Відповідальність за брехню в деклараціях можуть пом’якшити, — Красносільска

Громадська Хвиля Громадське радіо Канали Новини Політика Суспільство

Відповідальність за брехню в деклараціях можуть пом’якшити, — Красносільска

Posted By Громадське Радіо

12342362_1058938244137985_590501244545305652_n.jpg

Анастасія КрасносільськаАвторські права: Світлина зі сторінки у Facebook

Експертка Центру протидії корупції Анастасія Красносільська у студії «Громадського радіо» розповіла про повноцінний запуск системи електронного декларування — одного з головних зобов’язань України для отримання безвізового режиму з Європейським Союзом та траншу МВФ.

Наталя Соколенко: Цього разу, на відміну від 15 серпня, вийде запустити систему?

Анастасія Красносільська: Ми сумнівалися. Але тепер можна чітко констатувати, що система дійсно запрацює 31 серпня о 23:59. Відповідно, вона отримала всю необхідну атестацію, через яку не змогла запрацювати попереднього разу. Запуск системи у повноцінну експлуатацію означає, що ми знову будемо бачити у публічному доступі сайт Національного агентства із запобігання корупції з реєстром декларацій, і державні службовці, чиновники, прокурори, судді, депутати знову муситимуть подавати свої декларації.

Наталя Соколенко: Чому європейці вимагають від нас запровадження системи електронного декларування? Чому це одна з головних вимог отримання Україною безвізового режиму і траншу МВФ?

Анастасія Красносільська: По-перше, європейці вимагають, тому що Україна погодилась це зробити, це наше зобов’язання. Ідея електронного декларування не тільки в тому, щоб чиновники оприлюднили інформацію про свої активи і не тільки в тому, щоб ми могли це побачити. Ідея в тому, що разом із е-декларуванням запускається кримінальна відповідальність за декларування неправдивої інформації. Відповідно, державний службовець постає перед незручним вибором: або все задекларувати, але тоді багато хто ризикує понести кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, яке розслідуватиме НАБУ, або не задекларувати все, але коли це виявлять — знову ж таки НАБУ займеться цією справою.

Наталя Соколенко: Третій вихід — звільнитися з посади?

Анастасія Красносільська: Так. Але ми бачимо, що насправді політики не ідуть таким шляхом. Для них третій вихід — це «вбити» компонент кримінальної відповідальності за незаконні статки. Їх лякає не стільки публічність їх активів, скільки перспектива невідворотності відповідальності за корупцію.

Євген Павлюковський: Вже лунала інформація, що закон, який передбачає відповідальність, буде переглянутий. За період з 15 серпня по 1 вересня певна кількість декларацій вже була подана (близько 50-70 декларацій). Що буде з тими посадовцями, які їх вже туди подали?

Анастасія Красносільська: Чи змирився остаточно український політикум з невідворотністю електронного декларуванні і відповідальності за незаконні статки? Ні. Ми думаємо, що рішення запустити систему е-декларування стало можливим тільки тому, що політики вже домовилися, як вони будуть вбивати цю систему і скусовувати кримінальну відповідальність після того, як вони отримають транш МВФ. І тут є насправді безліч варіантів. По-перше, Конституційний суд має конституційне подання колишніх депутатів-регіоналів щодо низки ключових положень законів, які регулюють електронне декларування. Зокрема, депутати просять Конституційний суд скасувати кримінальну відповідальність за неправдиву інформацію в деклараціях.

Інший варіант, яким можуть скористатися депутати, — просто внести зміни до закону. За період з 15 серпня по 1 вересня ми почули, що частина політичної еліти, говорить про необхідність внесення змін у закон про запобігання корупції, про звуження предмету декларування, про закриття частини інформації з декларації для публічного доступу. Це означає, що нас поступово готують до того, що закон про запобігання корупції і, відповідно, Кримінальний кодекс зазнають змін, і першою з них може бути скасування кримінальної відповідальності.

Наталя Соколенко: Так, можливо, МВФ і Європейському Союзу треба відкласти рішення про надання траншу і безвізового режиму?

Анастасія Красносільська: МВФ, до речі, як показала практика, дуже прицільно стежить за ситуацією.

Рішення президента запустити систему з 1 вересня у повному обсязі стало можливим, виключно тому, що МВФ прислав жорсткого листа, у якому вказав, що тестова система не є виконанням зобов’язання України і, відповідно, не принесе Україні наступного траншу.

На вересень у депутатів точно зав’язані руки, Рада МВФ насправді раніше, ніж у кінці вересня не збереться. Але строк для подання декларацій — кінець жовтня, і тут може активізуватися Конституційний суд. Треба пам’ятати, що місія МВФ може так само відвідати Україну у жовтні. З негативною динамікою курсу гривні, Україні може знадобитися і другий транш МВФ у цьому році. І претендувати на нього, фактично, згорнувши систему електронного декларування, буде дуже непросто.

Наталя Соколенко: Що система електронного декларування дала у європейських країнах?

Анастасія Красносільська: Насправді небагато де є така глибока система електронного декларування, але треба пам’ятати, що і небагато де є такий рівень корупції, співмірний з Україною. Цілком зрозумілим є прагнення Європи навіть насильницьким шляхом подолати велику політичну корупцію в Україні, бо Європа, МВФ, США дають насправді величезні гроші Україні. Для Європи це економія витрат на утриманні України.

