Category Archives: Мі-Дієз



За лінком вище ви можете підписатися на стрічку подкастів цієї категорії на ваших гаджетах.

«Те, що в наших філармоніях вважають новою музикою, написано 100 років тому»

Новий випуск програми «Мі-дієз» присвячений академічній музиці першого десятиріччя ХХ століття. Поки довкола вирує Перша світова війна, музика втрачає монументальність, набуває легших інтонацій, але разом із тим позбавляється розважальності.

У творчості композиторів тих часів музикознавці Любові Морозовій знову допомагає розібратися піаніст Євген Громов.

У програмі ви дізнаєтеся:

Скільки триває найкоротший в історії симфонічний твір?
Що спільного у Арнольда Шенберга із Майклом Джексоном і моделями Victoria`s Secret?
Чому найвідоміший твір Ігоря Стравінського починався із довгих репетицій, але закінчився провалом?
Чи може весілля звучати електронно?
Чому Антон Веберн писав твори 3 роки, але весь його доробок можна прослухати за 3 години?

Треклист:

Антон фон Веберн. П’єса №4 (1911) з циклу П’ять п’єс для оркестру, тв.10 (1911/1913). Лондонський симфонічний оркестр. Диригент – П`єр Булез [00:25]
Арнольд Шенберґ «Місячний П`єро» (1912). Фрагменти: «Ніч», «Пісня повішеного», «Обезголовлювання». Івонн Мінтон, сопрано. Диригент – П`єр Булез [08:04]
Ігор Стравінський «Весна священна» (1910 /1913). Частина II «Велика жертва» (фрагмент): Дійство старців — праотців; Великий священний танець (Обраниця). Клівлендський симфонічний оркестр. Диригент – П’єр Булез [08:44]
Ігор Стравінський «Весіллячко» (1912/1923). Картина 2-а «У жениха» (фрагмент). Ансамбль Дмитра Покровского [04:40]
Антон Веберн. П’ять п’єс для оркестру, тв.10 (1911/1913). Лондонський симфонічний оркестр. Диригент – П`єр Булез [06:00]

Сидір Бузина для Громадського радіо

Чи має музика колір?

Новий випуск авторської програми музикознавиця Любов Морозова присвятила синестезії – явищу, коли через музику передається колір. Здатність розпізнавати його у звуках мали чимало видатних людей. Ісаак Ньютон, Мерилін Монро, Вінсент Ван Гог – всі вони були синестетиками.

Свій відтінок мають як твори класичних композиторів, так і відомий хіт «Happy» американського R`n`B-співака Фарелла Вільямса. Втім, сучасну музику залишимо іншим, а самі зануримося в минуле.

У цьому випуску програми «Мі-дієз» ви дізнаєтеся:

Чому Ференц Ліст просив музикантів грати свої твори «трохи блакитніше»?
Як Олександр Скрябін заховав світловий рядок у поемі «Прометей»?
Чому Мікалоюса Чюрльоніса корисно ставити дітям?
Яким чином Олів`є Мессіан відтворював кольорові вітражі звуками?
Як синестезія допомогла Дьордю Лігеті згадати дитинство?

Треклист:

Вадим Холоденко. Блукаючі вогні. 2008 рік. (Ференц Ліст) [04:58]
Володимир Ашкеназі. Темне полум`я. 1914 рік. Запис 2014 року. (Олександр Скрябін) [06:06]
Литовський національний симфонічний оркестр. Диригент – Гінтерас Зюнкевічюс. У лісі. 1901 рік. Запис 2000 року. (Мікалоюс Чюрльоніс) [09:25]
Дженніфер Бейт. Язики полум`я. 1950 рік. Запис 1980 року. (Олів`є Мессіан) [04:38]
Віденський філармонічний оркестр. Диригент – Клаудіо Абадо. Лонтано. 1967 рік. Запис 1988 року. (Дьордь Лігеті) [14:00]

Cидір Бузина для Громадського радіо

Що спільного між Селін Діон і Сергієм Рахманіновим?

Творчість Сергія Рахманінова можна умовно поділити на два періоди: до Жовтневої революції 1917 року та після. Колись плідний композитор і противник царського режиму розчаровується в реальних наслідках революції, емігрує за кордон та робить творчу паузу на 10 років. Із собою Рахманінов бере лише один твір: «Півник» Миколи Римського-Корсакова, що є символічною сатирою на російського царя та його оточення. На батьківщину композитору повернутися не судилося – він помер у США.

Існує думка, що інші музиканти краще виконують твори Сергія Рахманінова, ніж він сам. Тому разом із гостем програми, – піаністом Костянтином Товстухою, – музикознавиця Любов Морозова говорить про долю не лише автора, а й виконавців його музики.

