Articles by Громадське Радіо

Як у Києві відзначать 75-ті роковини трагедії в Бабиному Яру?

Ірина Славінська: Сімдесят п’яті роковини — це дуже серйозний виклик і для України, і для Києва зокрема. Звісно, можна очікувати, що в Києві можуть відбуватися і великі урочисті події, і, зокрема, речі пов’язані з науковою роботою. Я знаю, що «Українсько-Єврейська Зустріч» планує провести велику конференцію. Давайте трохи з цього почнемо говорити.

Роберт-Пол Магочій: Тут ми не говоримо про конференцію, ми говоримо про проект, який ми почали планувати півтора року тому, буквально за два роки перед тим, як мають проводити ці заходи цього вересня, у кінці вересня. Що я маю сказати про цей проект. Проект «Бабин Яр» має чотири частини, або чотири програми, можна сказати. Перший присвячений молоді, другий — симпозіум, третій — меморіальний простір і четвертий — ушанувальний концерт.

magochiy_0.jpg

Історик Павло-Роберт Маґочій презентує книгу «Україна. Історія її земель та народів» на засіданні НТШ у Торонто 6 грудня 2013 рокуАвторські права: Mykola Swarnyk

Ірина Славінська: Напевно, давайте розкладемо цей проект власне частинами, будемо говорити поволі. Ось першим був згаданий проект для молоді, і це дуже цікаво, бо загалом те, що корелює з пам’яттю, з можливістю передавати пам’ять молодшим поколінням — це непроста історія, давайте поговоримо про це. Яку суть, який зміст ви вкладаєте у направлену на молодь частину проекту?

Роберт-Пол Магочій: Точно так. Для нас також дуже важливий цикл програм про молодь. Між іншим, хочу також сказати: кожна з тих програм має свого голову, який є відповідальним за ту програму. Я — загальний відповідальний за свій концерт, я це складав. Це значить, якщо ми говоримо про молодь, відповідальний чоловік — доктор Ігор Щупак з Дніпропетровська. Ми плануємо, властиво, кликати, запросити 150 чоловік молодих з різних країн. Приблизно 90 з різних частин України і 60 із закордону: Північної Америки, Західної Європи, Ізраїлю.

А що ми хочемо, що ми плануємо з молодими робити: це значить, що буде серії так званих публічних зустрічей або зустрічей з публікою, як американці кажуть, town halls. Як тепер проводяться виборчі кампанії в Америці: кандидати виступають і публіка подає питання і коментарі. Ми будемо мати різних визначних людей.

Ірина Славінська: Це подібно до публічних лекцій?

Роберт-Пол Магочій: Публічних лекцій різних тематик, не тільки історичних. Може бути, очевидно, напевно буде одна історична зустріч, що торкається Голокосту або Бабиного Яру, але ж це може бути про сучасні проблеми в Україні чи в світі і так далі. Це значить, це є перша програма.

Ірина Славінська: Друга програма — ви говорили про симпозіум. Очевидно, можна припустити, що це активність, направлена радше на наукове товариство.

Роберт-Пол Магочій: І наукове, і на публіку загалом. По-перше, це публічний симпозіум — це програма, за яку відповідальною є доктор Людмила Гриневич, і вони щось зробили, можна сказати, незвичне. Ми планували видати нову книгу про Бабин Яр. Це не значить, що ми організували конференцію, де всі виступають і, можливо, за рік чи два роки після цього буде книга. Навпаки. Спочатку ми готуємо книгу і, властиво, книга вже готується. Вона називається «Бабин Яр: історія і традиція». Є англомовне видання і україномовне видання: два видання у видавництві «Дух і літера» вийдуть, і книги будуть готові вже на симпозіум. Фактично симпозіум буде своєрідною великою презентацією книг.

Ірина Славінська: І що всередині під обкладинкою? Це збірка статей?

