Лариса Романенко з USAID про опитування щодо питання інвестування в економіку України

Лариса Романенко з USAID про опитування щодо питання інвестування в економіку України by UkrainianIndependentRadio



Чи вільна Гюльчехра Бобокулова?

У романі «Вальден Два» (1948) психолог Скіннер описує одну сільську громаду, жителі якої обробляють землю та спільно виховують дітей. Їхнє життя минає у спокої, вони мають доволі часу, який можна присвятити мистецтву, ремеслам та науці. Засновник громади Фрейзер уособлює погляди Скіннера та стверджує, що життя у громаді таке гармонійне завдяки можливості її жителів з дитинства бажати та за власною волею обирати те, чим вони воліють займатися. На їхні вчинки, поведінку та почуття так сильно впливала поведінкова терапія, що у них не виникало бажання чи наміру порушити навіть найменшу деталь Фрейзерового бачення громади Вальдена Два. Тож Фрейзер стверджує, що Вальден Два є «найсвобіднішим містом на світі», тому що ніхто не буде ні з примусу, ні під погрозами робити щось супроти власної волі. 

Здається, що вони дійсно вільні. Так, вони не можуть робити певних, але й не хочуть цього. Я не можу пограбувати перехожого на вулиці, бо не хочу його грабувати. Навіщо мені це? Чи дійсно вони вільні? Чи дійсно я вільний?

Давайте уявимо, що неподалік Вальдена Два розташоване інше селище, Вальден Три, засноване Найлзом, братом Фрейзера. Найлз — соціальний антрополог і психолог, його захоплює книга Коліна Тернбулла про етнічну групу іків, представники якої слугують прикладами цілковитої протилежності всього, що є пристойним і доброчесним з погляду людини. Найлз прагне дослідити, чи зуміє він створити подібне суспільство, і йому це вдається. Під моральним кутом зору мешканців Вальдена Три складно охарактеризувати інакше, як зловмисними виродками. Подібно до жителів Вальдена Два, люди у Вальдені Три роблять винятково лише те, що бажають. Обидві громади рішуче налаштовані прагнути того, що їм хочеться, і діють вони згідно з власними бажаннями. 

Жінка відрізає голову чотирирічній дівчинці та йде з нею на вулицю. Вимахуючи головою, вона кричить, що ненавидить демократію та любить Аллаха. Здається, вона цілком вільна. Вона зробила все, що хотіла. Чи можна їй заздрити та намагатися наслідувати її, адже ми знаємо про те, що людина має бути вільною? 

Буває, що ми ставимося до тварин, ніби до моральних істот, проте усвідомлюємо ірраціональність такого ставлення, оскільки існує суттєва відмінність між ними та людьми. Але такої думки дотримувалися не завжди. Наприклад, у Середньовіччі була проведена низка судових справ, порушених проти тварин19. Відомим прикладом є справа свині у французькому місті Савіньї, яка у 1457 році постала перед судом через те, що вона забрала життя хлопцеві п’яти років «у навмисний і ганебний спосіб». До відповідальності притягли не тільки свиню — її шість поросят також постали перед судом. Свині та поросятам згідно з правовою практикою надали для захисту адвоката, який вів їхню судову справу. Адвокату не вдалося врятувати свиню, але для шести поросят він домігся виправдання (незважаючи на те що вони були на місці злочину забруднені кров’ю хлопчика), тому що вони були малими, а їхня матір, безсумнівно, погано на них впливала. Свині особливо часто отримували суворі покарання у подібних судових справах, оскільки голосно рохкали й загалом погано поводилися на суді. Кількість судових справ такого типу досягла кульмінації у XVII столітті, проте практика тривала ще довгий час, випадки суду над тваринами траплялися навіть у ХХ столітті. 

А чому адвокату не вдалося врятувати свиню? Він, наприклад, міг сказати, що свиня — несвідома істота, собою не керує, а тому її не можна визнати винною. 

Відповіді на ці та багато інших питань слухайте у черговому подкасті «Філософський Барабан», присвяченому книжці норвезького філософа Ларса Свендсена «Філософія свободи», яку ми обговорювали із автором передмови до неї Кирилом Азархіним.