У новому випуску програми «Мі-Дієз» ви також дізнаєтеся:

Який твір Рахманінова найчастіше виконують в музичних навчальних закладах?
Що змусило композитора знову взятися за творчість після 10-річної перерви?
Хто із виконавців Рахманінова грав тільки для себе і репетирував вночі?
Чому композитора разом із його однокласником і колегою-піаністом називали «звірятами»?
На який твір Рахманінова надихнула картина Арнольда Бьокліна та чому він нагадує рух весел?
Звідки в його музиці взявся український слід і східні мотиви?

Треклист:

Сергій Рахманінов. Концерт для фортепіано з оркестром №4. Частина 1 (фрагмент). Виконує Arturo Benedetti Michelangeli та Philarmonia Orchestra. Диригент – Ettore Gracis. Запис 1957 року. [03:30]
Сергій Рахманінов. «Шість музичних моментів». №5 та №2. Виконує Владімір Софроніцкий. Запис 1960 року.  [07:00]
Сергій Рахманінов. «Острів мертвих». Виконує Лондонський філармонічний оркестр. Диригент – Владімір Юровскій. Концертний запис 2004 року.  [06:00]
Сергій Рахманінов. Романс «Полюбила я на печаль свою». Виконують Алла Солєнкова (сопрано) та Марина Слободенюк (фортепіано). Запис 1991 року. [03:53]
Сергій Рахманінов. Варіації на тему Шопена. Виконує Jorge Bolet. Запис 1988 року. [04:20]
Сергій Рахманінов. «Симфонічні танці». Виконує Державний оркестр СРСР. Диригент – Євгєній Свєтланов. Запис 1973 року. [05:00]

Сидір Бузина для Громадського радіо

Яку класичну музику можна слухати в Страсну п`ятницю?

Передвеликодній випуск програми «Мі-дієз» присвячений страстям. Це окремий жанр музики, що бере початок від католицизму і розповідає про муки Ісуса Христа за біблійними Євангеліє. Страсті поєднують у собі звучання хору та оркестру, а отже фактично є праобразом опери. Після XVII століття жанр припав пилом, аж поки ним не зацікавилися композитори 1900-х років.

У розмові музикознавці Любові Морозової із постійною гостею програми, Ольгою Приходько, ви дізнаєтеся:

Чому страсті Іоганна Себастьяна Баха складалися з 78 частин?
Хто відродив жанр у ХХ столітті?
Як проект «Страсті-2000» об`єднав композиторів із Росії, Німеччини, Китаю та Аргентини?
Який композитор виразив сумнів, що Ісус мав світлий колір шкіри?
Що буде, якщо під час виконання страстей на сцену виплеснути воду?

Треклист:

Йоган Себастьян Бах. Страсті за Матеєм. Арія альта «Erbarme dich, mein Gott». Winer Sängerknaben, Arnold Schoenberg Chor, Concentus Musicus Wien. Диригент – Nikolaus Harnoncourt.
Кшиштоф Пендерецький. Страсті за Лукою. Stabat Mater. Chor des Bayerisvchen Rundfunks, Munchner Rundfunkorchester. Диригент – Krzysztof Penderecki.
Софія Губайдуліна. Страсті за Іоанном. Das Wort. Radio-Sinfonieorchester Stuttgart des SWR, Kammerchor der Musikhochschule Trossingen. Диригент – Helmuth Rilling.
Освальдо Голіхов. Страсті за Марком (початковий фрагмент). Schola Cantorum de Caracas, Orquesta la Pasión, Cantoría Alberto Grau. Диригент – María Guinand.
Тан Дун. Водні страсті за Матеєм. Water and Resurrection. Berlin RIAS Chamber Chorus, David Sheppard (Electronics). Диригент – Tan Dun.

Сидір Бузина для Громадського радіо

Як революція вплинула на російських композиторів?

У новому випуску програми «Мі-дієз» ведуча робить огляд творчості найголовніших російських композиторів початку минулого століття. Не в останню чергу на них вплинули революційні події в країні 1905-1907 рр.

У випуску ви дізнаєтеся:

Чому російські казки в музичній інтерпретації Константіна Лядова – не для дітей?
Чому опера Ніколая Рімського-Корсакова «Кащєй Безсмертний» була реакцією на політичні події в країні?
Що об`єднувало Ігоря Стравінського та Україну, а також який з його творів вважався втраченим протягом ста років?
Як Сєрґєй Рахманінов продовжує традицію салонної музики ХІХ століття і яким чином йому вдавалося охопити аж 12 клавіш однією рукою?
Як Алєксандру Скрябіну вдалося розібрати звук на складові до виникнення спеціальних комп’ютерних програм?

Треклист:

Костянтин Лядов. Чарівне озеро. Orchestra dell’Academia Nazionale di Santa Cecilia, Roma. Диригент – Antonio Pappano. Запис 2009 року.