Роберт-Пол Магочій: Я би не сказав, що це збірка статей, я би сказав, якщо ми як науковці, це є монографія: складена як монографія від самого початку. Головні редактори цієї монографії — доктор Владислав Гриневич і я разом. Монографія має 11 розділів, і предмет кожного розділу вибраний вже давно. Ми ангажували різних авторів, щоб вони писали саме про певний предмет, а не якийсь інший, бо це не є збірка статей, а є колективна монографія різних авторів. Наприклад, запланована стаття про Бабин Яр як історичний символ Голокосту, про Бабин Яр у мемуаристиці, Бабин Яр в белетристиці, Бабин Яр в кіно, в музиці. Очевидно, буде стаття про те, що діялося в Бабиному Яру і ті дні кінця вересня 41 року, але про те, як інші трактували його. Ми можемо розказати так, як раз визначний історик писав про Візантійську імперію, Візантію після Візантії. Це значить, Бабин Яр після Бабиного Яру.

Ірина Славінська: Так, Бабин Яр після Бабиного Яру — це, звісно, також виклик меморіалізації, адже Бабин Яр у Києві — це цілком конкретне місце, всі знають, де воно знаходиться, і це місце знаходиться у своєму контексті, поруч є історична пам’ятка, Кирилівська церква та лікарня, а також поруч є станція метро і житлові квартали, поруч є давній, ще радянський пам’ятник жертвам Бабиного Яру і так далі. І я пам’ятаю, що на початку нашої розмови ви говорили також про створення меморіального простору як складову цієї програми. Давайте про це поговоримо.

Роберт-Пол Магочій: Так, абсолютно. Третя програма — це меморіальний простір, і…

Ірина Славінська: Тобто буде створено що музей або пам’ятник?

Роберт-Пол Магочій: Властиво, по-перше, ми вирішили проводити міжнародний конкурс, і конкурс вже був оголошений, під егідою Міжнародної спілки архітекторів Парижа і Національної спілки архітекторів України, конкурс оголошений 25 грудня минулого року. Є міжнародне журі, вже складене, очевидно, про ще йдеться, який концепт. Наш концепт потрібно було записати, коли оголосили конкурс. Ми не хочемо ні великий пам’ятник, ні великий музей. Маємо розуміння, що Бабин Яр є святе місце. Треба підійти до цього з великою пошаною, свого роду ландшафтний дизайн для некрополя. Не треба забувати, що це місце, де тисячі і тисячі людей поховані. Перш за все, євреї — цей проект зачали з ними, на превеликий жаль, але ми знаємо, що вже після цього протягом воєнного часу вмирали різні інші: полонені воїни, українські націоналісти.

Ірина Славінська: Також такі відомі особи, як, наприклад, Олена Теліга, письменниця. І поміж цими, звісно, є анонімні постаті, але є і дуже добре відомі постаті.

Роберт-Пол Магочій: Так, очевидно. Це значить, що наші представлення цього, що треба просити ландшафтних архітекторів цілого світу подумати, як створити простір меморіальний як некрополь, як я і сказав.

Ірина Славінська: Що відбудеться у вересні? Буде презентовано проект-переможець?

Роберт-Пол Магочій: Ну, фактично в один із цих днів, точно 28 вересня, ми вже знаємо, буде оголошено. До того протягом цілого тижня буде показано 7 найліпших дизайнів, а 28 вересня ми оголосимо ті три, які виграли перше, друге і третє місце. І після цього вже світ буде знати, зацікавлений до цього, що український уряд, чи держава, чи місто буде з цим робити. Ми не можемо ані диктувати, ані знати, але все-таки ми дамо їм імпульс і ідеї, що світ має про це.

Ірина Славінська: Тобто фактично — я просто хочу перепитати — у вересні буде запропоновано місцевій владі три проекти, із яких можна буде вибрати. Але чи знаєте ви про те, чи є реальні плани створити на місці Бабиного Яру такий ландшафтний парк? Чи це радше пропозиція з боку організаторів конференції?