Програма «Філософський барабан» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».


Як у Києві відзначать 75-ті роковини трагедії в Бабиному Яру?

Ірина Славінська: Сімдесят п’яті роковини — це дуже серйозний виклик і для України, і для Києва зокрема. Звісно, можна очікувати, що в Києві можуть відбуватися і великі урочисті події, і, зокрема, речі пов’язані з науковою роботою. Я знаю, що «Українсько-Єврейська Зустріч» планує провести велику конференцію. Давайте трохи з цього почнемо говорити.

Роберт-Пол Магочій: Тут ми не говоримо про конференцію, ми говоримо про проект, який ми почали планувати півтора року тому, буквально за два роки перед тим, як мають проводити ці заходи цього вересня, у кінці вересня. Що я маю сказати про цей проект. Проект «Бабин Яр» має чотири частини, або чотири програми, можна сказати. Перший присвячений молоді, другий — симпозіум, третій — меморіальний простір і четвертий — ушанувальний концерт.

magochiy_0.jpg

Історик Павло-Роберт Маґочій презентує книгу «Україна. Історія її земель та народів» на засіданні НТШ у Торонто 6 грудня 2013 рокуАвторські права: Mykola Swarnyk

Ірина Славінська: Напевно, давайте розкладемо цей проект власне частинами, будемо говорити поволі. Ось першим був згаданий проект для молоді, і це дуже цікаво, бо загалом те, що корелює з пам’яттю, з можливістю передавати пам’ять молодшим поколінням — це непроста історія, давайте поговоримо про це. Яку суть, який зміст ви вкладаєте у направлену на молодь частину проекту?

Роберт-Пол Магочій: Точно так. Для нас також дуже важливий цикл програм про молодь. Між іншим, хочу також сказати: кожна з тих програм має свого голову, який є відповідальним за ту програму. Я — загальний відповідальний за свій концерт, я це складав. Це значить, якщо ми говоримо про молодь, відповідальний чоловік — доктор Ігор Щупак з Дніпропетровська. Ми плануємо, властиво, кликати, запросити 150 чоловік молодих з різних країн. Приблизно 90 з різних частин України і 60 із закордону: Північної Америки, Західної Європи, Ізраїлю.

А що ми хочемо, що ми плануємо з молодими робити: це значить, що буде серії так званих публічних зустрічей або зустрічей з публікою, як американці кажуть, town halls. Як тепер проводяться виборчі кампанії в Америці: кандидати виступають і публіка подає питання і коментарі. Ми будемо мати різних визначних людей.

Ірина Славінська: Це подібно до публічних лекцій?

Роберт-Пол Магочій: Публічних лекцій різних тематик, не тільки історичних. Може бути, очевидно, напевно буде одна історична зустріч, що торкається Голокосту або Бабиного Яру, але ж це може бути про сучасні проблеми в Україні чи в світі і так далі. Це значить, це є перша програма.

Ірина Славінська: Друга програма — ви говорили про симпозіум. Очевидно, можна припустити, що це активність, направлена радше на наукове товариство.

Роберт-Пол Магочій: І наукове, і на публіку загалом. По-перше, це публічний симпозіум — це програма, за яку відповідальною є доктор Людмила Гриневич, і вони щось зробили, можна сказати, незвичне. Ми планували видати нову книгу про Бабин Яр. Це не значить, що ми організували конференцію, де всі виступають і, можливо, за рік чи два роки після цього буде книга. Навпаки. Спочатку ми готуємо книгу і, властиво, книга вже готується. Вона називається «Бабин Яр: історія і традиція». Є англомовне видання і україномовне видання: два видання у видавництві «Дух і літера» вийдуть, і книги будуть готові вже на симпозіум. Фактично симпозіум буде своєрідною великою презентацією книг.

Ірина Славінська: І що всередині під обкладинкою? Це збірка статей?

