Подкаст: Відтворювати в новому вікні | Скачати (30.4MB) | Репост
«Самопоміч» вирішила залишити стіни парламенту і поїхати на Схід для підтримки тих, хто здійснює блокаду торгівлі з тимчасово окупованими територіями. Про це розповідають народні обранці від «Самопомочі» Любомир Зубач і Тарас Пастух.
Наталя Соколенко: Чому партія сьогодні ухвалила таке рішення?
Любомир Зубач: Це вияв протесту, оскільки не вдалось парламентським шляхом досягти доопрацювання і винесення на розгляд ВР законопроекту про тимчасово окуповані території.
Вчора Комітет з державного будівництва розглянув мій звіт як керівника робочої групи по доопрацюванню цього закону. Мені подякували за роботу, але закон у порядок денний не включили.
Наталя Соколенко: Хто блокував розгляд цього законопроекту?
Любомир Зубач: Формально порядок денний формує Голова ВР, радячись із Погоджувальною радою. Але у мене складається враження, що парламент абсолютно не самостійний.
Коли я як голова робочої групи спілкувався з депутатами, ми доопрацьовували закон ― всі за, всі розуміють проблему, що її потрібно вирішувати. Доходить до голосування ― голосів нема. Я це сприймаю як те, що не поступила команда з іншого центру прийняття рішення.
Наталя Соколенко: Які зміни з’явилися у законопроекті після доопрацювання?
Любомир Зубач: Первинна редакція законопроекту регулювала питання від сьогоднішнього статус-кво до часу деокупації. Це був цілісний план на роки вперед.
На робочій групі ми вирішили, що оскільки нагальним є врегулювати питання сьогоднішнього статус-кво, то в першу чергу потрібно окремим законом врегулювати саме це. Всі інші питання винести за дужки, а коли підійдемо до деокупації, прийняти окремий закон.
Таким чином, усі інші зауваження відпали. Усі питання ми проговорили на робочій групі, і в переважній більшості питань дійшли до консенсусу.
Була норма, яка забороняла постачати воду, електроенергію і паливно-мастильні матеріали на окуповану територію. Проаналізували, що це не завжди можливо, тому прийняли норму, що це постачання може здійснюватися, але в порядку, визначеному Кабміном.
На великі компроміси ми готові були піти щодо залізничного сполучення. Зараз його блокують, у той же час, держава виявилась неготовою замінити антрацитне вугілля. Тому ми цю заборону прописуємо але говоримо, що норма набуває чинності через 6 міс. після вступу в дію закону.
zubach_lyubomyr.jpg
Любомир ЗубачАвторські права: «Громадське радіо»
Дмитро Тузов: Як вплинув би цей закон на блокаду? Це було б рішенням, на яке б пристали як противники, так і прибічники блокади?
Любомир Зубач: Блокада ― це не самоціль, а реакція. Прийняття цього закону ― одна з вимог Штабу блокади.
Дмитро Тузов: Який план дій партії щодо блокади?
Любомир Зубач: Складається помилкове враження, що це виключно ініціатива «Самопомочі». Насправді це ініціатива багатьох громадських активістів, колишніх учасників війни, які самоорганізувалися.
На початку присутність народних депутатів там була для того, щоб запобігти можливим провокаціям і діям правоохоронних органів, готових припинити цю блокаду. Не треба чекати, що після виїзду туди щось зміниться. Просто ми розуміємо, що життя не зосереджене в Києві, що потрібно виїжджати на місця подій, до людей.
Ми будемо продовжувати парламентську роботу. Доопрацьована редакція законопроекту буде в порядку денному наступного засідання Комітету з питань державного будівництва, і тоді ми побачимо, як проголосують депутати з комітету. На всі можливі компроміси ми пішли, і тут вже тільки питання, підтримують вони торгівлю з окупантами чи ні.
Наталя Соколенко: Недавно був звіт про те, як жваво Україна продає Росії ― державі-агресору ― зброю. Як це має регулюватися, чи в якихось законах вже прописано регулювання, але воно не виконується?
Любомир Зубач: Проблема в тому, що наші відносини з РФ не є законодавчо визначені. Постанова про визнання Росію державою-агресором не має необхідних юридичних наслідків.
Щоб вирішити усі ці питання, потрібно прийняти відповідний закон. До сьогодні у нас відбувається АТО, а це означає, що відповідальність за те, що там відбувається, несе держава Україна.
Потрібно прийняти закон про окуповані території, і тоді, згідно з міжнародними нормами, відповідальність за усі дії, які там відбуваються, за забезпечення прав і свобод людей покладаються на окупанта.
Дмитро Тузов: На зв’язку народний депутат від «Самопомочі» Тарас Пастух, який перебуває на Сході. Що відбувається у точках блокади?
Тарас Пастух: Ми зараз в районі міста Бахмута, де був поставлений другий блок-пост, допомагаємо нашим активістам і ветеранам АТО.
На сьогодні перекриті 3 напрямки руху, зокрема, заблоковано ешелон. Крім того, полотно, на якому він знаходився, було пошкоджено, тому там фізично не може відбуватися жодне переміщення.
Друга колія має спарену гілку. Одна з них заблокована, і, за даними Укрзалізниці, днів десять тому там відбувся обстріл бойовиками, і полотно пошкоджене біля лінії розмежування, тому там також переміщення неможливе.
Одна колія дає можливість переміщення пасажирського складу. Тобто є електрички, які перевозять людей з найближчих сіл до Бахмута.
На третьому блок-пості практично така ж ситуація: одне полотно перекрите повністю, по іншому відбувається пасажирське сполучення із Костянтинівкою.
Дмитро Тузов: Що відбувається з автомобільним транспортом?
