Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (20.5MB) | Репост
У студії Громадського радіо — Голова Меджлісу кримськотатарського народу, парламентар Рефат Чубаров.
Андрій Куликов: Вчора ввечері з’явилося повідомлення про те, що лідер Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Рефат Чубаров закликав кримських татар 18 травня вшанувати молитвою пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. І тут цитується ваш запис у Фесбуці: «Російські окупанти знову забороняють в Криму проведення 18 травня 2017 року масових меморіальних заходів, присвячених пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу». Це вже достеменно відомо?
Рефат Чубаров: Так, вони забороняють.
Андрій Куликов: Меджліс закликає до декількох форм меморіальних заходів. Одна з них — спільна молитва.
Рефат Чубаров: Не було жодного такого 18 травня після депортації, щоб кримські татари не вшановували пам’ять десятків тисяч загиблих. Тому тут не було потреби закликати. Я зробив те, що ми вирішили зробити спільно. Ми дали певний алгоритм своєї поведінки в цей день для того, щоб люди відчували себе об’єднаними спільними діями. Сьогоднішня окупаційна влада забороняє будь-які масові меморіальні заходи по вшануванню пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Тим більше, якщо ініціаторами таких заходів виступають члени Меджлісу кримськотатарського народу. В попередні роки нам відмовляли. Сьогоднішні повідомлення залишаються без відповіді. І ми вже знаємо, якою буде позиція окупаційної влади. Тому ми запропонували такий алгоритм. О 12:00 по всій Україні буде хвилина мовчання. На материковій Україні буде певний спосіб вшанування українським суспільством пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Тут, на материку, допустимі будуть певні засоби, що звертатимуть увагу людей на те, що відбувалося 73 роки тому. В Криму ми пропонували зробити так, щоб люди побачили одне одного. Щоб вони о 12:00 вийшли за паркани своїх будинків або у двір і разом здійснили молитву. Це молитва в знак вшанування пам’яті загиблих людей. У нас це називається Дуа.
Андрій Куликов: Зберуться кримські татари. До них може приєднатися людина не кримськотатарської національності?
Рефат Чубаров: Так.
Андрій Куликов: Це не буде блюзнірством, адже ви в цей час будете молитися, а прийдуть люди, які не є мусульманами?
Рефат Чубаров: Незважаючи на те, що практично не було цілісної української політики відносно Криму, за часи незалежної України багато людей подолали взаємні побоювання. Ми живемо поруч. Там всюди українці, росіяни, люди інших національностей. Скажімо, померла людина. Йдуть якісь обряди, і всі збираються. Але мусульмани моляться, а поруч стоять люди інших національностей і прощаються зі своїм сусідом. Так само, коли відбувалися такі дії за християнськими звичаями, то ми, як мусульмани, виходили і прощалися зі своїм сусідом.
18 травня кримські татари будуть виходити на вулицю біля своїх будинків. Якщо до них підходитимуть люди інших національностей, просто постоять поряд і цим виявлять свою повагу до загиблих, то я думаю, що це буде потрясіння для Криму. Я б дуже хотів, щоб це так і відбувалося.
Андрій Куликов: У Києві та інших містах материкової України відбуватиметься такий видимий захід?
Рефат Чубаров: Такий алгоритм ми пропонували тільки для Криму, бо там не можна проводити заходи в інших формах. На материковій Україні ми намагаємося зробити так, щоб суспільство знало про те, що 18 травня о 12:00 буде хвилина мовчання. В цей день буде сесія. Я думаю, що хвилину мовчання оголосить спікер Верховної Ради, і депутати встануть і вшанують пам’ять про загиблих. Я думаю, що відгукнуться українські телевізійні та радіокомпанії.
На мене вийшли мусульмани з пропозицією звернутися до Філарета з тим, щоб о 12:00 хвилина мовчання супроводжувалася ударами дзвонів. Якщо допускається, що церква може відзначити таким чином якісь нехристиянські події. В якості прикладу мені привели те, що коли на Майдані вбивали людей, поруч роздавалися удари дзвону. Це був дзвін тривоги. Ми завтра будемо про це говорити. Якщо це неможливо, ми будемо ставитися до цього з розумінням. Але якщо це стало би можливим, я думаю, багато людей задумалися б.
Андрій Куликов: Стежачи за подіями в Криму, я розумію, що там забороняють громадянські зібрання, в тому числі за етнічною ознакою людей. Але це ж поминання. Яка тут небезпека?
Рефат Чубаров: Я згадав початок травня 2014 року. Тоді я був в Криму. Крим був окупований. І ми готували ці заходи, як і щороку. 8 травня постійний представник президента Росії в окупованому Криму Белавенцев вперше натякнув, мовляв, знаєте, може, цього не треба робити, вже стільки років пройшло… Я йому пояснив, що треба знати кримських татар та ісламський світ загалом. Треба пережити те, що пережили кримські татари. Тоді, через 20 хвилин, він сказав, що вони бояться терористичних актів. Він сказав, що вони сьогодні зловили чи ще ловлять українського диверсанта. Через кілька днів мені стало відомо, що мова йшла про Сенцова.