Наталя Соколенко: Складається враження, що українські політики почнуть думати про те, як добре було співпрацювати з Росією і отримувати гроші. Є такі коливання, до речі?

Анастасія Красносільська: Янукович також колись так подумав і закінчив дуже погано.

Євген Павлюковський: Давайте поговоримо про безпеку системи. На вашу думку, наявність сертифікату убезпечує у певній мірі від зламів і втручань у систему, чи це лише формальність і система від 15 серпня нічим не відрізняється від нинішньої і не стала більш захищеною?

Анастасія Красносільська: У тестовому режимі система пропрацювала більше тижня. Ми знаємо від розробника, що система вже мала 230 000 хакерських атак, але вистояла. Хоча, коли панам Виннику і Геращенку знадобилося сфальсифікувати злам системи, вони не знайшли для цього ніякої програмної проблеми і змушені були сфальсифікувати електронний цифровий підпис. Те, що вони зробили, по-суті, рівносильно фальсифікації паспорту пана Рябошапка, для того щоб від його імені щось зробити. система нормально функціонувала станом і на 15 серпня. Нам досі державна служба спеціального зв’язку не сказала, що конкретно вони зробили з програмним забезпеченням системи. Вони сказали, що врахували і виправили проблеми, які були визначені у висновку, який і досі знаходиться під грифом ДСК. Президент заявив, що система була кардинально перероблена, але інформація, яка в нас є, ні про яку кардинальну переробку не говорить.

Євген Павлюковський: Тобто гарантії, що хтось не зможе отримати чийсь інший цифровий підпис, по-суті, немає?

Анастасія Красносільська: Так, але це питання не до системи декларування, а до державного органу української спеціальної системи, який видав, фактично, фальшивий ключ для вчинення злочину. Атестат КСЗІ не зробив систему більш захищеною. Це просто папірець, який надає декларації юридичної ваги у системі. І отримати його можна було ще 15 серпня, якби на те була політична воля.

Read More
  • Коментарі Вимкнено до Відповідальність за брехню в деклараціях можуть пом’якшити, — Красносільска
  • just now
Першого вересня Білосток входить в «Інший вимір»

Канали Культура Польське Радіо

Першого вересня Білосток входить в «Інший вимір»

Posted By Polskie Radio S.A.

Цьогорічне гасло фестивалю – різноманітність

Read More
Попереду зміни з візами, КПП та авіасполученнями

Економіка Канали Польське Радіо

Попереду зміни з візами, КПП та авіасполученнями

Posted By Polskie Radio S.A.

З конференції «Проблематика особового руху між Польщею та Україною»

Read More
“Українське Незалежне Радіо” Середа 8.31.2016

Ukrainian Independent Radio Канали

“Українське Незалежне Радіо” Середа 8.31.2016

Posted By Ukrainian Independent Radio

Аудіозапис ефіру "Українського Незалежного Радіо".

“Українське Незалежне Радіо” Середа 8.31.2016 by UkrainianIndependentRadio

Read More
Сім’я Карімова почувається в небезпеці, — Олексій Кафтан

Громадська Хвиля Громадське радіо Канали Новини Політика Суспільство

Сім’я Карімова почувається в небезпеці, — Олексій Кафтан

Posted By Громадське Радіо

У студії «Громадського радіо» — журналіст-міжнародник Олексій Кафтан.

Тетяна Трощинська: На офіційному сайті президента Узбекистану повідомляють, що він зараз знаходиться на стаціонарному лікуванні. Разом з тим, в Інстаграмі його дочки Лоли є прохання про конфіденційність і повідомлення про те, що у Іслама Карімова був крововилив. Олексію, що за цим стоїть?

Олексій Кафтан: Повідомлення про важку недугу президента Карімова звучали протягом останніх років. Його слабкий стан здоров’я не був ні для кого таємницею. Інформація на сайті президента, схоже, не оновлювалась ще з минулого тижня. Повідомлення в Інстаграмі Лоли Карімової — найцікавіший момент. Якщо публічна особа на своїй сторінці пише подібні повідомлення, це інформація по секрету всьому світу. Вочевидь, Лола на момент написання посту знала, що стан її батька є вкрай важким. Навіть якщо про смерть тоді ще не йшлося, очевидно, вона почувалася в небезпеці і в такий спосіб намагалась зіграти на випередження з тим, щоб цю небезпеку зменшити.

Парад і урочистості на День Незалежності Узбекистану буде скасовано. Це теж не є прямим свідченням смерті президента, але це є вагомим аргументом на підтримку версії про те, що його не стало.

Тетяна Трощинська: Чому сім’я Карімова почувається в небезпеці?

Олексій Кафтан: Модель управління, яку за 27 років свого перебування при владі вибудував Карімов, була настільки заточена під нього, що було годі думати про якусь цивілізовану модель передачі влади. За цих обставин почалась реальна боротьба за владу між кількома групами впливів. Природно, що Лола стала на якийсь бік у цій грі.

Вирісши в самаркандському дитячому будинку, Карімов не був представником самаркандського клану, так само, як не був представником жодного з 6 кланів. Це дало змогу Москві привезти до влади в Узбекистані незаангажовану людину. Карімов дуже добре скористався моментом і розіграв партію в такий спосіб, що не належачи до жодної з груп впливу, він став над ситуацією, а потім одноосібно взяв відповідальність за все, що відбувається у країні. Попри те, що Узбекистан має всі ознаки демократичної держави, ні для кого не було таємницею, що це одна з найбільш тоталітарних країн у цій частині світу.

