, а Асоціація — інша. Традиційно, коли країна приєднується до якоїсь міжнародної конвенції, вона або повністю до неї приєднується, або робить певні застереження. Скажімо, якийсь параграф чи стаття її не влаштовує і вона каже, що я приєднуюсь до конвенції, але за виключенням певної статті. Те саме зараз відбулося з Нідерландами. Саму Угоду ніхто не чіпає: вона залишилась такою, яка є. Зараз опрацьований додаток до неї, в якому європейські країни кажуть, що так, ми беремо до уваги застереження, зроблені Нідерландами, вважаємо, що у них є сенс в тому разі, якщо Нідерланди проголосують за Угоду. Що це означає для нас?

Сьогодні ми реально не подаємо заявку на вступ до ЄС, адже фізично до цього не готові. Тому, якщо буде написано, що Угода не створює для України прецеденту як для країни-кандидата, то це насправді відповідає дійсності. Ми використовуємо Угоду для того, щоб підготуватися до членства в ЄС. Там не сказано, що вона є першим кроком до членства, такого немає у тексті.

Що мене чіпляє за живе — це те, якщо там буде написано, що ЄС припиняє надання Україні військової та фінансової допомоги. Це є повним абсурдом. Після того, що люди загинули на Майдані, гинуть зараз на Донбасі за ту ж саму Європу — це аморально. Такі речі говорять про те, що в Нідерландах бере гору такий містячковий підхід до того, що таке майбутнє ЄС взагалі.

Любомир Ференс: Чи можете ви сказати, коли Україна змогла би бути готовою до вступу в ЄС?

Володимир Огризко: Угода про Асоціацію — це той підготовчий клас, який нам потрібен для того, щоб потім подати заявку на вступ до ЄС. І ми зробили крок вперед. Ми йдемо хоч повільно, але у правильному напрямку.

Дмитро Тузов: Як ви вважаєте, європейці мають прийняти якісь стратегічні рішення з приводу того, що відбувається у Сирії?

Володимир Огризко: Мене сьогодні дуже здивувала заява Могеріні про те, що, якщо Трамп поводитиметься не так, як потрібно, вони з Росією будуть на нього тиснути. Це означає, що наші європейські колеги ніяк не хочуть зрозуміти, що Росія — це не той партнер, з яким можна працювати, а якого треба стримувати. Росія руйнує європейську систему безпеки. На жаль, у європейців ще багато домашньої роботи, яку вони повинні зробити, щоб зрозуміти, що таке сучасна система і як з нею треба жити. 


Китай, США і Європа: чого очікувати від найпотужніших економік наступного року?

Євген Павлюковський: Китай хоче зробити свою валюту плаваючою. Зважаючи на те, що у нас великий товарообіг з Китаєм, як це вплине на Україну?

Олександр Вольчишен: Китай хоче зробити свою валюту більш використовуваною в інших економіках, але навряд чи це їм вдасться наступного року.

Наразі у Китаї є «перегрів» економіки, і актуальним є питання, наскільки влада зможе його акуратно охолодити. Зараз вони занепокоєні незначним здешевшенням їх валюти щодо долара.

Любомир Ференс: Чи може Дональд Трамп дати нове дихання економіці США, щоб ця країна залишилась №1 у світі за економікою?

Олександр Вольчишен: Є два очікування щодо американської економіки: позитивне ― фінансові ринки в Америці прискорилися і показують нові максимуми, і дещо негативніше, згідно з яким, реформування американської економіки, яке буде застосовувати Трамп, зберігатиме статус-кво.

volchyshen.jpg

Олександр ВольчишенАвторські права: «Громадське радіо»

Американська економіка накопичила низку проблем, які відображаються на середньому і нижчому класі. Політика, яка пропонується адміністрацією, збереже статус-кво, виборці розчаруються у Трампі. Він піде на політичну конфронтацію з республіканцями.

Фінансові ринки наразі зросли, тому що очікується повна дерегуляція фінансового сектора, але вона може стати причиною наступної рецесії в американській економіці.