Роберт-Пол Магочій: Це пропозиція організатора того проекту, який… Ну, вони конференція, але нашого великого проекту, так.

Ірина Славінська: І ми вже добігаємо кінця в нашій розмові. Час, власне, поговорити про четверту складову цього такого, дуже різноманітного та мультидисциплінарного проекту. Складова — це концерт. Це насправді така добра традиція, у хорошому сенсі цього слова, робити складовою частиною таких подій концерти. Я припускаю, що йдеться, напевно, про симфонічний концерт, зовсім не розважальний. Що це буде?

Роберт-Пол Магочій: Абсолютно конкретно, вдень 29 вересня, державна програма буде на місці Бабиного Яру, а ввечері ми плануємо великий концерт в Опері, де будуть виконавці з цілого світу. Виконавці, симфонічний оркестр, хор — з України, між іншим, будуть солісти з Канади, з Англії, з Ізраїлю, з Німеччини. Диригентка, не диригент, оркестра — визначна диригентка, яка тепер працює в Мюнхені, але вона українка, Оксана Линів. Між іншим, ця програма, вшанувальний концерт, є під провадженням Павла Гуньки, видатного співака, теж з Мюнхенської опери. Він є українського походження з Англії.

У програмі урочистий концерт буде мати три твори. Перший, короткий, свого роду єврейська молитва від Макса Бруха, потім головна перша частина програми — Каддиш-реквієм «Бабин Яр» Станковича, після перерви — реквієм Брамса, а також буде інсценізація, зроблена визначною інсценізаторкою з Голландії. Фактично ми можемо сказати, що виконавці приходять з цілого світу, аби віддати пошану на цю дату.

Ірина Славінська: Дякую, ми дуже детально почули про плани на вересень. Я переконана, що більше про заплановані події на вшанування 75 роковин з дня початку розстрілів у Бабиному Яру, 29 вересня 2016 року ми будемо говорити ще ближче до цієї дати і оновлювати ці плани. Подія справді велика, і, мені здається, дуже важливо те, як Україна зокрема відзначить цю дату, тому що для Києва це величезна трагічна сторінка.

Проект «Зустрічі» створено за підтримки благодійного фонду «Українсько-Єврейська Зустріч».


Як у Києві відзначать 75-ті роковини трагедії в Бабиному Яру?

Ірина Славінська: Сімдесят п’яті роковини — це дуже серйозний виклик і для України, і для Києва зокрема. Звісно, можна очікувати, що в Києві можуть відбуватися і великі урочисті події, і, зокрема, речі пов’язані з науковою роботою. Я знаю, що «Українсько-Єврейська Зустріч» планує провести велику конференцію. Давайте трохи з цього почнемо говорити.

Роберт-Пол Магочій: Тут ми не говоримо про конференцію, ми говоримо про проект, який ми почали планувати півтора року тому, буквально за два роки перед тим, як мають проводити ці заходи цього вересня, у кінці вересня. Що я маю сказати про цей проект. Проект «Бабин Яр» має чотири частини, або чотири програми, можна сказати. Перший присвячений молоді, другий — симпозіум, третій — меморіальний простір і четвертий — ушанувальний концерт.

magochiy.jpg

Історик Павло-Роберт Маґочій презентує книгу «Україна. Історія її земель та народів» на засіданні НТШ у Торонто 6 грудня 2013 рокуАвторські права: Mykola Swarnyk

Ірина Славінська: Напевно, давайте розкладемо цей проект власне частинами, будемо говорити поволі. Ось першим був згаданий проект для молоді, і це дуже цікаво, бо загалом те, що корелює з пам’яттю, з можливістю передавати пам’ять молодшим поколінням — це непроста історія, давайте поговоримо про це. Яку суть, який зміст ви вкладаєте у направлену на молодь частину проекту?