Василь Шандро: Узбекистан став автономним у прийнятті рішень чи Кремль впливав на рішення Карімова?

Олексій Кафтан: Тут я би провів паралель між Карімовим і Йосипом Брозом Тіто.

Що той, що то, будучи напівкровками, приклалися до формування націоналізму титульної нації. Кожен з них сформував свою модель розвитку держави. І той, і той не боялися йти на конфлікти з умовною метрополією Москви. І той, і той зуміли розбудувати найпотужнішу і найчисельнішу армію в регіоні. Наслідки смерті що того, що того будуть значними, якщо не сказати глобальними.

Тетяна Трощинська: Говорячи про глобальність, ви маєте на увазі дезінтеграцію регіону?

Олексій Кафтан: Стабільність Узбекистану забезпечувалась дуже жорсткою системою управління. Конкуренція кланів, яку Карімову вдалося спрямувати в політичне русло, так само є дуже жорсткою. Якщо не буде досягнуто нового консенсусу, все це випливе назовні. Фактично, зі смертю Карімова закінчився консенсус між кланами. Все це викликає значне напруження, а можна згадати ще й сусідній Афганістан, в якому також є значна узбецька діаспора.

Узбекистан — найчисельніша і наймолодша нація в регіоні — така собі юність і радикалізм.

Василь Шандро: Тобто ми можемо говорити про таке поняття, як узбецький націоналізм?

Олексій Кафтан: Узбецької нації наразі не існує, адже долинний поділ й ізольований спосіб життя деяких громад спричинили значні відмінності між ними.

У Туркменістані, наприклад, смерть Туркменбаши призвела до появи нового Туркменбаши. Проте, думаю, в Узбекистані все буде набагато важче, складніше і трагічніше.

Тетяна Трощинська: Що собою являє нинішнє узбецьке суспільство?

Олексій Кафтан: Воно в дуже дивний спосіб поєднує модерний спосіб життя еліт і рабське становище переважної більшості населення. Тут Середньовіччя є Середньовіччям.

Василь Шандро: Ці клани мають якісь геополітичні напрямки?

Олексій Кафтан: Говорити про якого-небудь штибу інтеграцію за часів Карімова було неможливо, адже для нього участь у будь-яких інтеграційних проектах була тактичною грою.

Василь Шандро: Карімов не був людиною Москви?

Олексій Кафтан: Він був поставлений Москвою у 1989 році, проте в наші часи він був сам по собі. Багато чого тут пояснюється географічно мапою — немає спільного кордону з Росією.

Василь Шандро: У Киргизстана також немає спільного з Росією кордону.

Олексій Кафтан: Киргизстан є країною, в якій стикаються інтереси щонайменше трьох гравців і це тримає певну рівновагу. Ташкент також намагався тримати рівновагу, але це була дистанційна багатовекторність.

Що стосується потенційних кандидатів на роль наступника, віце-премьер Рустам Азімов чомусь характеризується як прозахідний політик. Натомість фаворит цих перегонів прем’єр-міністр Узбекистану і голова Служби нацбезпеки характеризуються як проросійські політики. За Карімова проросійський чи прозахідний — це такі фігури мови, про які не можна було говорити серйозно. Все вирішувала одна людина. Як все повернеться далі? Я не знаю, тут треба говорити про те, хто кому і що зможе запропонувати. Велика гра почалася, коли Карімов опинився в лікарні.

Василь Шандро: Як нам реагувати на ці події?

Олексій Кафтан: Навряд чи ми зможемо якось втрутитися, але тут слід пам’ятати про те, що це ще один виклик Москві. Те, що зараз відбувається в Узбекистані — виклик регіональній безпеці.

Read More
  • Коментарі Вимкнено до Сім’я Карімова почувається в небезпеці, — Олексій Кафтан
  • 21 hours ago
За робочу зміну на шахті жінки пересувають вантажі до 40 кг, — Левицька

Громадська Хвиля Громадське радіо Канали Новини Політика Суспільство

За робочу зміну на шахті жінки пересувають вантажі до 40 кг, — Левицька

Posted By Громадське Радіо

levycka_natalya_0.jpg

Наталя Левицька Авторські права: «Громадське радіо»

У студії «Громадського радіо» — заступниця голови НПГУ Наталя Левицька.

Наталя Левицька: Зараз відбувається виставка «Перемоги переможених». Там є фотографії жінок, що працюють на шахтах. Хоча законодавство України забороняє роботу жінок під землею, жінки працюють машиністками підйому, прибиральницями або машиністками конвеєрних установок, також вони працюють на вибірці породи. Це важкі і шкідливі умови праці. Фактори ризику, з якими зіштовхуються жінки на цій роботі — це пил, вібрації і шум. Все це негативно впливає на здоров’я жінки. Не маючи можливості працювати на іншій роботі, жінки змушені йти працювати у шахти, щоб заробити гроші і утримувати себе і свої родини.

Василь Шандро: Тобто це робота, яку обирають виключно за відсутності альтернативи?