Любомир Ференс: Наскільки інвестиції в інтелектуальну сферу можуть втримати таку велику машину як американська економіка?

Олександр Вольчишен: Ця ідея не нова, але слід пам’ятати, що американська економіка ґрунтується на покупній силі домогосподарств, тобто на внутрішньому попиті. Політика, заявлена Трампом, скоріше не буде підтримувати попит домогосподарств.

Пропонуються зміни, за яких багаті американці отримуватимуть більші преференції у зниженні податку. Середній і нижчий клас отримуватимуть меншу перевагу у цих процесах. Багатші люди будуть радше зберігати гроші, а не витрачати їх, а це не підтримує економіку.

Американський долар є досить дорогою валютою протягом двох останніх років, і перш половина 2017 р. також характеризуватиметься дорогим доларом. Іншою стороною цього процесу є досить дешевий євро.

Євген Павлюковський: Наскільки вірогідним є повернення Британії до лав ЄС?

Олександр Вольчишен:  Превалююча думка у цій країні говорить про те, що наступний рік-два це буде саме процес виходу з ЄС. Британський фунт є однією з найслабших валют, але вона, скоріш за все, буде посилюватися.

Євген Павлюковський: Одним із головних дестабілізуючих факторів на території Європи називають російську агресію у Східній Європі.

Олександр Вольчишен: Політика нашого сусіда досить непередбачувана, але наразі Єврозону поглинуть вибори. Думаю, Росія намагатиметься втручатися і маніпулювати, як пробувала робити це під час виборів в Америці.

 


Ассад віддав Алеппо найманцям на розграбування, ― Семиволос

Євген Павлюковський: Ви сказали про те, що Алеппо впаде, на початку грудня.

Ігор Семиволос: Для цього достатньо розуміти, що сили тих, хто обороняв східний Алеппо і тих, хто наступав, були абсолютно нерівними. Близько 160 днів східний Алеппо перебував в облозі, і там не було ні достатньої кількості бійців, ні достатньо припасів.

Алеппо було б приречене, якби повстанці із західніших територій не змогли пробити коридор, а цього не сталося.

Євген Павлюковський: Інформація щодо подій суперечлива. Де правда?

Ігор Семиволос: Це постправда. Подивіться, як симптоматично розвивається російський центр. Повстанці у східному Алеппо максимум могли утримувати лінію оборони. Їх кількість була кілька тисяч людей, тоді як на місто наступало серйозне угруповання: лише іранських військ на території Сирії 70 тис..

semyvolos.jpg

Ігор СемиволосАвторські права: «Громадське радіо»

Євген Павлюковський: Яка вірогідність, що останні анклави повстанців зникнуть?

Ігор Семиволос: 100%. Вони зникнуть шляхом повного знищення або ж Росія спробує утриматися від остаточного знищення і забезпечить при підтримці Туреччини коридор, який допоможе місцевим мешканцям вийти звідти.

Проблема полягає у жорстокому ставленні найманців до цивільних у захоплених районах міста. Це як будь-яке захоплене місто, яке дається на пограбування. Для росіян це не дуже добра картинка. Їм потрібна картинка, у якій менше жертв.

При тому вони розуміють, що за тиждень-два у Європі почнеться Різдво, і картинка Алеппо зникне.

Любомир Ференс: Можливо, повстанці трохи романтизуються у ЗМІ? Тобто про звірства з боку повстанців просто не говорять.

Ігор Семиволос: Говорять. Є багато статей, присвячених цій тематиці. Найжорстокішою є громадянська війна, у якій жодні правила не працюють. У 2012 р. в Алеппо у річці були знайдені трупи, яких вбила секретна служба Ассада, і це призвело до серйозного вибуху.

Це ситуація, коли страти з обох боків є очевидними. Але сьогодні ми говоримо про масові вбивства людей, як не були членами жодних угруповань.

Євген Павлюковський: Наскільки урядові війська зацікавлені у тому, щоб вивезти цивільних з Алеппо?

