Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (4.1MB) | Репост
Любомир Ференс: Опишіть, будь ласка, економічну ситуацію в Польщі наприкінці 80-х – на початку 90-х років?
Анджей Жоньца: Якщо говоримо про Польщу і її економіку та фінанси вісімдесят дев’ятого року, то у нас була велика економічна нерівність, величезна гіперінфляція. Держава була не в стані нічого робити з економікою. Єдине, на що вона була спроможна – це просто друкувати додаткові банкноти. Величезна частина підприємств перебувала в державній власності, які були просто нерентабельними.
До 91-го року ВВП на душу населення у Польщі був нижчий, ніж у Болгарії та Румунії. Більше того – нижчий, ніж в Україні
Щоб усвідомити стан польської економіки вистачить глянути на показники ВВП на душу населення на той час. До 91-го року ВВП на душу населення у Польщі був нижчий, ніж у Болгарії та Румунії. Більше того – нижчий, ніж в Україні.
Любомир Ференс: Як розпочалася велика приватизація в Польщі? Чи держава залишала за собою контрольний пакет акцій великих польських гігантів?
Анджей Жоньца: На початку 90-х схема приватизації підприємств виглядала наступним чином: держава продавала більшість. Ситуація змінилась у 2008 році. Відтоді Польща почала продавати менший пакет акцій і, як наслідок цього процесу, у державних руках досі залишається достатня кількість державних підприємств. Це частково пов’язано з політичною логікою. Оскільки у власності держави залишилися ті підприємства, які політики вважали стратегічними і над якими вони хотіли б зберегти контроль. Наприклад, підприємства енергетичної сфери чи найбільший банк Польщі, також паливний сектор.
Державна власність не виправдовує себе, і ми це чудово зрозуміли після останніх парламентсько-президентських виборів
Польща ще багато чого має зробити у питаннях приватизації державних підприємств. І якщо ми глянем на субіндекс державної власності, тобто на місце Польщі в Організації Економічної Співпраці та Розвитку, в яку входять більшість розвинутих країн, то в Польщі відсоток державної власності один з найвищих у цій групі. Серед 50-ти найбільших підприємств Польщі кожне третє контролюється державою, тобто держава має там контрольний пакет акцій. На них працює близько 300 тисяч людей. Ефективність підприємств, які контролюються державою, є досить поганою. А за останній рік – через політичні зміни в Польщі – їх рентабельність стала ще гіршою.
Державна власність не виправдовує себе, і ми це чудово зрозуміли після останніх парламентсько-президентських виборів. Тому що у всьому світі, при таких ситуаціях перемагає політична логіка, а не економічна. На держпідприємствах переважає відсутність кваліфікованих кадрів, вони управляються не так як треба. Після останніх президентських виборів вартість пакету ВІК-20 – індекс Варшавської фондової біржі, це 20 найбільших польських підприємств зменшилась на 40 млрд злотих, а це $10 млрд, тобто на 35%, а це значна цифра.
Любомир Ференс: Приватизація державних підприємств у Польщі відбувалася чесно та прозоро?
Анджей Жоньца: В Польщі ми мали різні програми приватизації. Ключову роль відіграло те, що контрольні пакети акцій продавалися протягом довгого періоду часу. Також треба підкреслити, що багато підприємств купили західні інвестори. Окрім інвестованих грошей, вони приносили з собою західні моделі управління. Все це разом підвищувало планку та рентабельність цих підприємств. Назагал приватизація для Польщі стала успішною. Нормальну економіку не можна збудувати без приватизації. Я не знаю жодних прикладів країн, які мають хорошу економіку, де більшістю підприємств володіє держава.
Любомир Ференс: Польське суспільство вітало та вітає приватизацію держпідприємств чи є проти?
Опорою польської економіки є підприємства приватної форми власності
Анджей Жоньца: На сьогодні це вже не є топ чи гарячою темою. І навіть якщо в Польщі ще є багато підприємств, які перебувають у державній вартості, то все ж таки опорою польської економіки є підприємства приватної форми власності.