Наталя Левицька: Шахти побудовані як містоутворюючі підприємства. Окрім шахт у більшості містечок Донбасу або західної України більше немає роботи. Саме тому, не бачачи іншої можливості працевлаштування, жінки йдуть саме на шахти.

Тетяна Трощинська: Чи позначається шкідливість цієї роботи на статусі жінок, що працюють на шахтах? Чи мають вони право на якісь пільги або безкоштовну медичну допомогу?

Наталя Левицька: Більшість шахтарок, з якими ми спілкувались, говорили, що вони пішли на цю роботу, аби мати можливість піти на пенсію достроково. Якщо до 2016 року жінки, що працюють у шкідливих умовах, мали право піти на пенсію у 45 років, то вже з цього року вони можуть піти на пенсію з 50 років. Це попри те, що умови праці не змінились. Ці шкідливі фактори позначаються на здоров’ї жінок і, я думаю, що уряду варто звернути увагу на забезпечення безпечних умов праці жінок на шахтах.

Тетяна Трощинська: Що робить профспілка для того, щоб нагадати уряду про це?

Наталя Левицька: Незалежна профспілка гірників України постійно нагадує уряду про проблеми, що існують у вугільній галузі. 6 вересня об 11 годині під Верховною Радою ми зробимо це черговий раз, тому запрошуємо усіх підтримати нас у цьому.

Василь Шандро: Чого стосувався захід, з якого ви прийшли до нас на ефір?

Наталя Левицька: На цьому заході я зачитувала інформаційну доповідь «Жінки на шахті: чи завжди жінкам було заборонено працювати на шкідливих умовах?». Я була здивована тим, що захід відвідало багато молодих людей, яких цікавило, як працюють жінки на шахтах. Я намагалась надати інформацію не тільки про те, як це було раніше. Я намагалась розповісти історії жінок, пояснити, чому вони пішли працювати на шахту і охарактеризувати їхні проблеми.

На жаль, жінкам, які зараз працюють на Львівській вугільній компанії, постійно не виплачують заробітну плату. Вони змушені вибивати свої гроші, зароблені важкою працею.

Василь Шандро: Це стосується всієї галузі чи тільки жінок?

Наталя Левицька: Це стосується всієї галузі.

Василь Шандро: Тобто з точки зору закону така робота жінок є нелегітимною?

Наталя Левицька: Законодавство забороняє працювати жінкам на підземних роботах.

Василь Шандро: Тобто жінки з бурами не працюють?

Наталя Левицька: З бурами — ні, але вони дроблять породу або перевозять вантажі. Законодавство говорить про те, що жінка протягом робочої зміни на шахті може переміщати вантажі до 10 кг. Фактично, жінки пересувають вантажі до 40 кг.

Тетяна Трощинська: Чи працюють жінки на нелегальних шахтах, які називають копанками?

Наталя Левицька: Копанки були на тій території Донбасу, яка зараз є окупованою. Жінки працювали на копанках, але зараз складно сказати, що там відбувається. До 2014 року в Україні було 150 шахт, з них 90 державних. Зараз у підпорядкуванні українські владі знаходиться 35 державних шахт, інші шахти опинились на окупованих територія. На жаль, більшість з цих підприємств не працюють, або є зруйнованими. У своїй доповіді я говорила про те, що відбувається на підприємствах підконтрольних українській владі.

Василь Шандро: В чому специфіка окремого жіночого шахтарського руху? Фізична підготовка жінки може бути не гіршою за фізичну підготовку чоловіка.

Наталя Левицька: Згідно з законодавством, всі ми є рівними і наші права є рівними, але у жінок дещо інші фізіологічні можливості. Я думаю, що жінка не зможе добувати вугілля. Вона має захищати свою материнську функцію. Законодавство і міжнародні норми опікуються тим, щоб жінка мала можливість народжувати дітей.

Жінкам, що працюють на шахтах по видобутку залізної руди, законодавство дозволяє працювати безпосередньо у шахтах. Там дещо інше виробництво, але жінка має свідомо обирати професію і розуміти, які ризики з нею будуть пов’язані.

Тетяна Трощинська: Що, на вашу думку, є першочерговим у захисті прав жінок, що працюють на шахтах?

Наталя Левицька: Першочерговим є право на своєчасну виплату заробітної плати. Не важливо хто ти, жінка або чоловік, якщо ти працюєш, ти маєш вчасно отримувати зарплату.

Тетяна Трощинська: Чи є якась відмінність між державними і приватними шахтами?

Наталя Левицька: Приватні шахти у нас є в Павлограді. Проблема з виплатою зарплати є, в основному, на державних підприємствах. На приватних шахтах зарплату намагаються виплачувати своєчасно.

Василь Шандро: З чим це пов’язано? Приватний власних більш зацікавлений у тому, щоб люди добре працювали?

Наталя Левицька: Я думаю, приватний власник розуміє, що люди, які несвоєчасно отримують зарплату, не будуть ефективними і продуктивними. Разом з тим, на приватних шахтах люди працюють більш інтенсивно.

Питання охорони праці дуже актуальне на державних шахтах. На колегії, присвяченій охороні праці, представник Державної рятувальної служби сказав, що вони не можуть надати гарантію того, що шахтарі, які спускаються в шахту, зможуть піднятися назад. Держава має приділити увагу питанням охорони праці на вугільних підприємствах.

Тетяна Трощинська: Є думки про те, що шахтарів використовують різні політичні сили, приводячи їх до стін Верховної Ради. Що ви на це скажете?