Ніколай Римський-Корсаков. Опера «Кащєй Безсмертний». Сцена сніжної хуртовини. Оркестр Большого театру. Диригент – Андрєй Чистяков. Запис 1991 року.

Ігор Стравінський. Фейєрверк. Lucerne Festival Orchestra. Диригент – Riccardo Chailly. Запис 2018 року.

Ігор Стравінський. Поховальна пісня. Lucerne Festival Orchestra. Диригент – Riccardo Chailly. Запис 2018 року.

Сєрґєй Рахманінов. Концерт для фортепіано з оркестром №3. 3 частина. Yuja Wang (фортепіано). Simon Bolivar Symphony Orchestra of Venezuela. Диригент – Gustavo Dudamel. Запис 2013 року.

Алєксандр Скрябін. Прометей. The Philadelphia Orchestra. Диригент – Riccardo Muti. Дмітрій Алєксєєв (фортепіано). Запис кінця 80-х років XX століття.

Сидір Бузина для Громадського радіо

Мистецтво напівпедалі та чвертьпедалі напівімпресіоніста та чвертьавангардиста Клода Дебюссі

У новому випуску програми «Мі-дієз» музикознавиця Любов Морозова розповідає про Клода Дебюссі – француза, якого називають одним із основоположників музичного імпресіонізму. А гість студії, – піаніст Євген Громов, – вважає, що імпресіоністом він насправді ніколи й не був. Так чи інакше, на стиль композитора вплинуло французьке бароко та твори росіянина Модеста Мусоргського.

У програмі ви також дізнаєтеся:

На що Дебюссі надихнуло споглядання ріки Сени вночі?
Чи можна грати музику французького композитора ногами?
Чому він присвячував свої твори старовинній Іспанії та віршу «проклятого поета» Франсуа Війона?
Як звучить етюд для восьми пальців?
Чи може колискова бути героїчною?

Треклист:

Сарабанда з сюїти «Для фортепіано» (в оркестровці Моріса Равеля). Виконує Ольстерський оркестр, диригент – Ян-Паскаль Тортелье.
«Хмари» з симфонічного триптиху «Ноктюрни». Виконує Клівлендський оркестр, диригент – П’єр Булез.
«Із зошита ескізів». Виконує Клод Дебюссі (запис, зроблений композитором у 1913 році на механічному фортепіано Welte-Mignon, перенесений на CD у 2000 році).
«Ранок святкового дня» з циклу «Іберія» оркестрового триптиху «Образи». Виконує Клівлендський оркестр, диригент – П’єр Булез.
Балада №2 з циклу «3 балади Франсуа Війона». Виконує Елісон Хаглі (сопрано) у супроводі Клівлендського оркестру, диригент – П’єр Булез.
Етюд для восьми пальців з циклу Етюдів для фортепіано. Виконує Пол Джакобс (фортепіано).
«У білому та чорному» для двох фортепіано. Частина друга. Виконують Массіміліано Дамеріні та Марко Рапетті (фортепіано).
«Різдво дітей, позбавлених домівки». Виконують Еллі Амелінг (сопрано) та Долтон Болдвін (фортепіано).

Сидір Бузина для Громадського радіо

Засушені ембріони, музика меблів та інша дивина у творах Еріка Саті

Музикознавиця Любов Морозова продовжує розповідати про видатних композиторів межі XIX-XX столітть, які суттєво вплинули на становлення академічної музики наступних ста років. Цього разу мова йде про Еріка Саті – недооціненого автора, якого в Україні виконують доволі рідко. Гість студії: Дмитро Радзецький – гітарист, композитор і просто сміливець, який наважився зіграти твори Еріка Саті.

У програмі ви також дізнаєтеся:

Як звучить морський огірок?
Чому Саті іронізував з Вагнера?
Навіщо композитор написав нецензурного листа своєму критику і скільки часу він провів за це у в`язниці?
Що буде, якщо виконати один твір Саті 840 разів поспіль?
Навіщо грати в бадмінтон у філармонії?
Яким чином Ерік Саті вплинув на Брайана Іно, – одного з головних електронних та рок-музикантів ХХ століття, – та Стіва Хеккета – гітариста британського прог-рок-гурту Genesis?