Роберт-Пол Магочій: Я би не сказав, що це збірка статей, я би сказав, якщо ми як науковці, це є монографія: складена як монографія від самого початку. Головні редактори цієї монографії — доктор Владислав Гриневич і я разом. Монографія має 11 розділів, і предмет кожного розділу вибраний вже давно. Ми ангажували різних авторів, щоб вони писали саме про певний предмет, а не якийсь інший, бо це не є збірка статей, а є колективна монографія різних авторів. Наприклад, запланована стаття про Бабин Яр як історичний символ Голокосту, про Бабин Яр у мемуаристиці, Бабин Яр в белетристиці, Бабин Яр в кіно, в музиці. Очевидно, буде стаття про те, що діялося в Бабиному Яру і ті дні кінця вересня 41 року, але про те, як інші трактували його. Ми можемо розказати так, як раз визначний історик писав про Візантійську імперію, Візантію після Візантії. Це значить, Бабин Яр після Бабиного Яру.

Ірина Славінська: Так, Бабин Яр після Бабиного Яру — це, звісно, також виклик меморіалізації, адже Бабин Яр у Києві — це цілком конкретне місце, всі знають, де воно знаходиться, і це місце знаходиться у своєму контексті, поруч є історична пам’ятка, Кирилівська церква та лікарня, а також поруч є станція метро і житлові квартали, поруч є давній, ще радянський пам’ятник жертвам Бабиного Яру і так далі. І я пам’ятаю, що на початку нашої розмови ви говорили також про створення меморіального простору як складову цієї програми. Давайте про це поговоримо.

Роберт-Пол Магочій: Так, абсолютно. Третя програма — це меморіальний простір, і…

Ірина Славінська: Тобто буде створено що музей або пам’ятник?

Роберт-Пол Магочій: Властиво, по-перше, ми вирішили проводити міжнародний конкурс, і конкурс вже був оголошений, під егідою Міжнародної спілки архітекторів Парижа і Національної спілки архітекторів України, конкурс оголошений 25 грудня минулого року. Є міжнародне журі, вже складене, очевидно, про ще йдеться, який концепт. Наш концепт потрібно було записати, коли оголосили конкурс. Ми не хочемо ні великий пам’ятник, ні великий музей. Маємо розуміння, що Бабин Яр є святе місце. Треба підійти до цього з великою пошаною, свого роду ландшафтний дизайн для некрополя. Не треба забувати, що це місце, де тисячі і тисячі людей поховані. Перш за все, євреї — цей проект зачали з ними, на превеликий жаль, але ми знаємо, що вже після цього протягом воєнного часу вмирали різні інші: полонені воїни, українські націоналісти.

Ірина Славінська: Також такі відомі особи, як, наприклад, Олена Теліга, письменниця. І поміж цими, звісно, є анонімні постаті, але є і дуже добре відомі постаті.

Роберт-Пол Магочій: Так, очевидно. Це значить, що наші представлення цього, що треба просити ландшафтних архітекторів цілого світу подумати, як створити простір меморіальний як некрополь, як я і сказав.

Ірина Славінська: Що відбудеться у вересні? Буде презентовано проект-переможець?

Роберт-Пол Магочій: Ну, фактично в один із цих днів, точно 28 вересня, ми вже знаємо, буде оголошено. До того протягом цілого тижня буде показано 7 найліпших дизайнів, а 28 вересня ми оголосимо ті три, які виграли перше, друге і третє місце. І після цього вже світ буде знати, зацікавлений до цього, що український уряд, чи держава, чи місто буде з цим робити. Ми не можемо ані диктувати, ані знати, але все-таки ми дамо їм імпульс і ідеї, що світ має про це.

Ірина Славінська: Тобто фактично — я просто хочу перепитати — у вересні буде запропоновано місцевій владі три проекти, із яких можна буде вибрати. Але чи знаєте ви про те, чи є реальні плани створити на місці Бабиного Яру такий ландшафтний парк? Чи це радше пропозиція з боку організаторів конференції?

Роберт-Пол Магочій: Це пропозиція організатора того проекту, який… Ну, вони конференція, але нашого великого проекту, так.

