Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (32.2MB) | Репост
pensionery.jpg
Михайло Вулах та Дар’я ЦепковаАвторські права: «Громадське радіо»
Анастасія Багаліка: Що таке договір довічного утримання з юридичної позиції?
Михайло Вулах: За договором довічного утримання пенсіонер передає у власність набувачу свою квартиру, взамін він отримує договір, який виражається у пунктах, що мають чітко дотримуватися.
Якщо все, що прописано договором, не виконується, це є підставою його розірвання. У такому випадку пенсіонер залишає в себе все, що він отримав за договором, і квартира переходить до нього у зворотному напрямку.
Щодо Володимира Григоровича Лубкова, про якого був сюжет, ми також виконували всі наші зобов’язання за нашим договором.
Анастасія Багаліка: Що передбачає договір?
Михайло Вулах: За 10 років нашої діяльності він змінювався. Договір Володимира Григоровича складався у 2014 році. Із 2015 року я став директором центру «Пансіон», тому в нас багато чого змінилося.
Договір Володимира Григоровича передбачав велику разову виплату, щомісячне утримання, сплату всіх комунальних послуг і оплату ритуальних послуг, коли пенсіонер іде з життя.
Разова виплата, залежно від ситуації, у 2014 році могла складати 40-100 тис. грн, щомісячне утримання може бути 500-600 чи й 1000 грн ― це також залежить від багатьох факторів.
Дар’я Цепкова: Волонтери не бачили цей договір, його не зміг отримати навіть його адвокат.
Анастасія Багаліка: Чому Володимир Григорович опинився в руках волонтерів?
Дар’я Цепкова: У нього стався другий інсульт. Під Новий Рік він залишився вдома сам. Він кілька днів стукав по батареях, але ніхто не реагував, тоді він підпалив своє майно, щоб приїхали пожежники і допомогли йому. Після виписки з лікарні його залишили напризволяще біля будинку у лікарняному одязі у мінусову температуру. Його сусіди його занесли, і відтоді почалася історія з волонтерами.
17 лютого в ефірі на радіо «Культура» ви сказали, що це перший такий випадок, але 18 лютого на 1+1 вийшов сюжет про такий самий випадок на Івано-Франківщині.
Михайло Вулах: Із лікарні його привезли наші співробітники. Лікарі сказали, що спеціального транспорту не потрібно, що він нормально ходить. Коли приїхав наш співробітник, виявилось, що йому складно ходити, і одна людина не зможе його супроводити.
Коли наш співробітник пішов шукати допомоги, з’явилися якісь люди, підняли його за руки і завели до квартири.
Щодо іншого пенсіонера ― він залишився вдома, усі кошти, які отримував, він пропивав. Зараз ми навели лад у цій квартирі, там постійно мешкає наш співробітник, усі кошти, які раніше у пенсіонера забирали сусіди, залишаються у нього і витрачаються на його утримання.
Щодо матеріалу, який вийшов на 1+1 ― про те, що його знімали, я також дізнався наступного дня, і журналісти не вирішили за потрібне ставити нас до відома, щоб ми могли дати відповідь.
Анастасія Багаліка: Як ви дізнаєтеся, що з вашими клієнтами щось сталося?
Михайло Вулах: Залежно від стану пенсіонера, із ним є заплановані контакти. Якщо пенсіонери звертаються до нас по якісь послуги, ми знаходимо рішення. Теперішній договір це передбачає, договір, який підписував Володимир Григорович, ― ні.
Незважаючи на те, що ми були зобов’язані тільки перераховувати йому гроші, ми постійно підтримували зв’язок. За три дні до форс-мажору ми зв’язувалися з ним телефоном, він продиктував нам параметри комунальних послуг. За регламентом, ми мали зв’язатися з ним за два тижні.
Анастасія Багаліка: У нас на зв’язку адвокат Володимира Лубкова Сергій Катишев.
Сергій Катишев: Щодо того, що я не надав документів, які б підтверджували мої повноваження і знімав прихованою камерою. «Пенсіону» мною буде надано дозвіл на надання правової допомоги та всі інші документи, зйомка була відкрита, було повідомлено, що я буду знімати всю бесіду.
Згідно з чинним законодавством, договір довічного утримання ― це відносини, де власник майна передає його взамін на пожиттєве утримання та/або догляд. Регламент центру «Пенсіон» формує в потенційних клієнтів певний продукт ― догляд до смерті. Водночас договори містять утримання в матеріальній формі і поховання. Будь-яких інших форм догляду договорами не передбачено.