Треклист:

Ерік Саті — Gnossienne #4. Джон (флейта) і Стів Хекетт (гітара)
Ерік Саті — Засушені ембріони. (Частина 1: Голотурія; Частина 3: Подофтальнма). Діна Писаренко (фортепіано).
Ерік Саті — Передостанні думки. Генадій Рождественський (фортепіано, голос).
Ерік Саті — П’ять гримас для «Сна у літню ніч». Оркестр Armonia Ludus (диригент – Міхеїл Менабде).
Ерік Саті — Vexation. Боян Горішек (фортепіано).
Ерік Саті — Музика меблів. Звукові плитки. Оркестр Armonia Ludus (диригент – Міхеїл Менабде).
Ерік Саті — Музика до фільму «Антракт». Фрагмент. Оркестр Armonia Ludus (диригент – Міхеїл Менабде).
Сидір Бузина для Громадського радіо

Що спільного між Елвісом Преслі, Deep Purple та Ріхардом Штраусом?

XX століття – це зірковий час композиторів-винахідників, але — тссс! — безліч ідей, які вони розвивали, придумали раніше. Щоби розставити усі крапки над «і» та всі дієзи при ключі, ми розпочинаємо новий радіокурс з історії класичної музики XX століття з розповіді про революційні п’єси кінця ХІХ століття. Належали вони композиторам, які індиферентно ставилися до будь-яких революцій – Еріку Саті, Клоду Дебюссі, Морісу Равелю, Густаву Малеру та Ріхарду Штраусу. Із програми ви також дізнаєтеся:

Кого з тогочасних композиторів можна назвати «хіпстером ХІХ століття»?
Звідки в маніфесті музичного імпресіонізму взялася еротика?
Як примусити персонажів картин Дієго Веласкеса танцювати придворні танці XVI століття?
Чи існує натхнення за розкладом?
Чому композитор Густав Малер став одним з найжаданіших гостей на канапі Фройда?

Треклист:

Фредерік Шопен. Етюд ор.10 №12 до мінор «Революційний» (1831). Виконує Франсуа Рене Дюшабль (фортепіано)
Ерік Саті. «Запрошення» з циклу «Арії, від яких всі втечуть» (1897). Виконує Хокон Естбьо (фортепіано)
Клод Дебюссі. Прелюдія до пополудневого відпочинку фавна (1894). Виконує оркестр Anima Eterna Brugge. Диригент – Йос Ван Іммерсель
Моріс Равель. Павана на смерть інфанти (1899). Виконує Святослав Ріхтер (фортепіано)
Ріхард Штраус. «Передмова, або Схід» з симфонічної поеми «Так казав Заратустра» (1896). Виконує Чиказький симфонічний оркестр. Диригент – П’єр Булез
Густав Малер. Адажієто з Симфонії №5 (1902). Виконує Чиказький симфонічний оркестр. Диригент – Даніель Баренбойм

Сидір Бузина для Громадського радіо

Батл: Валентин Сильвестров vs. Сальваторе Шарріно

Вони сховалися від світу заради творчості. Вони знаходять натхнення у стихії води. Вони приділяють особливу увагу тиші і вважають, що вона теж може творити музику. Вони – це українець Валентин Сильвестров та італієць Сальваторе Шарріно.

Що ще об`єднує творчість двох композиторів, дізнаєтеся у новому випуску програми «Мі-дієз».

Треклист

Singin’ in the Rain. 0:28
Sciarrino – Anamorphosi. 2:39
Фрідерік Шопен. Вальс-мазурка (частина 2). Валентин Сильвестров 1:59
Йоганн Себастьян Бах. Kyrie. Сальваторе Шарріно 1:54
Два диалога с послесловием. Свадебный вальс 5:17
Ріхард Вагнер. Постлюдія. Валентин Сильвестров 2:43
Два диалога с послесловием. Утренняя серенада 2:27
Ніколо Паганіні. Каприс №1. Франк Пітер Ціммерман 1:43
Barbara Luneburg – The-Refined 1:47
Valentin Silvestrov – Тихі пісні 4:54
Canzona di ringraziamento – (Salvatore Sciarrino) 5:49

Сидір Бузина для Громадського радіо

Як хор співає історії жахів, «Марсельєзу» та «Алісу в Країні чудес»

Музикознавиця Любов Морозова і хорова диригентка Ольга Приходько вдруге зустрілися в програмі «Мі-дієз», аби знову поговорити про хорову музику. Цього разу вони зруйнують стереотип про те, що хор може співати лише церковні пісні.

Фрагменти з «Грози» Антоніо Вівальді, пророцтва Леонардо Да Вінчі, крики на вулицях Лондона – у найкращій хоровій музиці ХХ століття від «Громадського радіо»!

Треклист:Клаудіо Монтеверді – Мадригал Дьордь Лігеті – «Омаровий кадриль» (5-й фрагмент з Nonesense Madrigals)Мадригал у виконанні The King`s SingersДьордь Лігеті – Мадригал з фрагментом «Грози» Антоніо ВівальдіBeat Furrer – Enigma
Luciano Berio – Cries Of LondonКарлгайнц Штокгаузен – «Настрій»Сидір Бузина для Громадського радіо