Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (17.9MB) | Репост
Тарас Тимочко — координатор Проекту сприяння академічній доброчесності — у студії Громадського радіо.
Тетяна Трощинська: Почнемо з основних результатів. Що вдалося виявити і яких навчальних закладів стосувалося це опитування?
Тарас Тимочко: Насамперед, розповім коротку передісторію. 10 університетів, котрі взяли участь у цьому дослідженні, входять в Проект сприяння академічній доброчесності. Ми працюємо з ними вже понад рік. За цей час вдалося скооперуватися, встановити певні зв’язки, визначити певні напрямки роботи. А це дослідження лише підкреслює ті ключові моменти, на яких варто концентруватися.
За його результатами, ми сформували на цей рік головні напрямки роботи. Серед університетів — два тернопільських (медичний та економічний), Луцький національний технічний, Сумський державний університети, Харківський імені Каразіна, Одеський, Донецький національний (що нині передислокований у Вінницю), Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка, Ізмаїльський державний гуманітарний і Запорізький національний університет.
Дослідження мало на меті визначити рівень академічної доброчесності в університетх серед студентів. В кожному із навчальних закладів опитали понад 300 студентів. Загалом — це близько 3000 респондентів. Дослідження показало нам таке: студенти здебільшого толерують ті слабші порушення академічної доброчесності більше. Маю на увазі, списування, плагіат, компіляція текстів, взятих з Інтернету.
Якщо мова йде про хабарництво — це вже досить жорстке порушення і студенти не готові його толерувати. Вони негативно ставляться до цього, так само, як і до купівлі робіт на замовлення.
Тетяна Трощинська: Не толерують і не роблять чи роблять це?
Тарас Тимочко: Тут цікавий момент у дослідженні, тому що поставлено два запитання — як ви ставитесь до цього і як часто така ситуація виникає у вашому університеті. Результати показують, що більшість засуджує, але робить це.
Дослідження головним чином фокусувалося на мотивації студентів, з’ясовували, чому студенти використовували плагіат у своїх роботах. Ключовий фактор — це все ж мотивація студента до навчання: чим більше він зацікавлений у здобутті конкретних знань, тим менше порушуватиме норми академічної доброчесності.
Одним із напрямків нашого дослідження було визначення мотивації вступу на конкретну спеціальність та певний вищий навчальний заклад. Як показують результати, студенти вступають частіше на ті напрямки, де є більше державного замовлення, ніж на ті, котрі їм дійсно цікаві. Або ж обирають університети, котрі вважаються престижнішими, а щодо спеціальності у ньому — підійде будь-яка. Ось такий парадокс.
Також запитували, чи обрали б респонденти ту саму спеціальність чи виш. Результати демонструють, що близько 30% відповіли негативно (хоча дані від університету до університету дуже відрізняються).
Найкраще розуміють, куди вони йдуть, студенти медичних навчальних закладів, адже це дуже конкретна вузька сфера.
Василь Шандро: Чи були у цьому опитуванні цифри, які вас вразили?
Тарас Тимочко: Я би відмітив результати щодо плагіати. Студенти пояснюють вдавання до плагіату через велику кількість письмових робіт. Так відповіли 55% респондентів і це є значною проблемою.
Так само великим питанням є те, що студенти не можуть обирати тему дослідження, котре вони пишуть. Про це говорить 41% опитуваних. 21% зазначають про низький рівень зацікавлення серед викладачів.
