Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (13.1MB) | Репост
Бюджет участі — це гроші міського бюджету, які отримають мешканці міста для того, щоб самостійно реалізувати урбаністичні проекти.
В нашій студії Ігор Тищенко, експерт центру CEDOS, який критично поставився до вибору цих проектів, що відібрала конкурсна комісія.
Наталя Соколенко: Що конкретно вам не сподобалося?
Ігор Тищенко: З 62-х проектів переможців є частина проектів, які явно написані не громадянами, а службовцями.
Наталя Соколенко: Як ви це бачите?
Ігор Тищенко: Як людина, яка щодня читає якісь муніципальні документи, я бачу канцелярську мову. Тому я побачив багато однакових проектів. Також є якісь муніципальні проекти, як купівля машини, що чистить каналізацію в Дарницькому районі.
Наталя Соколенко: Ви маєте на увазі, що подібну техніку і так мала закупити міська влада, а тепер ця ідея начебто належіть громадській ініціативі.
Ігор Тищенко: Не те, що тут потрібно скаржитися, адже громадяни дійсно потребують цієї техніки, але дійсно є такі ситуації, коли деякі проекти, які мала б робити влада, тепер будуть робити громадяни.
Громадянам варто замислитися на майбутнє і слідкувати за голосуванням щодо власних проектів.
Є чудовий проект модернізації розв’язки на Оболоні, яка перетворюється на публічний простір і додатково озеленюється
Наталя Соколенко: Які проекти подають реальні громадяни західних країн, щоб ми розуміли, з чим порівнювати?
Ігор Тищенко: Такі самі, які і в нас. З цих 320-х проектів, які подані в громадський бюджет, знайдуться такі самі, які подають у всьому світі. В нас просто процедура дуже обмежена: є інфраструктура для голосування за проекти, а потім ці проекти реалізуються комунальними підприємствами.
В західноєвропейських країнах реалізація проектів на наступних етапах також відбувається за участі громадян. Там також можуть бути спортивні майданчики, облаштування шкіл чи якась бібліотека, і це виконуються за участю громадян. В нас за положенням це будуть виконувати комунальні підприємства. А участь громадян радше контролююча, і то вона обмежена.
Дмитро Тузов: Багато уваги приділяється встановленню відеокамер в місті, хоча міста і так досить обладнані відеокамерами — майже кожна крамниця чи офіс. Чи реально це впливає на безпеку? Зображення з цих камер розмите, а грабіжники одягають маски та балаклави.
Ігор Тищенко: Мені теж дивні такі проекти. Перед тим, як оголосили переможців по громадському бюджету, мерія оголосила, що буде реалізовуватися муніципальний проект «Київ безпечний» з центром відеонагляду, там де буде збиратися і оброблятися інформація з відеокамер. Тобто відеокамери і так будуть встановлені, як можна на громадському бюджеті брати майже 1 мільйон гривень на це?
Також ми знаємо, що безпека забезпечується не відеокамерами. Якщо працює грабіжник, то зупинить його не відеокамера, а швидше люди, які будуть знаходитися на вулиці. І тому вулиці мають бути освітленими і многолюдними.
Наталя Соколенко: Які проекти-переможці ви можете виділити? Чи є з них сучасні та актуальні?
Ігор Тищенко: Є 10-15 проектів, які передбачають обладнання парків сучасними рекреаційними зонами, це зона здоров’я на Микільській слобідці або облаштування парків, тобто те, що використовуються громадянами спільно. Але ж реалізовувати ці речі будуть комунальні підприємства.
Приватний університет «Україна» виграв 1 мільйон гривень на навчання чиновників якимось новим методикам освіти. Чому якийсь невідомий приватний університет з поганим рейтингом буде навчати київських чиновників, і на це буде виділено такі гроші?
Наталя Соколенко: А що не так в цьому?
Ігор Тищенко: Питання в тому — чи є у цих виконавців право їх реалізації? Я виходжу на вулиці і бачу погане міське озеленення, погані газони, погане утримання дерев, вулиць, доріг, тротуарів, перевитрати коштів на однолітні квіти. І от такі підприємства будуть реалізовувати громадські проекти. Я не впевнений, що вони це зроблять якісно.
Наталя Соколенко: Яка альтернатива?
Ігор Тищенко: Це буде частково відбуватися через тендерну систему, але ми знаємо, як її обходять. Потрібна конкуренція і автори проектів мають обирати виконавців та контролювати їхню діяльність.
Дмитро Тузов: Назвіть найкращі проекти, які перемогли, і найгірші.
Ігор Тищенко: Почну з антирейтингу. «Острів тисячі відеокамер» — це явно помилка. Чому не тисяча садів?
Другий проект в антирейтингу — приватний університет «Україна» виграв 1 мільйон гривень на навчання чиновників якимось новим методикам освіти. Чому якийсь невідомий приватний університет з поганим рейтингом буде навчати київських чиновників, і на це буде виділено такі гроші?
З найкращих є кілька паркових проектів. Наприклад, є чудовий проект модернізації розв’язки на Оболоні, яка перетворюється на публічний простір і додатково озеленюється, щоб урізноманітнити і зробити безпечний простір. Я радий, що це буде реалізовано.
Be the first to comment on "Бюджет участі: замість громадян деякі проекти писали чиновники, — Ігор Тищенко"