Подкасти 101: З чого необов’язково і обов’язково починати бути подкастером

Використовуючи нагоду, що писати про подкасти, не створюючи їх своїми руками – діло нехитре, ми вирішили почати блог. Він буде про все, тобто про теорію, про те, які цікаві практики подкастинг супроводжує як активність, яка не заважає голові й рукам в повсякденних заняттях, і про те, яким бачать його завтра люди, що добре, професійно знаються на радіо, на звуку і на людських звичках. Те, що подкастинг в світі нерозривно пов’язаний із старезною традицією і величезним ринком комерційного і піратського радіо, досвідом творення музики, саунддизайну, фоллі, медіаарту й просто страшного звукового хаосу, який є неочевидним виміром повсякденності кожного з нас – неодмінно матиме серйозний вплив на ці блоги.

Тож сьогодні коротенько про те, як корисними порадами можуть назавжди налякати початкуючих подкастерів всякі редактори глянцю або інтернет-видань, які шось в житті чули про подкасти.
Десь зустрічали згадку про подкасти.
Ворочали це слово на язиці.
Але так і не полюбили їх всім серцем.

Завдяки такій бездумній і не включеній в радість творення пресі, яка носить на собі сумний слід переписування чужих джерел, ростуть з дозволу сказать серйознопикі покоління радіоподкастерів на офіційному радіо. Або нетворчі студенти поганих журфаків. Або просто молоді нещасні діти, яким не показали, що радіо може бути в радість. Як результат ці люди думають, що подкасти – це про те, щоб викласти шмат звуку в інтернет. Ну, і там якось воно саме, тойво. Це не так. Якби молоді так розказували про секс, ми б з вами ніколи не з’явилися на світ.

Але не бійтеся, рібята. Ви вирішили почати, ви молодці, і там не все так страшно.

Нас днями зачепила одна стаття, яка написана начебто про українські подкасти, а насправді про мільйон статей, написані про подкасти до цього часу. Звісно, рясно вкурвило те, що замість поділитися списком своїх улюблених подкастів, автори взяли коротенькі lifestory чотирьох відомих подкастів укрнету, механічний топ подкастів, які слухають в Україні через iTunes (KISS FM, парочка рандомних уроків англійської, і ще з миру по нитці того, що точно не є топом, ні авангардом), ну і поради, які з моїми коментарями ви побачите нижче. Це зразкові поради, їх дають всі, саме тому ця страшна маячня росте й переможно шириться як пісня “Яблучко”. Від цього можна підхопити вірус “це не для мене, я не вмію і не зможу”. Тому давайте зробимо собі щеплення і будемо розбиратися.

Якщо ви раптом не знаєте з чого почати… Почитайте ці поради, і далі виділені мною коментарі про те, що з цими порадами не так.

“Що потрібно для створення подкасту?
ОБРАТИ МІКРОФОН. На перших етапах можна обійтися тим, що є у вашому ґаджеті. Так, зокрема, вважає Джейсон Снелл, засновник подкаст-агрегатора The Incomparable.
Якщо ваша мова грамотна та зрозуміла, то якість аудіо на початку слухачів буде менше хвилювати. “

ТЕОРЕТИЧНИЙ КОМЕНТАР: Кольором тут і далі в тексті виділена повна маячня. Як добровільний і багатолітній слухач радіо, проповідую вам – не пишіть звук таким, яким ви самі б не стали його слухати. Не всяка техніка підходить для того, щоб запис голосу був якісним і його було комфортно слухати. Якщо у вас нема наміру приходити до слухачів і колег в страшних снах про пекельне радіо, гратися з ними в садомазо або розділити з ними палку любов до музики порн-, грайнд- чи треш-металічного спрямування, ваш обов’язок записати свій перший подкаст якісно, чітко, розбірливо. А потім іще штук 50, якщо Ви захочете це не раз переслухати, похвалитися перед друзями, мамою і взагалі самі бажаєте цій своїй забавці довгого життя.
Це порівняно нескладно втілити, про що – нижче, проте намір має завжди бути один – звук має приносити вам радість, затямте це собі з перших ваших кроків. На початковому етапі ви не знатимете, як цього досягти, потім будете, розслухавши себе через деякий час, довго працювати аби покращити і технічну якість звучання, і постановку голосу. Але – перші три-чотири передачі, зіпсуті неякісним звуком мікрофона в мобільнику або дешевої гарнітури в домашніх навушниках – це спосіб зневіритися в собі й покинути назавжди справу цілого життя, перевірений поколіннями. Не робіть так.
ПРАКТИЧНА ПОРАДА №1. Часткова рація є навіть в цій відверто знущальній ідеї. Вдома знайдіть всі прилади, на які можна записати свій голос. Запишіть віршика. Прослухайте не менше трьох разів записане, вжахніться сильно, або не сильно – в залежності від того, наскільки на цьому етапі вас взагалі лякає записаний звук власного голосу. Якщо не сильно – ви будете ще не раз здивовані, якщо сильно – не бійтеся, у всіх було і в усіх минуло. Техніку, яка вразила вас найбільше, складіть любовно в шухлядку – ці пристрої вам знадобляться, якщо в гості до вашого подкасту треба буде скайпом запросити Бабая.

