Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (11.4MB) | Репост
Гість студії – голова ГО «Юридична сотня» Леся Василенко.
Дмитро Тузов: За вашими оцінками, яку допомогу в основному потребують родини учасників АТО?
Леся Василенко: Якщо ми говоримо щодо оформлення статусів, то швидше за все це повинна бути первинна допомога, яка надається сім’ї. Потрібен не лише хтось, хто донесе сумну звістку, а й потім зможе взяти за руку та провести по всім сходинкам бюрократичного пекла, яке чекає будь-яку людину, що зіштовхується із органами державної влади.
Адже єдине вікно так і не з’явилося. На жаль, на родину накладається обов’язок збору всіх необхідних документів. А якщо членами сім’ї є і дружина, і діти, і батьки, то кожному з них потрібно збирати свій власний пакет документів для того, щоб отримати статус і одноразову грошову допомогу від держави. Далі ці документи потрібно подати до військкомату.
Дмитро Тузов: Чи залишились проблеми у представників добровольчих батальйонів? Раніше панував цілковитий хаос. Комусь давали довідку, що він воював, а комусь ні.
Леся Василенко: Насправді ситуація із добровольцями полегшилася. Тому що вони хоча б отримали формальне право, офіційно закріплене у законі, отримувати статус члена сім’ї загиблого і також одноразову грошову допомогу від держави. На сьогоднішній день, зібравши необхідний пакет документів, члени сім’ї добровольця можуть звертатися до Державної служби з питань ветеранів війни, зокрема до Міжвідомчої комісії з надання статусу учасника бойових дій.
Ця комісія також приймає рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі бійців добровольчих батальйонів, у тому числі тих, що не увійшли до складу ЗСУ. Тобто, члени сімей загиблих бійців “Правого сектора” можуть звертатися за одноразовою грошовою допомогою і отримувати її.
Дмитро Тузов: Для вирішення юридичних питань, які стосуються учасників АТО, єдине вікно так і не запрацювало. Хто його мав організувати?
Леся Василенко: В Указі президента від 2015 року йшлося про те, щоб створити центр допомоги учасникам АТО на рівні органів місцевого самоврядування і органів обласного значення. На рівні обласних державних адміністрацій такі структури були створені. І в деяких областях вони дійсно працюють досить ефективно і є тими єдиними вікнами, яких потребують родини членів учасників АТО.
Наприклад, дуже добре працюють у Львові і Дніпрі. Все залежить від політичної волі і бюджету міста. Якщо у Львові 10 % від бюджету розвитку міста йде на забезпечення соціального захисту учасників АТО, то ми розуміємо що там за центр і якої якості послуги там надаються учасникам АТО.
Гірші ситуації у інших областях. Ці центри були створені, але працюють там волонтери без винагороди. На жаль, система цих центрів і була задумана таким чином.
Дмитро Тузов: Ви відчуваєте, чи не зменшується цей наплив звернень по юридичну допомогу щодо своїх прав?
Леся Василенко: До нас цей наплив збільшується. У цей період 2016 року до нас було близько 400 звернень на місяць. На сьогодні у нас лише 900 нових дзвінків на місяць. Не зважаючи на, скажімо, постійних клієнтів. Загалом у нас буває більше 3 тисяч дзвінків на гарячу лінію.
Дмитро Тузов: І це все на волонтерських засадах?
Леся Василенко: ГО «Юридична сотня» має підтримку донорських організацій з України, Європи і США. Ми маємо ці ресурси, тому що інакше продовжувати робити системну роботу не реально.
0-800-308-100 – це наша гаряча лінія. Сюди можуть також звертатись юристи із усієї України, які б хотіли нам допомагати.
Дмитро Тузов: З якими найголовнішими проблемами до вас звертаються воїни АТО та їхні сім’ї?
Леся Василенко: Отримання земельних ділянок, справи у сфері кримінального права, сімейні права, розподіл майна і розлучення.