Якщо тлумачити буквально, Надія Вулах, яка проходить як набувач за всіма договорами, може навіть не дізнатися про смерть свого клієнта, оскільки жодного разу його не бачила.
Ми з журналістами програми «Наші гроші» намагалися з’ясувати, що змусило людей віддати свої квартири за такі незначні кошти. Всі вони казали, що уклали договори догляду, і центр «Пенсіон» зобов’язаний їх доглядати до смерті. Фактично це введення в оману, оскільки людям прямо чи опосередковано пропонують догляд, а надають тільки матеріальне утримання. У цьому корінь проблеми.
Оскільки Володимир Лубков не зрозумів суті договору, він залишився у безпорадному стані і міг просто померти.
Люди, що відмовляються від своєї власності, здебільшого незабезпечені, одинокі, пенсійного віку, з глибокими медичними проблемами. Вони просто нездатні ґрунтовно розібратися в законодавстві й умовах запропонованого договору.
Оскільки ця проблема скоро буде масовою, потрібно законодавчо передбачити перевірку дотримання прав таких осіб при укладанні і виконанні договору.
З одинокими людьми після укладення договору довічного утримання припиняють стосунки місцеві соціальні служби, оскільки вважають, що людина забезпечена і немає необхідності надавати їй допомогу. Ніхто не має права втручатися у ці відносини.
Михайло Вулах: Якщо людина відповідально ставиться до підписання договору, вона його вивчає. Договір довічного утримання міститься на 3 сторінках без додатків дрібним шрифтом. Ми спеціально друкуємо його великими літерами, щоб людям поважного віку було зручно його читати.
Більше того, в наших матеріалах він викладений у тій редакції, у якій потім підписується. Всі, хто вважають за потрібне, можуть отримати у нас 200 грн на консультацію у будь-якого незалежного юриста.
У сюжеті «Наші гроші» розказали, що у моєї мами є 40 квартир. Але більшість людей не розуміють, що таке право власності. Я б порівняв право власності за договором публічного утримання з мобільним телефоном.
Я можу сказати, що мій телефон ― це ваш телефон, підписати договір, але після цього сказати, що я ним буду користуватися до кінця життя, і ви будете щомісяця поповнювати його на певну суму, і зможете скористатися ним, коли я піду з життя.
Правильно було б сказати, що моя мати взяла на себе зобов’язання допомагати пенсіонерам щомісячно сплачувати комунальні послуги у повному обсязі. Пенсіонери продовжують жити у цих квартирах, і ніхто не має права навіть приходити до них без їх бажання.
Право власності складається із трьох частин: права володіти, розпоряджатися і користуватися. Володіти ― це у реєстрі написано, хто власник. Право користування належить пенсіонерові. А право розпоряджатися ― міняти, продавати тощо ― обмежене, ніхто не може цього робити під час дії договору.
Тому договір довічного утримання захищає право набувача, тому що у нього є право власності на майно, і права пенсіонера, тому що ніхто не може обмежити його у праві користування, а якщо договір не виконується, право власності повертається.
Юрист каже, що те, чи буде Володимир Григорович подавати до суду, це конфіденційна інформація, але це не так ― її можна подивитися у реєстрі. Ми це зробили перед ефіром, і позову нема. Підпис пенсіонера на договорі, який надав адвокат, не співпадає з підписом на договорі довічного утримання, що викликало сумніви.
Дар’я Цепкова: Я б хотіла, щоб ви прокоментували слова Володимира Григоровича про те, що він не знав про браслети із сигнальною кнопкою і додаткові умови і про те, що йому пропонували доплату за зміну адвоката.
Михайло Вулах: Доплату за зміну адвоката йому ніхто не пропонував, у нас немає такої процедури. Навіть якщо заплатити 100 грн, завтра він знову приймає рішення, і неможливо позбавити людину права вибору адвоката.
У журналі, в якому ми розповідаємо про наші послуги, ми надавали інформацію про браслет. Більше того, минулого року ми надавали можливість скористатися цією послугою безкоштовно, усім, в тому числі йому, пропонували 3 міс. користуватися браслетом безкоштовно. Крім того, треба було сплатити вартість обладнання, що становило близько 700 грн.
Він відмовився. Ті умови, які передбачені договором, виконуються, додаткові умови без волі пенсіонера нав’язати ми не можемо.