Ірина Славінська: І ми вже добігаємо кінця в нашій розмові. Час, власне, поговорити про четверту складову цього такого, дуже різноманітного та мультидисциплінарного проекту. Складова — це концерт. Це насправді така добра традиція, у хорошому сенсі цього слова, робити складовою частиною таких подій концерти. Я припускаю, що йдеться, напевно, про симфонічний концерт, зовсім не розважальний. Що це буде?

Роберт-Пол Магочій: Абсолютно конкретно, вдень 29 вересня, державна програма буде на місці Бабиного Яру, а ввечері ми плануємо великий концерт в Опері, де будуть виконавці з цілого світу. Виконавці, симфонічний оркестр, хор — з України, між іншим, будуть солісти з Канади, з Англії, з Ізраїлю, з Німеччини. Диригентка, не диригент, оркестра — визначна диригентка, яка тепер працює в Мюнхені, але вона українка, Оксана Линів. Між іншим, ця програма, вшанувальний концерт, є під провадженням Павла Гуньки, видатного співака, теж з Мюнхенської опери. Він є українського походження з Англії.

У програмі урочистий концерт буде мати три твори. Перший, короткий, свого роду єврейська молитва від Макса Бруха, потім головна перша частина програми — Каддиш-реквієм «Бабин Яр» Станковича, після перерви — реквієм Брамса, а також буде інсценізація, зроблена визначною інсценізаторкою з Голландії. Фактично ми можемо сказати, що виконавці приходять з цілого світу, аби віддати пошану на цю дату.

Ірина Славінська: Дякую, ми дуже детально почули про плани на вересень. Я переконана, що більше про заплановані події на вшанування 75 роковин з дня початку розстрілів у Бабиному Яру, 29 вересня 2016 року ми будемо говорити ще ближче до цієї дати і оновлювати ці плани. Подія справді велика, і, мені здається, дуже важливо те, як Україна зокрема відзначить цю дату, тому що для Києва це величезна трагічна сторінка.

Проект «Зустрічі» створено за підтримки благодійного фонду «Українсько-Єврейська Зустріч».


Як у Києві відзначать 75-ті роковини трагедії в Бабиному Яру?

Ірина Славінська: Сімдесят п’яті роковини — це дуже серйозний виклик і для України, і для Києва зокрема. Звісно, можна очікувати, що в Києві можуть відбуватися і великі урочисті події, і, зокрема, речі пов’язані з науковою роботою. Я знаю, що «Українсько-Єврейська Зустріч» планує провести велику конференцію. Давайте трохи з цього почнемо говорити.

Роберт-Пол Магочій: Тут ми не говоримо про конференцію, ми говоримо про проект, який ми почали планувати півтора року тому, буквально за два роки перед тим, як мають проводити ці заходи цього вересня, у кінці вересня. Що я маю сказати про цей проект. Проект «Бабин Яр» має чотири частини, або чотири програми, можна сказати. Перший присвячений молоді, другий — симпозіум, третій — меморіальний простір і четвертий — ушанувальний концерт.

magochiy.jpg

Історик Павло-Роберт Маґочій презентує книгу «Україна. Історія її земель та народів» на засіданні НТШ у Торонто 6 грудня 2013 рокуАвторські права: Mykola Swarnyk

Ірина Славінська: Напевно, давайте розкладемо цей проект власне частинами, будемо говорити поволі. Ось першим був згаданий проект для молоді, і це дуже цікаво, бо загалом те, що корелює з пам’яттю, з можливістю передавати пам’ять молодшим поколінням — це непроста історія, давайте поговоримо про це. Яку суть, який зміст ви вкладаєте у направлену на молодь частину проекту?

Роберт-Пол Магочій: Точно так. Для нас також дуже важливий цикл програм про молодь. Між іншим, хочу також сказати: кожна з тих програм має свого голову, який є відповідальним за ту програму. Я — загальний відповідальний за свій концерт, я це складав. Це значить, якщо ми говоримо про молодь, відповідальний чоловік — доктор Ігор Щупак з Дніпропетровська. Ми плануємо, властиво, кликати, запросити 150 чоловік молодих з різних країн. Приблизно 90 з різних частин України і 60 із закордону: Північної Америки, Західної Європи, Ізраїлю.

