Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (24.4MB) | Репост
Ольга Стефанишина: Наше дослідження називалось «(Без)коштовна медицина», адже в Україні є міф, що медицина безплатна. У дослідженні ми довели, що це не так: 97% пацієнтів платять за ліки, і держава майже не забезпечує пацієнтів ліками.
Більше 40% опитаних сказали, що вони були змушені продавати майно, щоб купити життєво необхідні ліки. Найвразливіша категорія ― пенсіонери.
Українці вдаються до різних способів подолання труднощів із ліками: 50% населення просто не лікується. 52% українців «лікуються» в Інтернеті ― самі ставлять діагнози, самі собі виписують ліки.
Ми проаналізували 100 препаратів, які найбільше продаються, і виявили, що близько 50% українців витрачають кошти на ліки, які не є необхідними. Це відбувається і через вплив реклами, і через те, що пацієнти не ходять на прийом до лікарів, і через те, що в Україні немає нормальних протоколів лікування ― вони дуже застарілі.
3 млрд грн щороку українці витрачають на ліки, які не є життєво необхідними чи хоча б важливими.
Тетяна Трощинська: Чи відомо, коли будуть нові протоколи лікування?
Ольга Стефанишина: Всі протоколи лікування вже давно написані експертами за кордоном, їх просто потрібно визнати в Україні. Наразі уряд України за ініціативою МОЗ підготував законопроект, у якому йдеться про те, що ми повинні визнати міжнародні протоколи. До кінця весни законопроект мають проголосувати.
У нас немає протоколів щодо рідкісних захворювань. Наприклад, діти-«кришталики» ― ті, у кого дуже крихкі кістки від народження: якщо їх лікувати, вони можуть ходити на фізкультуру і взагалі ― нормально жити. Але у нас немає протоколів для їх лікування, і лікарі не можуть їх лікувати. Інша річ, що багато протоколів були прийняті понад 20 років тому і вони застаріли.
Тетяна Трощинська: У вашому опитуванні також є дані про те, що частина громадян не знає про те, що є безкоштовні державні програми лікування.
Ольга Стефанишина: МОЗ закуповує ліки від різних захворювань ― СНІДу, туберкульозу, гепатиту, онкології, рідкісних захворювань. Ці програми були дуже недофінансовані, і на них на двох рівнях розкрадали кошти: на рівні закупівель міністерства і в лікарнях ― лікарі продавали пацієнтам вже закуплені державою ліки.
Ми проводимо кампанію з інформування пацієнтів, що такі програми взагалі є і вони можуть вимагати ліки у своїх лікарів. На національному рівні вже працюють міжнародні організації, у яких, ми впевнені, ефективно використовуються ліки ― вже досятнена економія 30-40%, і вона буде збільшуватися.
На рівні лікарень ми створили сайт eliky.in.ua, на якому можна подивитися, які ліки є в лікарні. У нас були випадки, коли люди питали у лікарнях про вакцини, їм казали, що їх нема. Вони заходили на сайт, бачили, що вакцини є, поверталися до лікарень і казали, що вони помилилися, й отримували вакцини.
Пацієнти часто кажуть, що вони не хочуть вимагати у лікаря, тому що він потім не буде нормально лікувати.
Василь Шандро: Чи запитували ви українців, чи готові вони платити за медицину?
Ольга Стефанишина: Ми не запитували, чи готові люди платити у рамках страхової медицини, але те, що 40% продавали майно, щоб купити ліки, означає, що люди, може, і хотіли б платити за медицину, але це важко.
Серед основних проблем із ліками 94% респондентів назвали дороговизну, 48% ― низьку ефективність і підроблені ліки, 46% ― корупцію і 38% ― некомпетентність медперсоналу.
Наприклад, лікарський засіб одного і того ж виробника коштує в Україні у 25 разів дорожче, ніж у Литві. Людям, які живуть на Закарпатті, дешевше з’їздити до Польщі по ліки від серцево-судинних захворювань, аніж купувати їх в Україні.
Тетяна Трощинська: Із 1 квітня починає працювати програма реімбурсації.
Ольга Стефанишина: Це частина медстрахування у розрізі ліків. Держава не закуповує ліки на тендерах, пацієнти не залежать від тендерів, а держава дає гроші на пацієнта, і він сам вирішує, коли і яких виробників ліки він отримує.
Уряд виділив півмільярда гривень на безкоштовні ліки для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, діабетом 2-го типу та бронхіальною астмою. Корупційна складова є, якщо лікар має право приписувати бренд ліків, але відтепер буде прописуватися лише діюча речовина, на яку виробляють ліки декілька компаній, і пацієнт може обрати виробника на власний розсуд.
Держава забезпечує фінансування для найдешевших лікарських засобів. Якщо пацієнт хоче дорожчий засіб, він може доплатити й обрати його.
Також немає обмежень для аптек ― держава дозволила брати участь усім, хто зацікавлений. Списки аптек будуть із 3 квітня на сайті міністерства.
Паралельно нам обіцяють, що протягом цього року будуть створені реєстри пацієнтів.
Тетяна Трощинська: Як можна допомогти людям лікуватися правильно у бідній країні, крім реімбурсації?
Ольга Стефанишина: Не можна сказати, що у нас зовсім немає грошей ― їх просто неправильно використовують. Влітку минулого року прийняли закон про спрощення реєстрації лікарських засобів. Таким чином має розширитися асортимент ліків і підвищитися конкуренція.
Цей закон досі нормально не працює: він спустився на Державний експертний центр МОЗ, який має реалізовувати спрощену реєстрацію. Цей орган каже: ми 10 років нормально жили з реєстрацією по 2 роки, а тут ви нам хліб забираєте. Імплементувати цей закон дуже важко, але потрібно.
Також важливо подолати монополію на ціни на ліки. Є метод ― паралельний імпорт лікарських засобів, який діє в усьому ЄС, діє у Грузії, де ціни на ліки впали на 45% за рік.
statystyka.jpg
Дослідження «(Без)коштовна медицина»БФ «Пацієнти України»