Роберт-Пол Магочій: Точно так. Для нас також дуже важливий цикл програм про молодь. Між іншим, хочу також сказати: кожна з тих програм має свого голову, який є відповідальним за ту програму. Я — загальний відповідальний за свій концерт, я це складав. Це значить, якщо ми говоримо про молодь, відповідальний чоловік — доктор Ігор Щупак з Дніпропетровська. Ми плануємо, властиво, кликати, запросити 150 чоловік молодих з різних країн. Приблизно 90 з різних частин України і 60 із закордону: Північної Америки, Західної Європи, Ізраїлю.

А що ми хочемо, що ми плануємо з молодими робити: це значить, що буде серії так званих публічних зустрічей або зустрічей з публікою, як американці кажуть, town halls. Як тепер проводяться виборчі кампанії в Америці: кандидати виступають і публіка подає питання і коментарі. Ми будемо мати різних визначних людей.

Ірина Славінська: Це подібно до публічних лекцій?

Роберт-Пол Магочій: Публічних лекцій різних тематик, не тільки історичних. Може бути, очевидно, напевно буде одна історична зустріч, що торкається Голокосту або Бабиного Яру, але ж це може бути про сучасні проблеми в Україні чи в світі і так далі. Це значить, це є перша програма.

Ірина Славінська: Друга програма — ви говорили про симпозіум. Очевидно, можна припустити, що це активність, направлена радше на наукове товариство.

Роберт-Пол Магочій: І наукове, і на публіку загалом. По-перше, це публічний симпозіум — це програма, за яку відповідальною є доктор Людмила Гриневич, і вони щось зробили, можна сказати, незвичне. Ми планували видати нову книгу про Бабин Яр. Це не значить, що ми організували конференцію, де всі виступають і, можливо, за рік чи два роки після цього буде книга. Навпаки. Спочатку ми готуємо книгу і, властиво, книга вже готується. Вона називається «Бабин Яр: історія і традиція». Є англомовне видання і україномовне видання: два видання у видавництві «Дух і літера» вийдуть, і книги будуть готові вже на симпозіум. Фактично симпозіум буде своєрідною великою презентацією книг.

Ірина Славінська: І що всередині під обкладинкою? Це збірка статей?

Роберт-Пол Магочій: Я би не сказав, що це збірка статей, я би сказав, якщо ми як науковці, це є монографія: складена як монографія від самого початку. Головні редактори цієї монографії — доктор Владислав Гриневич і я разом. Монографія має 11 розділів, і предмет кожного розділу вибраний вже давно. Ми ангажували різних авторів, щоб вони писали саме про певний предмет, а не якийсь інший, бо це не є збірка статей, а є колективна монографія різних авторів. Наприклад, запланована стаття про Бабин Яр як історичний символ Голокосту, про Бабин Яр у мемуаристиці, Бабин Яр в белетристиці, Бабин Яр в кіно, в музиці. Очевидно, буде стаття про те, що діялося в Бабиному Яру і ті дні кінця вересня 41 року, але про те, як інші трактували його. Ми можемо розказати так, як раз визначний історик писав про Візантійську імперію, Візантію після Візантії. Це значить, Бабин Яр після Бабиного Яру.

Ірина Славінська: Так, Бабин Яр після Бабиного Яру — це, звісно, також виклик меморіалізації, адже Бабин Яр у Києві — це цілком конкретне місце, всі знають, де воно знаходиться, і це місце знаходиться у своєму контексті, поруч є історична пам’ятка, Кирилівська церква та лікарня, а також поруч є станція метро і житлові квартали, поруч є давній, ще радянський пам’ятник жертвам Бабиного Яру і так далі. І я пам’ятаю, що на початку нашої розмови ви говорили також про створення меморіального простору як складову цієї програми. Давайте про це поговоримо.

Роберт-Пол Магочій: Так, абсолютно. Третя програма — це меморіальний простір, і…

Ірина Славінська: Тобто буде створено що музей або пам’ятник?