А що ми хочемо, що ми плануємо з молодими робити: це значить, що буде серії так званих публічних зустрічей або зустрічей з публікою, як американці кажуть, town halls. Як тепер проводяться виборчі кампанії в Америці: кандидати виступають і публіка подає питання і коментарі. Ми будемо мати різних визначних людей.

Ірина Славінська: Це подібно до публічних лекцій?

Роберт-Пол Магочій: Публічних лекцій різних тематик, не тільки історичних. Може бути, очевидно, напевно буде одна історична зустріч, що торкається Голокосту або Бабиного Яру, але ж це може бути про сучасні проблеми в Україні чи в світі і так далі. Це значить, це є перша програма.

Ірина Славінська: Друга програма — ви говорили про симпозіум. Очевидно, можна припустити, що це активність, направлена радше на наукове товариство.

Роберт-Пол Магочій: І наукове, і на публіку загалом. По-перше, це публічний симпозіум — це програма, за яку відповідальною є доктор Людмила Гриневич, і вони щось зробили, можна сказати, незвичне. Ми планували видати нову книгу про Бабин Яр. Це не значить, що ми організували конференцію, де всі виступають і, можливо, за рік чи два роки після цього буде книга. Навпаки. Спочатку ми готуємо книгу і, властиво, книга вже готується. Вона називається «Бабин Яр: історія і традиція». Є англомовне видання і україномовне видання: два видання у видавництві «Дух і літера» вийдуть, і книги будуть готові вже на симпозіум. Фактично симпозіум буде своєрідною великою презентацією книг.

Ірина Славінська: І що всередині під обкладинкою? Це збірка статей?

Роберт-Пол Магочій: Я би не сказав, що це збірка статей, я би сказав, якщо ми як науковці, це є монографія: складена як монографія від самого початку. Головні редактори цієї монографії — доктор Владислав Гриневич і я разом. Монографія має 11 розділів, і предмет кожного розділу вибраний вже давно. Ми ангажували різних авторів, щоб вони писали саме про певний предмет, а не якийсь інший, бо це не є збірка статей, а є колективна монографія різних авторів. Наприклад, запланована стаття про Бабин Яр як історичний символ Голокосту, про Бабин Яр у мемуаристиці, Бабин Яр в белетристиці, Бабин Яр в кіно, в музиці. Очевидно, буде стаття про те, що діялося в Бабиному Яру і ті дні кінця вересня 41 року, але про те, як інші трактували його. Ми можемо розказати так, як раз визначний історик писав про Візантійську імперію, Візантію після Візантії. Це значить, Бабин Яр після Бабиного Яру.

Ірина Славінська: Так, Бабин Яр після Бабиного Яру — це, звісно, також виклик меморіалізації, адже Бабин Яр у Києві — це цілком конкретне місце, всі знають, де воно знаходиться, і це місце знаходиться у своєму контексті, поруч є історична пам’ятка, Кирилівська церква та лікарня, а також поруч є станція метро і житлові квартали, поруч є давній, ще радянський пам’ятник жертвам Бабиного Яру і так далі. І я пам’ятаю, що на початку нашої розмови ви говорили також про створення меморіального простору як складову цієї програми. Давайте про це поговоримо.

Роберт-Пол Магочій: Так, абсолютно. Третя програма — це меморіальний простір, і…

Ірина Славінська: Тобто буде створено що музей або пам’ятник?

Роберт-Пол Магочій: Властиво, по-перше, ми вирішили проводити міжнародний конкурс, і конкурс вже був оголошений, під егідою Міжнародної спілки архітекторів Парижа і Національної спілки архітекторів України, конкурс оголошений 25 грудня минулого року. Є міжнародне журі, вже складене, очевидно, про ще йдеться, який концепт. Наш концепт потрібно було записати, коли оголосили конкурс. Ми не хочемо ні великий пам’ятник, ні великий музей. Маємо розуміння, що Бабин Яр є святе місце. Треба підійти до цього з великою пошаною, свого роду ландшафтний дизайн для некрополя. Не треба забувати, що це місце, де тисячі і тисячі людей поховані. Перш за все, євреї — цей проект зачали з ними, на превеликий жаль, але ми знаємо, що вже після цього протягом воєнного часу вмирали різні інші: полонені воїни, українські націоналісти.