Наталя Левицька: Людина, яка працювала на шахті і бачила ці умови, так не буде говорити. Люди вже не можуть мовчати. Вони самі виходять відстоювати свої права.

Василь Шандро: Наскільки держава готова відмовитись від частини шахт і створити альтернативу?

Наталя Левицька: Політика нашого уряду полягає у тому, щоб закрити шахти, а людей перекваліфікувати. Давайте будемо чесними. Більшість шахт, які пропонують закрити, знаходяться у сірій зоні. Куди йти людям, які позбавляться роботи і зарплатні? До питання закриття шахт треба підходити дуже ретельно. В нас є 35 шахт, 5 з яких вже не можуть працювати. Інші шахти потребують підтримки. Рішення по кожному підприємству треба приймати окремо, адже за кожною шахтою стоять люди, а за ними — їхні сім’ї.

Василь Шандро: Якою думки шахтарки про власну роботу?

Наталя Левицька: Більшість жінок вважають свою роботу дуже небезпечною і шкідливою, але ця робота дає їм можливість заробити, оскільки іншої роботи вони не бачили.

Read More
  • Коментарі Вимкнено до За робочу зміну на шахті жінки пересувають вантажі до 40 кг, — Левицька
  • 21 hours ago
Правець та інші хвороби, від яких мають отримати щеплення дорослі

Громадська Хвиля Громадське радіо Канали Новини Політика Суспільство

Правець та інші хвороби, від яких мають отримати щеплення дорослі

Posted By Громадське Радіо

bulavinova_kateryna_0.jpg

Катерина БулавіноваАвторські права: «Громадське радіо»

У Львові​ ​в​ ​складному​ ​стані​ ​в​ ​реанімації знаходиться дитина, що захворіла​ ​на​ ​правець.​ ​Її​ ​не​ ​було​ ​щеплено​ ​за​ ​рішенням батьків. Про необхідність щеплення говоримо з лікарем і експертом ЮНІСЕФ Катерина Булавіновою.

Тетяна Трощинська: Наскільки те, що дитина не щеплена, призводить до подібних речей?

Катерина Булавінова: На самом деле, это достаточно редкое заболевание, в особенности, в тех странах, где высокий охват прививками. Заболеть может любой человек в любой стране, если он не привит. Это та ситуация, в которой вы не можете рассчитывать на коллективный иммунитет. Человек должен сам себя защитить. Это можно сравнить с тем, пристегиваетесь ли вы в машине или нет.

К сожалению, этот ребенок не был привит вообще. Таким было решение его родителей. На данный момент ребенок находится между жизнью и смертью и мы очень надеемся на то, что он выживет.

Такие случаи в Украине бывают, но не во всех регионах. Все зависит от того, насколько земля заражена столбнячными спорами. Я, как доктор, никогда не сталкивалась со столбняком сама, только видела фотографии пациентов коллег. 

Тетяна Трощинська: Наскільки це небезпечне захворювання?

Катерина Булавінова: Смертельно опасное.

Шанс летального исхода при столбняке — 50 %.

Василь Шандро: Щеплення обов’язкові?

Катерина Булавінова: Обязательны не только для детей, но и для взрослых. Взрослые должны прививаться каждые 10 лет за счет государства. Сейчас мы закупили вакцины, содержащие столбнячный компонент. Мы убедительно просим всех детей и взрослых привиться от столбняка, поскольку ежегодно от этой болезни умирают люди. Конечно, не массово, но для меня любая предотвратимая смерть является трагедией. Кроме того, есть вакцина, которая содержит в себе дифтерию, столбняк и ацеллюлярный коклюшный компонент. Если вы, как взрослый, делаете выбор, как вам прививаться от столбняка, то вы можете привиться от дифтерии и столбняка или от дифтерии, столбняка и коклюша.

Обычно врачи реагирую на такие запросы положительно или слегка удивленно. Я не слышала о том, что кому-то отказали, как это бывает в случае с гепатитом B.

Тетяна Трощинська: В чому проблема у випадку з гепатитом B?

Катерина Булавінова: Вакцина от гепатита B зашла в начале 2000-х. Дело в том, что она зашла без какой-то специфической информационной компании для людей и образовательной кампании для врачей.

Приведу пример. Доктор Светлана Томенко, которая живет в городе Косив, настолько разобралась в этом вопросе, что у них стояла очередь на прививку от гепатита B. Как только люди разбираются в этом вопросе, они делают прививки.

Василь Шандро: Як можна заразитися на правець?

Катерина Булавінова: Стандартный случай — поцарапался. Речь идет не только о вакцинах. Многие слышали о сыворотках и иммуноглобулинах. Если человек получил сильную травму или уже заболел, то он нуждается не только в вакцине, но и в сыворотке. Эти сыворотки не закупаются государством на национальном уровне. Их должна финансировать местная власть. Проблема в том, что многие из них не зарегистрированы в Украине. Это нужно урегулировать на политическом уровне — эти продукты нужны нам для спасения людей, мы знаем, что они не будут зарегистрированы, потому что нет такого коммерческого интереса, но они нам все-равно нужны и мы хотим ими пользоваться.

