Category Archives: Громадське радіо



За лінком вище ви можете підписатися на стрічку подкастів цієї категорії на ваших гаджетах.
No Thumbnail

Внутрішня Музика: плейлист від Олега “Мох” Гнатіва (гурт “Перкалаба”) (31.03.2016)

Грати

Сьогодні у програмі “Внутрішня музика” плейлист від Олега “Мох” Гнатіва (ака Леонід Брєжнєррр). Буде багато реггі, тріп-хопу, трохи ритн-н-блюзу і балкан-біт на десерт. Вмикайте програму “Внутрішня музика” щочетверга о 23-00 на сайті hromadskeradio.org, або, якщо маєте приймач, ловіть у Києві 70,4 УКХ. Плейлист:

No Thumbnail

Що значить бути кажаном?

Грати

Така проблема може бути сформульована різними способами і включає в себе два найважливіших питання:

чому мозок породжує свідомість?
яким чином мозок породжує свідомість?

При вирішенні даної проблеми необхідно пояснити, чому існує щось, що означає «бути чимось», і чому у суб’єкта з’являються певні стани свідомості.

Термін «важка проблема» був введений в 1995 році австралійським філософом Девідом Чалмерсом. Беззаперечно, що деякі організми є суб’єктами досвіду.

Але залишається заплутаним питання про те, яким чином ці системи є суб’єктами досвіду. Чому коли наші когнітивні системи починають обробляти інформацію за допомогою зору і слуху, ми отримуємо візуальний або слуховий досвід — переживаємо якість насичено синього кольору, відчуття ноти «до» першої октави? Як можна пояснити, чому існує щось, що ми називаємо «виношувати уявний образ» або «відчувати емоції»?

Загальновизнано, що досвід виникає на фізичному фундаменті, але у нас немає гідного пояснення того, чому саме він з’являється і яким чином. Чому фізична переробка отриманої інформації взагалі дає початок багатому внутрішньому життю?

І дійсно — чому? Он Декарт сказав просто — думаю — значить, існую. Чого тут даремно мізки сушити? У нас є свідомість тому, що ми думаємо, маємо розум.

У своїй статті «Що значить бути кажаном?» («What is it like to be a bat?») американський філософ Томас Нагель, поставив найвідоміше в сучасній науці про свідомість питання: що значить бути кажаном? Відповідь на це питання не може бути отримана з боку третьої особи, її можна отримати тільки шляхом ототожнення себе із кажаном.

Нагель запропонував три варіанти уявних експериментів:

Імітація. Можна спробувати наслідувати поведінку кажанів в їх природному середовищі існування: вдень висіти вниз головою на горищі, а ночами полювати на комах із використанням системи ехолокації. Однак подібний спосіб дослідження буде означати лише безглузду імітацію поведінки кажанів і нічого не дасть для розуміння їхньої свідомості.

Використання загальних переживань, які властиві як людям, так і кажанам, — болю, голоду, спраги, відчуттів тепла і холоду і т. далі. Однак і цей спосіб дослідження марний, оскільки психічна реальність кажана якісно відмінна від психічної реальності людини.

Поступова трансформація людини із використанням однієї із технологій майбутнього в кажана, а потім — знову в людину. Однак навіть якщо така технологія і буде колись створена, вона нічого не дасть для розуміння свідомості кажана, так як після перетворення дослідника в кажана він нікому не зможе розповісти про свої відчуття, а після зворотного перетворення забуде про ці відчуття подібно до того, як дорослі люди забувають про свої відчуття в дитинстві.

В результаті цих міркувань Нагель зробив висновок, що, наука, найімовірніше, ніколи не зможе дати відповідь на поставлене ним питання.

А до чого тут взагалі кажан? Хіба не можна вирішувати важку проблему свідомості без них? Ми ж приблизно однаково сприймаємо всі ці кваліа. Чому би нам просто не розповісти про них один одному? Про це та багато іншого слухайте у свіжому випуску подкаста «Філософський Барабан» із кандидатами філософських наук Анною Лактіоновою та Кирилом Азархіним.

No Thumbnail

Внутрішня Музика: плейлист Тараса Лютого (24.03.2016)

Грати

Сьогодні у “Внутрішній музиці” артистично-депресивний плейліст від Taras Lyuty. Буде багато старого постпанку, психоделічного року і дрібка авангардного джазу. Вмикайте програму “Внутрішня музика” сьогодні о 23-00 на сайті hromadskeradio.org, або, якщо маєте приймач, ловіть у Києві 70,4 УКХ. Плейлист:

No Thumbnail

Внутрішня Музика: плейлист Лариси Денисенко (17.03.2016)

Грати

Щоби дізнатися, яку музику слухає наша радіоведуча і письменниця Larysa Denysenko, вмикайте програму “Внутрішня музика” сьогодні о 23-00 на Громадському радіо. Слухайте в Інтернеті на hromadskeradio.org, у Києві на 70,4 УКХ. Плейлист:

No Thumbnail

«Логіко-Філософський Трактат» та політична пропаганда

Грати

Що ж таке аналітична філософія за Вітґенштайном? Він казав, що філософ має досліджувати структуру мови, аналізуючи її. Не треба досліджувати світ, бо наша мова — це і є наш світ. Метафізики якраз зосереджені на дослідженні світу, а мова — це тільки їхній інструмент.

«Про що неможливо говорити, про те слід мовчати» — такий один із висновків трактату. І він є дуже важливим для журналістів. Дійсно. Ми можемо говорити тільки про документально встановлені факти. Давайте не будемо пліткувати.