Роберт-Пол Магочій: Властиво, по-перше, ми вирішили проводити міжнародний конкурс, і конкурс вже був оголошений, під егідою Міжнародної спілки архітекторів Парижа і Національної спілки архітекторів України, конкурс оголошений 25 грудня минулого року. Є міжнародне журі, вже складене, очевидно, про ще йдеться, який концепт. Наш концепт потрібно було записати, коли оголосили конкурс. Ми не хочемо ні великий пам’ятник, ні великий музей. Маємо розуміння, що Бабин Яр є святе місце. Треба підійти до цього з великою пошаною, свого роду ландшафтний дизайн для некрополя. Не треба забувати, що це місце, де тисячі і тисячі людей поховані. Перш за все, євреї — цей проект зачали з ними, на превеликий жаль, але ми знаємо, що вже після цього протягом воєнного часу вмирали різні інші: полонені воїни, українські націоналісти.

Ірина Славінська: Також такі відомі особи, як, наприклад, Олена Теліга, письменниця. І поміж цими, звісно, є анонімні постаті, але є і дуже добре відомі постаті.

Роберт-Пол Магочій: Так, очевидно. Це значить, що наші представлення цього, що треба просити ландшафтних архітекторів цілого світу подумати, як створити простір меморіальний як некрополь, як я і сказав.

Ірина Славінська: Що відбудеться у вересні? Буде презентовано проект-переможець?

Роберт-Пол Магочій: Ну, фактично в один із цих днів, точно 28 вересня, ми вже знаємо, буде оголошено. До того протягом цілого тижня буде показано 7 найліпших дизайнів, а 28 вересня ми оголосимо ті три, які виграли перше, друге і третє місце. І після цього вже світ буде знати, зацікавлений до цього, що український уряд, чи держава, чи місто буде з цим робити. Ми не можемо ані диктувати, ані знати, але все-таки ми дамо їм імпульс і ідеї, що світ має про це.

Ірина Славінська: Тобто фактично — я просто хочу перепитати — у вересні буде запропоновано місцевій владі три проекти, із яких можна буде вибрати. Але чи знаєте ви про те, чи є реальні плани створити на місці Бабиного Яру такий ландшафтний парк? Чи це радше пропозиція з боку організаторів конференції?

Роберт-Пол Магочій: Це пропозиція організатора того проекту, який… Ну, вони конференція, але нашого великого проекту, так.

Ірина Славінська: І ми вже добігаємо кінця в нашій розмові. Час, власне, поговорити про четверту складову цього такого, дуже різноманітного та мультидисциплінарного проекту. Складова — це концерт. Це насправді така добра традиція, у хорошому сенсі цього слова, робити складовою частиною таких подій концерти. Я припускаю, що йдеться, напевно, про симфонічний концерт, зовсім не розважальний. Що це буде?

Роберт-Пол Магочій: Абсолютно конкретно, вдень 29 вересня, державна програма буде на місці Бабиного Яру, а ввечері ми плануємо великий концерт в Опері, де будуть виконавці з цілого світу. Виконавці, симфонічний оркестр, хор — з України, між іншим, будуть солісти з Канади, з Англії, з Ізраїлю, з Німеччини. Диригентка, не диригент, оркестра — визначна диригентка, яка тепер працює в Мюнхені, але вона українка, Оксана Линів. Між іншим, ця програма, вшанувальний концерт, є під провадженням Павла Гонка, видатного співака, теж з Мюнхенської опери. Він є українського походження з Англії.

У програмі урочистий концерт буде мати три твори. Перший, короткий, свого роду єврейська молитва від Макса Бруха, потім головна перша частина програми — Каддиш-реквієм «Бабин Яр» Станковича, після перерви — реквієм Брамса, а також буде інсценізація, зроблена визначною інсценізаторкою з Голландії. Фактично ми можемо сказати, що виконавці приходять з цілого світу, аби віддати пошану на цю дату.