Взрослых людей, которые делали прививки от столбняка в последние несколько лет очень мало. Кроме того, вакцин от столбняка не было несколько лет. Что касается детей, противостолбнячный компонент входит в первичный вакцинальный комплекс, который ребенок получает в первый год жизни. С этими вакцинами также были перебои. Сейчас мы, как ЮНИСЕФ, закупили эти вакцины по просьбе Минздрава, то есть вакцины есть.

Тетяна Трощинська: Дітям від 10 років, яким не робили повторне щеплення, теж потрібно це зробити?

Катерина Булавінова: Дорогие родители, заведите паспорт вакцинации для себя и для детей. Если вы не знаете, все ли прививки получил ваш ребенок, позвоните своему доктору. Из-за сбоев в поставках у всех очень разная ситуация, поэтому у меня нет одного совета для всех.

Василь Шандро: Чи є шанси на одужання від правця?

Катерина Булавінова: По-разному может сложится. Это всегда достаточно сложная и, возможно, инвалидизирующая в будущем ситуация.

В Украине сейчас самый низкий охват прививками в мире.

Тетяна Трощинська: Які ще щеплення можна отримати в поліклініці?

Катерина Булавінова: Мы завезли вакцину БЦЖ, а также вакцину от гепатита B. Следующей идет вакцина от столбняка, дифтерии и коклюша, которую закупили UNDP. Мы, как ЮНИСЕФ, закупили цельноклеточную вакцину против дифтерии, столбняка и коклюша, которая приземлится в Украине через пару недель. Все это бесплатно. Вакцины от кори, краснухи и паротита также закупаются правительством. Есть ацеллюлярные вакцины, которые можно было купить в частных клиниках, но они закончились. По сравнению с другими странами мы прививаем очень мало, поэтому имеет смысл рассматривать вакцины, которых нет в Украине, но которые можно купить в Европе.

Василь Шандро: Якщо батьки не написали офіційну відмову від щеплення і стається така трагічна ситуація, хто має нести відповідальність?

Катерина Булавінова: Я считаю, что ответственность врача в том, чтобы проинформировать родителей. В большей степени, защищать своих детей — это задача родителей. В то же время, очень серьезная ответственность лежит на докторе, который должен дать объемную и компетентную консультацию.

Василь Шандро: Наскільки потужною в Україні є антивакцинарна кампанія?

Катерина Булавінова: У нас есть очень небольшой процент людей, которые верят в конспирологию. У нас основная проблема не в этом, а в том, что врачи, не понимая этого сами, привносят в вопрос мифологию. Кроме того, некоторые наши медицинские вузы против вакцинации. Это ненормально, но такие факты есть.

Что касается теории заговора, чем крупнее город, тем этого больше. Чем ближе к селу, тем более нормальное у людей отношение к вакцинации и тем более высокое доверие к врачам. В сельской местности охват вакцинации гораздо выше. 

Read More
  • Коментарі Вимкнено до Правець та інші хвороби, від яких мають отримати щеплення дорослі
  • 21 hours ago
«Знову до школи» — як подолати стрес 1 вересня?

Громадська Хвиля Громадське радіо Канали Новини Політика Суспільство

«Знову до школи» — як подолати стрес 1 вересня?

Posted By Громадське Радіо

naydonova_lyubov.jpg

Любов НайдьоноваАвторські права: «Громадське радіо»

У студії «Громадського радіо» — доктор психологічних наук з Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України Любов Найдьонова. Говоримо про причини стресу напередодні Дня знань.

Тетяна Трощинська: Чому підготовка до 1 вересня супроводжується стресом?

Любов Найдьонова: Стрес — це напруження. Без напруження немає життя. Навіть поїхати у відпустку одразу після роботи — це стрес. Треба поступово і планомірно підвищувати навантаження і так само знижувати його. Зараз батьків закликають готувати дітей до того, що з 1 вересня почнеться навчання. Якщо відпочинок вже відбувся, останні дні літа потрібно присвятити тому, аби допомогти дитині налаштуватися і зрозуміти, навіщо вона йде до школи.

Тетяна Трощинська: Деякі батьки кажуть, що вони самі не бачать сенсу ходити до школи.

Любов Найдьонова: Інколи ми занурюємося у свої проблеми і втрачаємо цивілізаційну логіку.

В чому сенс? Сенс у розвитку — у тому, що дитина навчиться робити щось нове. Вона не вміла писати? Вона навчиться писати.

Треба усвідомити, що ми знаходимося зараз на інформаційному зламі, коли інформаційне суспільство змінило багато звичних для нас феноменів. Раніше діти йшли з радістю до школи 1 вересня через те, що влітку скучили за своїми шкільними друзями. Сьогодні вони спілкуються в мережі щодня.

Василь Шандро: Тобто комунікативна функція школи вже не є такою актуальною?

Любов Найдьонова: Ні, вона є надзвичайно актуальною, проте ілюзія того, що у віртуальному світі діти повноцінно комунікують, затуляє реальність.

Нещодавно ми отримали результати досліджень, в яких перевіряли, як різні Інтернет-практики дитини впливають на її психологічне благополуччя. Виявилось, що позитивно на психологічне благополуччя впливають тільки ті практики, які включають компонент спілкування поза віртуальним світом. Навіть найкращі процеси, замкнуті у віртуальному просторі, не покращують психологічне благополуччя дитини. Ця ілюзія заважає батькам зрозуміти, що школа необхідна не тільки для того, щоб розвантажити дитину.