До чого я це говорю? Вони ніколи не говорять правду. Іноді вони просто проговорюються.
15 травня. Я пам’ятаю цей день. Ми з Аксьоновим зійшлися в дуже бурхливому конфлікті, коли вони вже винесли рішення щодо заборони. Він тоді сказав: «Нарешті ми не будемо в цей день ховатися по своїх домівках». Я спитав: «Так ви що, всі ці роки боялися, коли ми молилися?» Він сказав: «Боялися». Я не думаю, що це був страх. Це було при свідках. Потім ми обговорювали це в своєму середовищі. Я думаю, що це було сумління, яке вони не дуже розуміли. Наше зібрання 18 травня було нагадуванням їм про те, хто вони, як вони з’явилися в Криму, хто їх батьки і діди. Вони не хотіли для себе дискомфорту. Цього вони боялися. Тепер вони заспокоїлися. Прийшла Росія і вони заборонили кримським татарам молитися за своїх загиблих.
Лариса Денисенко: Наскільки безпечно буде людям збиратися біля своїх осель? 18 травня потужно і прицільно будуть звертати увагу на все. Що можна порадити людям, які можуть зіштовхнутися з агресією правоохоронних органів?
Рефат Чубаров: Таке може бути. Але ми виходимо з того, що це було б вже занадто цинічним і брутальнім. Ми виходимо з того, що люди мають це зробити. Після того, як вони прочитають молитву, вони всі попрямують звичайним неорганізованим маршрутом до пам’ятників жертвам геноциду або до пам’ятних каменів, де вони покладатимуть квіти. Можливо, там їх намагатимуться зустрічати. Але це право цих людей. Зараз команди з Москви спрямовані на те, щоб не дати ствердитися тим надіям, які з’явилися у кримських татар на тлі останніх рішень, які були прийняті Міжнародним судом ООН і Комітетом міністрів Ради Європи. З одного боку, Москва дійсно зараз у скрутній ситуації. Вона заявила, що не буде виконувати цих рішень, але ще не знає, як оформити невиконання. Бо це дуже загрозливо для неї. В той же час, вона зрозуміла, що не буде їх виконувати. Тому вона хоче ще більше придавити кримських татар. І, можливо, біля цих пам’ятників, куди будуть приходити люди, щоб покладати квіти, будуть якісь проблеми.
Лариса Денисенко: Чи не вважаєте ви, що упередженням занадто агресивних дій можуть бути рішення Комітету міністрів Ради Європи і Міжнародного суду ООН? Чи вони будуть утримуватися? Я розумію, що у них примат національного права, і вони відмовляються від виконання свої зобов’язань. Але виконання зобов’язань і подальше порушення — це різні речі.
Рефат Чубаров: Вони за будь-яких умов не будуть виконувати рішення суду, але вони хочуть уникнути наслідків. Саме по собі невиконання цих рішень Росією не стане останньою краплею терпіння для Західного світу. Але відбувається багато інших подій в самій Росії та довкола неї. Тому я думаю, що Росія буде намагатися уникнути прямого невиконання рішення Міжнародного суду ООН. Вона буде знаходити мотивації. Тому ми виходимо з того, що, можливо, вона зараз уникатиме брутальних дій щодо кримських татар, особливо у зв’язку з 18 травня. Що стосується інших аспектів, вони як давили кримських татар, так і будуть продовжувати.
Андрій Куликов: Що українцям, на ваш погляд, ще потрібно дізнатися про історію депортації кримських татар?
Рефат Чубаров: Нещодавно я написав невеликий текст, пов’язаний з річницею Операції «Вісла». Просто висловив від імені Меджлісу наше співчуття, розуміючи, наскільки складно зараз в самій Польщі. Але які б не були політичні розклади, які б не були тактичні завдання, коли йде мова про добро і зло, про справедливість і беззаконня, тут треба завжди бути принциповими. Ми втратили більше 25 років, коли в нас не вистачило ані розуму, ані терпіння, ані наполегливості, щоб виявити однакову шану до всіх, хто боровся за Україну. Дуже багато сприяло окупації Криму Росією те, що ми дозволяли чіплятися за ці радянські міфи, які розділяли людей і не давали нам зшивати Україну. Ми не зшивали країну — Львів і Донецьк, і Суми, і Севастополь. Тепер це треба робити дуже швидко.
Експерти говорять про те, що події довкола Криму, які обов’язково приведуть до повернення Криму до складу України, будуть відбуватися дуже складно. І Українська держава має бути повністю готовою до того, щоб всі українські підходи, мотивації та аргументи були найпотужнішими. За три роки ми тут просунулися дуже мало. 11 травня відбудеться засідання Конституційної комісії, на якій буде здійснена спроба створення робочої групи щодо напрацювання змін і доповнень до 10 розділу Конституції України АР Крим. Це буде спроба створити робочу групу. Ми мали створити цю робочу групу хоча б півтора року тому.