Ірина Славінська: Дякую, ми дуже детально почули про плани на вересень. Я переконана, що більше про заплановані події на вшанування 75 роковин з дня початку розстрілів у Бабиному Яру, 29 вересня 2016 року ми будемо говорити ще ближче до цієї дати і оновлювати ці плани. Подія справді велика, і, мені здається, дуже важливо те, як Україна зокрема відзначить цю дату, тому що для Києва це величезна трагічна сторінка.

Проект «Зустрічі» створено за підтримки благодійного фонду «Українсько-Єврейська Зустріч».


Якби «Одіссею» написав Циклоп

Тармо Куннас у своїй книжці «Зло» розглядає його не просто як щось неприємне і деструктивне, а буквально аналізує його під мікроскопом. Для цього він звертається до прикладів зла, зображених у художній літературі. А навіщо він це робить? Хіба мало ми маємо прикладів зла в людській історії?

Перший приклад абсурдного зла в літературі — це Циклоп в «Одіссеї» Гомера. Ми не знаємо, чому Циклоп злий, і чи був він колись добрим. Ми взагалі не знаємо його історії. «Циклоп видається втіленням зла, але сам зло вбачає — маючи на те гарні підстави — в Одісеєві, — пише Куннас, — Він керується категоріями добра і зла, як і будь-яке людиноподібне створіння. Одіссей безстрашний, хитрий, агресивний і, за нашими мірками, аморальний. Хоча світ Гомера функціонує за іншими законами, ніж світ Старого Заповіту, у гомерівських героїв теж є своя мораль. Енергійність, сила, сміливість, кмітливість, хитрість, аристократизм героїв «Одіссеї» символізують добро, а покірність, догідливість, слабкість, потворність, безвольність символізують зло. Аристократичне добро не відкидає навіть брехливості та хитрості».

Чи означає це, що зло залежить від тої системи координат, в якій ми перебуваємо, і навіть від часу? Якби «Одіссею» писав Циклоп, а не Гомер, то ми би побачили зовсім іншу історію про підступну та брехливу людину, яка виколола бідному циклопу його єдине око?

«Процес» Кафки символічно зображує абсурдне існування, яке, підставляючи людині ніжку, не зважає при цьому власне на людину, її добрі й погані вчинки. Коли головного героя роману Йозефа К. затримують невідомі чоловіки без явних на те підстав, той каже: «Який сенс?». Він звинувачує їх: «Ви хочете, щоб був сенс, але більшого безглуздя, ніж ви коїте, годі й уявити! Де ж тут сенс? Та це курям на сміх!». Але ніщо не допомагає. Він відданий на милість незнайомців. Вони ж у результаті й убивають його, нічого докладніше не пояснюючи. 

Будь-хто може стикнутись у певний момент із абсурдністю буття, як і Йозеф К. з «Процесу» Кафки. Абсурдне зло лишається незрозумілим і повністю залежним від невідомих, непояснених сил. Трагізм зображеного Кафкою абсурду навіть більший, аніж потрясіння, викликане грецькою трагедією, бо у підсвідомості аудиторії Кафки на несвідомому рівні відклалися дві тисячі років християнської віри в божественне Провидіння і сенс життя. За цей час європейці почали значно менше покладатися на всезнаючого Бога. Тому Кафка дивує європейця-християнина набагато сильніше, ніж Софокл — звиклого до безтурботності богів грека.

А чому раптом з’явився Кафка після декількох сторіч раціональності, коли всемогутній християнський Бог загнав нарешті абсурдного злого диявола під лаву? Які були передумови цієї появи?

Про це та багато іншого — слухайте у свіжому подкасті «Філософський Барабан» із кандидатом філологічних наук та автором передмови до книжки Тармо Куннаса «Зло» Олександром Юдіним.

Програма «Філософський Барабан» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».