Тарас Пастух: У районі першої гілки було встановлено редут, який намагається перевіряти документи автомобілів ― чи це внутрішня доставка товарів, чи вони рухаються з окупованої території. Якщо з окупованої території ― вони повідомляють про це правоохоронні органи, документують накладні.
Але сьогодні тут працює кілька схем, які унеможливлюють виявлення руху товарів з непідконтрольної території. Наприклад, у селі Верхні Терезки. Це село наполовину контролюється Україною, і в ньому підприємець, який є власником магазину площею близько 100 м2, здає його в оренду ще ста іншим підприємцям. Вони приїжджають з окупованої території, отримують статус внутрішньо переміщеними особами і право реєструватися ФОП.
Вони орендують по 1 м2, на нашій підконтрольній території закуповують по 10-20 т продуктів, особливо м’ясних, і за фіктивними документами везуть у Верхні Терезки, і наші правоохоронні сили не мають підстав, щоб їх затримувати.
Представники місцевої влади стверджують, що це село має близько 3 тис. жителів, а в ньому зареєстровано вже близько 8 тис. підприємців. Тобто тут почали створювати досить серйозні офшорні зони.
Наталя Соколенко: У Фейсбуці і ЗМІ з’являється інформація, що учасники блокади іноді піддаються спокусі і пропускають деякі вантажі за гроші чи під тиском.
Тарас Пастух: Блокаду пробували дискредитувати із першого дня. Спочатку розказували, що це акція на декілька днів, організована політиками задля піару, що вони вибрали гілку, по якій відбувається найменший транспортний потік. Коли перекрили інші гілки, цю історію зняли.
Потім з’явилася інформація, що зупиниться Луганська ТЕС ― це також спростували. Потім були замерзаючий Слов’янськ і Краматорськ.
Мабуть, це єдиний на сьогодні варіант для дискредитації учасників блокади ― починати розказувати, що хтось про щось може домовлятися. Але можна приїхати сюди і побачити все на місці.
Крім того, інша сторона пошкодила колії, тому переміщати на окуповану сторону вже немає по чому. Щодо пасажирського руху ― ми ж не будемо перекривати його для людей, які доїжджають на роботу чи повертаються додому.
Такі фейки будуть постійними, і чим більше втрачатимуть олігархи від цього, тим більше буде такого бруду в Інтернеті. І дуже багато з’являється псевдо-блокувальників, які не були тут жодного дня, але беруться коментувати події.
Дмитро Тузов: Тобто зараз блокада відбувається з обох боків?
Тарас Пастух: Це те, про що ми говорили спочатку ― що відбудеться, якщо нам перестануть постачати товари з тієї сторони. Луганську і Донецьку області з’єднували з Україною більше 10 залізничних напрямків, з яких до початку блокади в робочому стані залишилось 3 чи 4.
Це та проблема, до якої українська влада себе не готувала. І сьогодні через пошкодження колій відбувається повна блокада як з нашої, так і з протилежної сторони.
Дмитро Тузов: Чи були якісь сутички із тими, хто намагається провезти товари, або із правоохоронцями?
Тарас Пастух: Сутички із правоохоронцями були висвітлені в Інтернеті. Але на сьогодні є дуже велика підтримка наших дій серед місцевого населення. Ці люди, які підтримують Україну, прихильно ставляться до учасників блокади.
Їх вражала несправедливість: вони підтримали Україну, а ті, хто організовував мітинги, закликав до введення військ, і сьогодні залишаються у наших містах, і часто залишаються на посадах. І людей найбільше обурює, чому влада нічого не робить із тими, хто організовував «русскую весну».
У діях блокувальників вони побачили чи не останню надію на те, що в такий спосіб ця війна зможе припинитися, і до їхніх домівок прийде мир.
Бізнесмени починають шукати собі способи обходу ― як правило, це транспорт по асфальтованій дорозі. Збройні Сили досить активно із ними боряться, але також нарікають на те, що затримують такі автомобілі, передають СБУ чи поліції, але через кілька днів затримують ті ж машини і тих самих людей.
Тому і рядовий та офіцерський склад ЗСУ підтримує наші дії і часто допомагає інформацією, щоб наша робота була ефективнішою.
Дмитро Тузов: Так яка ситуація на українських ТЕС? Є дефіцит вугілля чи немає?
Любомир Зубач: Як тільки почалася блокада, влада почала використовувати різні страшилки, і одна з них про те, що незабаром почнуться віялові відключення електроенергії, що буде катастрофа. Це було бажання скомпрометувати блокування і сформувати суспільну думку.
Коли вони зрозуміли, що відключення зашкодять самій владі, то вони пішли на певні дії для диверсифікації постачань. За цей період набагато зросло енергетичне постачання від АЕС, а це набагато дешевша українська енергія, яку чомусь не використовували.
Два тижні тому запаси антрацитного вугілля були не менші, ніж два минулі роки.
Владі було простіше у цей період домовитися з одним олігархом, який у свою чергу домовився з керівниками окупаційної адміністрації про те, що постачання вугілля буде продовжуватися. Всі прекрасно на цьому заробляли.
Але вони не врахували одну річ: для всіх очевидно, що навіть якщо це українські підприємства, окупанти не дозволили б їм працювати просто так. Зрозуміло, частина грошей до них повертається, і потім вони вкладаються у зброю, яка нищить Україну і вбиває наших хлопців.
Дмитро Тузов: Ця кризова ситуація підштовхне уряд до реальності диверсифікації?
Любомир Зубач: Криза ― це завжди найкращий стимул для розвитку. У влади нема варіантів. Мудра влада справді використала б цю ситуацію для диверсифікації і для того, щоб використати цю проблему раз і назавжди. Але в нас влада дуже вперта і негнучка: замість того, щоб вийти і використати, вони впираються, хоч це абсурдно.
