Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (22.3MB) | Репост
Розбираємося разом із представницями благодійного фонду «Допомоги онкохворим дітям» Ларисою Білозір, депутатом Вінницької обласної ради, директором з розвитку БФ «Допомоги онкохворим дітям» та Валентиною Маркевич, кандидатом медичних наук і президентом цього фонду.
Анастасія Багаліка: Розкажіть, що відбулося? Я так розумію, що це не один випадок?
Лариса Білозір: Ні, не один. В період з 2014-го року по 2015-ий рік офіційно було визнано, що заражено було 35 дітей. Всі вони проходили лікування у дитячій вінницькій обласній лікарні в онкологічному відділенні.
Почалося все з того, що до мене звернулися батьки дітей, які говорили про те, що в них є всі докази і документи, що до попадання в лікарню вірусу гепатиту в дітей не було, а після переливання крові чи хірургічних втручань, діти отримали гепатит.
Було проведено десь 5 перевірок, ми звертались і до уряду, і до президента, приїжджали представники МОЗ, і дослідили цих 35 дітей, та вияснили, що діти були інфіковані. Тільки винних не знайшли, але закупили апарат, який перевіряє кров. Він не є самий сучасний, і в нас такі апарати є у кожній області, але вони просто стоять, тому що незабезпечені тест-системами.
Цього року я як депутат обласної ради запитала в департаменту, яка потреба в цих системах. Виявилось те, що потреба — 6 мільйонів, а лікарні подали тільки два через те, що в них такі квоти.
Валентина Маркевич: На сьогоднішній день така проблема є по всій Україні. Деякі клініки намагаються цьому зарадити і створюють свої банки донорів, щоб кров була якомога менше заражена. Вони беруть потенційних донорів, слідкують за ними, знають їх та створюють банк крові з перевірених людей. Але це не вихід. Часто буває, коли на фоні хіміотерапії падають всі показники крові, і людина потребує вливання крові безпосередньо сьогодні. І тоді вже береться будь-яка кров.
Лариса Білозір: У Вінниці була така ганебна практика, коли заставляли батьків підписувати документ, що вони погоджуються, що їхню дитину можуть заразити гепатитом, СНІДом і сифілісом. Ми вже припинили цю практику, але вони була.
У Вінниці була така ганебна практика, коли заставляли батьків підписувати документ, що вони погоджуються, що їхню дитину можуть заразити гепатитом, СНІДом і сифілісом
Анастасія Багаліка: Що відбувається в організмі людини, в якої є онкологія, коли їй приносять ще якусь хворобу?
Валентина Маркевич: Хіміотерапія вбиває все, що живе в організмі, і здорові клітини, в тому числі, адже хіміотерапія направлена на те, щоб подавити всі свої клітини, які виробляють атипові клітини. На фоні цього падають всі показники імунітету. А тут раптом вноситься кров, яка може бути заражена якимись інфекційними захворюваннями — гепатитом, СНІДом, і малярією. І цей вірус починає розмножуватися.
Лариса Білозір: Коли ми піднімаємо це питання, вони нам відповідають, що у всьому світі ця проблема не є дослідженою, але це смішно, тому що у всьому світі це питання вже закрито.
В нас 100% онкохворих дітей з Вінниці звернулись в ОХМАТДИТ, заражені гепатитами.
Наталя Соколенко: Як можна чинити супротив тому, що відбувається? Можливо потрібні позови проти лікарень, де мають місце такі переливання, щоб вона закупила нормальні тест-системи? Що можна пропонувати в плані конкретних кроків?
Лариса Білозір: Довести практично неможливо, як можна довести, що інструментами занесено?
Я думаю, що потрібно звертатися до Європейського суду з прав людини, але для цього потрібно мати звернення батьків. Ми вже їх маємо, і будемо йти до суду в Україні.
Наразі не потрібно вигадувати велосипед — ми підписали Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом, і вони дали нам три роки, щоб ми адаптували нашу систему безпеки крові до їхніх стандартів. Навіщо ми їм зі своїми гепатитами?
Ми знаходимось у стані війні, а нашим пораненим хлопцям, які воюють за нашу державу, в лікарнях вливають кров, заражену гепатитом
Наталя Соколенко: Що потрібно робити батькам, які звертаються по допомогу до лікарень особливо в умовах, коли їм пропонують підписати погодження з тим, що дитина може бути заражена на інфекційні захворювання?
Валентина Маркевич: Зараз кожна людина, яка потрапляє до лікарні, підписує документ, що вона ознайомлена з усіма ризиками, і знаю про ту відповідальність, яку несе. Але потрібно звертати увагу на те, що ви підписуєте, просить родичів, щоб вони стали вашими донорами, щоб донація була від близьких, яких ви знаєте.
Я хочу сказати, що в Італії при донації заражується одна людина з 450 тисяч, в Австралії — одна на 3 міліоннів. А в нас 100% онкохворих дітей з Вінниці звернулись в ОХМАТДИТ, заражені гепатитами.
Нам вкрай потрібно зробити програму трансплантації, програму трансплантації кісткового мозку, програму по трансфузіології, де прописати на кожну область служби крові. У нас є єдина служба крові в Сумській області, яку держава свого часу продала, а тепер забрати не може. І коли кров потрібна була сумським дітям, ми брали її в Харкові, тому що вона була дешевша, і там є сепаратор крові.
Ми знаходимось у стані війні, а нашим пораненим хлопцям, які воюють за нашу державу, в лікарнях вливають кров, заражену гепатитом.