Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (24.2MB) | Репост
Олена Макеєва, екс-заступниця міністра фінансів України, а нині аудиторка — гостя студії «Громадського радіо».
Любомир Ференс: Ми багато говоримо про те, що сталося, що зробив Роман Насіров. Але мало підіймається питання — як так сталося, що він очолив Державну фіскальну службу. Пані Олено, ви були членкинею комісії, що обирала кандидата на цю посаду. Роман Насіров справді такий хороший спеціаліст, якому не було заміни?
Олена Макеєва: Перш за все, хочу сказати, що в тих розмовах, котрі точаться вже три дні, дуже багато політики. Я не є політиком і не маю жодних інтересів у цій сфері, тому сьогодні хочу говорити більше з професійної точки зору.
Конкурсна комісія не була тим органом, який приймав рішення і назначав того чи іншого кандидата на посаду голови ДФС. Рішення цієї комісії було виключно рекомендаційним. По-друге, конкурсна комісія за результатами кількох етапів відбору рекомендувала двох осіб. Перший кандидат — Андрій Коломієць від бізнесу, і другий — Роман Насіров. Вони обидва повністю відповідали тим критеріям, що були продумані і викладені на сайті Міністерства фінансів щодо цієї посади.
Я, як член комісії, дбала про організаційні питання цього конкурсу. Спочатку 67 кандидатів подали свої документи до Мінфіну. За результатами першого етапу відбору 47 кандидатів відповідали критеріям, тобто надали весь пакет документів. З ними зустрілися представники конкурсної комісії та провели співбесіди. Після цього 12 людей було обрано для того, аби взяти участь в онлайн–слуханні. Від так і комісія, і громадськість могли почути цих кандидатів. Ми вперше організували такий стрім.
Любомир Ференс: Всі вони проголосували за Романа Насірова?
Олена Макеєва: Тут важливо сказати, що конкурсна комісія була створена таким чином, що більшість була за бізнесом і за представниками громадських організацій, а не за Мінфіном. Ми намагалися залучити до конкурсної комісії тих людей, котрі користувалися тоді і користуються зараз повагою серед експертів і урядовців. Всі 11 людей, котрі пройшли відкритий конкурс (1 не повернувся із Штатів), мали питання для підготовки — це абсолютно європейський досвід.
Любомир Ференс: З нами на зв’язку представниця громадськості та бізнесу Анна Дерев’янко — директорка Європейської бізнес-асоціації. Панні Анно, чи одноголосно проголосували за Насірова бізнес та громадськість. Як ви це бачили?
Анна Дерев’янко: Я б не сказала, що одноголосно — були різні думки з боку громадськості, коли призначали Насірова. Тим не менше, конкурс дійсно відбувався досить прозоро і представники громадськості мали можливість висловитися стосовно кандидатур на цю посаду. Насіров був фаворитом в експертному середовищі, більшість представників проголосували саме за нього. Але думаю, що рішення приймалося не стільки з точки зору експертів, а з того боку, хто був ближчим до прем’єра, котрий і здійснював призначення.
Сергій Стуканов: Анно, а за якими критеріями Насіров був фаворитом серед членів комісії?
Анна Дерев’янко: Мені здається, що людям сподобалося те, як він тримався, він прийшов із бізнесу, працював у парламенті. Тобто у нього була досить нормальна історія. Мені здається, що його призначення не було непрозорим. Відверто кажучи, він і не був поганим головою ДФС. У бізнес-середовищі кажуть, що ним було зроблено і багато позитивного.
Любомир Ференс: Ігор Уманський також був членом комісії, котрий раніше працював у Мінфіні, зробив досить цікавий пост, в якому сказав, що весь цей конкурс — повний фарс, так само, як і рішення комісії. Наскільки мені відомо, у бізнес-середовищі великі корпорації не проводять конкурси на серйозні посади. Натомість намагаються переконати справді гідну людину. А от конкурс на посаду голови ДФС стався тому, що ніхто не хотів брати на себе відповідальність. Чи погоджуєтесь ви із цим?
Анна Дерев’янко: Я погоджуюся, що голову ДФС можна було назначати без конкурсу. Але так само мені здається, що ми не за конкурс маємо хвилюватися, а за те, щоб новий очільник був ефективним і відповідав запитам суспільства.
Олена Макеєва: Хочу виправити і сказати, що Насіров не був фаворитом. У нас було їх двоє — Андрій Коломієць і Роман Насіров. Конкурсна комісія не надавала рекомендацій тільки пану Насірову.
Щодо позицій Уманського — він був на засіданні комісії всього один раз. Так, дійсно, він вважає, що конкурс — це фарс. Але якби він сказав це роки два тому, громадськість його б не сприйняла. Адже саме вона наполягала, щоб голову ДФС обирали шляхом відкритого конкурсу.
А чи потрібен далі цей конкурс і наскільки він буде ефективним? Це питання ставила собі ще два роки тому. Я чудово розуміла, що на посаду з такими вимогами, відповідальністю і заробітною платою у 5 тисяч гривень буде дуже важко знайти людину з бізнесу, яка працюватиме на користь нашої держави. Тому в мене були певні сумніви щодо конкурсу, але не щодо прозорості, а стосовно того, чи зможемо ми залучити до цього якісних кандидатів.
Я переконана, що в сьогоднішніх умовах такий конкурс є абсолютно безрезультатним. Ми нічого не змінили у порівнянні із тим, що мали два роки тому. Людина, котра йтиме на посаду очільника ДФС має розуміти, що вона повинна бути абсолютно незалежною політично та фінансово.