Будь-які зміни в освіті — експерименти з самими собою, тому для них треба дуже ретельно готуватися. Стрес викликало те, що зміни відбулись так раптово. До цих змін ми мали б готуватися близьку року, зокрема, проводити інформаційні і роз’яснювальні кампанії.

Стрес викликало те, що зміни відбулись так раптово.

Я б хотіла зупинитися на письмовій мові. Справа в тому, що зараз побутує ілюзія стосовно того, що ручкою писати не обов’язково, адже дитина нервує і краще писати олівцем. За старими стандартами дитина у 1 класі мала вміти пояснити, в чому сенс письмової мови. Зараз це знято зі стандартів, тобто дитині не треба розуміти, для чого їй писати рукою. За всіма цими освітніми практиками стоїть розвиток мозку дитини, адже саме в молодшій школі мозок розвивається найінтенсивніше. Якщо є якась діяльність, мозок формується, в ньому наростають клітини і пришвидшуються зв’язки. Якщо діяльності немає, цього не відбувається.

Тепер дивіться: ми не будемо писати на дошці. Написання великих літер на дошці забезпечується зовсім іншими нейронними зв’язками, а відтак, вони не будуть формуватися. Після Другої світової війни нейропсихологи, допомагаючи людям, які зазнали травм мозку, відновлювали їх здатність читати тільки завдяки тому, що ті колись виводили літери на дошці. Мене схвилювало те, що письмове мовлення витісняється як непотрібне. Таким чином у дітей не розвиватимуться ті відділи мозку, які мають розвиватися при цій діяльності.

Тетяна Трощинська: Це пов’язано з дрібною моторикою?

Любов Найдьонова: Через моторику розвивається мозок, а потім ми його використовуємо для розв’язання інших завдань. Якщо він не розвинувся, як ми його використовуватимемо?

Тетяна Трощинська: Тоді, можливо, треба порадити батькам розвивати це вдома?

Любов Найдьонова: Можна малювати крейдою на асфальті. Йдеться про те, що рухи великої амплітуди, дуже необхідні.

У нас головне цивілізаційне зрушення зараз полягає у знерухомленні дитини. Кажуть, що дітей треба розвантажити, адже вони дуже втомлюються. Втомлюються вони через те, що сидять перед телевізором.

В середньому по Україні підлітки проводять 20 годин на тиждень перед екраном телевізора і не менше — перед екраном комп’ютера.

Василь Шандро: Через що виникла фобія перед школою і у батьків, і у дітей?

Любов Найдьонова: Перша причина полягає у тому, що школа у нас змінюються повільніше за суспільство. Звичайно, ми програємо у боротьбі з часом. Крім того, зараз є ілюзія того, що у відкритому просторі діти зможуть навчитися всього, але це тільки інформаційний компонент. Зараз дуже багато говорять про можливість дистанційного навчання, але якщо ми створимо для дитини тепличні умови, якою вона буде, коли виросте? Доросла людина відчуває тиск життя і має вміти конкурувати. Дійсно, в школі багато насилля і цькування. Батьки цього бояться, але такі явища виникають в неорганізованій дитячій спільноті. З цим можна працювати і навіть ліквідовувати такі прояви за рахунок підвищення компетентності.

Василь Шандро: Українську освіту українці ніяк не пов’язують з успіхом. Якщо батьки хочуть, щоб у дитини була хороша кар’єра, вони працюють багато років і відправляють її у Британію чи США.

Любов Найдьонова: Ми маємо визнати, що в нашій країні чинник освіти діє не так, як в інших країнах. Він не дає гарантії працевлаштування.

Василь Шандро: Тобто освічений — не обов’язково успішний?

Любов Найдьонова: Я не думаю, що це так. У нас одночасно відбувається криза в освіті і криза в суспільстві. Раніше інтелігенції платили за те, щоб вона зникла з соціального життя. Сьогодні в нас соціальна активність стає більш вагомою. Те, що освіта не потрібна, а потрібен пробивний характер — це міф.

Василь Шандро: Проте 90-ті роки продемонстрували дієвість цього міфу.

Любов Найдьонова: Але ми живемо не в 90-х. Наше покоління травмоване руйнуванням соціальної структури, що відбулось в 90-х роках. Тоді була зруйнована система цінностей і досі ми не повернулися до нормального функціонування системи.

Наше покоління травмоване руйнуванням соціальної структури, що відбулось в 90-х роках.

Василь Шандро: Яку систему ми маємо збудувати зараз? Як повернути довіру до освіти як до фундаменту успіху?

Любов Найдьонова: Освіта є одним з інститутів, що стабільно утримує позитивний баланс довіри і недовіри. Тим не менш, освіта має адекватно змінюватися по відношенню до вимог і викликів суспільства. Я не проти того, щоб полегшити навчальну програму для дітей, але це не головне. Головне — зробити цікаву і розвиваючу програму.

Я розумію вчителів, їм зараз надзвичайно складно, проте іншого шляху, окрім як побудувати систему, що забезпечить розвиток дитини так, щоб вона могла конкурувати у суспільстві, немає. Це питання національної безпеки країни. Дитина має навчитися цивілізовано конкурувати, а не забирати. Більш того, якщо ми пояснимо, як таблиця множення пов’язана з успіхом, діти захочуть вчити її.

