Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (17.5MB) | Репост
У студії Громадського радіо — заступник директора Координайційного центру з надання безоплатної правової допомоги Мирослав Лаврінок.
Тетяна Трощинська: Робота центрів з надання безоплатної правової допомоги спрямована ще і на підвищення правової свідомості громадян. Як із цим?
Мирослав Лаврінок: Наша організація має дуже цікаве завдання. З одного боку, ми дійсно маємо відповідати на ті потреби, які є в людей. Вони дуже часто зумовлені патерналістськими настроями і спадком комуністичного минулого. З іншого боку, ми маємо робити все для того, щоб ліквідовувати ті причини, які породжують ці потреби.
Правові потреби зумовлюються такими об’єктивними причинами, як ускладнення нашого життя. Ми живемо в таку епоху, коли інформація оновлюється практично щодня. Законодавство у нашій державі, яка намагається швидко розвиватися і будує все нові й нові інституції, ускладнюється і змінюється в геометричній прогресії. Людям, які не мають юридичної освіти, жити, діяти і бути ефективними в таких обставинах дуже важко. Тому багато людей звертаються до більш ефективних у цей момент часу способів, які так чи інакше пов’язані з корупцією. Простіше знайти знайомого юриста, ніж звертатися до якихось офіційних установ. По суті, люди перебувають у стані, коли вони втратили довіру. Зараз ця довіра поступово повертається. Але ми ще дуже далекі від того, аби суспільство відчуло, що ці послуги надають в ненав’язливому режимі, без зайвого розголосу.
Тетяна Трощинська: А є якісь відмінності між регіонами?
Мирослав Лаврінок: Столиця дає більше можливостей — починаючи від інфраструктури, закінчуючи можливістю організації акцій, що привернуть увагу людей, оскільки ти маєш доступ до багатьох майданчиків. Якщо говорити про якісь далекі села, там, звичайно, ситуація складніша. Тому ми поставили перед собою завдання — забезпечити надання допомоги у віддалених населених пунктах. До послуг людей — 429 бюро правової допомоги, які розташовані у віддалених населених пунктах.
Сергій Стуканов: Тобто в Україні є понад 400 точок, де можна отримати безоплатну правову допомогу, а ваш центр координує їхню діяльність?
Мирослав Лаврінок: Уточню дещо. В Україні є 429 бюро правової допомоги і 96 місцевих центрів з надання вторинної безоплатної правової допомоги. Також в нас є мобільні й дистанційні пункти. Йдеться про тисячі виїздів і тисячі прийомів.
Сергій Стуканов: Яким попитом користуються ці центри? Скільком людям в Україні була надана допомога у 2016 році?
Мирослав Лаврінок: 350-370 тисяч людей отримали правову допомогу за рахунок держави в минулому році. 60-80 тисяч з них — це люди, що отримали безоплатну правову допомогу у кримінальних справах. Але більшість запитів стосувалися актуальніших життєвих потреб — отримання правової допомоги в цивільних та адміністративних справах. Близько 275 тисяч людей отримали таку допомогу в минулому році. 80% людей, які звертаються до нас, потребують лише правових консультацій.
Зараз ми активно просуваємо наш дистанційний курс навчання. Власне, навчання є головним стимулом для нас, щоб розвиватися і пропонувати людям все кращу і кращу якісь правових послуг.
У нас є 2 контакт-центри. В одному контакт-центрі працює 14 людей, і він забезпечує, наприклад, отримання повідомлень про затримання у кримінальних провадженнях. Інший контакт-центр працює у тестовому режимі за номером телефону: 0 800 213 103. Цей контакт-центр займається наданням правових консультацій у прямому ефірі. Така консультація орієнтовно займає 10 хвилин. Якщо питання доволі складне, і людину не можна проконсультувати одразу, її звернення реєструється, і найближчим часом вона отримує більш розгорнуту консультацію.
Тетяна Трощинська: Як ви співпрацюєте з органами місцевого самоврядування?
Мирослав Лаврінок: Відповідно до закону, органи місцевого самоврядування ще з 2011 року мали б забезпечити надання безоплатної первинної правової допомоги. Але цього не сталося. Інколи представники місцевого самоврядування досить відверто про це говорять. Вони кажуть: «Я в селі цар і бог. Люди знатимуть більше — вони і хотітимуть від мене більше». Ці недалекоглядні місцеві урядовці не дуже розуміють, до чого це призводить. Це призводить до того, що люди з часом перестають задовольнятися тим обсягом справедливості, який їм надає сільська рада. Тому що в них дуже високі потреби, які потрібно закривати оперативно. І це має робити хтось професійний.
Є кілька можливих рішень цієї ситуації. Закон пропонує створювати комунальні установи. Це, звичайно, потребує певних коштів. Але практика показує, що це виходить дешевше, аніж вирішення питань у неправовий спосіб. Також можна залучити юристів на контрактних засадах. Крім того, є програми соціально-економічного розвитку. Вони можуть бути реалізовані як на невеликих територіях, так і на територіях областей.
Сергій Стуканов: А яка тут ваша роль?
Мирослав Лаврінок: Ми — агітатори і виконавці. З одного боку, органи місцевого самоврядування не вважають питання правової освіти важливим для територіальних громад і для себе особисто. З іншого боку, після того, як ці програми приймаються, є дуже невеликі шанси, що їх хтось буде виконувати належним чином.
Тому бюро правової допомоги та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є тими виконавцями, які допоможуть зняти цей головний біль з органів місцевого самоврядування. Вони забезпечать людей належними правовими послугами
Тетяна Трощинська: Чи є у вас виграні в суді справи?
Мирослав Лаврінок: Звичайно. Деякі з них мали резонанс у регіонах. Зокрема йдеться про справи, коли людям повертали незаконно втрачені робочі місця або переглядали пенсії в бік підвищення.