Ігор Семиволос: Там важливу роль відіграє Туреччина. Вона зацікавлена в тому, щоб остаточно не зганьбитися в очах арабів після початку переговорів з Росією. Вона намагається себе реабілітувати, тож ймовірно, що великій частині населення вдасться залишити ці території.

Євген Павлюковський: Наскільки ймовірно, що ця точка незабаром знову стане гарячою?

Ігор Семиволос: Ймовірність висока. Росіяни створюють додатковий майданчик переговорів в Анкарі, Туреччина зацікавлена у посиленні свого впливу на цей процес.

Любомир Ференс: Те, що ІДІЛ відвоювала Пальміру, говорить про те, що у них відкрилося друге дихання, чи Пальміра нецікава Ассаду?

Ігор Семиволос: Звичайно, цікава. Але цей наступ не справляє враження чогось масштабного. Це просування на 50 км, але в них поки немає ресурсів розвивати цей наступ.

Любомир Ференс: Поразка опозиційних сил може змусити їх активізуватися, зокрема у терористичній діяльності?

Ігор Семиволос: Терористи-смертники ніколи раніше не використовувалися у таких масштабах. Проти «живих» бомб важко щось протиставити. Очевидно, вони чекають підкріплення. За оцінками американських спецслужб, кількість бійців ІДІЛ у Сирії ― близько 18 тис., але вони тримають під контролем значну територію.

Євген Павлюковський: Як ви бачите розвиток ситуації?

Ігор Семиволос: Думаю, буде певна пауза. Турки не підуть в бік Алеппо ― їм потрібний відпочинок. Частину сил вони можуть кинути на Пальміру. Втрата Пальміри і захоплення Алеппо ― це очікувана подія.

Думаю, наступний етап ― це Пальміра. Цей клаптик можна захопити доволі швидко, але є питання мотивації іранців, афганців. Штурмувати велике місто є сенс ― потім можна його пограбувати, когось зґвалтувати. У сільській місцевості мотивацій не так багато.

Є версія, що серед найманців почало зростати невдоволення, і місто було віддане на пограбування, щоб їх заспокоїти.

Другий момент ― в арабських країнах зараз відбувається велике збурення, і місцеві режими можуть почати діяти активно, втрутитися у війну. Це менш  ймовірно, але можливо.

Інше питання, хто захопить Ракку. Є курди, зацікавлені у її захопленні, після цього вони можуть виступати суб’єктами, турки, які теж хотіли б її захопити, й ассадіти.

Євген Павлюковський: Якою буде стратегія Росії у цій ситуації?

Ігор Семиволос: Один іранський аналітик сказав, що Сирія провалюється у прірву, і разом із нею провалюється Іран, який все більше залучається до конфлікту. Те саме стосується Росії: вона зіштовхується у прірву з Іраном та ассадітами.

Таким чином, російська стратегія ― короткочасна участь у війні і торги з американцями ― може не справдитися.

 


Правоохоронці реагують приблизно на 30% звернень щодо корупції, ― Канєвський

Любомир Ференс: Всеукраїнський рух «Під контролем» співпрацює з Генпрокуратурою?

Гліб Канєвський: Ми протягом останніх півроку пишемо скарги до Генпрокуратури на будь-які корупційні повідомлення в медіа по регіонах. За цей час між нами виникли робочі відносини.

Сьогодні ми підбили підсумки піврічної співпраці, щоб показати, що на місцевому рівні продовжується жорсткий «дерибан» як владою, так і опозицією. Гроші крадуть на тендерах, незаконно приватизують комунальне майно, на нечесних аукціонах чи й без них купують землю.

У Києві розташовано багато органів центральної влади, тому тут немає команди, яка боролася б з корупцією на місцевому рівні. Влада робить достатньо, щоб здатися демократичною і чесною, але сильних команд, які б її контролювали, фактично нема.

У регіонах внаслідок децентралізації побільшало грошей у бюджетах, і наприкінці 2015 р. прийшла нова влада, яка почала активно використовувати ці гроші у сферах, у яких важко підрахувати витрати (ремонт доріг, утеплення будинків тощо).

