Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (40.7MB) | Репост
Гостя ефіру — докторка політичних наук Лідія Смола. На скайп-зв’язку — філософ, культуролог, історик філософії Олексій Панич.
Тетяна Трощинська: Що для вас незалежність?
Лідія Смола: Незалежність — це жити в країні, в якій я народилася, мати можливість обирати, бути вільною. Мені дуже подобається вислів про те, що свобода — це вільно обирати добро. Для мене незалежність — це ті люди, які віддали життя. Незалежність для мене дуже важлива.
Десь Незалежності для мене є одним з основних свят.
Тетяна Трощинська: Коли ви відчули, що Україна є незалежною? Від кого?
Лідія Смола: Якщо говорити науково, то немає повністю незалежних країн. Всі країни від чогось залежні — від партнерів, ворогів, економічних реалій.
Вперше я відчула незалежність, коли глянула на свій паспорт, де було написано «громадянка України», якщо говорити де-юре, а де-факто відчуття незалежності прийшло з подіями на Сході, з минулорічним парадом до Дня Незалежності, коли було видно, що на це свято прийшли небайдужі люди. Це свято стало не просто вихідним днем, а днем, який щось значить.
Андрій Куликов: У нас час від часу виникає повторення міфу про те, що Україні незалежність 1991 року ледь не з неба впала. В такий спосіб нехтуються жертви і страждання.
Лідія Смола: Я згодна, що незалежність будували і ті люди, які повставали в Норильську, ті люди, які йшли під Крути. Банально буде повторювати слова відомого американця про те, що дерево незалежності виростає і полито кров’ю тих, хто віддав за нього життя.
До цього Дня Незалежності були нові відчуття, у нас з’явилися нові герої. У нас є герой Гордійчук та інші.
Андрій Куликов: Наскільки наші державні діячі і діячки кажуть те, що у них на серці, на умі?
Лідія Смола: Я думаю, що вони більше говорять з позиції популізму. Вони говорять те, що хотів би почути народ.
Проблема нашої політичної еліти не тільки в тому, що вона безвідповідальна, а проблема в тому, що вона є відображенням нашого народу. Коли я їхала до вас, подивилася рейтинги політичних партій. Троє з цієї десятки — люди, які явно не мають тих чеснот і цінностей, за які ратують.
Андрій Куликов: З нами на скайп-зв’язку філософ, культуролог, історик філософії Олексій Панич.
hr_hh_2017-08-24_panich.mp3
Тетяна Трощинська: Колеги, друзі, знайомі писали в соціальних мережах про те, що краще б лампочку в під’їзді вкрутили, ніж провели парад. Лідіє, вам парад був потрібен?
Лідія Смола: Так, потрібен. Я також відстежувала такі повідомлення. З минулого року ця кількість людей була меншою. Паради несуть символічний смисл. Паради пробуджують в людині речі, які стоять вище вкрученої лампочки.
Тетяна Трощинська: Я згадала спільний парад з Росією, який проводився за Януковича. В чому, на вашу думку, відмінність між сьогоднішнім парадом, де були присутні представники інших військ, і парадом, який був у 2010 році?
Лідія Смола: На цьогорічному параді були представники, які потрібні нам як союзники, це визнання за нами якоїсь певної значущості. Це і рука допомоги, і визнання підтримки, а у Севастополі це, як на мене, були театралізовані дійства.
Андрій Куликов: Що потрібно робити, щоб День Незалежності був кожного будня?
Лідія Смола: Пам’ятати, що цю незалежність будує кожен громадянин. Ніхто за нас нічого не зробить. Перше — не забувати, що відповідальність лежить на кожному з нас. Незалежність починається з виконання своїх обов’язків як громадянина. Незалежність — це мій щоденний вибір, що денна відповідальність.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.