Ми маємо великий філософський базар: Микола Симчич

У видавництві «Дух і Літера» вийшов свіжий переклад книжки професора американського університету Нотр Дейм Майкла Лакса «Метафізика». Майкл Лакс вже читав лекції на цю тему у Києві в інституті філософії імені Сковороди влітку 2013 року, тому цікаво було би прочитати і його книжку. Цікавість ця особливо сильна тому, що Лакс — філософ аналітичний, а аналітика і метафізика — це речі далекі одна від одної. Типовою метафізичною проблемою, наприклад, вважається доведення існування Бога. Аристотель та Фома Аквинський висунули ідею, що Бог є нерухомим двигуном, оскільки він єдиний змушує рухатися всі предмети у Всесвіті. «Дозвольте! — сказав би на це аналітичний філософ, — а як же третій закон Ньютона? Сила дії дорівнює силі протидії. Якщо Бог штовхне якийсь предмет, то одразу і сам рушить у протилежний бік». І от на це у філософа-метафізика не знайшлося би жодних аргументів. Ось в чому різниця: аналітичний філософ прагне до якомога більшої раціональності, а філософ-метафізик припускає існування абсолютно ірраціональних речей, про які і міркувати можна також ірраціонально.

Американський аналітичний філософ Девід Л’юїс тримався досить-таки парадоксальних поглядів, які ніхто з його опонентів не міг спростувати. Наприклад, він вважав, що кількість істот, що мають серце, збігається з кількістю істот, що мають нирки. Але мати серце і мати нирки — це різні якості. Льюїс знаходить вихід: він ототожнює властивості не просто з множинами індивідів, що існують в нашому світі, а з безліччю індивідів, що існують у всіх можливих світах з усіма їхніми можливими відмінностями від нашого світу. У цьому випадку можливі світи, в яких живі істоти з серцем не мають нирок, а живі істоти з нирками позбавлені серця. Самі можливі світи Льюїс розуміє не як можливі варіанти розвитку нашого світу, а як цілком самостійно існуючі великі просторово-часові індивіди, які при цьому не пов’язані один з одним ні просторово-часовими, ні причинно-наслідковими відносинами — вони ніяк один на одного не впливають , не є частинами один одного, ніяк не співвідносяться один з одним у часі і просторі. Можливими світами їх можна назвати тільки по відношенню до нашого світу — всередині самих себе вони цілком собі дійсні, а ось наш світ разом з усіма іншими для них як раз всього лише можливий.

«Філософи розходяться думками щодо природи метафізики, — пише Майкл Лакс, — Аристотель і середньовічні філософи дають два різні тлумачення цієї дисципліни. Часом вони характеризують її як спробу визначити першопричини, зокрема, Бога або Нерухомого Рушія; часом — як дуже загальну науку про суще як суще. Проте вони переконані, що ці два тлумачення характеризують одну дисципліну. Раціоналісти XVII і XVIIІ ст., навпаки, розширили рамки метафізики. Вони вважали, що вона має зосереджуватися не просто на існуванні та природі Бога, а й на встановленні розрізнень між свідомістю та тілом, на безсмерті душі та свободі волі. Емпіристи та Кант ставилися до аристотелівської та раціоналістської концепцій метафізики критично, доводячи, що й та, й та мають за мету переступити межі людського знання; але навіть Кант вважав, що можливе якесь легітимне метафізичне знання. Мета метафізики — накреслити найзагальніші структури, згідно з якими працює наша думка про світ. Ця кантіанська концепція метафізики й далі є популярною серед сучасних філософів, які наполягають, що метафізика має за мету визначити наші концептуальні схеми, або концептуальні структури. Ці філософи зазвичай погоджуються з Кантом, що структура світу самого по собі є недосяжною для нас і метафізики мусять задовільнитися описуванням структур нашого мислення про світ».

Про все це та багато іншого слухайте у свіжому випуску подкаста «Філософський Барабан» із Миколою Симчичем, Андрієм Баумейстером, Єгором Поляковим та Олексієм Паничем.

Програма «Філософський барабан» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».


