Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (13.7MB) | Репост
У студії Громадського радіо Владислав Волошин, речник Генштабу з питань АТО, військовий журналіст, полковник, учасник звільнення Слов’янська.
Дмитро Тузов: Давайте згадаємо, 5 липня 2014 року, де ви були в цей день?
Владислав Волошин: Я був у Слов’янську. Операція зі звільнення міста тривала кілька днів, все місто було блоковане, шляхи, магістралі, транспортні коридори, які з’єднували місто з рештою території – всі магістралі були перекриті і блоковані українськими блокпостами. Навколо самого міста теж були позиції українських військових, і за цей час, за кілька днів, наші бійці створили для російських бойовиків-сепаратистів, які знаходились у місті, саме таку блокаду. До них не поступало ні продовольство, ні боєприпаси, ні техніка, ні підкріплення. Уже на п’яте липня був запланований і здійснений штурм цього міста.
Василь Шандро: Якою була реакція місцевих мешканців, коли вони побачили українські підрозділи у місті?
Владислав Волошин: Я почну з того, що кілька тижнів у місті не було води та електроенергії. Чимало мешканців зі Слов’янська виїхали куди могли: в села, які були поряд, хтось евакуювався на велику Україну, і саме місто, фактично, було безлюдним. Коли ми увійшли в місто, то та невелика кількість мешканців, які ще залишалися, вони виходили і намагалися якось вітати наших бійців. Мені запам’ятався, і зараз мене хвилює той випадок, що чоловік похилого віку їхав на велосипеді, і спецназівці показали йому рукою: «Зупинись! Не підходь сюди!», тому що тривали ще перестрілки в місті, якраз тут могли б виникнути небезпечні ситуації. Цей чоловік став на коліна і дістав з кишені зім’яту пачку цигарок. Він протягував все, що він мав. Він плакав і казав: «Хлопці, візьміть хоч закурити, от що маю – візьміть, я вас так чекав». Зараз, розповідаючи про це, здавлює спазм у горлі. Бабусі виходили, вони хрестили наших бійців вдорогу, вони підбігали, підіймали цих хлопців, йшли. Багато хто поховався – вони були по підвалах, у сховищах якихось. До того вже як ми підняли прапор над Слов’янськом, після того як почали збиратися підрозділи, які проводили зачистку міста на центральній площі, почали підходити люди. Вони спочатку так з острахом дивилися на нас, але в їх очах можна було читати радість. Коли під’їхали керівники Міністерства оборони – ці люди звертались до них і дякували. Вони ладні були не то що розцілувати – душу віддати за те, що ми дійсно звільнили їх від цієї сепаратиської напасті, яка прийшла, в їхнє чудове і гарне місто.
Детальніше слухайте у доданому звековому файлі