Децентралізація означає, що краще красти на периферії: і контролю менше, і грошей більше. Водночас це означає, що на місцевих активістах набагато більше відповідальності.

Євген Павлюковський: Які успіхи руху «Під контролем» за час його існування?

Гліб Канєвський: В Івано-Франківську міський депутат купив на аукціоні землю у міськраді. Про цей аукціон ніхто не знав, зараз перевіряють тих чиновників, які організовували аукціон.

У Білій Церкві фірма дружини міського голови отримала без тендеру півмільйона гривень на створення сміттєвого майданчика. Там зараз також тривають перевірки.

Перед Днем Незалежності у Вінницькій облраді депутати від «Солідарності» проголосували за те, щоб їх включили до списку поважних людей регіону, що передбачає премію із бюджету близько 5 тис. грн. Зараз це розслідує поліція, вона інкримінує їм конфлікт інтересів, що загрожує штрафом.

Євген Павлюковський: Наскільки охоче співпрацюють місцеві органи прокуратури?

Гліб Канєвський: Із Генпрокуратурою ми співпрацюємо, тому що наш осередок знаходиться у Києві. Коли змінився Генпрокурор, із прокуратури почали дзвонити й уточнювати інформацію, просити, щоб ми допомогли щось знайти.

Прокуратури в регіонах реагують на звернення після того, як ми звертаємося до Генпрокуратури і кажемо, що є цікава справа у конкретному регіоні.

Євген Павлюковський: Чи є у вас статистика щодо поданих звернень?

Гліб Канєвський: Протягом півроку ми відправили близько 200 повідомлень про корупцію. В основному скарги, де корупція очевидна, задовольняють швидко. Кримінальні справи, що стосуються розкрадання майна, ще тривають.

Правоохоронці реагують приблизно на 30% звернень, але якщо вони всі будуть задоволені, це матиме позитивний ефект.


Правоохоронці реагують приблизно на 30% звернень щодо корупції, ― Канєвський

Любомир Ференс: Всеукраїнський рух «Під контролем» співпрацює з Генпрокуратурою?

Гліб Канєвський: Ми протягом останніх півроку пишемо скарги до Генпрокуратури на будь-які корупційні повідомлення в медіа по регіонах. За цей час між нами виникли робочі відносини.

Сьогодні ми підбили підсумки піврічної співпраці, щоб показати, що на місцевому рівні продовжується жорсткий «дерибан» як владою, так і опозицією. Гроші крадуть на тендерах, незаконно приватизують комунальне майно, на нечесних аукціонах чи й без них купують землю.

У Києві розташовано багато органів центральної влади, тому тут немає команди, яка боролася б з корупцією на місцевому рівні. Влада робить достатньо, щоб здатися демократичною і чесною, але сильних команд, які б її контролювали, фактично нема.

У регіонах внаслідок децентралізації побільшало грошей у бюджетах, і наприкінці 2015 р. прийшла нова влада, яка почала активно використовувати ці гроші у сферах, у яких важко підрахувати витрати (ремонт доріг, утеплення будинків тощо).

Децентралізація означає, що краще красти на периферії: і контролю менше, і грошей більше. Водночас це означає, що на місцевих активістах набагато більше відповідальності.

Євген Павлюковський: Які успіхи руху «Під контролем» за час його існування?

Гліб Канєвський: В Івано-Франківську міський депутат купив на аукціоні землю у міськраді. Про цей аукціон ніхто не знав, зараз перевіряють тих чиновників, які організовували аукціон.

У Білій Церкві фірма дружини міського голови отримала без тендеру півмільйона гривень на створення сміттєвого майданчика. Там зараз також тривають перевірки.

Перед Днем Незалежності у Вінницькій облраді депутати від «Солідарності» проголосували за те, щоб їх включили до списку поважних людей регіону, що передбачає премію із бюджету близько 5 тис. грн. Зараз це розслідує поліція, вона інкримінує їм конфлікт інтересів, що загрожує штрафом.