От наприклад, комусь здається, що існує Бог і його існування можна довести. Чи можемо ми, в такому випадку говорити про існування Бога? Звісно ні. Ми можемо тільки сказати, що комусь здається, що існує Бог і його існування можна довести. Бо від того, що щось комусь здається, Бог не стане фактом. А існування Бога — це одне із питань метафізики. Таким чином, Логіко-філософський трактат буквально наносить удар по метафізиці. І якщо вже розібратися краще, то це не єдиний удар, їх багато.

Чи правда те, що цей трактат буквально знищує метафізику, яка є сповненою містикою і не звикла мати справу лише с фактами?

Але тут одразу виникає ще одне питання — якщо вже слово Бог існує, значить є і факт Бога. Бо кожен іменник позначає якийсь факт, а світ, який ми спостерігаємо — це і є світ нашої мови. Чи значить це, що факт існування Бога доводиться одною лише наявністю цього слова у нашому словнику?

Вітґенштайн

ВітґенштайнАвторські права: «Громадське радіо»

Пізніше Вітґенштайн знайшов вихід для цієї парадоксальної ситуації зі словом Бог. Він сказав, що наше мовлення складається із мовних ігор. Правила наших «мовних ігор» визначають те, як ми бачимо цю реальність, тому що у нас є схильність передбачати за кожним іменником якийсь предмет, який є його значенням, тоді як значення слів визначаються правилами мовних ігор.

Отже Бог — це лише мовна гра певних людей? Він справді існує, але лише як персонаж їхньої мовної гри?

Чи правда, що люди використовують мовні ігри для того, щоб довести існування неіснуючих фактів? Як розпізнати таку хибну гру?

Вітґенштайн вважав, що елементарне речення, є образом факту, а зображуваний реченням факт є його смислом. З допомогою осмисленого речення зображується можливий факт. Цей факт і речення повинні мати одну й ту саму логічну форму. Якщо заданий факт насправді наявний, то речення є істинним, а якщо ні, — то хибним.

Які ж можуть бути приклади істинних та хибних речень?

Про це та багато іншого слухайте у свіжому «Філософському Барабані» про Логіко-філософський трактат Людвіга Вітґенштайна із кандидатами філософських наук Анною Лактіоновою та Кирилом Азархіним.

No Thumbnail

«Капітал» Маркса: насильство заради ілюзій

Грати

Джон Мейнард Кейнс вважав «Капітал» Маркса застарілим підручником з економіки, не тільки помилковим з економічної точки зору, але і позбавленим інтересу і практичного застосування в сучасному світі. Чи дійсно це так? Пригадаємо, що «Капітал» був написаний 149 років тому і навіть тоді цю книжку вважали дуже суперечливою. Чи варто її читати сьогодні в Україні?

Маркс вказував, що при капіталістичному способі виробництва додаткова вартість присвоюється капіталістом у вигляді прибутку, в чому і полягає експлуатація ним робітника. Що ж таке додаткова вартість? Вона виникає тоді, коли робітник вже заробив свою платню за день, але продовжує працювати далі безкоштовно для того, щоб віддати ці додаткові гроші капіталісту. Наприклад, капіталіст платить робітнику 250 гривень за 8 годин праці, але насправді робітник заробляє ці 250 гривень за 6 годин і працює ще дві години задарма, щоб капіталіст міг заробити свої 60 гривень, які він, звісно, робітнику не віддасть. Чесно кажучи, це звучить дивно. Кожен робітник працює за ті гроші, на які погоджується. Якщо йому не подобається платня, він просто шукає собі іншу роботу деінде. Звісно, в СРСР, де вчення Маркса було реалізовано, і зарплата у всіх була майже однакова, нічого особливого знайти було просто неможливо, а вся додаткова вартість йшла на допомогу кубинським революціонерам та виробництво зброї. Не можна заперечувати існування додаткової вартості, але що поганого в тому, що її отримує власник засобів виробництва? Йому ж треба платити податки врешті-решт.

Виробничі відносини є базисом по відношенню до політики, ідеології, релігії, моралі та іншої так званої суспільної надбудови, включно із, наприклад, мистецтвом. Ось це твердження Маркса спричинило появу термінів «буржуазне мистецтво» та «соціалістичний реалізм». Якщо в капіталістичному світі може існувати будь-яке мистецтво, то в комуністичному, яке живе за приписами Марксового «Капітал» — тільки таке, яке рекламує ідеологію Маркса та її локальну реалізацію. Чи є актуальним цей дуалізм базиса та надбудови сьогодні?

“Комуністи вважають зайвим затаювати свої погляди й наміри, — писав Маркс у відомому «Маніфесті Комуністичної Партії», — Вони відкрито заявляють, що їх цілі можуть бути досягнуті тільки шляхом насильницького повалення всього суспільного ладу, що існував досі. Нехай панівні класи тремтять перед комуністичною революцією. Пролетарям нічого втрачати в ній крім своїх кайданів. А здобудуть вони цілий світ». Не схоже, щоби погляди прихильників Маркса у ХХ сторіччі були більш гуманістичними. Здається, «Капітал» — це кривава, жахлива книжка, яка виправдовує масові вбивства застарілими ілюзіями. Чи дійсно вона нам потрібна сьогодні? Цей випуск «Філософського Барабану» присвячений цікавому проекту — перевиданню у новому форматі «Капіталу» Карла Маркса. Про це ми розмовляли із координатором проекту Денисом Потаповим.