Ірина Славінська: Також такі відомі особи, як, наприклад, Олена Теліга, письменниця. І поміж цими, звісно, є анонімні постаті, але є і дуже добре відомі постаті.

Роберт-Пол Магочій: Так, очевидно. Це значить, що наші представлення цього, що треба просити ландшафтних архітекторів цілого світу подумати, як створити простір меморіальний як некрополь, як я і сказав.

Ірина Славінська: Що відбудеться у вересні? Буде презентовано проект-переможець?

Роберт-Пол Магочій: Ну, фактично в один із цих днів, точно 28 вересня, ми вже знаємо, буде оголошено. До того протягом цілого тижня буде показано 7 найліпших дизайнів, а 28 вересня ми оголосимо ті три, які виграли перше, друге і третє місце. І після цього вже світ буде знати, зацікавлений до цього, що український уряд, чи держава, чи місто буде з цим робити. Ми не можемо ані диктувати, ані знати, але все-таки ми дамо їм імпульс і ідеї, що світ має про це.

Ірина Славінська: Тобто фактично — я просто хочу перепитати — у вересні буде запропоновано місцевій владі три проекти, із яких можна буде вибрати. Але чи знаєте ви про те, чи є реальні плани створити на місці Бабиного Яру такий ландшафтний парк? Чи це радше пропозиція з боку організаторів конференції?

Роберт-Пол Магочій: Це пропозиція організатора того проекту, який… Ну, вони конференція, але нашого великого проекту, так.

Ірина Славінська: І ми вже добігаємо кінця в нашій розмові. Час, власне, поговорити про четверту складову цього такого, дуже різноманітного та мультидисциплінарного проекту. Складова — це концерт. Це насправді така добра традиція, у хорошому сенсі цього слова, робити складовою частиною таких подій концерти. Я припускаю, що йдеться, напевно, про симфонічний концерт, зовсім не розважальний. Що це буде?

Роберт-Пол Магочій: Абсолютно конкретно, вдень 29 вересня, державна програма буде на місці Бабиного Яру, а ввечері ми плануємо великий концерт в Опері, де будуть виконавці з цілого світу. Виконавці, симфонічний оркестр, хор — з України, між іншим, будуть солісти з Канади, з Англії, з Ізраїлю, з Німеччини. Диригентка, не диригент, оркестра — визначна диригентка, яка тепер працює в Мюнхені, але вона українка, Оксана Линів. Між іншим, ця програма, вшанувальний концерт, є під провадженням Павла Гонка, видатного співака, теж з Мюнхенської опери. Він є українського походження з Англії.

У програмі урочистий концерт буде мати три твори. Перший, короткий, свого роду єврейська молитва від Макса Бруха, потім головна перша частина програми — Каддиш-реквієм «Бабин Яр» Станковича, після перерви — реквієм Брамса, а також буде інсценізація, зроблена визначною інсценізаторкою з Голландії. Фактично ми можемо сказати, що виконавці приходять з цілого світу, аби віддати пошану на цю дату.

Ірина Славінська: Дякую, ми дуже детально почули про плани на вересень. Я переконана, що більше про заплановані події на вшанування 75 роковин з дня початку розстрілів у Бабиному Яру, 29 вересня 2016 року ми будемо говорити ще ближче до цієї дати і оновлювати ці плани. Подія справді велика, і, мені здається, дуже важливо те, як Україна зокрема відзначить цю дату, тому що для Києва це величезна трагічна сторінка.

Проект «Зустрічі» створено за підтримки благодійного фонду «Українсько-Єврейська Зустріч».


Мiжнародна Панорама. 4 березня 2016

Огляд останніх подій від світових агенцій новин на “Радіо Три“.