Євген Павлюковський: Наскільки охоче співпрацюють місцеві органи прокуратури?

Гліб Канєвський: Із Генпрокуратурою ми співпрацюємо, тому що наш осередок знаходиться у Києві. Коли змінився Генпрокурор, із прокуратури почали дзвонити й уточнювати інформацію, просити, щоб ми допомогли щось знайти.

Прокуратури в регіонах реагують на звернення після того, як ми звертаємося до Генпрокуратури і кажемо, що є цікава справа у конкретному регіоні.

Євген Павлюковський: Чи є у вас статистика щодо поданих звернень?

Гліб Канєвський: Протягом півроку ми відправили близько 200 повідомлень про корупцію. В основному скарги, де корупція очевидна, задовольняють швидко. Кримінальні справи, що стосуються розкрадання майна, ще тривають.

Правоохоронці реагують приблизно на 30% звернень, але якщо вони всі будуть задоволені, це матиме позитивний ефект.


Правоохоронці реагують приблизно на 30% звернень щодо корупції, ― Канєвський

Любомир Ференс: Всеукраїнський рух «Під контролем» співпрацює з Генпрокуратурою?

Гліб Канєвський: Ми протягом останніх півроку пишемо скарги до Генпрокуратури на будь-які корупційні повідомлення в медіа по регіонах. За цей час між нами виникли робочі відносини.

Сьогодні ми підбили підсумки піврічної співпраці, щоб показати, що на місцевому рівні продовжується жорсткий «дерибан» як владою, так і опозицією. Гроші крадуть на тендерах, незаконно приватизують комунальне майно, на нечесних аукціонах чи й без них купують землю.

У Києві розташовано багато органів центральної влади, тому тут немає команди, яка боролася б з корупцією на місцевому рівні. Влада робить достатньо, щоб здатися демократичною і чесною, але сильних команд, які б її контролювали, фактично нема.

У регіонах внаслідок децентралізації побільшало грошей у бюджетах, і наприкінці 2015 р. прийшла нова влада, яка почала активно використовувати ці гроші у сферах, у яких важко підрахувати витрати (ремонт доріг, утеплення будинків тощо).

Децентралізація означає, що краще красти на периферії: і контролю менше, і грошей більше. Водночас це означає, що на місцевих активістах набагато більше відповідальності.

Євген Павлюковський: Які успіхи руху «Під контролем» за час його існування?

Гліб Канєвський: В Івано-Франківську міський депутат купив на аукціоні землю у міськраді. Про цей аукціон ніхто не знав, зараз перевіряють тих чиновників, які організовували аукціон.

У Білій Церкві фірма дружини міського голови отримала без тендеру півмільйона гривень на створення сміттєвого майданчика. Там зараз також тривають перевірки.

Перед Днем Незалежності у Вінницькій облраді депутати від «Солідарності» проголосували за те, щоб їх включили до списку поважних людей регіону, що передбачає премію із бюджету близько 5 тис. грн. Зараз це розслідує поліція, вона інкримінує їм конфлікт інтересів, що загрожує штрафом.

Євген Павлюковський: Наскільки охоче співпрацюють місцеві органи прокуратури?

Гліб Канєвський: Із Генпрокуратурою ми співпрацюємо, тому що наш осередок знаходиться у Києві. Коли змінився Генпрокурор, із прокуратури почали дзвонити й уточнювати інформацію, просити, щоб ми допомогли щось знайти.

Прокуратури в регіонах реагують на звернення після того, як ми звертаємося до Генпрокуратури і кажемо, що є цікава справа у конкретному регіоні.

Євген Павлюковський: Чи є у вас статистика щодо поданих звернень?

Гліб Канєвський: Протягом півроку ми відправили близько 200 повідомлень про корупцію. В основному скарги, де корупція очевидна, задовольняють швидко. Кримінальні справи, що стосуються розкрадання майна, ще тривають.

Правоохоронці реагують приблизно на 30% звернень, але якщо вони всі будуть задоволені, це матиме позитивний ефект.