Тетяна Трощинська: З директором школи ім. Багряного ми говорили про складність запровадження ініціативи конфіденційного оцінювання. Я знаю, що деякі батьки приходять до школи і просять показати оцінки однокласників для того, аби дізнатися, де в рейтингу знаходиться дитина. Як це пояснити?

Конфіденційність захищає дітей, у яких щось не виходить.

Любов Найдьонова: Це звичка. Порівняння — це один зі способів формування самооцінки дитини і батьків. Через досягнення дитини деякі батьки самостверджуються. Конфіденційність захищає дітей, у яких щось не виходить. З іншого боку, є комплекс відмінника. Порівняння з собою минулим — найстабільніший спосіб формування самооцінки.

Read More
  • Коментарі Вимкнено до «Знову до школи» — як подолати стрес 1 вересня?
  • 22 hours ago
Конфіденційність оцінок: чи скасують шкільні журнали?

Громадська Хвиля Громадське радіо Канали Новини Політика Суспільство

Конфіденційність оцінок: чи скасують шкільні журнали?

Posted By Громадське Радіо

sergiy_gorbachov_0_0.jpg

Сергій ГорбачовАвторські права: Фото з Facebook-стрінки Сергія Горбачова

Про основні зміни у системі шкільної освіти говоримо з директором спеціалізованої школи № 148 в місті Києві Сергієм Горбачовим.

Сергій Горбачов: Радикальних зрушень поки що немає, проте помітний початок руху. Цей рух відбувається відразу у декількох напрямках. Найперше — це зміни до програм початкової школи, що були ухвалені на початку цього року. Хоча ці зміни залишаються в межах чинного законодавства, вони допомагають вибудовувати освітню траєкторію у початковій школі більш полого. Тепер ми не так сильно навантажуємо дітей і даємо більше самостійності вчителю.

У середній і старшій школі поки що все так само.

Лілія Гриневич нещодавно оприлюднила концепцію нової освіти, яка дозволяє нам вибудувати схематичну дорожню карту. Україна ще не мала такого структурованого і зрозумілого документу. Ми чітко усвідомили і зафіксували у слові, де ми зараз знаходимось, якою є сучасна українська освіта і якими ми хочемо бачити наших випускників. Головний пріоритет — перехід від безсистемного запихання знань в дитячі голови до компетентного підходу, що передбачає не тільки знання, а й розуміння того, як їх використовувати. Це величезне зрушення, яке ми поки оцінили не в повній мірі.

Тетяна Трощинська: Вже 1 вересня, прийшовши до школи, школярі зможуть побачити ці зміни на власні очі. Ми вже знаємо про виправлення не червоною, а зеленою ручкою. Про які ще практичні зрушення ви б могли розповісти?

Сергій Горбачов: Фіксація суспільної уваги на олівцях і ручках — не дуже вдала концепція. Це образ, що не має жодного принципового значення.

Тетяна Трощинська: Але ж це свідчить про інше ставлення.

Сергій Горбачов: Інше ставлення полягає у змісті програм. Те, що дитина більше не отримуватиме нижчу оцінку через виправлення — дійсно значне зрушення. Попри делікатність цих змін, вони вже встигли викликати спротив серед тих людей, які звикли працювати певним чином. У нашій школі також були незначні перестороги.

Василь Шандро: Що викликало найбільше дискусій?

Сергій Горбачов: Питання про те, що оцінки тепер мають бути конфіденційними.

Василь Шандро: Хто про них знатиме?

Сергій Горбачов: Лише сім’я і дитина. Подекуди це технологічно важко здійснити.

Також суттєвим зрушенням є заборона примусово викликати дитину до дошки.

Тетяна Трощинська: Конфіденційність оцінок передбачає відмову від шкільних журналів?

Сергій Горбачов: Думки про це лунають. Для того, щоб скасувати шкільні журнали у тому вигляді, в якому вони є, треба вирішити цілий комплекс проблем, зокрема, юридичних. Шкільний журнал є фінансовим документом. Саме за записами у журналі здійснюється оплата вчителю за відпрацьований час. Якщо на зміну традиційним шкільним журналам прийдуть електронні, виникне дуже багато питань. Хто їх заповнюватиме? Як забезпечити захист даних? Чи достатньо у нас комп’ютерів для цього?

Подекуди суспільство недооцінює складність освітньої системи. В ній все залежить одне від одного.

Василь Шандро: Наскільки школи зможуть самостійно вирішувати ці питання?

Сергій Горбачов: Деякі питання ми можемо вирішувати самостійно. Наприклад, сьогодні на педраді ми вирішили, що користуватимемось зеленим кольором для виправлення замість червоного. У певних межах ми можемо внести якісь зміни до шкільної програми, але те, що стосується журналів — далеко поза межами нашої компетенції. Це не стільки педагогічні питання, скільки питання використання бюджетних коштів.

Read More
  • Коментарі Вимкнено до Конфіденційність оцінок: чи скасують шкільні журнали?
  • 1 day ago
“Українське Незалежне Радіо” Вівторок 8.30.2016

Ukrainian Independent Radio Канали

“Українське Незалежне Радіо” Вівторок 8.30.2016

Posted By Ukrainian Independent Radio

Аудіозапис ефіру "Українського Незалежного Радіо".

“Українське Незалежне Радіо” Вівторок 8.30.2016 by UkrainianIndependentRadio

Read More