Парадоксальне парі янсеніста Паскаля

Прийшовши до тями, він тут же переписав думки, накидавши їх на шматочку пергаменту, який згодом зашив під підкладку свого одягу. З цією реліквією, яку його біографи назвуть «Меморіалом» або «Амулетом Паскаля», він не розлучався до самої смерті. Запис було виявлено в будинку його старшої сестри, коли впорядковували речі вже померлого Паскаля. Що ж таке було написано в цьому Меморіалі? 

Вчений, який буквально створив всю сучасну науку, врешті доєднався до янсеністів, які кажуть, що «згрішивши, Адам, а з ним і всі його нащадки втратили Божу ласку, а також свою волю. Людина є цілком спотвореною гріхом, і її вчинки нічого не варті. Лише ласка Божа може змінити людину і дарувати їй спасіння». Ясненізм твердить, що Христос помер не за все людство, а лише заради малої групи вибраних. Як міг розумний, освічений, дотепний Паскаль стати янсеністом? 

Для переконання атеїстів Паскаль придумав логічне рівняння. На що потрібно робити життєву ставку — на релігію чи на атеїзм? Для пошуку відповіді Паскаль припустив, що шанси існування або відсутності Бога приблизно рівні чи, принаймні, скінченні. Тоді можливі два варіанти:

1. Жити без віри украй небезпечно, тому що можливий «програш» у випадку існування Бога нескінченно великий — вічні муки. Якщо ж його не існує, то ціна «виграшу» невелика — безвір’я нам нічого не дає і від нас нічого не вимагає. Реальним виграшем атеїстичного вибору буде зменшення видатків на розмір витрат на релігійні обряди.

2. Жити по канонах віри безпечно, хоча і трішки важче через піст, всілякі обмеження, обряди та зв’язані з цим витрати коштів і часу. Ціна «програшу» у випадку відсутності Бога невелика — витрати на обряди. Зате можливий «виграш» у випадку існування Бога нескінченно великий — порятунок душі, вічне життя.

Відповідно до теорії ігор, при прийнятті рішень на користь одного з варіантів дій (ставок, подій), що відбуваються з різною імовірністю, для порівняння і кількісної оцінки потрібно помножити можливий приз (виграш, премію, результат) на імовірність цієї події. Яка ж оцінка розглянутих варіантів? Про це та багато іншого слухайте в свіжому подкасті «Філософський Барабан» із доктором філософських наук, професором, завідувачем кафедри філософії та гуманітарних наук Вінницького національного технічного університету Олегом Хомою.

Програма «Філософський барабан» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».


Чи сняться андроїдам декартівські люди?

Ми можемо сказати, що комп’ютери для мислення користуються програмами, що мислять вони не самостійно, але ми хіба здатні на самостійне мислення? Звісно ні — нас всіх постійно програмують: кого – телевізор, кого — батьки, кого — книжки. Та навіть і сам Декарт написав програму для мислення, яка наказує вважати існуючою тільки ту істоту, яка мислить.

Томас Метцингер у своїй книжці «Его Тунель» стверджує, що людина просто не має ніякої свідомості, свідомість — це ілюзія, яка виникає в результаті того, що наші органи чуття працюють швидше, ніж наш мозок. Якщо людина не має свідомості, то вона веде несвідоме існування і вже немає ніякої різниці — мислить вона чи ні. Хіба не так?

Ми маємо декартівську систему координат, яку всі вчать у школі, але після виникнення теорії відносності Ейнштейна, яка запропонувала безкінечну кількість найрізноманітніших систем координат, ми побачили цілковиту безпорадність декартівської. Декарт та його розуміння природи залишилися десь там, серед мушкетерів короля. Чи може він бути корисним для нас сьогодні? Про це та багато іншого слухайте в свіжому подкасті «Філософський Барабан» із доктором філософських наук, професором, завідувачем кафедри філософії та гуманітарних наук Вінницького національного технічного університету Олегом Хомою.

Програма «Філософський барабан» виходить за підтримки доброчинців з платформи «Спільнокошт».