“Краще записувати подкаст у приміщенні, де не буде заважати ехо. Також не варто записувати у кімнатах з пустими стінами та високими стелями.
Згодом, все ж таки варто буде придбати хороший мікрофон, якщо ви хочете займатися цим довго і серйозно.”

ТЕОРЕТИЧНИЙ КОМЕНТАР: Сто відсотків правди, але розміщені в такому порядку, що спершу ви підбурені простотою рішень, ідете до крамниці й купуєте шо-небудь дешевеньке і в нього пишетеся, тоді смачно плюєтеся від того, що вийшло (а з дешевою технікою ви самі не дасте собі раду аби зробити це добре), і далі наступає вибір – іти й знов витратити гроші на шось дорожче і проклясти Джейсона курча мати Снелла й усіх, хто його бездумно цитує, або просто закинути мікрофон в коробку із невтіленими мріями про спортзал з понеділка і прогулянки на роликах щовихідних. Тому друга, і вкрай важлива
ПРАКТИЧНА ПОРАДА №2. Знайдіть собі дилера звукозапису. Свого Баригу. З великої літери “Б”. Без перебільшення, Вергілія. Людину, яка шарить базові речі. Це може бути хтось із знайомих, хто не без успіхів займається музикою ввімкненою в розетку (про “працює на ТБ/радіо/в університетській лабі” я взагалі мовчу… втім, ви здивуєтеся, на що здатний уважний погляд на подекуди навіть не дуже численних друзів). Через досить нетривалий час спілкування з такими людьми ви навчитесь відрізняти Добро від Зла, і з доволі невинних предметів видобувати такі опції записування звуку, що визнані майстри звукового кунфу схвально озиратимуться на вас на вулиці. Незабаром, дуже скоро – але не відразу. Якщо ви живете у місті з населенням понад 500 тищ чоловік, це просто несамовите везіння – у вас у місті 100 відсотків є репетиційні точки, де нужденні самотні музиканти й колективи вокально-інструментальних банд погодинно орендують більш-менш обладнане приміщення з технікою у ньому, саме для подібних цілей. Серед подкастерів то таке не є норма, але гривень за 100/200 на годину перед вами відчинять двері цілком достойні, абсолютно підготовані до Вашого майбутнього творчого безсмертя умови. Клянуся, ні в яке порівняння із записом на телефон, втім, невимушено вдавати Бабая і Фантомаса жінкам і молодим дівчатам стає дещо складніше.

“ОБРАТИ ТЕМУ. Далі треба зрозуміти, про що буде ваш подкаст. Визначтесь з темою, подачею та концепцією.”

ТЕОРЕТИЧНИЙ КОМЕНТАР: Півправди. Ви дійсно дуже швидко можете зіткнутися з тим, що щирої правди життя, яка ночами ярмом невисловленості тисла вам на груди, мучила й не давала спати, вам раптом вистачило на один епізод. Три з половиною хвилини. Із красивою музикою, яку ви скачали з інтернету. Тобто бажання є – думок нема. І отже,
ПРАКТИЧНА ПОРАДА №3. – Ви вже можете відвідувати сеанси бариги, насолоджуватися чорною магією якихось маніпуляцій з комп’ютером і технікою, на якій загадково горять різнокольорові маленькі вогні. Спостерігати. І – писати чернетки. Так, як ви щодня пишете в фейсбук кілометри тексту “всіх вітаю з першим снігом, файно є” та репостите чужі вірші. Закінчений текст на три абзаци, який влазить в сторінку має для вас означати, що сценарій одного епізоду у Вас в руках. Особливо елегантним вважається повісити три крапки загадкової багатообіцяючої невизначеності в кінці, шось типу “все, що я насправді про це думаю – в наступному пості”. І в наступному пості наглухо про це забути. П’ять таких текстів, прочитаних вдома перед дзеркалом в напівтемряві максимально готичним трагічним голосом – достатня підстава, аби відвідати баригу і притьмом записати всі п’ять. Це називається “сесія”. Хай вам допоможуть порізати їх на окремі файли – вуаля, у вас є запас подкастів на місяць – увірватися в айтюнз, зірвати хайп серед друзів, напустити туману й обіцянок, а головне – вразити себе і аудиторію тим, що ваша думка ясна і послідовна, як шлях Гендальфа крізь морок Середзем’я. Наступного разу Ви зрозумієте, що власне монологічне мовлення вас уже не бентежить до втрати свідомості. Це ідеальний час, аби випустити внутрішнього Бабая на волю, дати йому роль і моторошний сценічний голос, спонсором якого є китайська звукова сміттєтехніка різного штибу. Щотижня роздаючи ефектного звукового прояву всім голосам в своїй голові, ви неодмінно привернете увагу зачарованої аудиторії й профільних медичних закладів. Але подфейдинг – тобто синдром втрати цікавості до власного дітища – Вам точно не загрожує. Який подфейдинг, коли Бабай зізнався Фантомасу, що той його син, і про це незабаром дізнається Велике Чудовисько З Брудних Шкарпеток. Оце так поворот.

ЗАПРОСИТИ ГОСТЕЙ. Подкасти дуже рідко бувають у формі монолога. Вам треба або запрошувати гостей, або знайти собі постійного партнера-ведучого, але і у такому разі варто додавати гостей, щоб слухачам не набридало одне й те ж саме.

ТЕОРЕТИЧНИЙ КОМЕНТАР: Як бачите, цікава гра вже давно випередила нудні повчання від людей, які забули коли гралися. Але живу людину в склад свого оркестру треба вводити лише тоді, коли ваш внутрішні голоси вже навчилися не лементувати всі одночасно, хіба тільки заради загрозливого ефекту перед вирішальним боєм з армією Великих Чудовисьок З Брудних Шкарпеток. Ви вже не боїтеся звукозаписів із власним голосом, коли їх вмикають в одному з вами приміщенні, самі знаєте, де включити запис і як не запльовувати мікрофон при розмові – на всі ці дрібні прості навички ви вже витратили пару-трійку місяців, прослухавши свої записи самостійно і отримавши тисячі безцінних докладних як інструкція до пилососа коментарів з інтернету, без яких неможливий жодний справді вирішальний вчинок в житті кожної людини. Тому Ваша гра з одним-двома друзями (а далі вже кількість не гратиме ролі), яка теж бажала би спиратися на якийсь нестрогий план, вас уже зовсім не лякає. Тим паче, якщо це ваші справжні друзі, кожен з яких прийде в гості зі своїм унікальним зоопарком.

МОНТАЖ. Найкращий варіант, щоб ваша програма для монтажу аудіо підтримувала роботу з декількома доріжками, включала в себе компресор і еквалайзер, а також мала базові засоби автоматизації. Серед таких програм — Garage Band, CakeWalk або Audacity.

ТЕОРЕТИЧНИЙ КОМЕНТАР: В цьому місці я, мої 100 бойових слонів і Армія Маленьких Міньйонів нестримно регочемо, тому що до того, як ви візьметеся за обробку, ці матюки на латині для вас значать менше, ніж валар моргуліс, а ефект від них в нашій реальності аналогічний. Якби я туди написав “скремблер, вокодер, каосцілятор”, ви б схвально кивнули головою і пішли б шукати щось, чого ніколи не було в природі. А по прошесті пари місяців Ваш Великий на все життя Барига вже все вам розкаже, покаже і пояснить.
І ви з’ясуєте для себе, що крім перелічених програм є ще гори софта, написаних за 15 років (з часів перших подкастів). І вищеозначені позиції – не найдоступніші, не найдешевші, і точно не найкращі. Тим, хто розуміє, я би, наприклад, для економії коштів рекомендував розглянути ідею роботи в модулі Fairlight пакету Blackmagic DaVinci Resolve – професійної програми для роботи з відео, яка кросплатформенна, на відміну від Garageband, має потужний звуковий редактор і поширюється на сайті виробника абсолютно безкоштовно. Що, не було таких опцій в часи Audacity? Отож, ото не варто всяку маячню бездумно поширювати і відлякувати від радіо людей, які ще мають шанс знайти в ньому чимале задоволення.

З ним ми й повернемося наступного разу.

Be the first to comment on "Подкасти 101: З чого необов’язково і обов’язково починати бути подкастером"

Leave a comment

Your email address will not be published.


*